Групові психотехнології як засіб подолання психологічних бар'єрів

У подоланні психологічних бар'єрів в інноваційній діяльності педагога ефективними є різноманітні групові психотехнології. Автори однієї з них, зарубіжні психологи К. Левін, Д. Джибб, В. Байон, А.К. Райс, М. Райош використовують принцип "навчання того, як навчитися" під час випробування нових форм поведінки в обстановці, яка нічим не загрожує особистості.

Процедурно така робота охоплює самопрезентацію, зворотний зв'язок, експериментування. Учасники заняття отримують допомогу в розвитку таких специфічних комунікативних навичок, як опис поведінки, передавання почуттів, активне слухання, конфронтація. Ведучий заняття при цьому зберігає пасивну позицію.

Учасникам групових занять пропонують такі вправи:

1. "Хто я?". Мета цієї вправи полягає в знайомстві учасників групової взаємодії. Кожен з них повинен запропонувати 10 відповідей на запитання "Хто я?", беручи до уваги будь-які особистісні риси, емоції, характеристики. Потім учасники заняття читають характеристики один одному, за бажанням коментуючи їх. На все це відводиться 30 хв.

2."Потерпілі в корабельній аварії". Під час такого заняття, яке триває приблизно півтори години, учасники опановують навички ефективної поведінки у процесі пошуків консенсусу в групах. Після того, як кожен із них розташує всі зазначені в списку предмети за ступенем важливості для виживання, группа виробляє спільне для всіх рішення, керуючись спеціальним методом досягнення консенсусу.

За методикою зарубіжних психологів і психотерапевтів А. Хілла та М. Наумберг, учасників спонукають до вільних асоціацій з приводу їх творів (спонтанне малювання, ліплення), а також тлумачення їх змісту.

Для цього їм пропонують такі практичні вправи:

1. "Індивідуальне малювання". Це заняття має на меті пробудити творче начало в учасників групи, допомогти їм усвідомити свої емоції. Вони олівцями і фарбами символічно зображають свій стан, почуття на папері, а потім обмінюються враженнями про свої і чужі роботи, не даючи їм оцінок. Заняття триває приблизно 1 год.

2. "Парне малювання". Робота під час цього заняття допомагає дослідити міжособистісні взаємини і характер конфліктів у групі. Кожний учасник обирає собі в партнери того, з ким хоче познайомитися ближче або з'ясувати стосунки.

Папір стає простором для спільної творчості. Спілкування відбувається лише за допомогою ліній, фігур і кольорів. На це відводиться до 1 год.

3. "Групове малювання». Як правило, після цього заняття окреслюється чітка картина рольових взаємин у групі, вплив кожного учасника на індивідуальний досвід інших. Усі сідають у коло, і кожний малює те, що хоче. За сигналом ведучого малюнки передають сусідам ліворуч і продовжують малювати ті, що отримали від сусідів справа. Малювання завершується тоді, коли кожний одержить розпочатий ним малюнок. Потім учасники обмінюються враженнями.

Триває заняття не більше 1 год.

4. «Пластиліновий світ». Кожен учасник із шматка пластиліну, заплющивши очі, ліпить те, що хоче бачити у створюваному групою світі. Аналіз цих робітзасвідчує ціннісні орієнтації особистості.

 

6. Типові помилки управління інноваційною діяльністю та можливі шляхи їх виправлення

Здебільшого опір нововведенням виникає, якщо:

– запроваджуються нововведення без будь-якого попереднього відбору;

– пошук нововведення ведеться шляхом проб і помилок;

– є прагнення запровадити саме те, що освоїли колеги з сусідніх шкіл;

– практикується погоня за „модою” на нововведення, інноваційну діяльність;

– наявна готовність виконати будь-яку вказівку „зверху” щодо запровадження тієї чи іншої нової ідеї без аналізу ситуації в навчальному закладі;

– не пояснені цілі впроваджуваних змін;

– вчителі не брали участі у плануванні нововведень;

– традиції та звичний стиль роботи відкинуті;

– зміни пояснені, але інформація про них неповна, не з’ясовано суть змін, люди бояться, що вони стануть „піддослідними кроликами”;

– педагогам здається, що при підготовці перетворень припустилися помилок;

– нововведення загрожують різким зростанням обсягу робіт;

– ініціатор нововведень не користується авторитетом;

– педагоги не розуміють, яким чином нововведення вирішать наявні проблеми.

Щоб залучити вчителів до творчо-пошукової та інноваційної діяльності, керівнику необхідно задіяти:

– зовнішні стимули, пов`язані із матеріальним винагородженням;

– мотиви зовнішнього самоствердження (через оцінку оточуючих);

– професійні мотиви, самооцінку;

– мотиви особистісної самореалізації (передбачають можливість особистісного зростання);

– мотиви творчості.

Основні засоби подолання опору педагогів впровадженню змін такі:

– освіта і консультування;

– залучення до участі у розробці планів впровадження інновацій;

– своєчасна допомога і підтримка;

– переговори та укладання угод спільної діяльності;

– надання пріоритетної ролі тому, хто чинить опір;

– спонукання, переконання;

– власний приклад творчої діяльності.

Окрім того, щоб уникнути зазначених помилок, обираючи конкретне нововведення, варто враховувати:

Актуальність нововведення. Визначається рівнем його відповідності потребам школи, соціальному замовленню, можливостям усунути певні недоліки в роботі, відповідності регіональної політики в розвитку освіти.

Відповідність нової ідеї загальній ідеї розвитку школи. Визначається відповідністю нововведення концепції розвитку школи.

Результативність нововведення. Полягає в тому, що показники ефективності можуть бути зафіксовані не в окремих випадках, а завжди там, де він буде використовуватися із урахуванням конкретних умов чи специфіки.

Творча новизна інновації:

– модифікаційні нововведення, пов'язані з удосконаленням, раціоналізацією, видозміненням, модернізацією програми, методики, структури, алгоритму, розробки тощо;

– комбінаторні нововведення, які конструктивно поєднують елементи відомих раніше методик;

– радикальні нововведення, які передбачають запровадження досягнень психолого-педагогічної науки, які мають новизну.

– методична забезпеченість ідеї, яка має опис її змісту, структури, а також етапів та технології засвоєння нововведення.