Для зменшення ступеню впливу виробничих чинників на зародження і формування аварійних та травмонебезпечних процесів, важливим є впровадження дієвої системи управління охороною праці (СУОП) на автотранспортному підприємстві відповідно до умов і реалій виробництва, що склалися нині. Впровадження такої системи є необхідним кроком на шляху зниження професійного ризику водіїв та інших працівників підприємства.
СУОП має сприяти створенню належних і безпечних умов праці під час експлуатації автотранспортних засобів. Тобто, має бути запроваджено дієвий профілактичний контроль як за технічним станом автомобілів та автобусів, так і за професійним рівнем працівників з точки зору їх вмінь і навичок щодо безпечного ведення робіт.
Питанню впровадження системи управління охороною праці та ризиками в АПК нині приділяють значну увагу науковці та фахівці, але методологія ризик-менеджменту з охорони праці в аграрній галузі ще не знайшла достатнього наукового обґрунтування і практичної реалізації на законодавчому рівні. Зважаючи на євроінтеграційні прагнення нашої держави, відповідним державним органам варто активізувати приведення нашого законодавства з охорони праці у відповідність до норм та стандартів, що діють у країнах ЄС.
Створення системи управління охороною праці та ризиками на підприємстві чимало дослідників пропонують розглядати як один з основних способів вирішення проблеми травматизму і професійної захворюваності.
Поширеною є теза, що близько 75-80 % усіх травм і аварій трапляються з вини людини. Через це багато науковців під час вивчення природи травм в основу аналізу причин виробничого травматизму ставлять ергономічні принципи, застосування яких дозволить кількісно встановити найнебезпечніші складники роботи, виконуваної з великою кількістю помилок, а також основні психофізіологічні риси працівника, на які припадає найбільше навантаження і через недосконалість яких найчастіше трапляються помилки.
Інші дослідники вважають, що основною причиною травматизму є неадекватне оцінення працівниками травмонебезпечних ситуацій і своїх можливостей щодо управління ними у відповідний момент часу, тобто недостатній рівень психофізіологічного потенціалу працівників, зумовленим їх втомою.
Виходячи із зазначеного, можна стверджувати, що виробничі ризики, зумовлені наявністю різноманітних небезпечних і шкідливих чинників організаційного, психофізіологічного та технічного характеру у виробничому довкіллі, можна суттєво знизити у рамках системи відстеження потенційних небезпек (СВПН) на базі ризик-орієнтованого підходу.
Згідно з міжнародним стандартом ОНSAS 18001-99 «Система менеджменту охорони здоров’я та безпеки персоналу. Вимоги», система управління охороною праці (СУОП) – це загальна система управління підприємства, яка забезпечує управління ризиками у галузі охорони здоров’я та безпеки праці, пов’язаними з виробничою діяльністю. У рамках функціонування СУОП визначають та оцінюють ризики виникнення виробничих нещасних випадків та професійних захворювань, що дозволяє розробити ефективні заходи для запобігання впливу небезпек, більш оптимально використовувати кошти, спрямовані на поліпшення стану охорони праці.
У нормативно-правових документах з охорони праці ризик нещасного випадку визначають як ймовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості. Тобто, нормативне визначення ризику поєднує два складники– ймовірність небажаної події (аварії, травми або професійного захворювання) та масштаби її наслідків.
Разом з тим для обґрунтування профілактичних заходів, спрямованих на усунення чи мінімізацію ризиків, необхідно мати уявлення не лише про ймовірність (частоту) нещасних випадків, а й про можливі їх економічні наслідки (для підприємства, потерпілого, суспільства загалом). Знання цих наслідків увартісному вираженні спонукатимуть державні органи управління, роботодавців та працівників відповідальніше ставитися до охорони праці.
Фахівці Міжнародної організації праці (МОП) та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) виділяють більше 150 класів професійних ризиків і близько тисячі їх видів, які є реальною небезпекою для двох тисяч різних професій. Нині вважають, що ця класифікація є неповною і охоплює лише окремі аспекти безпеки і гігієни праці. Значна частина виробничих ризиків має місце на на автотранспорті.
Об'єктом вивчення професійних ризиків є робоче місце, де може статися ризикова ситуація. Наприклад, на робочому місці| на працівника з різною ймовірністю можуть впливати чинники хімічної, фізичної і біологічної природи, а також чинники трудового процесу (важкість, інтенсивність і монотонність праці та ін.).
З позиції медицини праці (професійні хвороби) і безпеки праці (виробничі травми), як складників охорони праці, оцінення професійного ризику є аналізом причин його виникнення і масштабів впливу на професійні групи працівників з урахуванням певних особливостей виконання робіт.
Причинно-наслідкові зв'язки створення небезпечних ситуацій на виробництві аналізують за схемою:
умови праці → ризик → нещасний випадок → заподіяна шкода.
За даними ВООЗ, понад 100 тис. хімічних речовин, 200 біологічних речовин, близько 50 фізичних чинників і 20 чинників трудового процесу, впливаючи на людину в різноманітних поєднаннях, формують різні за видами і рівнями ризикові ситуації. Реалізуються такі ситуації у нещасні випадки і професійні хвороби залежно від ступеня застосування заходів для захисту працівників по-різному: рівень виробничого травматизму, професійної і виробничо-зумовленої захворюваності та тяжкість їх наслідків істотно змінюються для різних видів робіт на автотранспортних підприємств.
Стратегія управління безпекою складних систем, якими є виробничі процеси на автотранспорті, передбачає системний аналіз, багатофакторне оцінення і багатокритеріальну мінімізацію ризиків позаштатного режиму, що забезпечує значне підвищення їх безпеки шляхом своєчасного виявлення ситуацій істотного, критичного і/або катастрофічного ризику та запобігання їх наслідкам. Управління професійними ризиками – це ітеративний процес з чітко визначеними етапами:
1. Встановлення (ідентифікація) небезпек і виду ризиків на робочому місці.
2. Аналіз ризику подій, обставин з виокремленням найбільш значущих ризиків.
3. Оцінення ризиків – кількісний опис виявлених ризиків, розрахунок їх ймовірності та важкості наслідків.
4. Ранжування і відбирання ризиків – визначення ступеня значущості ризиків.
5. Розроблення заходів впливу на ризик для його усунення (недопущення) або зниження рівня.
Для оцінення рівня професійного ризику використовують статистичний, аналоговий, експертний та інші методи.
Статистичний і аналоговий методи застосовують за наявності певної вибірки аналогічних нещасних випадків чи небезпек, що не завжди можна реалізувати щодо роботи обладнання за певних умов улаштування робочого місця. Тому частіше застосовують експертний метод, який базується на оцінках фахівцями (експертами) значущості впливу того чи іншого чинника виробничого довкілля на безпеку виконання робіт. Для цього використовують бальну шкалу вимірювання ймовірності ризику і його наслідків.
У практиці застосовують достатньо наближені методи оцінення потенційних наслідків травмування, професійної захворюваності та ймовірності настання цих подій. Згідно з Британським стандартом безпеки ВS-8800 ризик оцінюють за формулою:
R = Р · S,
де R – професійний ризик; Р – ймовірність події; S – тяжкість наслідків.
Для оцінення ступеня ймовірності настання нещасного випадку (травми, отруєння, розвинення професійної хвороби та ін.) використовують такі позначення: А – висока ймовірність; В – середня ймовірність; С – мала ймовірність. Важкість наслідків оцінюють згідно з трирівневою шкалою: І рівень – аварія, смертельний випадок; II рівень – важка травма; ІІІ рівень – легка травма.
Після такого виокремлення встановлюють категорії ризику (табл. 2.3): 5 – дуже високий (неприйнятний); 4 – високий (неприйнятний); 3 – середній (прийнятний); 2 – малий (прийнятний); 1 – дуже малий (прийнятний).
Таблиця 2.3. Оцінки ризику настання нещасного випадку, хвороби чи аварії на виробництві
| Важкість наслідків | Ймовірність нещасного випадку (категорія ризику) | ||
| А (висока) | В (середня) | С (мала) | |
| І рівень | дуже високий (ризик неприйнятний) | високий (ризик неприйнятний) | середній (ризик прийнятний) |
| II рівень | високий (ризик неприйнятний) | середній (ризик прийнятний) | малий (ризик прийнятний) |
| III рівень | середній (ризик прийнятний) | малий (ризик прийнятний) | дуже малий (ризик прийнятний) |
З табл. 2.3 видно, що рівень ризику підвищується відповідно до збільшення ймовірності подій і важкості наслідків.
На підставі цієї таблиці встановлюють категорію ризику та за необхідності розробляють і впроваджують запобіжні заходи (табл. 2.4).
Таблиця 2.4. Категорії професійного ризику
| Оцінка категорії професійного ризику | Припустимість ризику | Запобіжні заходи | |
| Надвисокий ризик | Недопустимий | Заплановану роботу заборонено розпочинати, поки ризик не зменшено до припустимого рівня | |
| Високий ризик | Недопустимий | Заплановану роботу заборонено розпочинати, поки ризик не зменшено до допустимого рівня | |
| Середній ризик | Допустимий | Потрібно вжити заходів для зниження ризику та недопущення його підвищення | |
| Малий ризик | Допустимий | Потрібно вжити заходів для зниження ризику та недопущення його підвищення | |
| Незначний ризик | Допустимий | Не потрібно вживати заходів |
Таку методику ідентифікування та оцінення професійного ризику у вигляді Карти оцінення ризику можна застосувати перед початком будь-якої роботи для ухвалення рішення про можливість її виконання чи впровадження заходів щодо зменшення категорії ризику.
Карта оцінення ризику доповнює Карту санітарно-технічного стану на робочому місці (Карту умов праці), яку використовують для встановлення пільг і компенсацій працівникам за роботу в шкідливих чи важких умовах.
