Тема 5. Умови праці на робочих місцях автотранспортного підприємства

 

Залежно від характеру виконання робіт на працівників автотранспортних підприємств, а також підприємств, до складу яких входять автотранспортні об'єкти, впливають небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які за певних умов можуть призвести до виробничих травм, професійних хвороб, тимчасового або усталеного зниження працездатності, підвищення частоти соматичних та інфекційних захворювань.

Виробничі чинники виокремлюють як фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні. На автомобільних дорогах на здоров’я водіїв та ризик ДТП несприятливо впливають:

– висока інтенсивність дорожнього руху;

– підвищена температура повітря у кабіні транспортного засобу в теплий період року (інакше – протяги через підвищену швидкість руху повітря, якщо відкрито вікна кабіни)та знижена – у холодний період року (за відсутності кондиціонерів);

– підвищена температура металевих та інших поверхонь у кабіні транспортного засобу в теплий період року та знижена – у холодний період року;

– підвищена концентрація шкідливих газів у кабіні – окису (двоокису) вуглецю, оксидів азоту, пари бензину чи дизельного палива та ін.;

– підвищений рівень шуму і вібрації на робочому місці водія;

– нервово-емоційне напруження під час керування автомобілем за умов інтенсивного дорожнього руху;

– недотримання водіями режиму праці та відпочинку (перевищення тривалості керування транспортним засобом протягом робочого дня), що призводить до перевтоми;

– монотонність праці під час керування автомобілем(зокрема, у разі далеких рейсів);

– підвищене фізичне навантаження під час тривалого керування;

– незадовільний технічний стан систем транспортного засобу, що визначають безпеку автомобіля;

– незадовільний стан автомобільних та грунтових доріг в Україні;

– низький рівень культури поведінки учасників дорожнього руху на автомобільних дорогах, що призводить до порушення вимог «Правил дорожнього руху» (швидкісного режиму, правил випереджання інших транспортних засобів, проїжджання залізничних переїздів, порядку увімкнення фар та габаритних вогнів тощо);

– порушення правил дорожнього руху іншими автомобілістами та пішоходами, що призводить до ДТП;

– злочинні дії пасажирів та інших осіб;

– відсутність належного контролю за дотримання водіями «Правил дорожнього руху» та інших нормативно-правових актів з безпеки дорожнього руху та охорони праці.

Першочергове значення серед шкідливих виробничих чинників на автотранспорті належить нервово-емоційному напруженню водія під час руху. Таке перенапруження пов'язано з кількістю і характером інформації про довкілля, що надходить до водія, відповідальністю за життя і здоров'я учасників руху, збереження матеріальних цінностей, а також залежить від індивідуальних рис водія автомобіля.

Інформаційний потік, що надходить до водія автомобіля, за певних умов може спричиняти стан монотонії та засинання під час руху. Це спостерігається під час руху в транспортному потоці з рівномірною швидкістю і посилюється за умов одноманітності дорожніх умов, низької інтенсивності руху.

Нервово-емоційне напруження залежить також від ситуацій за певних дорожніх умов: раптове гальмування, випереджання інших автомобілів, ускладнене проїжджання нерегульованих перехресть тощо.

Під час технічного обслуговування та ремонтування автотранспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

– підвищена температура та швидкість руху повітря у приміщенні ремонтного підрозділу (в теплий період року) та знижена температура повітря (у холодний період року);

– підвищена загазованість повітря робочої зони (високий вміст окису чи двоокису вуглецю, оксидів азоту, пари бензину та ін.);

– наїжджання транспортних засобів на людей, рухомі та нерухомі перешкоди у майстерні, на території майстерні чи на дорозі (внаслідок самовільного руху, під час увімкнення двигуна, руху на оглядовій канаві та ін.);

– раптове опускання (падіння) розібраних і піднятих (підвішених, встановлених на тимчасові опори) частин транспортних засобів під час технічного обслуговування та ремонтування (підвісна система, колеса, мости та інші вузли);

– раптове опускання піднятого кузова автомобіля-самоскида під час технічного обслуговування та ремонтування його гідропідіймача;

– раптове опускання відкидної кабіни вантажного автомобіля;

– падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструменту;

– вилітання замкового кільця під час накачування шин коліс;

– розривання покришки під час накачування шин коліс;

– падіння працівників внаслідок нестійкого положення під час відкручування чи закручування гайок кріплення коліс;

– падіння нестійко опертого колеса;

– висока електрична напруга живлення ручного інструменту;

– необхідність виконання обслуговувальних і ремонтних робіт, перебуваючи на висоті вище 1,3 м (на драбинах, естакадах, неогороджених майданчиках);

– незакриті оглядові ями;

– напруженість праці через вимушену робочу позу в оглядовій канаві;

– термічні чинники, що можуть проявитися під час пожежі чи вибуху внаслідок: подавання палива до карбюратора двигуна самопливом; використанням відкритого полум’я під час перевіряння наявності палива у паливному баку; витікання газу з газобалонної установки, а також опіки парою чи гарячою водою з системи охолодження автомобіля);

– скалки металу, що відлітають під час випресовування (запресовування) шкворнів, пальців, підшипників, валів, осей, під час рубання металу;

– недостатній рівень природного і штучного освітлення на робочому місці слюсаря-ремонтника;

– підвищена вологість повітря під час миття деталей автомобіля;

– підвищені рівні шуму та вібрації під час випробування автомобіля та виконання ремонтних робіт;

– підвищене фізичне навантаження внаслідок необхідності підіймання та перенесення важких предметів.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою на автотранспортному підприємстві:

1. Обслуговування і ремонт елементів підвіски автомобілів, гідропідіймачів на автомобілях-самоскидах та самоскидних причепах, їх знімання та встановлення.

2. Ремонт паливної апаратури двигунів внутрішнього згорання.

3. Монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних засобів.

4. Вулканізаційні роботи.

5. Електрозварювальні, газополум’яні, наплавляльні та паяльні роботи.

6. Обслуговування і ремонт акумуляторних батарей.

7. Роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів.

8. Транспортування, зберігання, експлуатація балонів, контейнерів, інших вмістищ зі стиснутими, скрапленими, отруйними, вибухонебезпечними та інертними газами, їх заповнювання та ремонтування.

9. Нанесення лакофарбувальних покривів, ґрунтовок та шпаклівок на основі нітрофарб, полімерних матеріалів та робота з отруйними і шкідливими речовинами.

10. Наливання, зливання, очищання, нейтралізація резервуарів, тари та інших вмістищ з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших шкідливих речовин.

11.Роботи у замкнутих вмістищах (цистернах), колодязях.

12.Вантажильні роботи за допомогою машин і механізмів; стропальні та такелажні роботи.

13.Перевезення небезпечних вантажів.

14.Налагоджування, технічне обслуговування, експлуатація, ремонт, монтаж і демонтаж: вантажопідіймальних машин і механізмів, ліфтів, конвеєрів, електроустановок.

Перелік небезпечних робіт на автотранспортному підприємстві, на які оформляють наряд-допуск перед їх виконанням:

1. Роботи, що пов’язані із зніманням та встановленням балонів пневморесор автобусів.

2. Роботи у вмістищах (цистернах) з-під небезпечних вантажів.

3. Зварювальні роботи, що проводять на тимчасових робочих місцях.

4. Ремонтування паливних баків автомобілів із застосуванням зварювання.

5. Вантажильні роботи в охоронних зонах повітряних ліній електропередач.

Наряд-допуск заповнюють (оформляють) у двох примірниках (перший перебуває в особи, яка видала наряд-допуск, інший – у відповідального виконавця робіт).

Класифікація робіт за важкістю і напруженістю на автотранспортному підприємстві:

Легка – Iа. Ремонтування легкових автомобілів і радіоапаратури автомобіля.

Середньої важкості – IIб. Пости діагностування, профілактичного обслуговування та ремонту, миття і прибирання автомобілів; дільниці: шиномонтажна і вулканізаційна, ремонту паливної апаратури і електрообладнання, акумуляторна, зварювальна, мідницько-радіаторна, фарбування, агрегатна, оббивальна, слюсарно-механічна, кузовна, деревообробляння, ремонту обладнання та інструменту, склади.

Важка– III. Ковальсько-ресорна.

Перелік професій працівників на підприємствах автомобільного транспорту з віднесенням їх до груп важкості і напруженості виробничих процесів представлено у табл.

Порядок забезпечення працівників автотранспортe засобами індивідуального захисту та спецодягом. Наявність засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) на підприємстві має відповідати Типовим галузевим нормам безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту для даної галузі. Відповідальність щодо забезпечення працівників 3І3 покладають на керівників структурних (виробничих) підрозділів підприємства. В організації цієї роботи беруть участь служби матеріально-технічного забезпечення підприємства та охорони праці.

Забезпечують працівників ЗІЗ згідно з НПАОП 0.00-4.01-08 „Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”, затвердженим наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 р. № 53.У цьому документі враховано основні вимоги Ради Європейського Економічного Співтовариства від 30.11.1989 р. 89/656/ЄЕС «Про мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці».

Згідно зі ст. 8. Закону України «Про охорону праці» та ст. 163 Кодексу законів про працю на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням, або тих, які виконують за несприятливих температурних умов, працівникам видають безкоштовно згідно із затвердженими галузевими нормативами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ. Працівників, яких залучають до виконання непередбачуваних трудовою угодою разових робіт або таких, які пов'язані з ліквідацією наслідків аварії чи стихійного лиха, також потрібно забезпечити ЗІЗ.

Вибираючи ЗІЗ, потрібно враховувати умови виконання робіт, вид і тривалість дії на працівників шкідливих і небезпечних виробничих чинників, а також індивідуальні антропометричні та фізіологічні риси працівників. Лише правильне використання працівниками ЗІЗ на робочих місцях може забезпечити їх максимальний захисний ефект. ЗІЗ потрібно застосовувати у тих випадках, коли безпеку робіт не можна гарантувати конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту.

Керівники автотранспортних підрозділів підприємств АПК зобов’язані на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також таких, що пов'язані із забрудненням, або які виконують за несприятливих температурних умов, видавати безоплатно працівникам спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби ЗІЗ згідно з НПАОП 0.00-3.06-98 «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту», а саме:

– у разі перевезення вантажним автомобілем курних матеріалів – костюм бавовняний (термін носіння – 12 місяців); рукавиці комбіновані (термін носіння – 3 місяці); жилет сигнальний (термін носіння – 24 місяці);

– у разі перевезення речовин 1-го і 2-го класів небезпеки, вантажів із сильним (різким) запахом (смородом) та інфікованих матеріалів – костюм бавовняний (термін носіння – 12 місяців); рукавиці комбіновані (термін носіння – 3 місяці); жилет сигнальний (термін носіння – 24 місяці);

– у разі виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів – додатково костюм бавовняний (термін носіння – 12 місяців); рукавиці комбіновані (термін носіння – 3 місяці);

– у разі виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту на оглядових ямах, підіймачах і естакадах – додатково шолом будівельника з підшоломником.

Керівник підприємства зобов'язаний замінити або відремонтувати спецодяг, спецвзуття і інші засоби індивідуального захисту, що стали непридатними до закінчення встановленого терміну використання з причин, що не залежать від працівника.

Оптимальні режими праці та відпочинку встановлюють для працівників з урахуванням важкості та напруженості їхньої роботи, наявності небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Відповідальність за проведення цієї роботи покладають на службу охорони праці та відділ кадрів підприємства разом з керівниками структурних підрозділів.

Режим праці та відпочинку суттєво впливає на стан здоров'я працівників. Порушення тривалості робочого дня (тижня) призводить до втоми працівників, зниження їхньої уваги, що підвищує ризик настання виробничих нещасних випадків, ДТП та аварій. Згідно з Кодексом законів про працю України тижнева тривалість робочого часу не повинна перевищувати 40 год. Скорочену тривалість робочого тижня встановлено для підлітків: віком від 16 до 18 років – 36 год., від 15 до 16 років – 24 год., а також для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, залежно від виду та інтенсивності дії шкідливих виробничих чинників.

Нині діє Положення про робочий час і тривалість відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу України від 17.01.2002 р. № 18, що регламентує режим роботи водіїв згідно з трудовим законодавством.

У тих випадках, коли за умовами виробництва не може бути забезпечено щоденну або щотижневу (40 год.) тривалість робочого часу, вводять його сумарний облік за місяць. Але тривалість робочої зміни не повинна перевищувати 10 год. Тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 год. за погодженням з профспілковим комітетом автотранспортного підприємства, якщо тривалість безпосереднього керування транспортним засобом не перевищуватиме 9 год. Час, витрачений на підготовчо-завершальні роботи, зараховують до робочого.

У разі збільшення робочого часу водію для відновлення працездатності необхідно надати більш тривалий відпочинок. Так, якщо робоча зміна триває 12 год., з яких 9 год. водій перебуває за кермом, то сон повинен бути не менше 10 год., а тривалість наступної робочої зміни – не більше 7 год. Тому тривалість робочої зміни 10-12 год. дозволяють лише у виняткових випадках, наприклад, у разі далеких міжміських перевезень, на екскурсійних маршрутах тощо. Направляти у далекий рейс на транспортному засобі двох водіїв доцільно лише за наявності у кабіні (салоні) спального (лежачого) місця для відпочинку водіїв.

Тривалість робочої зміни більше 10 год. заборонено встановлювати водіям із стажем керування автотранспортним засобом менше трьох років, а також за медичними показами.

Важливим є чергування періодів праці та відпочинку водія протягом робочої зміни. На міжміських маршрутах після перших 3 год. безперервного керування автотранспортним засобом необхідно передбачити зупинку для водія тривалістю не менше 15 хв., далі зупинки такої тривалості встановлюють через кожні 2 год.

Перерву для відпочинку та харчуванням водіям надають тривалістю не менше 45 хв. і не більше 2 год., як правило, не пізніше ніж через 4 год. після початку роботи. Ця перерва не входить до робочого часу водія.

У разі встановлення графіком тривалості щоденного робочого часу більше 8 год. водію можуть надавати дві перерви для відпочинку та харчування загальною тривалістю не більше 2 год.

На території країн Європейського Союзу тривалість роботи водіїв регулюють згідно з вимогами Європейської Угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення. Згідно з цією угодою водії мають дотримуватися таких правил:

– через 4,5 год. керування водій використовує не менше як 45 хв. перерви;

– цю перерву можна замінити 15-хвилинними перервами (кожна), які будуть використані продовж 4,5 год. керування;

– максимальна тривалість руху протягом доби – 9 год., з можливістю продовження його до 10 год. – не більше ніж два рази протягом тижня;

– загальна тривалість керування автомобілем кожні два тижні не може перевищувати 90 год.;

– протягом кожних двох діб водій використовує не менше як 11 год. безперервного відпочинку. Відпочинок може бути зменшений до 9 год., але не частіше ніж три рази протягом тижня. Таку ж тривалість відпочинку водій має використати раніше наступного тижня;

– у випадку, коли автомобілем керують двоє чи більше водіїв, кожний з них використовує не менше 8 год. безперервного відпочинку протягом кожних 30 год.

Зазначені рекомендації стосуються водіїв, які керують транспортними засобами повною масою більше 3,5 т або транспортними засобами, що мають більше 9 місць для сидіння разом з місцем водія.

На автотранспортних підприємствах працюють жінки. Працеохоронне законодавство України забороняє жінкам та підліткам віком до 18 років працювати у шкідливих та важких умовах, підіймати і переміщувати вантажі, вага яких перевищує встановлені для них граничні норми (“Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок”; “ Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх”).

Перелік професій, пов’язаних з виконанням важких робіт і робіт зі шкідливими умовами на автотранспортному підприємстві, на яких заборонено застосовувати працю жінок:

1. Водій автомобіля, який працює на автобусі з кількістю місць понад 14 (крім зайнятого на перевезеннях у межах підприємств, міських, приміських та перевезень у сільській місцевості протягом однієї денної зміни, за умови незалучення до технічного обслуговування і ремонтування автобуса).

2. Водій автомобіля, який працює на автомобілі вантажопідіймністю понад 2,5 тонни (крім зайнятого на перевезеннях у межах підприємств, міських, приміських та перевезень у сільській місцевості протягом однієї денної зміни, за умови незалучення до технічного обслуговування і виконання ремонту вантажного автомобіля).

3. Машиніст мийних машин, який вручну миє деталі двигуна автомобіля, що працює на етильованому бензині.

4. Слюсар з паливної апаратури, зайнятий в автогосподарствах на ремонті паливної апаратури карбюраторних двигунів, що працюють на етильованому бензині.

5. Слюсар з ремонту автомобілів, зайнятий обкатуванням двигуна із застосуванням етильованого бензину.

6. Вулканізаторник.

7. Акумуляторник.

Перелік професій, пов’язаних з виконанням важких робіт і робіт зі шкідливими умовами на автотранспортному підприємстві, на яких заборонено застосовувати працю неповнолітніх:

1. Водій автомобіля, авто- та електронавантажувача.

2. Машиніст (оператор) мийних машин, який промиває деталі, вузли і двигуни, що працюють на етильованому бензині, миє асенізаційні машини.

3. Слюсар з ремонту автомобілів, який ремонтує автомобілів, що працюють на етильованому бензині, а також автомобілі, що перевозять асенізаційні вантажі, гниле сміття та отрутохімікати.

4. Мастильник.

5. Випробувальник двигунів, балонів.

6. Монтувальник шин.

7. Вулканізаторник.

8. Газозварювальник, електрозварювальник.

9. Мідник.

10. Маляр.

11. Акумуляторник.

12. Коваль.

13. Стропальник, такелажник.

14. Усі види робіт, пов’язані з підійманням та переміщенням вантажів вище норм, встановлених для підлітків, а також самостійні роботи на електроустаткуванні.

15. Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування.