Національний банк України
НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи.
НБУ визначає та проводить грошово-кредитну політику, монопольно здійснює емісію гривні та організовує готівковий грошовий обіг, виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування та ін.[11]
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
ФГВФО є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку[12]. Фактично — другий регулятор на банківському ринку України.
Функції банківської системи України
Виділяють наступні специфічні функції банківської системи України:
а) створення грошей і регулювання грошової маси;
б) трансформаційна функція;
в) стабілізаційна функція.
Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки), і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.
Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики.
Банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто функцію забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Для банківської діяльності характерна висока ризикованість і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, тому боротьба з ризиками є важливим завданням не лише окремих банків, а й усієї банківської системи[17].
Банківська система бере участь у виконанні основних функцій фінансової системи України, зокрема, шляхом:
- забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, через кордони держав та між окремими галузями тощо;
- розробки та забезпечення способів управління ризиками;
- забезпечення механізму об'єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб'єктами господарювання;
- забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, зокрема, шляхом удосконалення способів клірингу та здійснення розрахунків, що сприяють торгівлі;
- забезпечення насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття рішень в окремих галузях економіки[18].
Банківська система: Центральний банк
У більшості країн з ринковою економікою існує дворівнева структура банківської системи. Перший рівень банківської системи складає Центральний банк країни. Він виконує наступні функції:
- здійснює емісію національних грошових знаків, організовує їх обіг та вилучення з обігу, визначає стандарти і порядок ведення розрахунків і платежів;
- проводить загальний нагляд за діяльністю кредитно-фінансових установ країни і виконання фінансового законодавства;
- надає кредити комерційним банкам;
- випускає та проводить погашення державних цінних паперів;
- керує рахунками уряду, здійснює закордонні фінансові операції;
- здійснює регулювання банківської ліквідності за допомогою традиційних для центрального банку методів впливу на комерційні банки: проведення політики облікової ставки, операцій на відкритому ринку з державними цінними паперами та регулювання нормативу обов'язкових резервів комерційних банків.
З точки зору власності на капітал центральні банки поділяються на:
- державні, капітал яких належить державі (наприклад, центральні банки у Великобританії, ФРН, Франції, Канади, України);
- акціонерні (наприклад, в США);
- змішані – акціонерні товариства, частина капіталу яких належить державі (в Японії, Бельгії).
Банківська система в сучасній ринковій економіці зазвичай включає три основні групи кредитно-фінансових інститутів:
- центральний банк;
- комерційні банки;
- спеціалізовані кредитно-фінансові установи.
Центральний банк здійснює керівництво всією кредитною системою країни, він покликаний регулювати кредит і грошовий обіг, контролювати й стабілізувати рух обмінного курсу національної валюти, згладжувати своїм впливом перепади у рівні ділової активності, цін та ін.
Центральний банк виступає в якості агента уряду. В цьому випадку він консультує уряд в таких областях, як управління національним боргом, валютна і кредитно-грошова політика. Крім того, він є представником уряду в фінансових операціях останнього.
Таким чином Центральний банк є одним з найважливіших інструментів механізму державного регулювання економіки і поєднує в тому чи іншому ступені функції банку і органу державного управління.
Особливе положення Центрального банку проявляється в тому, що він не має на меті отримання максимального прибутку і не конкурує в сфері бізнесу, не обслуговує населення – все це виконують комерційні банки.
