У подоланні психологічних бар'єрів в інноваційній діяльності педагога ефективними є різноманітні групові психотехнології. Автори однієї з них, зарубіжні психологи К. Левін, Д. Джибб, В. Байон, А.К. Райс, М. Райош використовують принцип "навчання того, як навчитися" під час випробування нових форм поведінки в обстановці, яка нічим не загрожує особистості.
Процедурно така робота охоплює самопрезентацію, зворотний зв'язок, експериментування. Учасники заняття отримують допомогу в розвитку таких специфічних комунікативних навичок, як опис поведінки, передавання почуттів, активне слухання, конфронтація. Ведучий заняття при цьому зберігає пасивну позицію.
Учасникам групових занять пропонують такі вправи:
1. "Хто я?". Мета цієї вправи полягає в знайомстві учасників групової взаємодії. Кожен з них повинен запропонувати 10 відповідей на запитання "Хто я?", беручи до уваги будь-які особистісні риси, емоції, характеристики. Потім учасники заняття читають характеристики один одному, за бажанням коментуючи їх. На все це відводиться 30 хв.
2."Потерпілі в корабельній аварії". Під час такого заняття, яке триває приблизно півтори години, учасники опановують навички ефективної поведінки у процесі пошуків консенсусу в групах. Після того, як кожен із них розташує всі зазначені в списку предмети за ступенем важливості для виживання, группа виробляє спільне для всіх рішення, керуючись спеціальним методом досягнення консенсусу.
За методикою зарубіжних психологів і психотерапевтів А. Хілла та М. Наумберг, учасників спонукають до вільних асоціацій з приводу їх творів (спонтанне малювання, ліплення), а також тлумачення їх змісту.
Для цього їм пропонують такі практичні вправи:
1. "Індивідуальне малювання". Це заняття має на меті пробудити творче начало в учасників групи, допомогти їм усвідомити свої емоції. Вони олівцями і фарбами символічно зображають свій стан, почуття на папері, а потім обмінюються враженнями про свої і чужі роботи, не даючи їм оцінок. Заняття триває приблизно 1 год.
2. "Парне малювання". Робота під час цього заняття допомагає дослідити міжособистісні взаємини і характер конфліктів у групі. Кожний учасник обирає собі в партнери того, з ким хоче познайомитися ближче або з'ясувати стосунки.
Папір стає простором для спільної творчості. Спілкування відбувається лише за допомогою ліній, фігур і кольорів. На це відводиться до 1 год.
3. "Групове малювання». Як правило, після цього заняття окреслюється чітка картина рольових взаємин у групі, вплив кожного учасника на індивідуальний досвід інших. Усі сідають у коло, і кожний малює те, що хоче. За сигналом ведучого малюнки передають сусідам ліворуч і продовжують малювати ті, що отримали від сусідів справа. Малювання завершується тоді, коли кожний одержить розпочатий ним малюнок. Потім учасники обмінюються враженнями.
Триває заняття не більше 1 год.
4. «Пластиліновий світ». Кожен учасник із шматка пластиліну, заплющивши очі, ліпить те, що хоче бачити у створюваному групою світі. Аналіз цих робітзасвідчує ціннісні орієнтації особистості.
6. Типові помилки управління інноваційною діяльністю та можливі шляхи їх виправлення
Здебільшого опір нововведенням виникає, якщо:
– запроваджуються нововведення без будь-якого попереднього відбору;
– пошук нововведення ведеться шляхом проб і помилок;
– є прагнення запровадити саме те, що освоїли колеги з сусідніх шкіл;
– практикується погоня за „модою” на нововведення, інноваційну діяльність;
– наявна готовність виконати будь-яку вказівку „зверху” щодо запровадження тієї чи іншої нової ідеї без аналізу ситуації в навчальному закладі;
– не пояснені цілі впроваджуваних змін;
– вчителі не брали участі у плануванні нововведень;
– традиції та звичний стиль роботи відкинуті;
– зміни пояснені, але інформація про них неповна, не з’ясовано суть змін, люди бояться, що вони стануть „піддослідними кроликами”;
– педагогам здається, що при підготовці перетворень припустилися помилок;
– нововведення загрожують різким зростанням обсягу робіт;
– ініціатор нововведень не користується авторитетом;
– педагоги не розуміють, яким чином нововведення вирішать наявні проблеми.
Щоб залучити вчителів до творчо-пошукової та інноваційної діяльності, керівнику необхідно задіяти:
– зовнішні стимули, пов`язані із матеріальним винагородженням;
– мотиви зовнішнього самоствердження (через оцінку оточуючих);
– професійні мотиви, самооцінку;
– мотиви особистісної самореалізації (передбачають можливість особистісного зростання);
– мотиви творчості.
Основні засоби подолання опору педагогів впровадженню змін такі:
– освіта і консультування;
– залучення до участі у розробці планів впровадження інновацій;
– своєчасна допомога і підтримка;
– переговори та укладання угод спільної діяльності;
– надання пріоритетної ролі тому, хто чинить опір;
– спонукання, переконання;
– власний приклад творчої діяльності.
Окрім того, щоб уникнути зазначених помилок, обираючи конкретне нововведення, варто враховувати:
Актуальність нововведення. Визначається рівнем його відповідності потребам школи, соціальному замовленню, можливостям усунути певні недоліки в роботі, відповідності регіональної політики в розвитку освіти.
Відповідність нової ідеї загальній ідеї розвитку школи. Визначається відповідністю нововведення концепції розвитку школи.
Результативність нововведення. Полягає в тому, що показники ефективності можуть бути зафіксовані не в окремих випадках, а завжди там, де він буде використовуватися із урахуванням конкретних умов чи специфіки.
Творча новизна інновації:
– модифікаційні нововведення, пов'язані з удосконаленням, раціоналізацією, видозміненням, модернізацією програми, методики, структури, алгоритму, розробки тощо;
– комбінаторні нововведення, які конструктивно поєднують елементи відомих раніше методик;
– радикальні нововведення, які передбачають запровадження досягнень психолого-педагогічної науки, які мають новизну.
– методична забезпеченість ідеї, яка має опис її змісту, структури, а також етапів та технології засвоєння нововведення.
