Гаубиць 2С3М по радіолокаційній станції

 

Дальність стрільби, км	Витрата снарядів, шт.	Кількість установок: прицілу × кутоміра	Величина стрибка прицілу, Вд0	Величина інтервалу віяла, п. к.	Імовірність ураження цілі Р
		3 × 2 5 × 2			0,75 0,76
		3 × 2 5 × 2			0,64 0,62

 

З табл. 41 видно, що ефективність стрільби виходить практично однаковою під час стрільби як на п'яти, так і на трьох установках прицілу. Тому призначати більше трьох установок прицілу під час стрільби батареєю по окремій цілі недоцільно.

Залежність між величиною інтервалу віяла і кількістю установок кутоміра, що отримана в результаті аналогічних розрахунків, представлена в табл. 42. Оскільки значення зведених серединних помилок визначення установок за напрямком значно відрізняються між собою при дальностях стрільби до 6 км (Ен₀» 10 Вб₀) і понад 6 км (Ен₀» 6 Вб₀),ця особливість відображена в таблиці, в якій, крім того, врахована різна кількість гармат в батареї.

З табл. 42 видно, що кількість установок кутоміра для цих умов знаходиться в межах від 1 до 13. Якщо виходити з величини інтервалу віяла, що дорівнює 3-4 Вб₀, то найбільш загальною кількістю установок кутоміра для батареї є одна-дві.

 

Аналогічні розрахунки були проведені і для визначення найвигіднішої кількості установок прицілу і кутоміра під час стрільби батареєю у складі дивізіону. Результати розрахунків показують, що при знищенні цілі, коли імовірність ураження задається достатньо високою (0,7-0,9), необхідна ефективність стрільби досягається при веденні вогню батареями на трьох установках прицілу і одній або двох установках кутоміра. Тому Правила стрільби рекомендують призначати для батареї, як правило, три установки прицілу і одну або дві установки кутоміра як при самостійній стрільбі, так і під час стрільби у складі дивізіону.

Таблиця 42

Кількість установок кутоміра залежно від величини

Інтервалу віяла, дальності стрільби і кількості гармат

під час стрільби батареєю (Р = 0,8)

 

Величина інтервалу віяла, Вб0	Дальність стрільби
до 6 км	понад 6 км
кількість гармат в батареї
					2-3
					1-2
			1-2

 

Під час стрільби касетними снарядами унаслідок розсіювання бойових елементів величини Вд₀ і Вб₀ збільшуються приблизно в 1,5 рази порівняно з їх значеннями для осколково-фугасних снарядів, що, поза сумнівом, позначається на способі обстрілу цілі.

У табл. 43 і 44 відповідно приведені залежності між величинами стрибка прицілу і кількістю його установок, а також між величинами інтервалу віяла і кількістю установок кутоміра, розраховані стосовно х арактеристик розсіюваннякасетних снарядів.

З даних табл. 43 видно, що при величині стрибка прицілу, що дорівнює 3-4 Вд₀, батарея повинна вести вогонь, як правило, на 1-2 установках прицілу. Слід, проте, взяти до уваги, що касетні снаряди застосовують зазвичай для ураження відкрито розташованих цілей, і отже, завдання стрільби повинне бути виконане в найкоротші терміни. Тому під час стрільби ними Правила стрільби рекомендують вести вогонь на одній установці прицілу.

Таблиця 43

Кількість установок прицілу залежно від величини Ед0 і

Величини стрибка прицілу під час стрільби батареєю

касетними снарядами (Р = 0,8)

 

Величина стрибка прицілу, Вд0	Кількість установок прицілу при величині Ед0, що дорівнює
1 Вд0	1,3 Вд0	1,7 Вд0
		1-2

Таблиця 44

Кількість установок кутоміра залежно від величини інтервалу віяла, дальності стрільби і кількості гармат під час стрільби батареєю касетними снарядами (Р = 0,8)

 

Величина інтервалу віяла, Вб0	Дальність стрільби
до 6 км	понад 6 км
кількість гармат в батареї
	6-7					2-3
		2-3		2-3	1-2
		1-2		1-2
					I

 

Що стосується кількості установок кутоміра, то як видно з даних табл. 44, при величині інтервалу віяла, що дорівнює 3-4 Вб₀,у більшості випадків під час стрільби батареєю по окремій цілі можна обмежитися однією установкою кутоміра. Цей висновок справедливий і для випадку ведення вогню батареєю у складі дивізіону.

Практика показала, що під час стрільби по окремих цілях задавання стрибка прицілу у величинах Вд₀ (Вд), а інтервалу віяла – постійними значеннями в поділках кутоміра незалежно від дальності стрільби, не завжди виправдано. Так, під час стрільби на великі дальності практично отримувана область обстрілу перевищує потрібну (особливо при не дуже високих ступенях ураження), у зв'язку з чим не досягається необхідна щільність розривів. Під час стрільби на малі дальності реальна область обстрілу виходить значно менше потрібної (особливо за напрямком), що зменшує імовірність накриття цілі областю обстрілу. Тому в обох випадках ефективність стрільби при заданій витраті снарядів виявляється менше очікуваної.

Для зменшення невідповідності між очікуваною і реально отриманою ефективністю стрільби, перш за все при веденні вогню на дальності 6 км і менше, виявилося доцільним пов'язувати спосіб обстрілу окремої цілі не з величинами
Вд₀ (Вд) задальністю і постійними значеннями в поділках кутоміра за напрямком, а з розмірами необхідної площі обстрілу за глибиною Г_Ц, що задаються в метрах, і фронту Ф_Ц, які можуть бути визначені за формулами, що витікають з принципу визначення стрибка прицілу (величини шкали) й інтервалу віяла під час стрільби по групових цілях:

 

Г_Ц = 3DП_Н; (7)

 

Ф_Ц = п_гар Ів_н, (8)

 

де DП_Н і І_Вн – величини найвигідніших відповідно до стрибка прицілу і інтервалу віяла, визначені за формулами (8) і (9);

п_гар – кількість гармат в батареї.

 

Розраховані за формулою (7) значення Г_Ц під час стрільби батареєю і дивізіоном по цілях, що мають невеликі приведені розміри (Тд₀ = 2,2), для імовірності ураження цілі 0,5-0,7 (g₂ = 1,48) і 0,7-0,9 (g₂ = 2,2), різних дальностей стрільби і усереднених для різних калібрів і систем значень Ед₀ і Вд₀ приведені в табл. 45. При цьому мається на увазі, що стрільба батареєю на знищення на великі дальності малоефективна, у зв'язку з чим вона тут не розглядається.

Як видно з табл. 45, глибина площі обстрілу окремої цілі залежно від умов коливається в широких межах. Проте рекомендувати для кожних конкретних умов стрільби свою глибину площі обстрілу недоцільно, оскільки це викличе ускладнення на практиці. Тому, виходячи з наведених в табл. 45 середніх значень, доцільно за рахунок деякого пониження ефективності стрільби (відхилення величини стрибка прицілу від найвигіднішої на ±1 Вд₀ призводить до зниження показника ефективності не більше, ніж на 1-2 %)прийняти єдині рекомендації, які полягають в тому, що глибина площі обстрілу окремої неспостережної цілі у всіх випадках повинна складати: 150 м – під час стрільби на дальності 6 км і менше, 200 м – під час стрільби на дальності більше 6 км (до 16 км включно) і 300 м – під час стрільби на дальності понад 16 км.

Таблиця 45