Основні психолого-педагогічні вимоги до використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі початкової школи

За визначенням О.Я. Савченко, «молодший шкільний вік – перехідний період, у якому проявляються риси дошкільного дитинства і типові особливості школяра, вік багатий на приховані можливості розвитку, які дуже важливо своєчасно помічати й підтримувати. Це час, коли закладаються основи багатьох психічних якостей. Особливо вдумливо слід ставитися до вікових особливостей фізичного і психічного розвитку дітей, що дасть учителеві можливість цілеспрямовано, без шкоди для вихованців організовувати їх якісне навчання.» [83, С. 344]

Більшість недоліків у застосуванні інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі пов’язані із відсутністю розуміння особливостей психічного і фізіологічного розвитку дітей даної вікової категорії, організацією навчального процесу без врахування цих особливостей. Учителі інформатики старших класів, яких залучають до формування у учнів початкових класів елементарної комп’ютерної грамотності, намагаються формально перенести не тільки основний зміст але і форми та методи організації навчального процесу з старшої школи в молодшу. Пропонується до вивчення в початковій школі і двійкове кодування, і призначення центрального процесора та пам’яті комп’ютера [84]. Дітей заставляють заучувати напам'ять довгі означення, за відсутності підручників і посібників, створювати конспекти теоретичних відомостей, готувати багатосторінкові реферати. Пропонується, наприклад, створити у якості опорної таку схему основних складових частин комп’ютера [3, С. 21]:

 

 

Ця схема не зовсім коректна з наукової точки зору, а призначення окремих складових, наприклад адаптерів, не зовсім зрозумілі і старшокласникам. Тому дуже важливо знати особливості розвитку дитини в молодшому шкільному віці.

У цьому віці продовжується функціональний розвиток нервової і серцево-судинної систем, органів дихання тощо. Цей розвиток відбувається відносно спокійно і рівномірно в порівнянні з підлітковим віком. Кістково-сполучний апарат відзначається гнучкістю завдяки наявності в кістках значної кількості хрящів. Інтенсивно зростає м’язова система, що супроводжується зростанням сили дітей і сприяє здатності організму до тривалої діяльності і розвитку координації рухів. Проте дрібні м’язи кисті в першокласників розвиваються ще повільно [83, С.72].

Значні зміни в порівнянні з дошкільним віком проявляються в психіці молодших школярів. Нервові процеси стають рухливішими, діти можуть швидко змінювати поведінку відповідно до обставин, легше звикають до нових видів діяльності. У них яскраво виявляється наслідувальність. Молодші школярі схильні до приучування та емоційного сприймання. Особливістю їхньої розумової діяльності є те, що вони часто обмежуються сприйняттям зовнішніх ознак, понять, явищ. За виразом О.Я.Савченко, «Ніби губка, вбирають знання, але не завжди усвідомлено. Такі вікові особливості, як беззастережне підкорення авторитетові, підвищена сприйнятливість, вразливість, багато в чому визначають навчальні досягнення молодших школярів» [83, С.73].

У психолого-педагогічній літературі є кілька поглядів на процес формування у дітей логічного і абстрактного мислення або за висловом Г.С. Костюка на те, як «у дітей здійснюється перехід від сприймання предметів до розуміння їх відношень» [38, С. 300]. Ж. Піаже відмічав, що дитина починає оперувати логічними конструкціями у віці 14-15 років в умовах стихійного соціального досвіду. Формальний підхід до висновків Ж. Піаже дозволив противникам впровадження інформатики в початковій школі [104, С. 3] стверджувати, що якщо логічне мислення у молодших школярів у повному обсязі не сформовано, то пропедевтика інформатики в початковій школі буде вести до формалізації отриманих знань. При цьому не враховується ні те, що сам Ж. Піаже стверджував [70], що само по собі логічне мислення не формується, воно формується або на стихійній основі в результаті досвіду життєвих ситуацій, у які потрапляє дитина, або як результат навчання – цілеспрямованого процесу розв’язування циклу спеціально дібраних завдань. Не враховується також і те, що існуючі програми і підручники початкової школи з математики, мови, технологій, курсу «Я і Україна», містять цілі комплекси завдань, які якраз і розвивають логічне і абстрактне мислення, наприклад, елементи алгебри є складовою початкового курсу математики.

Українська школа базується на вченнях психологів Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва та інших, які вважають, що поява логічних операцій у досвіді особистості обумовлюється передачею нових даних і логічного досвіду у процесі спілкування і навчання. Розвиток дитини визначається засвоєнням нею зразків суспільно-історичного досвіду. Людина не народжується з готовими формами мислення, здатність логічно мислити формується у неї протягом всього життя, і для її повноцінного розвитку необхідні спеціальні умови, які повинні бути створені в процесі навчання. «Перехід дітей від нижчих до вищих ступенів сенсорного розвитку залежить не просто від віку, а передусім від того, в які види діяльності діти включаються, як змінюється характер цієї діяльності і ті вимоги, що їх прямо чи опосередковано ставлять дорослі до дітей у міру зростання їхніх фізичних і психічних сил» [38, С. 348].

«Навчання - … цілеспрямований процес взаємодії між учителем та учнями з метою їхнього розвитку, освіти і виховання» [83, С.76]. Процес навчання залежить від багатьох факторів і умов. Найголовніші з них: соціально-економічні фактори, загальнопедагогічні, психологічні, дидактичні, методичні умови [83, С.80].

Завдання вчителя – забезпечити реалізацію вимог Державного стандарту початкової загальної освіти [18], всебічний розвиток молодших учнів та повноцінне оволодіння ними всіма компонентами навчальної діяльності. Інформаційно-комунікаційні технології виступають як засіб для досягнення цих цілей. Однак, слід зауважити, що тільки наявність найсучасніших засобів не забезпечує позитивних результатів навчальної діяльності. Тільки вчитель, який добре володіє методикою використання ІКТ у навчальному процесі, бачить їх місце в системі засобів навчання, знає особливості використання на уроках різних типів і на різних їх етапах, розуміє переваги застосування ІКТ для реалізації цілей навчання і виховання, зможе не тільки домогтися позитивних результатів у навчанні молодших школярів, але й підготувати їх до викликів сучасного інформаційного суспільства і майбутнього суспільства знань.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі початкової школи повинно бути підпорядковано як основній меті навчання, так і конкретним завданням, які вирішує вчитель у ході навчального заняття. При цьому повинні бути враховані фактори і умови, які впливають на навчальний процес, забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних умов та техніки безпеки.

При використанні ІКТ у початковій школі слід не допускати тих помилок, які проявилися ще під час перших етапів інформатизації освіти і на які вказують дослідження лабораторії «Інформатизації початкової школи» Інституту електронних програмно методичних засобів навчання Російської Академії Освіти:

- при організації пропедевтики інформатики за безмашинним варіантом учителю важко сформувати основи інформаційної культури учнів. Відсутність головного мотиваційного засобу – комп’ютера – негативно впливає на пізнавальні інтереси дітей, а також на засвоєння теоретичних основ пропедевтичного курсу інформатики;

- у зв’язку із завантаженістю шкільного кабінету інформатики учні початкової школи не мають систематичного доступу до комп’ютерів для проведення навчальних занять з інших предметів, при цьому обладнання кабінетів не пристосовано до занять молодших школярів;

- при проведенні уроків з учнями 1-4 класів учителем інформатики старших класів, який не має спеціальної підготовки для роботи з дітьми цього віку, часто виникають психолого-педагогічні і методичні проблеми. Такий вчитель не в змозі забезпечити інтеграцію пропедевтичного курсу інформатики з начальними предметами початкової школи;

- під час уроків, які проводить учитель початкових класів, який слабо володіє засобами ІКТ або методикою їх застосування, дидактичні цілі уроку як правило не досягаються. Ефективність занять може навіть знижуватись у порівнянні із звичайними уроками;

- дуже часто грубо порушуються санітарно-гігієнічні умови застосування ІКТ у навчальному процесі для цієї вікової категорії;

- техніка, що використовується, застаріла, з поганими технічними характеристиками, що негативно впливає на стан здоров`я дітей;

- при самостійній розробці педагогічних програмних засобів учителями або учнями старших класів не враховуються вимоги до сприйняття і демонстрації засобів навчання, психолого-педагогічні вимоги до оформлення і структурування навчального матеріалу в ППЗ;

- під час організації позакласної навчальної роботи або як заохочення під час уроків школярам пропонуються ігри з нав’язаним темпом дій, агресивним сюжетом, неадекватним оцінюванням, що негативно впливає на психічний стан дитини;

- учителі при оцінюванні надають перебільшену увагу комп’ютерним засобам контролю знань учнів, не займаючись розвитком зв’язного діалогічного і монологічного мовлення, розвитком письма. При цьому комп’ютерні тести не відповідають вимогам тестового контролю і не забезпечують реалізацію дидактичних функцій контролю.

Ось питання, які повинен задати собі вчитель перед плануванням використання ІКТ на уроці:

– Для чого я буду їх використовувати?

– Яка їх перевага перед іншими засобами?

– Який позитивний результат використання ІКТ я отримаю (з точки зору учителя; учня)?

І тільки після усвідомлення необхідності ІКТ на даному уроці слід продовжити матеріалів до уроку.

Багаторічні спостереження за уроками з використанням ІКТ, педагогічний досвід вказують на те, що епізодичне використання ІКТ на уроках дуже нераціональне. На підготовку до такого уроку витрачається більше часу, ніж на підготовку до десяти звичайних. Учителю в терміновому порядку доводиться ознайомлюватися з різними комп’ютеризованими засобами, готувати дидактичний матеріал, презентації, завдання або і цілу програму для комп’ютерного тестування і ще багато-багато чого.

Тільки за умови систематичного і системного використання, формування у учителя готовності до застосування ІКТ на уроці, ці технології стають засобами підвищення ефективності навчального процесу.