Запитання для самоконтролю. 1. Розкрийте суть національного відродження України.

1. Розкрийте суть національного відродження України.

2. Охарактеризуйте причини, що сприяли піднесенню національно-визвольного руху.

3. Які університети діяли на території України в ХІХ ст.?

4. В чому проявлялася культурницька діяльність української інтелігенції на початку ХІХ ст.?

5. Назвіть організації декабристів.

6. Які програмні документи Північного і Південного товариств? Хто їх автори?

7. Розкрийте зміст «Руської правди», «Конституції».

8. Як називалося товариство декабристів, яке діяло в Новоград-Волинському? Хто був керівником цього товариства?

9. Коли виникло Кирило-Мефодіївське товариство?

10. Які програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства?

11. За що боролися кирило-мефодіївці?

12. Назвіть громади, які діяли на території України.

13. Розкрийте суть концепції «громадівського соціалізму», яку розробив М.Драгоманов.

14. Визначте програмні цілі та проаналізуйте практичну діяльність громадівців.

15. Порівняйте бачення ролі і місця України в документах Кирило-Мефодіївського братства та декабристів.

16. Доведіть, що ХІХ ст. стало періодом справжнього національного відродження України.

 

Завдання

1. Складіть таблицю гонінь на українство за таким зразком:

№ п/п	Рік прийняття заходу	Зміст заходу

2. З написаної і опублікованої 1880 р. М.Драгомановим, М.Павликом, С.Подолинським програми журналу «Громада»:

Ми знаємо, як то тяжко боротися за письменне видавництво українською мовою, та ще й за кордоном нашої країни. Ми мусимо звертатися до народу, який немає державної (політичної самостійності), якого розірвано між двома великими царствами: Росією і Австро-Угорщиною, і якому через те зовсім не можна тепер проявити свою волю в своїх справах. До того ж ми, купка українських громадівців, відбита від своєї країни й без найменшої змоги приклади безпосередньо наші думки до праці серед народу…

Ці наші думки і бажання ось які:

В справах політичних ми бажаємо:

1. Рівного права для всякої особи, як чоловік і парубків, так і жінок і дівчат усякого походження.

2. Неодмінної волі слова, преси і науки, зборів і товариства.

3. Безперешкодної самоуправи (автономії) для кожної громади в її справах.

4. Повної самостійності для вольної спілки (федерації) громад на всій країні.

 

1. Що вам відомо про діячів, які написали й опублікували програму журнал «Громада»? Чому вони опинилися за межами України?

2. Чим ці діячі мотивують необхідність з закордону звернутися рідною мовою до всього українського народу з своєю програмою. Свої думки підтверджуйте висловлюваннями з документа.

3. Прокоментуйте програми положення документа.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001, с. 213-238, 255-263.

2. Світлична В.В. Історія України. – К.: Каравела, Львів: Новий світ - 2000, 2002, с. 117-123.

 

Т Е М А 8: УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ ст. (1900-1914 рр.)

 

План

1. Активізація революційно-визвольної боротьби в Наддніпрянській Україні.

2. Виникнення партій.

3. Україна в роки революції 1905-1907 рр.

4. Столипінська аграрна реформа в Україні.

 

 

Ключові терміни та поняття:

Політична партія, буржуазно-демократична революція, конституційна монархія, імперія, Маніфест 17 жовтня, Державна дума, Українська думська громада, третьочервнева монархія, столипінська аграрна реформа, селянська община, хутір.

Опорний конспект

 

1. Активізація революційної, визвольної боротьби

· 1900 р. в Харкові виникла Революційна українська партія під

керівництвом Д.Антоновича, М.Русова. Програмний документ – «Самостійна Україна», автором якого був М.Міхновський:

* мета партії – незалежна Україна;

* спосіб досягнення мети – «боротьба кривава і безпощадна», «війна проводитиметься усіма засобами»;

* основні принципи боротьби – «Усі хто не за нас, ті проти нас», «Україна тільки для українців»;

* новий лідер національного руху – інтелігенція, яка служить своєму народові;

РУП розкололася і дала початок слідуючим партіям:

· Народній українській партії (НУП) на чолі з Міхновським. Виступала за незалежність України і за Україну тільки для українців;

· Українській соціал-демократичній спілці в 1904 р. під керівництвом М.Меленовського-Баска, О.Скорописа-Йолтуховського.

- Виражала інтереси усіх робітників України незалежно від їх національності;

- Вирішення національного питання неможливо без розв’язання соціально-економічних питань

У 1905 р. об’єдналася з меншовицькою фракцією РСДРП.

· Українській соціал-демократичний робітничій партії в 1905 р. під керівництвом В.Винниченка, С.Петлюри.

- Орієнтувалася на селян і робітників;

- Вимагали автономії України

- Розв’язання соціально-економічних проблем.

· У 1904 році виникають дві партії – Українська радикальна партія під керівництвом Б.Грінченка, С.Єфремова та Українська демократична партія під керівництвом Є.Чикаленка.

· В 1905 р. ці партії об’єднуються і утворюють Українську радикально-демократичну партію.

Виступали за:

- конституційну монархію;

- автономію України;

- проведення аграрної реформи.

 

 

 

 

Крім українських партій, на території України діяли загальноросійські партії:

· Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), яка поділилася на більшовиків і меншовиків. Визнавали керівну роль робітників і диктатуру пролетаріату.

· Партія соціалістів-революціонерів (есери). Соціально опора цієї партії – селянство.

· Конституційно-демократична партія (кадети). Виступали за конституційну монархію, за свободу культурницького розвитку для всіх національностей.

· Союз 17 жовтня (октябристи). Виступали за єдину неподільну Росію і збереження влади царя.

 

 

3. Україна в революції 1905-1907 рр.

Причини революції 1905-1907 рр.

Поштовхом

для початку революції

став

розстріл мирної демонстрації робітників Петербургу

9 січня 1905 р.

 

Основні революційні події 1905-1907 рр. в Україні

Ø січень-березень 1905 р. – масовий страйкових рух в Україні;

Ø лютий-березень 1905 р. – в боротьбу втягується селянство. Перші виступи селян в Чернігівській, сумській губерніях;

Ø червень 1905 р. – повстання на броненосці «Потьомкін»;

Ø жовтень 1905 р. – загальний політичний страйк, який змусив піти царя Миколу ІІ на поступки і видати Маніфести 17 жовтня 1905 р., який проголошував громадянські свободи і вибори до Державної думи;

Ø листопад 1905 р. – виступ полку саперів в Києві на чолі з підпоручиком Б.Жаданівським; повстання моряків Севастополя на чолі з лейтенантом П. Шмідтом;

Ø грудень 1905 р. – збройні повстання робітників і селян.

 

* В ході революції виникають Ради робітних, селянських депутатів в жовтні 1905 р. Протягом жовтня – грудня 1905 р. Ради виникли в 50 містах та селищах Російської імперії.

* Стали виникати профсоюзи. Наприкінці 1905 р. в Україні діяло 80 професійних об’єднань.

* Влітку 1905 р. виникають місцеві організації Всеукраїнської селянської спілки. В українських землях було створено 120 селянських і волосних організацій спілки.

Досягнення українського національного руху

 

 

Революція 1905-1907 рр. зазнала поразки. З 1907 по 1910 рр. тривав період реакції. З метою координації діяльності українських сил, в 1908 р. був створений міжпартійний політичний блок – товариство українських поступовців (ТУП).

 

 

4. Столипінська аграрна реформа

У Росії з 1906 по 1911 рр. з ініціативи П.Столипіна здійснювалася агарна реформа.

 

Причини аграрної реформи:

® відставання в економічному розвитку від розвинених країн;

® загроза нового революційного вибуху.

 

 

Наслідки реформи:

Ø розвиток капіталістичних відносин:

· купівля-продаж землі;

· розвиток конкуренції;

· дешева робоча сила.

Ø утворилося 440 тис. хуторів, що становило 14% селянських дворів;

Ø посилилося розшарування на селі. Малоземельні, бідні селяни змушені були продавати свої наділи і перетворюватися на найману робочу силу;

Ø зросли валовий збір зерна, товарність сільського господарства.

Реформа не вирішила:

Ø створення міцної соціальної бази на селі в особі куркульства. На хутори вийшло лише 14% селянських дворів;

Ø ліквідації поміщицького землеволодіння, хоча відбувалася спроба перерозподілу поміщицьких земель шляхом купівля-продажу через селянський банк;

Ø переселенська політика зазнала краху. 68,5% переселенців повернулася додому.