Педагогічні основи використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання в початковій школі

Методика використання інформаційних технологій у початковій школі

Пам’ятаймо, що в освіті головні цінності – дитина і педагог, здатний розвивати, захищати, оберігати її індивідуальність.

Савченко О.Я.

Хорошая авторучка не гарантирует того, что вы напишете отличный роман.

Ксавье Жильбер

Наибольшее значение имеет не то, что ученик использует новые технологии, а то, как это использование способствует повышению его образования.

С.Эрманн

Вступ

В освіті України продовжується реформування спрямоване на оновлення її змісту, удосконалення технології навчання і виховання. Це процес перманентний, бо пов`язаний з прогресом суспільства, і кожний етап його розвитку ставить перед школою різних рівнів специфічні завдання.

Стержневою фігурою цих процесів у загальноосвітній школі залишається особа вчителя. Без підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного рівня неможливо реалізувати кардинальні перетворення в галузі освіти. Особлива увага привертається до вчителя початкових класів, бо, за твердженням психологів, вік учня 1-4 класів є віком формування специфічних якостей особистості, пов`язаних з розумовим розвитком. Фундамент, що закладається в початковій школі, дає або не дає можливості оволодівати новими знаннями на наступних ступенях освіти.

Для вищих педагогічних закладів вирішення завдання реформування освіти полягає в створенні моделі вчителя (визначення складових підготовки) і створення технології реалізації цієї моделі. Яким повинен бути вчитель і як підготувати такого вчителя? Таке формулювання завдань не є новим. Відколи існує педагогічна наука, вчені і практики намагалися звести в єдину систему вимоги до особистості вчителя і конкретно до вчителя початкових класів. Значну увагу цьому питанню приділяв видатний педагог К.Д.Ушинський. У своїй роботі "Проект учительской семинарии", розглядаючи підготовку вчителя народної школи (початкової ланки освіти для певних верст населення), він пише: "Он должен иметь познания не только в законе божьем, грамматике, арифметике, географии и истории, но и в естественных науках, медицине, сельском хозяйстве; кроме того, уметь хорошо писать, рисовать, чертить, читать ясно и выразительно и, если возможно, даже петь" [99]. Крім вказаних знань, вчитель повинен бути носієм високої моралі та мати практичні навички викладання. Ось три кити, на яких, за Ушинським, базується поняття "хороший вчитель".

Більш детально це питання розкрив В.О.Сухомлинський:

"Що означає хороший учитель? Це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними …

Хороший вчитель – це, по-друге, людина, що добре знає науку, на основі якої побудований предмет… Хороший учитель знає набагато більше, ніж передбачає програма… Для вчителя початкових класів важлива не тільки всебічна освіта, а й особливий інтерес до якоїсь певної науки, галузі знань.

Хороший учитель – це, по-третє, людина, яка знає психологію і педагогіку, розуміє і відчуває, що без знання науки про виховання працювати з дітьми неможливо.

Хороший учитель – це, по-четверте, людина, яка досконало володіє вміннями в тій чи іншій трудовій діяльності, майстер своєї справи" [91].

Обов`язковим компонентом підготовки сучасного педагога є оволодіння ним сучасними технологіями отримання і передачі учням нової інформації. Двадцять – тридцять років тому і учень, і вчитель жили в досить повільному світі зі стабільними програмами, підручниками, державною системою забезпечення навчальними посібниками від розробок на весь курс планів уроків до таблиць, навчальних діафільмів, кінофільмів, навчального телебачення тощо. З однієї сторони це забезпечувало необхідний і, в середньому, досить високий рівень організації навчального процесу, а з іншого – не стимулювало творчості вчителя і самостійності в навчанні учня, пригнічувало їх ініціативу.

За ці роки ми зрозуміли, що, крім звіданих шляхів, у освіті є ще багато стежок, які теж приводять до успіху і при цьому стимулюють ініціативу та творчість вчителя і що головне - учня. Змінилися вимоги до освіти. Сучасне і майбутні покоління потребують динамічної системи освіти, яка була б тісніше пов`язана з їхнім життям, з тими проблемами, які це життя у всезростаючому темпі ставить перед людиною.

Звичайно, використання інформаційних технологій не вирішить всіх питань як у освіті, так і в повсякденному житті. Але вони можуть допомогти вчителю найбільш ефективно використати навчальний час занять та час підготовки до уроку.

Комп`ютери стали невід`ємною частиною реальності. Їх використовують як на роботі, так і вдома в години дозвілля. Майбутня професійна діяльність більшості учнів буде пов`язана з використанням комп`ютерної техніки. Розв'язуючи певні завдання у трудовій діяльності та в особистому житті, всі вони неминуче зіткнуться з дедалі зростаючою різноманітністю складних пристроїв, що функціонують на основі ЕОМ. Учневі слід звикнути до того, що комп’ютер це звичайний пристрій, використання якого допомагає йому отримувати нові знання. А з точки зору освіти і вчителя, який не навчає інформатиці, – універсальний технічний засіб навчання і універсальний засіб для підготовки методичного забезпечення уроку.

За висловом А.С.Макаренка, ми не можемо говорити про ефективність застосування будь-якого, найбільш науково обґрунтованого методу навчання або виховання без врахування тих умов, у яких він застосовується. Тому використання обчислювальної техніки в навчальному процесі повинно бути логічно і методично обґрунтовано. А оскільки головною дієвою особою на уроці залишається (і мабуть ще довго буде залишатися) вчитель то йому і вирішувати яку роль повинна відігравати ЕОМ у справі допомоги учням у оволодінні знаннями на конкретному уроці.

Необхідно провести оновлення системи підготовки з інформаційних технологій у вищих педагогічних навчальних закладах, зробивши її орієнтованою на практичне використання комп’ютерних систем у навчальному процесі школи відповідно до фаху майбутнього вчителя. У силу універсальності вчителя початкової школи його підготовка з інформаційних технологій має особливе значення.

По-перше, він повинен проводити заняття з учнями початкової школи з формування первинних навичок роботи з тими засобами інформаційно-комунікаційних засобів, які наявні в сучасній школі. Проведення подібного навчання вчителем інформатики старшої школи мало ефективне в силу відсутності у нього необхідних знань з особливостей розвитку дітей даного віку та особливостей організації навчального процесу в 1-4 класах.

По-друге, відсутність знань і вмінь застосування комп’ютерної техніки не дозволить учителю початкових класів систематично і ефективно використовувати її для навчання учнів.

По-третє, подібна підготовка дозволяє вчителю розширити власний методичний багаж, ознайомитись через Internet з досягненнями інших вчителів або з існуючою нормативно-правовою базою, зменшує інформаційну ізоляцію шкіл і конкретних вчителів.

По-четверте, значно зменшує час підготовки до уроків, який відводиться на нетворчі операції – копіювання завдань, перемальовування схем тощо.

Підготовка вчителів початкових класів з врахування зазначених вимог проводиться в Кременчуцькому педагогічному училищі з 1994 року в рамках оволодіння додатковою кваліфікацією “Вчитель інформатики початкових класів”. Зміст навчальних програм за цей час декілька разів оновлювався в залежності від існуючої матеріальної бази, програмного забезпечення, тенденції реформування освіти в Україні. Зараз ми схиляємось до того, що подібну підготовку повинні отримати всі вчителі початкової школи.

 

Педагогічні основи використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання в початковій школі

Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання – педагогічна наука про мету, зміст, методи, форми і засоби використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі середньої і вищої школи. Вона спирається на філософію і психологію з їх теорією пізнання, на дидактику, що розробляє основні закономірності процесу навчання, широко використовує знання з анатомії, фізіології і шкільної гігієни, а також з інформатики, пропедевтику основних понять якої реалізує.

Термін "методика" за словником визначається як "вчення про викладання певної науки, предмета" або в більш широкому розумінні як "сукупність взаємопов’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи"[6].

Термін "інформаційно-комунікаційні технології навчання" почав використовуватись у науковій педагогічній літературі порівняно недавно. Його поява тісно пов’язана з введенням з 1 вересня 1985 року у старших класах шкіл Радянського Союзу навчального предмета "Основи інформатики та обчислювальної техніки". У Концепції інформатизації освіти 1988 року [36] в одній з перших був введений термін "нова інформаційна технологія". Синонімічними виразами, що тісно пов’язані з поняттям "інформаційно-комунікаційні технології навчання" є такі як " нові інформаційні технології навчання ", " сучасні інформаційні технології навчання ", " комп’ютерні технології навчання ", " електронно-комунікативні системи, засоби і технології навчання " тощо. До цього часу в багатьох педагогічних вузах країни вивчається навчальний предмет " нові інформаційні технології навчання ". Це говорить про відсутність повної усталеності термінології. Разом з тим останнім часом науковці все частіше вживають термін "інформаційно-комунікаційні технології навчання".

Розглянемо складові терміну " інформаційно-комунікаційні технології навчання ". Технологія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη — майстерність, техніка; грец. λογος — (тут) передавати) — наука про способи (набір і послідовність операцій) розв'язання задач людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці) [111]. За тлумачним словником [6, с. 1448] "технологія – сукупність способів обробки чи переробки матеріалів, інформації, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій, надання послуг тощо."

Відповідно " інформаційні технології " – це технології, що тією чи іншою мірою реалізують інформаційні процеси: збирання, накопичення, зберігання, передавання, опрацювання та представлення (відображення) інформації. За словником, "інформаційна технологія – сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують швидкий пошук інформації, доступ до джерел інформації" [6, с. 504]. Дуже схоже визначення дає і англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, Інтернету і програмування [75, с. 267]. Жалдак М.І. звертає увагу на соціальну роль інформаційних технологій і визначає їх як сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, зберігання, опрацювання, передачі й подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо управління технічними і соціальними проблемами [25].

За визначенням Смірнова О.В. нова інформаційна технологія (НІТ) це технологія опрацювання, передавання, розповсюдження і представлення інформації за допомогою ЕОМ, створення обчислювальних і програмних засобів [87, С. 59], а Гомуліна Н.М. визначає нові інформаційні технології в освіті як освітні технології з використанням комп’ютерів [12].

Інтернет-енциклопедія Вікіпедія визначає ІТ як технології, пов'язані зі створенням, зберіганням, передаванням, опрацюванням і управлінням інформацією або як сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів з метою підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційного ресурсу [111]. Інше Інтернет видання визначає інформаційні технології як сукупність методів і пристроїв, які використовуються людьми для опрацювання інформації і включають всю обчислювальну техніку, техніку зв’язку і, частково, - побутову електроніку, телебачення і радіомовлення [115].

В останні кілька десятиліть у педагогічній науці активно використовується термін «педагогічна технологія». Савченко О.Я. визначає педагогічну технологію як науково обґрунтовану педагогічну (дидактичну) систему, яка гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену послідовність дій, спроектованих на розв’язання проміжних цілей і наперед визначений кінцевий результат [83, С. 361]. Пєхота О.М. підкреслює, що педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов’язана із застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга – з його організацією [54, С.13].

Слово " комунікаційні " терміну «інформаційно-комунікаційні технології» підкреслює підвищення в останні роки ролі комп’ютерних мереж у забезпеченні реалізації інформаційних процесів. За визначенням Морзе Н.В. " Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) — інформаційні тех­нології на базі персональних комп'ютерів, комп'ютерних мереж і засо­бів зв'язку, для яких характерна наявність доброзичливого середовища роботи користувача" [50]. А слово " навчання " вказує на галузь застосування – освіта.

Отже, інформаційно-комунікаційні технології навчання (ІКТН) – це сукупність методів і технічних засобів застосуванняї інформаційних технологій на основі комп'ютерних мереж і засо­бів зв'язку для забезпечення ефективного процесу навчання.

Методика застосування інформаційно-комунікаційних технологій навчання як наука досліджує навчально-виховний процес з метою встановлення фактів, визначення зв’язків і закономірностей, прогнозування наслідків використання ІКТ у освіті, що дозволить покращити ефективність навчально-виховного процесу.

Об’єктом методики застосування інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі є процес навчання молодших школярів в умовах сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.

Предметом методики застосування інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі є педагогічні, санітарно-гігієнічні та технічні умови за яких застосування інформаційно-комунікаційних технологій підвищує ефективність навчання.

До головних завдань, які необхідно вирішити при комплексному використанні інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі слід віднести:

- проведення комплексних психологічних і санітарно-гігієнічних досліджень впливу сучасних інформаційних технологій на процес розвитку і навчання молодших школярів;

- розробка методики формування комп’ютерної грамотності учнів;

- розробка методик використання ІКТ при реалізації навчальних і виховних задач з навчальних предметів початкової школи;

- підготовка педагогічних кадрів, формування відповідних знань, умінь і навичок використання ІКТ у вчителів початкової школи;

- створення сучасних педагогічних програмних засобів підтримки як пропедевтичних курсів з інформатики, так і викладання навчальних предметів початкової школи;

- забезпечення доступу учнів і вчителів початкової школи до сучасного комп’ютерного обладнання, сучасних технічних засобів навчання.

Проблемам використання інформаційно-комунікаційних технологій у освіті присвячені праці Б.С. Гершунского, І.Б. Горбунової, М.І. Жалдака, Н.В. Морзе, С.В. Панюковой, С. Пайперта, І.В. Роберт, О.В. Смірнова та інших [10, 14, 25, 49, 58, 60, 62, 80, 87 і ін.]. Психолого-педагогічні та організаційні засади використання інформаційно-комунікаційних технологій висвітлені в наукових дослідженнях С.І. Архангельського, О.В. Горячева, Т.Н. Корольової, Є.І. Машбіца, Ю.А. Первіна, Л.Б. Переверзєва, Й.Я. Ривкінда і Є.Д. Маргуліса, Н.Ф. Тализіної, Б. Хантер, А.В. Хуторського та інших [15, 37, 41, 43, 63, 65, 79, 102, 103 і ін.].

У 1997 році Інститут UNESCO з інформаційних технологій у освіті (IITE) спільно з Міжнародною федерацією з опрацювання інформації (IFIP) та Інститутом нових технологій у освіті (INT) розробили рекомендації з вивчення інформатики в початковій школі [30]. Документ призначений для тих, хто вже використовує інформаційні технології в освіті, і тих, хто тільки збирається це зробити. У ньому розглядаються проблеми, досягнення і перспективи використання інформаційних і комунікаційних технологій у початковій освіті. Зупинимось на основних положеннях цього документа.

Серед основних факторів, що впливають на якість життя, не тільки визначає рівень життя, а й інколи виживання людини, є здатність приймати стратегічні рішення в ситуації невизначеності, тобто здатність знайти інформацію потрібну для правильної оцінки ситуації, вміти її опрацювати, прийняти рішення і довести це рішення до виконавців. Реалізувати це з швидкістю, необхідною в сучасному суспільстві можливо лише за допомогою ІКТ.

Іншим важливим положенням цього документу, яке включається в останні роки у всі важливі документи UNESCO, є закріплення за ІКТ ролі технології, яка повинна знівелювати різницю в соціальному і економічному положенні різних верств населення і країн з різним рівнем розвитку економіки. Так ІКТ слід використовувати для того щоб:

• надати можливості успіху для кожного, щоб не збільшувати різницю у можливостях отримати якісну освіту між найбіднішим і найбагатшим;
• підтримувати моделі ефективного розвитку;
• у розповсюдженні інформації і культури одні країни не превалювали над іншими, для зниження монополії мас-медіа; щоб забезпечити адекватну участь усіх країн і індивідуумів у будівлі і використанні інформаційного простору.

Швидке розповсюдження ІКТ опонує культурному імперіалізму, ідеологічному тоталітаризму і інформаційній монополії. Воно також сприяє зняттю лінгвістичних бар’єрів.

Використання ІКТ потребує створення нової освітньої парадигми. Загальновизнано, що учень повинен бути активним учасником навчального процесу. Засобами інформаційних і комунікаційних технологій реально помістити цей принцип дидактики в основу всього навчального процесу в початковій школі. У результаті повинні змінитися відносини учень-учитель, учень-учень, учень-навколишнє середовище, учень-джерела інформації. Головним завданням навчання стає не передача учневі певної суми знань, а формування умінь здобувати і опрацьовувати нові дані, формування навичок мислення високого рівня: аналізувати, синтезувати, оцінювати.

Згідно зі статистичними даними, близько 80% навчальних занять у початковій школі організуються за системою: учитель розповідає – учень уважно слухає. Така система вимагає певних психологічних властивостей дітей. Такі діти максимально засвоюють зміст отриманих від учителя повідомлень і стають "відмінниками". Але таких дітей не більше двадцяти відсотків. Інші – не можуть сприймати повідомлення в такому вигляді і приречені стати "учнями з низьким рівнем навчальних досягнень". Ці учні орієнтовані на засвоєння знань через емпіричну практичну діяльність. І на допомогу їм повинні прийти технології, засновані на дослідницькій діяльності, в ході якої відбувається пошук рішень і висування та підтвердження гіпотез. Ця технологія повинна реалізуватися з використанням методів наукових досліджень адаптованих до можливостей учнів початкової школи: спостережень, вимірювань, експериментів, дослідів, опитувань тощо.

Серед центральних положень рекомендацій UNESCO – введення нового поняття "нова письменність". Традиційне поняття письменності зводилось до набору базових умінь, які в англійській педагогічній літературі отримали назву трьох R: R eading, w R iting, a R ithmetic (читання, письмо, лічба). Нові вимоги від суспільства (нові технології і нові моделі діяльності) передбачають нову писемність. Вона включає також ті ж три компоненти, але зі зміненим змістом:

• r ead – читання – знаходження нових даних шляхом пошуку в різних джерелах, спостереження, збирання, реєстрації тощо;
• w r ite – писати – вміння спілкуватися в гіпермедіа середовищі, використовувати всі види представлення повідомлень і всі засоби масової інформації;
• a r ithmetic – рахувати – вміння проектувати (конструювати) об’єкти і дії.

Нова письменність уникає запам'ятовування фактів і правил та навчання за шаблонними інструкціями, а спрямована на формування здатності знайти факти і, опрацювавши їх, зрозуміти суть і сформулювати правила для цих фактів, на формуванні умінь ставити перед собою різноманітні задачі, планувати і проектувати власні дії. Звичайно, що ця спрямованість повинна враховувати вікові особливості учня молодшого шкільного віку.

Нова письменність – сполучення базових лінгвістичних, логіко-обчислювальних і комунікаційних навичок з широким використанням ІКТ, - служить ключем до всіх наступних етапів організованого навчання в двадцять першому столітті.

З точки зору дидактики використання ІКТ надає учителю можливості:

• зробити навчання більш інтенсивним і, головне, ефективним за рахунок реалізації переваг мультимедіа навчальних систем у наочному поданні навчального матеріалу;
• індивідуалізувати навчання для максимальної кількості дітей з різними стилями навчання і різними можливостями сприйняття, включаючи "тугодумів", дітей, соціально занедбаних, дітей із спеціальними потребами і дітей, що живуть у віддалених районах;
• створювати сприятливу атмосферу для спілкування, обміну і взаємодії як окремих учнів, так і груп дітей, що навчаються в різних освітніх системах при збереженні національних і культурних особливостей країни.

ІКТ – це не тільки і не стільки об’єкт для вивчення в школі, ІКТ – це інструмент для створення навчального середовища в класі. Однак ІКТ – це ще і шанс створити вдома для школяра багате навчальне середовище, яке зможе відволікти його від проблем вулиці.

За висловом авторів рекомендацій UNESCO, " ІКТ – це інструмент для того, щоб ввести майбутнє в школу сьогодні. "

Давно було помічено, що діти з низьким рівнем навчальних досягнень дуже просто управляють різноманітними технічними пристроями, домашньою побутовою технікою, набагато краще за "відмінників" орієнтуються в ситуаціях, коли цікава для дитини задача розв’язується шляхом оперування реальними об’єктами або зоровими образами. Причина в особливостях мислительної діяльності. Їм важко оперувати абстрактними поняттями і символами, які переважають у стандартній шкільній системі навчання. Перехід від конкретного до абстрактного в навчанні відбувся для таких дітей дуже швидко, і вони не оволоділи відповідним набором операцій мислення.

Завдяки ІКТ і навчальним гіперсередовищам колишні "відстаючі" мають можливість оволодіти цими операціями в своєму "темпі". Використання гіперсередовищ передбачає цілий ряд додаткових ланок і проміжних етапів у процесі переходу від операцій символьного до операцій образного мислення.

В ході вивчення пропедевтики інформатики в початковій школі рекомендується опрацювати операції з інформаційними об’єктами:

• створити (напишіть, намалюйте, проспівайте, побудуйте…);
• знайти, встановити (в Інтернеті, в бібліотеці, завдяки телебаченню, шляхом спостереження…);
• створіть об’єкт, як відображення дійсності (сфотографуйте, запишіть інтерв’ю, проведіть анкетування або заповніть картку спостереження, виміряйте температуру…);
• опрацюйте і модифікуйте (перепишіть, відредагуйте текст, відео, зображення…);
• проаналізуйте;
• організуйте дані (упорядкуйте, створіть гіперструктуру, створіть електронну таблицю…);
• перетворіть дані в іншу форму (побудуйте діаграму на основі числових даних…).

Школярі повинні вчитися використовувати і створювати моделі об’єктів і процесів:

• технологічних (використовуючи різні види технічних, електричних конструкторів);
• інформаційних і комунікаційних технологій (базові операції над апаратними засобами комп’ютера, операції з об’єктами в графічному інтерфейсі, управління простішими виконавцями алгоритмів типу Черепашки, Робота, Садівника…);
• людських, зокрема управління власними проектами і планами дій (підберіть об’єкти для запису, сплануйте матеріальні і людські ресурси, необхідні для обраного проекту, розробіть план інтерв’ю…).

Надзвичайно велика роль ІКТ у організації навчання дітей, що мають вади фізичного розвитку або особливі специфічні потреби. Використання комп’ютерів покращує процес сприймання мови і навчання говорити для глухонімих, а для дітей з обмеженими можливостями руху – пришвидшує формування навичок письма тощо.

Нові потреби суспільства у зміні парадигми освіти вимагають і нових змін у статусі вчителя, а відповідно і у його підготовці та перепідготовці. Якщо раніше вчитель був для учнів початкової школи основним і беззаперечним носієм всього нового, то зараз він не знає і не може знати відповіді на всі дитячі запитання. Однак він повинен стати основним радником для школяра, повинен вміти правильно спрямувати його інтереси, організувати його навчальну діяльність відповідно до психологічних особливостей сприйняття, вчасно прийти на допомогу з підказкою, щоб учень не втратив інтересу до навчання. Значну увагу сучасний учитель повинен приділяти підготовчій роботі зі створення навчального середовища, в якому будуть забезпечені навчальні потреби кожного з учнів класу.

Звичайно, щоб учитель відповідав вимогам сучасності, йому необхідно як можна швидше і повніше освоювати інформаційні і комунікаційні технології, оволодівати методикою їх використання в навчальному процесі.

В рекомендаціях UNESCO розглядається три взаємопов’язані аспекти інформатики в освіті:

1. Теоретична інформатика;

2. Інформаційні і комунікаційні технології та їх використання в різних галузях людської діяльності;

3. Використання інформаційних технологій в освітній діяльності.

Всі ці аспекти повинні тією чи іншою мірою реалізовуватись і в початковій школі. Кожен з них детально розглянуто в рекомендаціях UNESCO, наведені можливі варіанти вивчення. Тут же наведені і рекомендації з впровадження ІКТ у навчальний процес:

- максимально використовуйте всі ІКТ, а також ІКТ орієнтовані просторові і візуальні середовища, щоб реалізувати вимоги нової письменності;

- включіть ІКТ у навчальні програми, передбачте в них інтеграцію на основі ІКТ різних предметів;

- інтенсивно використовуйте ІКТ у підготовці вчителів і підвищенні їх кваліфікації;

- не обмежуйте використання ІКТ межами кабінету інформатики і уроків інформатики. Створіть інформаційне середовище з включенням до локальної мережі бібліотеки, лабораторій, класів, кабінетів адміністрації тощо;

- не забувайте про адміністраторів, їх вміння використовувати інформаційні технології дозволить швидше реалізувати основні завдання інформатизації і краще розуміти потреби викладачів;

- змоделюйте нове освітнє середовище, використовуючи як існуючі засобі, так і нові. Створіть неформальне сімейство викладачів, які зацікавлені у використанні ІКТ, допоможіть їм знайти однодумців серед учителів інших шкіл регіону, країни, інших країн. Зробіть школи центрами нової інформаційної культури…

 

Савченко О.Я., визначаючи напрямки застосування комп’ютерів як багатофункціонального засобу навчання, вказує на два можливі шляхи: використання комп’ютера: як об’єкта вивчення і для оволодіння учнями способами застосування комп’ютера як засобу навчальної діяльності. [83, С. 357]. Перший передбачає засвоєння знань, формування умінь і навичок, які дозволять використовувати комп’ютер при вирішенні навчальних і особистісних задач. Це шлях формування елементарної комп’ютерної грамотності як складової загальноосвітньої підготовки учнів [83, С. 357] і реалізується за допомогою спеціальних курсів пропедевтики інформатики або в ході вивчення курсу «Технології».

Другий – передбачає використання інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні предметів початкової школи, в ході організації самостійної індивідуальної і групової навчальної роботи учнів.