Готовність вчителя до здійснення інноваційної діяльності.

Змістовий модуль 3. Теорія і практика навчання педагогів як один із шляхів формування готовності педагогів до інноваційної діяльності

Лекція 3.1. (7) Готовність до інноваційної діяльності як важлива професійна якість педагога

План

1.Поняття готовності педагога до інноваційної діяльності. Проблеми включення вчителя у інноваційний процес.

2. Показники готовності педагога до інноваційної діяльності.

3. Основні принципи і форми інноваційної діяльності педагога.

4. Рівні сформованості готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності: сприйняття нововведення, компоненти готовності.

Рекомендована література

Основна:

1. Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи. Інтерактивні технології в курсах навчальних дисциплін [Текст]: навч.-метод. посібник. - К.: Кондор, 2008. - 272 с. - 978-966-351-110-8. Рек МОН України.(14)

2. Бондар В. І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів [Текст]: навч. посіб. для викладачів і студентів педагогічних навчальних закладів та університетів. - К.: Вересень, 1996. - 129 с. - 5-330-05832-5 (5).

3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - 2-ге вид., допов. - К.: Академвидав, 2013. - 352 с. - Альма-матер. - 978-617-572-027-1 (17).

4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології [Текст]: практикум: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Слово, 2013. - 448 с. - 978-966-194-130-3. Рек. МОНМС України (8).

5. Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (15.10.2014).

6. Інноваційна діяльність педагога: від теорії до успіху. Інформаційно-методичний збірник / Упорядник Г.О. Сиротенко. Полтава: ПОІППО, 2006. ─ 124 с.

7. Підласий І. П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти. ─ К.: Видавничий дім «Слово», 2004. – 616 с.

Додаткова література

1. Голік О.Б. Педагогічна майстерність: організаційно-управлінський аспект: Навчальний посібник / О.Б. Голік. – Донецьк: вид-во «Ноулідж» (донецьке відділення), 2010. – 242 с.

2. Державна національна програми "Освіта" (Україна XXI століття). Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF.

3. Закон України „Про освіту". Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.

4. Закон України "Про загальну середню освіту". Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/651-14.

5. Закон України "Про позашкільну освіту". Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1841-14.

6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Т.Губко, О.В. Проскура; під ред. Л.М. Проколієнко. ─ К.: Радянська школа, 1989. ─ 608 с.

7. Кузьмінський А,І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. ─ 1C.: Знання-Прес, 2003. ─ 423 c.

8. Падалка О.С. та ін. Педагогічні технології. - К., 1995. ─ 252 c.

 

Інформаційні ресурси:

9. Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

10. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (Указ Президента України №344/2013) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013 acher/3510/

11. Проблеми оптимізації взаємодії «педагог-учень» [Електронний ресурс ] - http://osvita.ua/vnz/reports/psychology/29250/

12. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0946-00.

13. Широкова Е. Ф. Теоретико-психологические основы личностно-ориентированного педагогического взаимодействия / Е. Ф. Широкова, П. Шептенко [Электронный ресурс]. – Режим доступу: www.informika.su/text/magaz/pedagog/ pedagog_11/tpo.html

 

 

1.Поняття готовності педагога до інноваційної діяльності

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – це особливийособистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

Готовність до інноваційної діяльності є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу.

Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні.

Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. До того ж педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов'язані з необхідністю поєднання інноваційних програм з державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій.

Не менш гострими є проблеми адаптації нововведення до нових умов.

Часто вони спричинені намаганнями пристосувати до конкретних умов педагогічні технології, елементи змісту навчання й виховання, які виявили свою ефективність в інших галузях, або концепції, розроблені в зовсім інших історичних умовах. Таке механічне перенесення призводить до втрати змісту і глибинної суті інновації, що нерідко має наслідком її дискредитацію, розчарування багатьох людей, породжує нову хвилю консерватизму.

Як пише І. Підласий, учитель у лабіринті заплутаних дій на кожному кроці потрапляє в теоретичну безвихідь і завали, спотикається через суперечливі методичні настанови, змушений обходити адміністративні ями.

Вчений виділяє 10 проблем, вирішення яких дасть змогу покинути роздоріжжя, на котрому ми знаходимося.

1. Слабке з'єднання практики з наукою.

2. Некоректна психологізація.

3. Порушення педагогічних принципів.

4. Неправильна мотивація навчання.

5. Змішування головного і другорядного.

6. Нееластичність, негнучкість технологій.

7. Поганий розрахунок уроків.

8. Недостатня діагностика.

9. Штучне стимулювання.

10. Неуважність до повсякденної оптимізації.

 

1. Слабке з'єднання практики з наукою. Учителі давно не вірять кабінетним ученим. Зараз піддається сумніву твердження, що усе нове тільки від науки. Причини цього протистояння виникли не сьогодні.

Суперечку повинен вирішити ринок. На ньому є товар (науковий результат, технологія, методика і т.д.), є його виробник, є споживач. Ось чому на ринок потраплятиме тільки той науковий результат, на основі якого можна створювати реальні системи. Шлях до цього складний, але іншого немає: ринкова школа не за горами і, вкладаючи гроші, споживачі захочуть одержувати саме те, що вони замовили.

2. Некоректна психологізація. Філософ і педагог початку минулого століття П. Мюнстербергер у свій час досить гостро критикував психологію за те, що вона заплутує знання про людину. І. Підласий вважає, що прогнози вченого справдилися і психологію треба пускати в педагогіку з великою пересторогою. Прогрес психологізації школи не привів до прогресу виховання.

Швидше, навпаки: ясні, здорові уявлення наших попередників поглинули штучно створені моделі і замінники. Час і нерви вчителів треба берегти, ретельно зважуючи, наскільки корисними і необхідними будуть ті чи інші психологічні знання.

3. Порушення педагогічних принципів. Якби ми не порушували класичних принципів навчання і виховання, виконували б у повному обсязі усі їхні вимоги, то на гарантований середній результат могли б розраховувати завжди. Але стійка тенденція порушувати, ігнорувати зрозумілі й очевидні принципи, на яку постійно вказують дослідники, починаючи з 20-х років минулого століття, заважає нам учити і виховувати краще. Ми не бажаємо підкорятися правилам тому розбиті вщент ілюзії супроводжують наше суспільство і школу вже давно [13, с. 48].

4. Неправильна мотивація навчання. Мотивації до підвищення якості і продуктивності праці у державного вчителя немає. Немає її і в учня, якому висока вихованість і виучка не обіцяють сьогодні жодних благ і переваг. Але без належної мотивації не працює жодна технологія. Усі вони без винятку передбачають високу обопільну зацікавленість.

5. Головне і другорядне. У навчальних предметах, дуже часто в одній купі звалене головне і другорядне, необхідне усім і призначене лише декому, постійне і випадкове. Але ж відомо, чим менше треба вчити, тим більше шансів вивчити. Будь-яка технологія завжди добре працюватиме на невеликому обсязі знань і умінь. А навіть найкраща безнадійно втопиться у безодні неструктурованої інформації. Обсяг змісту шкільного навчання треба зменшити як мінімум удвічі, одночасно на стільки ж підвищивши шанси засвоєння потрібних усім знань. Шлях до цього – структурування інформації.

6. Нееластичність, негнучкість технологій. Технологія навчання має бути еластичною, заздалегідь налаштованою на розтягування і стискання. Тверда регламентація завжди заважає досягненню високих результатів. Вузлові положення мають виконуватися завжди твердо і неухильно, а між ними – простір для творчості вчителя.

7. Поганий розрахунок уроків. Будь-яка нова технологія сама собою нічого не вирішить. Реалізація кожної технології відбувається на уроці, за яким зберігається статус основної форми. Якщо ми добре його розрахуємо, грунтовно до нього підготуємося, то його продуктивність неодмінно зросте. А без належної підготовки або при підготовці абияк, до чого вже на жаль дійшла масова практика.

 

2. Показники готовності педагога до інноваційної діяльності

 

Готовність педагога до інноваційної діяльності визначають за такими показниками:

1.Усвідомлення ним потреби запровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній практиці.

2. Інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи.

3.Зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальну діяльність.

4.Готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності.

5.Володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій та розроблення нових.

Включення педагога в інноваційну діяльність може бути наслідком дії різноманітних чинників:

– невдоволеність методиками, результатами особистої праці;

– освоєння нових знань, особливо у суміжних сферах;

– осмислення і якісно нове бачення особистої життєвої місії, іноді – творче осяяння, яке, як правило, є результатом тривалого пошуку й аналізу здобутого на цьому шляху.

Деякі вчені (зокрема, Касьянова О.М., skuid.gu.net) на основі вивчення й аналізу досліджень з проблем педагогічної діяльності, визначають такі параметри інноваційної діяльності вчителя:

Готовність вчителя до здійснення інноваційної діяльності.

Параметр “Готовність вчителя до здійснення інноваційної діяльності” розкривається такими показниками:

– здатність до самоорганізації;

– здатність до самоаналізу, рефлексії;

– здатність відмовитися від стереотипів педагогічного мислення;

– прагнення до творчих досягнень;

– критичність мислення, здатність до оціночних суджень.