Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—усп≥льн≥ в≥дносини в систем≥ публ≥чного адм≥н≥струванн€




 

¬≥дносини Ц це Дф≥лософська категор≥€, що в≥дбиваЇ характер розположенн€ елемент≥в певноњ системи та њх взаЇмозвТ€зок; емоц≥йно-вольова настанова особистост≥ на будь-щоЕ ¬≥дносини мають обТЇктивний ≥ ун≥версальний характер. ¬ св≥т≥ ≥снують т≥льки реч≥, њх властивост≥ ≥ в≥дносини, €к≥ знаход€тьс€ у безк≥нечних звТ€зках ≥ стосунках з ≥ншими речами ≥ властивост€миФ. ќсобливий тип в≥дносин складають сусп≥льн≥ р≥зноман≥тн≥ звТ€зки, €к≥ виникають м≥ж соц≥альними групами, класами, нац≥€ми, а також в середин≥ них у процес≥ њх економ≥чного, соц≥ального, пол≥тичного, культурного житт€ ≥ д≥€льност≥. –озр≥зн€ютьс€ ≥ ≥нш≥ види сусп≥льних в≥дносин, що повТ€зан≥ ≥з специф≥чними сферами, а саме: управл≥нськ≥, науков≥, техн≥чн≥, спортивн≥, просв≥тницьк≥ тощо.

—оц≥альн≥ звТ€зки Ц це взаЇмод≥€ ≥ндив≥д≥в (субТЇкт≥в, д≥€ч≥в, актор≥в) у форм≥ обм≥ну соц≥альними д≥€ми, що Ї первинним елементом соц≥ального кап≥талу, €кий збер≥гаЇ властивост≥ сусп≥льства, бо ор≥Їнтац≥€ власних думок, план≥в ≥ наступних д≥й на ≥ншого Ї м≥стком до сполученн€ кожного з нас ≥з знайомими ≥ незнайомими людьми, групами ≥ врешт≥-решт Ц сусп≥льством, €ке ≥ складаЇтьс€ з величезноњ к≥лькост≥ взаЇмод≥й, тобто звТ€зк≥в. ÷е стосуЇтьс€ ус≥х соц≥альних в≥дносин. ”правл≥нськ≥ Ї одним з њх вид≥в, тому лог≥чним Ї твердженн€ про те, що управл≥нн€ можна розгл€дати €к Їдн≥сть д≥€льност≥ ≥ в≥дносин.

—оц≥альн≥ звТ€зки мають складну структуру, в €кост≥ њх елемент≥в виступають субТЇкти (≥ндив≥ди, соц≥альн≥ сп≥льнот≥ людей, ≥н.), предмети звТ€зку (тобто з приводу чого зд≥йснюЇтьс€ звТ€зок), механ≥зм св≥домого регулюванн€ взаЇмов≥дносин м≥ж субТЇктами Ц ≥ндив≥дами, соц≥альними сп≥льност€ми (правила гри). ¬с≥ елементи соц≥ального звТ€зку т≥сно скоординован≥ один з одним. ƒл€ управл≥нських в≥дносин субТЇктами Ї обТЇкт ≥ субТЇкт управл≥нн€, тобто у загальному вигл€д≥ Ц кер≥вник ≥ п≥длеглий, предмети звТ€зку ≥ правила гри розр≥зн€ютьс€ по ситуац≥њ. ” табл. 1.2. подано пор≥вн€нн€ предмет≥в звТ€зку та засоб≥в регулюванн€ дл€ р≥зних тип≥в управл≥нськоњ д≥€льност≥ (абстрактна пара, керуванн€ п≥дприЇмством, державне управл≥нн€, адм≥н≥струванн€).

јнал≥з ≥нформац≥њ, що наведена у табл. 1.2, св≥дчить про те, що в управл≥нн≥ п≥дприЇмством ≥ державою, а також ≥ в публ≥чному адм≥н≥струванн≥ присутн≥ €к вертикальн≥, так ≥ горизонтальн≥ звТ€зки на в≥дм≥ну в≥д стосунк≥в в абстрактн≥й управл≥нськ≥й пар≥ ЂсубТЇкт Ц обТЇктї, дл€ €ких характерн≥ саме вертикальн≥. ÷е повТ€зане з масштабами керуючих ≥ керованих п≥дсистем. ѕредмет вертикальних в≥дносин в управл≥нн≥ п≥дприЇмством майже повторюЇ те, що притаманне дл€ управл≥нськоњ д≥€льност≥ взагал≥. ¬ державному управл≥нн≥ особливост≥ повТ€зан≥ ≥з специф≥кою обТЇкта Ц сусп≥льства, кр≥м того, додаютьс€ ще пол≥тичн≥ в≥дносини.

“аблиц€ 1.2

—п≥вставленн€ предмет≥в звТ€зку та засоб≥в його регулюванн€ дл€ р≥зних тип≥в управл≥нськоњ д≥€льност≥

 

“ипи управл≥нськоњ д≥€льност≥ ѕредмет в≥дносин «асоби регулюванн€ звТ€зку
вертикальних горизонтальних
       
јбстрактна управл≥нська пара ЂсубТЇкт-обТЇктї “ехнолог≥€ д≥€льност≥ обТЇкта; умови д≥€льност≥, розпод≥л повноважень Ц - моральн≥ ц≥нност≥; - нормативно-правов≥ документи
”правл≥нн€ п≥дприЇмством - технолог≥€ виробленн€ продукц≥њ; - умови д≥€льност≥ (розпод≥л прац≥, оплата, режим роботи, ресурси); - р≥вень централ≥зац≥њ прийн€тт€ р≥шень - технолог≥€ виробленн€ продукц≥њ; - умови д≥€льност≥ (розпод≥л прац≥, оплата, режим роботи, ресурси); - моральн≥ ц≥нност≥; - закони; - установч≥ документи
ƒержавне управл≥нн€ - територ≥альний та галузевий розпод≥л прац≥; - умови життЇд≥€льност≥; - ресурси; - р≥вень централ≥зац≥њ прийн€тт€ р≥шень; - представництво пол≥тичних сил - розпод≥л прац≥; - умови прац≥; - ресурси; - розпод≥л повноважень; - технолог≥€ д≥€льност≥ - моральн≥ ц≥нност≥; - нормативно-правов≥ документи
ѕубл≥чне адм≥н≥струванн€ - територ≥альний та галузевий розпод≥л прац≥; - умови життЇд≥€льност≥; - ресурси; - р≥вень централ≥зац≥њ прийн€тт€ р≥шень; - представництво пол≥тичних сил; - в≥дкрит≥сть процес≥в прийн€тт€ р≥шень дл€ громадськост≥ - розпод≥л прац≥; - умови прац≥; - ресурси; - розпод≥л повноважень; - технолог≥€ д≥€льност≥ - моральн≥ ц≥нност≥; - нормативно-правов≥ документи

 

¬ публ≥чному адм≥н≥струванн≥ предмет звТ€зк≥в аналог≥чний до державного управл≥нн€, але б≥льша увага прид≥л€Їтьс€ в≥дкритост≥ процес≥в прийн€тт€ р≥шень. ѕредмет горизонтальних в≥дносин практично сп≥впадаЇ з таковим дл€ звТ€зк≥в вертикальних, додаЇтьс€ лише технолог≥€ д≥€льност≥, €ка Ї важливою в рац≥онал≥зац≥њ звТ€зк≥в по кооперац≥њ прац≥.

«асоби регулюванн€ звТ€зк≥в Ї однаковими Ц це моральн≥ ц≥нност≥ та нормативно-правов≥ документи. ƒл€ п≥дприЇмства важлив≥шими Ї установч≥ документи, €к≥ формуютьс€ у в≥дпов≥дност≥ до закон≥в ≥ регулюють майже ус≥ в≥дносини в колектив≥. Ќа р≥вн≥ держави головну роль в≥д≥грають закони ≥ р≥зн≥ п≥дзаконн≥ акти. Ќа процес формуванн€ ус≥х нормативно-правових документ≥в великий вплив справл€ють моральн≥ ц≥нност≥, що ≥снують у сусп≥льств≥, тому вони позначен≥ у р€дочках, що в≥днос€тьс€ до ус≥х тип≥в управл≥нськоњ д≥€льност≥, що наведен≥ в таблиц≥.

–езультати проведеного анал≥зу св≥дчать про те, що за предметом в≥дносин ≥ засобами њх регулюванн€ публ≥чне адм≥н≥струванн€ майже не в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д державного управл≥нн€. ќсновн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж ними, скор≥ш за все, повТ€зан≥ ≥з методами впливу субТЇкта на обТЇкт.

¬ систем≥ державного управл≥нн€ вертикальн≥ ≥ горизонтальн≥ в≥дносини Ї складними, що обумовлено особливост€ми обТЇкта ≥ перш за все його здатн≥стю до ц≥леспр€мованоњ самоактивност≥ ≥ самокерованост≥, а також його роллю джерела влади. ≤нтереси обТЇкта у в≥дносинах стосовно функц≥й у такому раз≥ не обмежуютьс€ т≥льки технолог≥чною доц≥льн≥стю, або њњ сл≥д розгл€дати дуже широко з точки зору ус≥х сфер життЇд≥€льност≥ сусп≥льства, специф≥ка €ких обумовлюЇ необх≥дн≥сть чи безпосереднього керуючого впливу чи т≥льки правового регулюванн€. Ѕ≥льш серйозн≥ вимоги формуютьс€ в обТЇкт≥ державного управл≥нн€ ≥ стосовно структури: забезпеченн€ розпод≥лу ≥ кооперуванн€ прац≥ з урахуванн€м розвитку м≥сцевого самовр€дуванн€ ≥ громад€нського сусп≥льства, гнучк≥сть у вир≥шенн≥ м≥жнародних ≥ внутр≥шн≥х проблем тощо. јналог≥чна ситуац≥€ складаЇтьс€ ≥ з технолог≥Їю зд≥йсненн€ державно-управл≥нських процес≥в Ц представники обТЇкта зац≥кавлен≥ у формуванн≥ простих ≥ зрозум≥лих процедур ≥ операц≥й на вс≥х ≥Їрарх≥чних р≥вн€х ≥ в отриманн≥ достатньоњ ≥нформац≥њ щодо њх зд≥йсненн€. —еред метод≥в особливого значенн€ набувають правов≥ у звТ€зку з тим, що саме держава маЇ виключне право на формуванн€ законодавчоњ бази, ≥ ≥нтерес обТЇкта пол€гаЇ у тому, щоб в сусп≥льств≥ ≥снували ч≥тк≥ норми взаЇмод≥њ, щоб вони спри€ли його прогресивному розвитку ≥ мали всеохоплюючу д≥ю, тобто були однаков≥ дл€ ус≥х. јле, пор€д з цим, ≥ п≥двищенн€ р≥вн€ матер≥ального забезпеченн€, ≥ позитивний соц≥ально-психолог≥чний кл≥мат теж дуже важлив≥ дл€ кожноњ людини.

≤снуЇ багато п≥дход≥в до класиф≥кац≥њ управл≥нських в≥дносин. ”загальненн€ њх св≥дчить про можлив≥сть виокремленн€ таких груп: внутр≥шн≥, зовн≥шн≥; за характером ≥ к≥льк≥стю нос≥њв Ц м≥ж системн≥, м≥ж особист≥, зм≥шан≥, колективн≥, ≥ндив≥дуальн≥, пр€м≥, групов≥, перехресн≥; за чисельн≥стю орган≥зац≥йних звТ€зк≥в Ц прост≥ ≥ складн≥; за часом ≥снуванн€ - пост≥йн≥ ≥ тимчасов≥; за напр€мком ≥ ступенем впливу на обТЇкт Ц безпосередн≥ (наказ, розпор€дженн€) ≥ поб≥чн≥ (поради, консультац≥њ, ≥нформац≥€); стосовно рег≥ону та галуз≥ Ц територ≥альн≥, м≥жрег≥ональн≥, галузев≥, м≥жгалузев≥, територ≥ально-галузев≥. јле внутр≥шн≥й њх зм≥ст в б≥льш≥й м≥р≥ розкриваЇ под≥л на вертикальн≥ (субординац≥њ та ре ординац≥њ) ≥ горизонтальн≥ (координац≥њ, суперництва). ¬≥дносини, що належать до першоњ з позначених груп, можна назвати безпосередньо управл≥нськими, вони в≥дбивають стосунки м≥ж субТЇктом ≥ обТЇктом, а саме: формуванн€ вимог до обс€гу, часу, €кост≥ роб≥т, передача њх на р≥вень виконанн€ ≥ отриманн€ ≥нформац≥њ щодо результат≥в прац≥, оц≥нка њњ, коректуванн€ вимог ≥ т. ≥н. за циклом. √оризонтальн≥ в≥дносини складаютьс€ м≥ж органами влади, структурними п≥дрозд≥лами, прац≥вниками, €к≥ розташован≥ на одному ≥Їрарх≥чному р≥вн≥, не п≥дпор€дкован≥ один одному, але за технолог≥Їю процесу мус€ть координувати виконанн€ певних процедур та операц≥й. ÷≥ стосунки можуть також носити характер суперництва щодо виконанн€ окремих функц≥й або оц≥нки д≥€льност≥ органом влади, що розташований на вищому ≥Їрарх≥чному р≥вн≥. ¬ орган≥зац≥њ в≥дносин координац≥њ або кооперуванн€ прац≥ приймаЇ участь ≥ субТЇкт управл≥нн€, €кий маЇ визначити, хто з ким повинен кооперуватис€, на €ких етапах роботи, характер взаЇмод≥њ (узгодженн€ документ≥в, передача ≥нформац≥њ, орган≥зац≥€ сп≥льних д≥й тощо), а кр≥м того контролювати результати. ≤ вертикальн≥, ≥ горизонтальн≥ в≥дносини можуть бути внутр≥шн≥ми ≥ зовн≥шн≥ми, м≥жсистемними, м≥жособист≥сними, простими, складними, пост≥йними, тимчасовими, безпосередн≥ми, поб≥чними, територ≥альними, галузевими, територ≥ально-галузевими тощо.

’арактер вертикальних в≥дносин залежить в≥д р≥вн€ децентрал≥зац≥њ ≥ стилю кер≥вництва. ¬исока централ≥зац≥€ влади обумовлюЇ пр≥оритет стосунк≥в п≥дпор€дкуванн€ ≥ слабкий зворотн≥й зв'€зок ≥ навпаки при розвинут≥й децентрал≥зац≥њ. јналог≥чний вплив мають ≥ авторитарний ≥ демократичний стил≥ кер≥вництва. √оризонтальн≥ в≥дносини визначаютьс€ доц≥льн≥стю њх орган≥зац≥њ, €к≥стю роботи кожного з учасник≥в. ѕроведенн€ роб≥т з удосконаленн€ д≥ючих систем управл≥нн€ висуваЇ вимоги до оц≥нки ступен€ розвитку управл≥нських в≥дносин. ƒосл≥дженн€ дозвол€ють запропонувати наступний п≥дх≥д.

—тосовно п≥дпор€дкуванн€:

Ц повне;

− з елементами самост≥йност≥ обТЇкта;

− значна самост≥йн≥сть.

¬≥дносини реординац≥њ також можна охарактеризувати трьома р≥вн€ми:

Ц зворотн≥ звТ€зки в≥дсутн≥;

− зворотн≥ звТ€зки випадков≥,

− реординац≥€ розвинута (систематична).

—тосовно координац≥њ:

Ц м≥н≥мальна;

− така, що забезпечуЇ поточне функц≥онуванн€ системи;

− забезпечуЇ розвиток.

“ак≥ оц≥нки не дають можливост≥ к≥льк≥сно визначити характер в≥дносин, але за њх допомогою можна сформувати певне у€вленн€ про њх стан, пор≥вн€ти ситуац≥ю, що склалас€ в р≥зних системах або п≥дсистемах. ќтримувати њх доц≥льно за допомогою експерт≥в, в €кост≥ €ких мають виступати представники €к субТЇкта так ≥ обТЇкта управл≥нн€. ѕор≥внювати оц≥нки вертикальних в≥дносин можна лише в межах окремоњ галуз≥, тому що р≥вень централ≥зац≥њ в≥дносин Ї р≥зним (наприклад, у сфер≥ середньоњ осв≥ти та роздр≥бноњ торг≥вл≥). √оризонтальн≥ звТ€зки Ї б≥льш ун≥версальними, координац≥€ визначаЇтьс€ особливост€ми технолог≥њ, але присутн€ у вс≥х галуз€х життЇд≥€льност≥ людини.

‘ормою реал≥зац≥њ в≥дносин Ї обм≥н ≥нформац≥Їю, €кий в≥дбуваЇтьс€ п≥д час п≥дготовки ≥ зд≥йсненн€ взаЇмод≥њ, це передбачаЇ наступну посл≥довн≥сть процедур:

- визначенн€ мети сп≥впрац≥;

- представленн€ ≥нтерес≥в ус≥х стор≥н, що бажають або мус€ть бути учасниками;

- пор≥вн€нн€ ≥нтерес≥в (висв≥тленн€ сп≥льних, а також протир≥ч), пошук шл€х≥в реал≥зац≥њ;

- узгодженн€ напр€мк≥в д≥€льност≥, плануванн€ конкретних заход≥в;

- зд≥йсненн€ заход≥в;

- анал≥з результат≥в, ступен€ дос€гненн€ мети, задоволенн€ потреб учасник≥в в≥дносин.

Ќа практиц≥ цей процес маЇ певн≥ в≥дм≥нност≥, €к≥ повТ€зан≥ з особливост€ми вид≥в в≥дносин (табл. 1.3). ѕредставленн€ ≥нтерес≥в учасник≥в вертикальних в≥дносин, що мають м≥сце в систем≥ державного управл≥нн€ (насамперед м≥ж р≥вн€ми ≥Їрарх≥њ виконавчоњ влади та в кожн≥й установ≥), в значн≥й м≥р≥ формал≥зовано. ” в≥дпов≥дност≥ до нормативних документ≥в субТЇкт управл≥нн€ Ї виразником загальносистемних (державних) ≥нтерес≥в, обТЇкт п≥дпор€дковуЇ њм рег≥ональн≥, галузев≥, колективн≥ (сп≥льноти прац≥вник≥в орган≥зац≥њ), особист≥сн≥.

ѕор≥вн€нн€ ≥нтерес≥в майже не в≥дбуваЇтьс€, технолог≥њ таких процедур в≥дсутн≥ (за вин€тком пропозиц≥й щодо заключенн€ договор≥в м≥ж центральними та рег≥ональними органами влади. ”згодженн€ напр€мк≥в д≥€льност≥ зд≥йснюЇтьс€ шл€хом розробки план≥в та њх ухваленн€, на цьому етап≥ теж дом≥нують загальносистемн≥ ≥нтереси. ѕередбачен≥ заходи виконуютьс€ (або не виконуютьс€), контроль Ї прерогативою субТЇкта управл≥нн€. ” розгл€нутому вар≥ант≥ €скраво в≥дображен≥ в≥дносини субординац≥њ ≥ нав≥ть зворотн≥й зв'€зок част≥ше в≥дбуваЇтьс€ за ≥н≥ц≥ативою вищого р≥вн€ керуванн€.

”часники горизонтальних в≥дносин т≥Їњ ж системи мають подавати своњ ≥нтереси у в≥дпов≥дност≥ до нормативних документ≥в, що регламентують њх д≥€льн≥сть. ƒосл≥дженн€ св≥дчать про те, що технолог≥€ такоњ взаЇмод≥њ майже в≥дсутн€. ” звТ€зку з цим пор≥вн€нн€ ≥нтерес≥в, пошук шл€х≥в њх реал≥зац≥њ, заключенн€ угод, узгодженн€ комплексних програм, план≥в, сум≥сн≥ д≥њ з њх виконанн€ ≥ анал≥зу результат≥в Ї добров≥льною справою кер≥вник≥в установ, що Ї неприпустимим з позиц≥њ системного п≥дходу до орган≥зац≥њ державного управл≥нн€.

¬ертикальн≥ в≥дносини в систем≥ ДƒержаваФ мають характер повноњ або частковоњ субординац≥њ тобто управл≥нн€ окремими галуз€ми (охорона здоровТ€, соц≥альний захист, академ≥чна наука тощо) чи регулюванн€ д≥€льност≥ на п≥дстав≥ законодавчих акт≥в ≥ де€ких засоб≥в опосередкованого впливу (оподаткуванн€, державне замовленн€, стандартизац≥€ тощо).

ќргани законодавчоњ, виконавчоњ ≥ судовоњ влади при цьому виступають виразниками загальносистемних ≥нтерес≥в. ‘ормал≥зован≥ шл€хи поданн€ ≥нтерес≥в обТЇкт≥в (галузей, рег≥он≥в, територ≥альних громад, людей) в≥дсутн≥ також €к ≥ пор≥вн€нн€ њх, ≥ сум≥сний пошук шл€х≥в реал≥зац≥њ.

 


“аблиц€ 1.3

ќсобливост≥ реал≥зац≥њ управл≥нських в≥дносин

у внутр≥шньому та зовн≥шньому середовищах системи державного управл≥нн€

≈тапи процесу реал≥зац≥њ ¬нутр≥шнЇ середовище «овн≥шнЇ (в≥дносини ≥з сусп≥льством)
¬ертикальн≥ в≥дносини √оризонтальн≥ ¬ертикальн≥ √оризонтальн≥
1. ¬изначенн€ мети «д≥йснюЇтьс€ субТЇктом «д≥йснюЇтьс€ субТЇктом ≥ обТЇктом ¬изначаЇтьс€ субТЇктом за ≥нтересами обТЇкта ¬изначаютьс€ переважно елементами обТЇкта
2. ѕредставленн€ ≥нтерес≥в —убТЇкт представл€Ї загальносистемн≥ ≥нтереси, ќбТЇкт Ц п≥дпор€дковуЇ власн≥ загальносистемним ¬изначен≥ нормативними документами —убТЇкт Ц державн≥; ќбТЇкт Ц частково п≥дпор€дковуЇ власн≥ ≥нтереси державним «а допомогою громад€нського сусп≥льства
3. ѕор≥вн€нн€ ≥нтерес≥в, пошук шл€х≥в реал≥зац≥њ ѕор≥вн€нн€ ≥нтерес≥в в≥дсутнЇ. ѕ≥дпор€дкуванн€ нижчесто€щих вищесто€щим „астково зд≥йснюЇтьс€ з метою удосконаленн€ технолог≥њ взаЇмод≥њ Ќе визначено нормативними документами „ерез рекламу програм парт≥й та громадських орган≥зац≥й
4. ”згодженн€ напр€мк≥в д≥€льност≥ «д≥йснюЇтьс€ у форм≥ плануванн€ д≥€льност≥ ”кладенн€ угод, формуванн€ комплексних програм, план≥в тощо «д≥йснюЇтьс€ у форм≥ створенн€ ц≥льових комплексних програм Ќе визначено нормативними документами
5. «д≥йсненн€ заход≥в ¬иконанн€ план≥в ¬иконанн€ програм, план≥в, угод ¬иконанн€ програм Ќе узгоджено
6. јнал≥з результат≥в  онтроль виконанн€ план≥в јнал≥з виконанн€ програм, план≥в, угод Ќе визначено Ќе визначено

ѕередбачен≥ заходи виконуютьс€ (або не виконуютьс€), контроль Ї прерогативою субТЇкта управл≥нн€. ” розгл€нутому вар≥ант≥ €скраво в≥дображен≥ в≥дносини субординац≥њ ≥ нав≥ть зворотн≥й зв'€зок част≥ше в≥дбуваЇтьс€ за ≥н≥ц≥ативою вищого р≥вн€ кер≥вництва.

”часники горизонтальних в≥дносин т≥Їњ ж системи мають подавати своњ ≥нтереси у в≥дпов≥дност≥ до нормативних документ≥в, що регламентують њх д≥€льн≥сть. ƒосл≥дженн€ св≥дчать про те, що технолог≥€ такоњ взаЇмод≥њ майже в≥дсутн€. ” звТ€зку з цим пор≥вн€нн€ ≥нтерес≥в, пошук шл€х≥в њх реал≥зац≥њ, укладанн€ угод, узгодженн€ комплексних програм, план≥в, сум≥сн≥ д≥њ з њх виконанн€ ≥ анал≥зу результат≥в Ї добров≥льною справою кер≥вник≥в установ, що Ї неприпустимим з позиц≥њ системного п≥дходу до орган≥зац≥њ державного управл≥нн€.

« метою вир≥шенн€ окремих проблем створюютьс€ ц≥льов≥ комплексн≥ програми, але вони, €к правило, не узгоджен≥ м≥ж собою, не забезпечен≥ ресурсами, мають надто формальний характер. јлгоритм анал≥зу результат≥в не визначений.

јналог≥чна ситуац≥€ склалас€ ≥ з реал≥зац≥Їю горизонтальних (субТЇкт-субТЇктних) в≥дносин в систем≥, що розгл€даЇтьс€. “ак≥ стосунки мають м≥сце м≥ж органами державного управл≥нн€ ≥ громад€нським сусп≥льством (пол≥тичними парт≥€ми, громадськими орган≥зац≥€ми тощо). ƒержава регулюЇ њх д≥€льн≥сть на п≥дстав≥ законодавчих акт≥в, в €ких в≥дображено перш за все загальносистемн≥ ≥нтереси. “ак, в «акон≥ ”крањни Дѕро обТЇднанн€ громад€нФ вказано, що вони користуютьс€ правом Двиступати учасником цив≥льно-правових в≥дносин;Е представл€ти ≥ захищати своњ законн≥ ≥нтереси ≥ своњх член≥в (учасник≥в) у державних та громадських органах; вносити пропозиц≥њ до орган≥в влади ≥ управл≥нн€; розповсюджувати ≥нформац≥ю ≥ пропанувати своњ ≥дењ та ц≥л≥Ф. ¬ «акон≥ Дѕро пол≥тичн≥ парт≥њ в ”крањн≥Ф цим утворенн€м гарантуЇтьс€ Дможлив≥сть викладати публ≥чно ≥ в≥дстоювати свою позиц≥ю з питань державного ≥ сусп≥льного житт€; брати участь в обговоренн≥ та оприлюднювати ≥ обірунтовувати критичну оц≥нку д≥й ≥ р≥шень орган≥в влади, використовуючи дл€ цього державн≥ ≥ недержавн≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њЕ; вносити до орган≥в державноњ влади ”крањни та орган≥в м≥сцевого самовр€дуванн€ пропозиц≥њ, €к≥ обовТ€зков≥ дл€ розгл€ду в≥дпов≥дними органами в установленому пор€дкуФ. ѕроцедури поданн€ зац≥кавленост≥ перел≥чених орган≥зац≥й не в≥дпрацьован≥ за вин€тком тих парт≥й, представники €ких стали депутатами ¬ерховноњ –ади ≥ з њњ трибуни можуть оголосити про потреби виборц≥в. јле це не забезпечуЇ урахуванн€ ≥нтерес≥в усього розмањтт€ сфер життЇд≥€льност≥. ” звТ€зку з цим не зд≥йснюЇтьс€ пор≥вн€нн€ ≥нтерес≥в учасник≥в горизонтальних в≥дносин, висв≥тленн€ ≥снуючих ≥ можливих суперечностей та ус≥ ≥нш≥ д≥њ за етапами.

“аким чином, анал≥з реал≥зац≥њ державно-управл≥нських в≥дносин в сучасн≥й ”крањн≥ св≥дчить про те, що б≥льш-менш упор€дкованими Ї вертикальн≥ звТ€зки в керуючий систем≥, ус≥ ≥нш≥ потребують ретельного вивченн€, опрацюванн€ ≥ розробки методичного, правового, орган≥зац≥йного ≥ техн≥чного забезпеченн€.

Ќедостатн€ увага до ≥нтерес≥в учасник≥в в≥дносин ≥ њх узгодженн€ у пострад€нському сусп≥льств≥ повТ€зана з традиц≥€ми тотал≥тарного режиму ≥ глибокими корен€ми марксизму у сусп≥льних наукових теор≥€х. ” п≥сл€мов≥ до книги ё. ’абермаса Ућоральное сознание и коммуникативное действиеФ рос≥йський ф≥лософ Ѕ.ћ. ћарков справедливо в≥дм≥чаЇ, що Ућаркс, €к ≥ його сучасники, що народилис€ п≥д час кап≥тал≥зму, описували ≥стор≥ю з точки зору розвитку виробничих сил. ¬ сучасному сусп≥льств≥ на перший план виходить динам≥ка орган≥зац≥йних структур ≥ соц≥альних ≥нститут≥в, а також св≥тогл€дн≥ ≥ ≥деолог≥чн≥ чинники, що в≥дбиваЇтьс€ на ≥стор≥њ. ’абермас вважаЇ головним п≥дірунт€м сучасного сусп≥льного пор€дку де€к≥ ун≥версал≥њ, що вкоренилис€ в практику, св≥дом≥сть ≥ мовленеву д≥€льн≥сть та повТ€зуЇ розвиток ≥з критико-рефлексивною д≥€льн≥стюЕ ¬≥н зм≥нюЇ ћарксове розум≥нн€ сп≥вв≥дносност≥ прац≥ ≥ св≥домост≥ ≥ напол€гаЇ на тому, що ≥деолог≥€ ≥ св≥тосприйн€тт€ Ї в≥дпов≥дальними за формуванн€ ≥нституц≥йних структур ≥ розвиток виробничих сил.

÷ей в≥домий сучасний н≥мецький ф≥лософ пропонуЇ розгл€дати комун≥кативну взаЇмод≥ю учасник≥в сусп≥льних в≥дносин €к один з головних вид≥в людськоњ д≥€льност≥.  омун≥кативними в≥н вважаЇ так≥ ≥нтеракц≥њ, в €ких учасники узгоджують ≥ координують власн≥ плани; при цьому сп≥льна позиц≥€ в≥дбиваЇ ≥нтерсубТЇктне визнанн€ прит€зан≥й на значущ≥сть.

¬ ≥нш≥й робот≥ в≥н висловлюЇ думку про те, що в сучасному св≥т≥ парадигма п≥знанн€ речей маЇ бути зм≥нена на парадигму взаЇморозум≥нн€ м≥ж субТЇктами, €к≥ здатн≥ розм≥рковувати ≥ д≥€ти. ѕ≥дірунт€м ц≥Їњ парадигми Ї ст≥йка позиц≥€ ≥нтерактивних учасник≥в, €к≥ координують плани д≥й шл€хом дос€гненн€ взаЇморозум≥нн€ з приводу того, що в≥дбуваЇтьс€.

“акий п≥дх≥д Ї дуже актуальним дл€ сучасного етапу розвитку управл≥нськоњ теор≥њ ≥ практики взагал≥ ≥ зокрема дл€ державного управл≥нн€, тому що ц€ д≥€льн≥сть в будь-€к≥й систем≥ спр€мована на координац≥ю в час≥ ≥ простор≥ руху р≥зних ресурс≥в (матер≥альних, ф≥нансових, трудових, ≥нформац≥йних), що передбачаЇ узгодженн€ ≥нтерес≥в учасник≥в процес≥в, тобто активн≥ комун≥кативн≥ д≥њ ≥ всеб≥чний розвиток в≥дносин, що складаютьс€. ƒл€ державного управл≥нн€ це Ї ще б≥льш важливим у звТ€зку з тим, що воно маЇ забезпечити безконфл≥ктну реал≥зац≥ю ≥нтерес≥в усього сусп≥льства, окремих галузей, рег≥он≥в, сфер життЇд≥€льност≥, держави, громад€нського сусп≥льства, окремоњ людини тощо. “ому досл≥дженн€ зм≥сту в≥дносин, процес≥в њх формуванн€ ≥ розвитку, шл€х≥в впливу на њх ц≥леспр€моване удосконаленн€ Ї сьогодн≥ дуже важливим.

Ѕагато науковц≥в, що досл≥джують проблеми формуванн€ та розвитку державно-управл≥нських в≥дносин, розгл€дають њх властивост≥. ”загальненн€ ≥снуючих п≥дход≥в дозвол€Ї назвати так≥: субТЇктивний характер, актуал≥зац≥€ сусп≥льних потреб, соц≥альна природа, вольовий (владний) характер, орган≥зац≥йний зм≥ст, двосторонн≥сть, обумовлен≥сть, тривал≥сть д≥њ, правова форма, авторитетн≥сть, ефективн≥сть, наукова обірунтован≥сть, системн≥сть, комплексн≥сть, р≥зноман≥тн≥сть форм соц≥ального звТ€зку. ѕерел≥чен≥ риси багато в чому розкривають сутн≥сть цих в≥дносин, поглибленн€ њх вивченн€ доц≥льно продовжувати з урахуванн€м особливостей систем Дƒержава та Дƒержавна владаФ, а також њх розпод≥лу на вертикальн≥ ≥ горизонтальн≥ (табл. 1.4).

“аблиц€ 1.4

ќсновн≥ властивост≥ державно-управл≥нських в≥дносин

  ¬ластивост≥   ¬иди в≥дносин
¬ систем≥ Дƒержавна владаФ ¬ систем≥ ДƒержаваФ
вертикальн≥ горизонтальн≥ вертикальн≥ горизонтальн≥
         
1. ƒвосторонн≥сть +   +  
2. ќбумовлен≥сть + + + +
3. “ривал≥сть д≥њ + + +  
4. ƒержавно-владний характер + + +  
5. ѕравова форма + + + +
6. ≤нформац≥йний зм≥ст + + + +
7. —убТЇктивн≥сть + + + +
8. —оц≥альна природа + + + +
9. ќрган≥зац≥йна спр€мован≥сть + + + +

 

ƒвосторонн≥сть притаманна вертикальним в≥дносинам, що складаютьс€ в обох системах, це стосунки п≥дпор€дкуванн€ (регулюванн€) та зворотнього звТ€зку, €к≥ обовТ€зково мають м≥сце м≥ж субТЇктом ≥ обТЇктом управл≥нн€. √оризонтальн≥ в≥дносини не залежно в≥д виду системи можуть обТЇднати багато учасник≥в (м≥н≥стерств, установ, структурних п≥дрозд≥л≥в, фах≥вц≥в), тобто вони в≥др≥зн€ютьс€ багатосторонн≥стю.

ќбумовлен≥сть притаманна ус≥м видам в≥дносин, њх виникненн€ та розвиток завжди обумовлен≥ необх≥дн≥стю сусп≥льних д≥й. “ривал≥сть д≥њ не Ї обовТ€зковою у в≥дносинах м≥ж органами державноњ влади та субТЇктами громад€нського сусп≥льства. ÷е повТ€зано з р≥зним терм≥ном ≥снуванн€ окремих пол≥тичних парт≥й та громадських орган≥зац≥й, зм≥ною сусп≥льних пр≥оритет≥в тощо. ƒержавно-владний характер мають звТ€зки у орган≥зац≥йн≥й систем≥ (≥ вертикальн≥ ≥ горизонтальн≥), в ≥нш≥ так≥ властивост≥ притаманн≥ лише субординац≥йним, координац≥йн≥ в≥др≥зн€ютьс€ рисами партнерства. ѕравова форма присутн€ у вс≥х в≥дносинах ≥ у звТ€зку з цим потребуЇ особливоњ уваги обірунтуванн€ нормативних документ≥в, зм≥ст €ких маЇ забезпечувати не лише функц≥онуванн€, а ≥ розвиток обох систем. ¬ б≥льшост≥ наукових публ≥кац≥й вказуЇтьс€ на орган≥зац≥йний зм≥ст державно-управл≥нських в≥дносин, але це ствердженн€ вигл€даЇ дискус≥йним. ¬они д≥йсно завжди повТ€зан≥ з орган≥зац≥Їю €кихось д≥й, але сутн≥стю њх Ї обм≥н ≥нформац≥Їю. “ому доц≥льним Ї введенн€ таких властивостей €к орган≥зац≥йна спр€мован≥сть та ≥нформац≥йний зм≥ст, що притаманн≥ ус≥м видам стосунк≥в, що розгл€даютьс€. јналог≥чне поширенн€ мають соц≥альна природа ≥ субТЇктивн≥сть, що обумовлено безпосередньо участю конкретних ос≥б (субТЇкт≥в взаЇмод≥њ) або соц≥альних груп. ƒе€к≥ властивост≥ мають характер побажань, до них в≥днос€тьс€: актуал≥зац≥€ сусп≥льних потреб, ефективн≥сть, наукова обірунтован≥сть, системн≥сть, комплексн≥сть. јнал≥зуючи практику формуванн€ та реал≥зац≥њ державно-управл≥нських в≥дносин, не можна сказати, що вони ≥манентно притаманн≥, але це Ї бажаним станом. “ому доц≥льним Ї наданн€ њм статусу принцип≥в, за €кими ц≥ звТ€зки потр≥бно удосконалювати. ƒ≥йсно, саме за њх допомогою стаЇ можливим пост≥йний мон≥торинг потреб ус≥х складових обТЇкту державного управл≥нн€ та ступен€ њх задоволенн€; формувати њх необх≥дно з урахуванн€м вимог принцип≥в системност≥ ≥ комплексност≥; реал≥зувати Ц ефективно.

—туп≥нь дотриманн€ цих принцип≥в характеризуЇ р≥вень розвитку в≥дносин ≥ системи в ц≥лому: актуал≥зац≥€ сусп≥льних потреб визначаЇ демократизац≥ю в крањн≥ ≥ потребуЇ серйозноњ уваги до орган≥зац≥њ зворотних звТ€зк≥в; системн≥сть ≥ комплексн≥сть св≥дчать про широту та глибину охопленн€ проблем ≥ чинник≥в, €к≥ впливають на х≥д процес≥в, що регулюютьс€ державою; наукова обірунтован≥сть Ц про сутн≥сть сучасност≥ технолог≥й ≥ метод≥в, що використовуютьс€, ≥ опосередковано Ц про р≥вень квал≥ф≥кац≥њ службовц≥в; загальний показник Ц ефективн≥сть, €кий доц≥льно розгл€дати €к результативн≥сть дос€гненн€ ц≥лей.

ќкрем≥ науковц≥ в €кост≥ специф≥чних рис державно-управл≥нських в≥дносин називають т≥, що ви€вл€ютьс€ в р≥зних сферах життЇд≥€льност≥ сусп≥льства, а саме, в пол≥тичн≥й, правов≥й, ≥деолог≥чн≥й, економ≥чн≥й, соц≥альн≥й, моральн≥й тощо. ƒосл≥дженн€ св≥дчать, що в кожн≥й з них формуютьс€ власн≥ специф≥чн≥ звТ€зки, наприклад, в економ≥ц≥ це т≥, що повТ€зан≥ ≥з власн≥стю, сп≥вв≥дношенн€м попиту та пропозиц≥њ на ринках товар≥в та послуг тощо.

ƒержавно-управл≥нськ≥ в≥дносини чи спри€ють, чи заважають њх розвитку, але сам≥ при цьому не стають економ≥чними, а залишаютьс€ управл≥нськими, що повТ€зан≥ з елементами в≥дпов≥дноњ системи, процесами виконанн€ функц≥й або прийн€тт€ та реал≥зац≥њ р≥шень. ”с≥ ц≥ специф≥чн≥ в≥дносини пом≥тно впливають одне на одне, але залишаютьс€ при цьому в≥дносно самост≥йними. ѕро це св≥дчить той факт, що суттЇва трансформац≥€ окремого не призводить до автоматичноњ зм≥ни ≥нших. ѕрикладом Ї ситуац≥€, що ≥снуЇ зараз у пострад€нських крањнах, коли розвиток ринкових в≥дносин €вно стримуЇтьс€ станом ≥деолог≥чних, моральних, соц≥альних, в певн≥й м≥р≥ ≥ правових, ≥ управл≥нських. јле останн≥ два види можуть бути скорегован≥ завд€ки рац≥ональноњ д≥€льност≥ пол≥тичних л≥дер≥в, державних службовц≥в, громадськост≥. ” звТ€зку з цим докладного розгл€ду потребують питанн€ формуванн€ ≥ реал≥зац≥њ управл≥нських в≥дносин стосовно виконанн€ функц≥й ≥ етап≥в управл≥нського циклу. ƒосл≥дженн€ властивостей державно-управл≥нських в≥дносин дозвол€Ї обірунтувати зм≥ст ц≥Їњ категор≥њ. ¬ науков≥й л≥тератур≥ наведено дек≥лька п≥дход≥в. ѓх узагальненн€ св≥дчить про те, що б≥льш≥сть науковц≥в в≥дм≥чають њх владну сутн≥сть, в≥дображенн€ впливу субТЇкта на обТЇкт:

- Дсусп≥льн≥ в≥дносини, що складаютьс€ у процес≥ формуванн€ та реал≥зац≥њ державно-управл≥нських вплив≥вФ;

- Дконкретна форма соц≥альних звТ€зк≥в св≥домо-вольового та орган≥зац≥йного характеру, у €ких одна сторона виступаЇ в €кост≥ нос≥€ (виразника) функц≥й управл≥нн€ (субТЇкт), а ≥нша Ц в≥дчуваЇ на соб≥ управл≥нський вплив з боку першоњ (обТЇкт)Ф;

- Дце так≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, у €ких виражаЇтьс€ державний ≥нтерес, тобто практично реал≥зуютьс€ завданн€ ≥ функц≥њ держави щодо управл≥нн€ сусп≥льними справамиФ.

ѕрихильники ≥ншого п≥дходу звертають увагу на те, що в цих в≥дносинах ус≥ учасники Ї активними, що це Ц взаЇмод≥€. ¬≥дображена ц€ точка зору в формулюванн€х з р≥зним ступенем в≥двертост≥:

- Ддвосторонн≥ владн≥ в≥дносини, через €к≥ вол€, ц≥л≥, завданн€ держави вт≥люютьс€ в сусп≥льних процесах, повед≥нц≥, св≥домост≥ й д≥€льност≥ людейЕФ;

- Дсистема сталих вертикальних ≥ горизонтальних звТ€зк≥в субТЇктно-обТЇктного та структурно-функц≥онального характеру, що зд≥йснюютьс€ у процес≥ виконанн€ управл≥нсько-службовоњ д≥€льност≥Ф;

- Дпроцесуальн≥ взаЇмод≥њ, в €к≥ вступаЇ держава та члени сусп≥льства чи державн≥ органи м≥ж собою з метою забезпеченн€ оптимальних умов дл€ сусп≥льно-необх≥дних, бажаних чи допустимих д≥й член≥в сусп≥льстваФ.

ƒругий п≥дх≥д вигл€даЇ б≥льш сучасним, в≥н в≥дображаЇ спр€мован≥сть на демократичний шл€х розвитку системи влади ≥ сусп≥льства в ц≥лому.

”се вищевикладене дозвол€Ї запропонувати наступне трактуванн€ пон€тт€ Ддержавно-управл≥нськ≥ в≥дносиниФ: це сукупн≥сть двосторонн≥х владних (вертикальних) ≥ багатосторонн≥х партнерських (горизонтальних) звТ€зк≥в, що слугують реал≥зац≥њ ц≥лей держави та сусп≥льства ≥ в≥др≥зн€ютьс€ ≥нформац≥йним зм≥стом, правовою формою, орган≥зац≥йною спр€мован≥стю.

¬ процес≥ становленн€ публ≥чного адм≥н≥струванн€ особливого значенн€ набуваЇ децентрал≥зац≥€ владних в≥дносин, тобто перерозпод≥л повноважень у напр€мку зб≥льшенн€ рол≥ та в≥дпов≥дальност≥ базовоњ ланки − орган≥в м≥сцевого самовр€дуванн€.

ƒецентрал≥зац≥ю можна розгл€дати €к ц≥леспр€мований процес розширенн€ повноважень орган≥в м≥сцевого самовр€дуванн€. ѓњ ц≥л≥:

− оптим≥зац≥€ й п≥двищенн€ ефективност≥ управл≥нн€ сусп≥льно важливими справами;

− своЇчасне та €к≥сне наданн€ вс≥х необх≥дних послуг мешканц€м територ≥альних громад у повному обс€з≥;

− найповн≥ша реал≥зац≥€ м≥сцевих ≥нтерес≥в;

− створенн€ розгалуженоњ системи м≥сцевого самовр€дуванн€, за €коњ питанн€ м≥сцевого значенн€ вир≥шують представники не центрального ур€ду, а територ≥альноњ громади.

‘ормуванн€ демократичноњ модел≥ управл≥нн€, становленн€ громад€нського сусп≥льства можлив≥ лише за умови оптимального сп≥вв≥дношенн€ централ≥зац≥њ ≥ децентрал≥зац≥њ у сфер≥ державного управл≥нн€. ћехан≥зм взаЇмод≥њ централ≥зац≥њ ≥ децентрал≥зац≥њ виступаЇ в≥дправною передумовою ефективност≥ й конструктивност≥ управл≥нн€. ÷ентрал≥зац≥€ ≥ децентрал≥зац≥€ Ї парними категор≥€ми, Ђвони позначають певне €вище, д≥њ, форму орган≥зац≥њ чи характеристику д≥й з управл≥нн€.

¬раховуючи те, що сутн≥стю управл≥нн€ Ї в≥дносини м≥ж учасникам процесу, централ≥зац≥€ ≥ децентрал≥зац≥€ це характеристики в≥дносин м≥ж субТЇктом ≥ обТЇктом управл≥нн€, що в≥дбивають розпод≥л повноважень та в≥дпов≥дальност≥ у прийн€тт≥ р≥шень стосовно внутр≥шн≥х стосунк≥в ≥ зовн≥шн≥х зносин системи.

¬иход€чи ≥з завдань подальшоњ демократизац≥њ украњнського сусп≥льства, доц≥льно розгл€дати децентрал≥зац≥ю державного управл≥нн€ в широкому та вузькому розум≥нн≥. ѕерший п≥дх≥д − це в≥дносини м≥ж державою та громад€нським сусп≥льством, а саме − зб≥льшенн€ прав щодо прийн€тт€ р≥шень людини, громадських орган≥зац≥й ≥ зменшенн€ њх у орган≥в державноњ влади. ƒругий стосуЇтьс€ традиц≥йного погл€ду на проблему − перерозпод≥лу повноважень м≥ж органами влади, що належать до р≥зних р≥вн≥в ≥Їрарх≥њ, та субТЇктами м≥сцевого самовр€дуванн€. Ќауково-прикладн≥ та методичн≥ розробки з цього питанн€ можуть суттЇво допомогти практичному руху украњнського сусп≥льства до Ївропейських стандарт≥в сусп≥льного житт€. ѕозитивний результат на цьому шл€ху може бути дос€гнутий т≥льки в раз≥ використанн€ комплексного п≥дходу, тобто децентрал≥зац≥€ маЇ в≥дбуватис€ паралельно у в≥дносинах Ђдержава − громад€нське сусп≥льствої, Ђоргани влади − людинаї, Ђдержавна виконавча влада − м≥сцеве самовр€дуванн€ї, Ђкер≥вництво установи − структурн≥ п≥дрозд≥лиї, Ђкер≥вник − п≥длегл≥ї.

‘актичне сп≥вв≥дношенн€ централ≥зац≥њ ≥ децентрал≥зац≥њ в сусп≥льств≥ чи в установ≥ св≥дчить про реальний стан справ з урахуванн€м ≥нтерес≥в населенн€ чи п≥длеглих в процесах управл≥нн€. ¬исокий р≥вень централ≥зац≥њ в≥дбиваЇ нехтуванн€ ≥нтерес≥в обТЇкта управл≥нн€ ≥ навпаки. “обто децентрал≥зац≥€ державного управл≥нн€ у широкому та вузькому розум≥нн≥ означаЇ п≥двищенн€ можливост≥ з реал≥зац≥њ ≥нтерес≥в, прав ≥ свобод населенн€.

ѕевн≥ досл≥дженн€ мають довести, повноваженн€ ≥ в≥дпов≥дальн≥сть у вир≥шенн≥ €ких питань можуть вз€ти на себе громад€нин, неур€дов≥ орган≥зац≥њ, м≥сцеве самовр€дуванн€, а €к≥ необх≥дно покласти на установи державноњ виконавчоњ влади (районн≥, обласн≥, центральн≥). ÷е необх≥дно визначити стосовно ус≥х основних функц≥й − плануванн€, орган≥зац≥њ, мотивац≥њ ≥ контролю. ѕроцес прийн€тт€ ≥ реал≥зац≥њ державно-управл≥нських р≥шень теж може бути децентрал≥зованим. ѕрац≥вники обТЇкт≥в державного управл≥нн€, представники громадськост≥ можуть залучатис€ до виконанн€ роб≥т на етапах анал≥зу ситуац≥њ, п≥дготовки вар≥ант≥в вир≥шенн€ проблеми, оц≥нки цих альтернатив, реал≥зац≥њ р≥шенн€, визначенн€ позитивних ≥ негативних насл≥дк≥в. ÷е стосуЇтьс€ ус≥х державно-управл≥нських р≥шень − закон≥в, постанов, розпор€джень кер≥вник≥в м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й, нормативно-правових акт≥в орган≥в м≥сцевого самовр€дуванн€ ≥ внутр≥шньоорган≥зац≥йних. “акий п≥дх≥д до реформуванн€ системи державного управл≥нн€ дозвол€Ї орган≥зувати реальний зворотний звТ€зок, €кий набуваЇ у цьому раз≥ законотворчу функц≥ю ≥ буде спри€ти п≥двищенню €кост≥ ≥ д≥Ївост≥ р≥шень, громадськоњ активност≥ населенн€, профес≥онал≥зму прац≥вник≥в обТЇкт≥в державного управл≥нн€. Ќедостатн€ увага з боку центральних владних ≥нституц≥й до такоњ децентрал≥зац≥њ (в≥д держави до людини) Ї одн≥Їю з причин, що гальмують адм≥н≥стративну реформу. Ўл€хи, форми ≥ методи њњ проведенн€ не можуть бути предметом сп≥лкуванн€ вузького кола посадовц≥в та науковц≥в. ѕропозиц≥њ громад€н та р≥зних неур€дових орган≥зац≥й Ї джерелом креативних п≥дход≥в до виходу ”крањни з скрутного становища, €ке склалос€.

«начим≥сть характеристик управл≥нських в≥дносин, що досл≥джуютьс€, п≥дкреслюЇтьс€ ще й тим, що вони мають системоутворююч≥ властивост≥. ÷ентрал≥зац≥€ спри€Ї зм≥цненню ц≥л≥сност≥ системи, а децентрал≥зац≥€ Ї умовою поширенн€ багатоман≥тност≥, €ка забезпечуЇ њњ динам≥зм ≥ ст≥йк≥сть. Ќадм≥рна централ≥зац≥€ заважаЇ розвитку елемент≥в системи, безконтрольна децентрал≥зац≥€ знижуЇ р≥вень керованост≥, що може стати причиною розвалу системи. ” звТ€зку з цим дуже важливим Ї визначенн€ оптимального сп≥вв≥дношенн€ цих характеристик в окремих системах (держава, рег≥он, установа). ѕоширеною серед теоретик≥в ≥ практик≥в Ї думка про те, що питанн€ м≥сцевого значенн€ мають вир≥шуватис€ у населених пунктах, районах, област€х в≥дпов≥дно, а загальнонац≥ональн≥ проблеми ― у центральних органах влади. јле ж ц≥ загальн≥ теж зач≥пають ≥нтереси кожного рег≥ону та багатьох громад€н. “ому доц≥льним Ї досл≥дженн€ можливого р≥вн€ децентрал≥зац≥њ њх вир≥шенн€ за основними функц≥€ми та етапами процесу прийн€тт€ ≥ реал≥зац≥њ управл≥нських р≥шень.


–ќ«ƒ≤Ћ 2





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 424 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќадо любить жизнь больше, чем смысл жизни. © ‘едор ƒостоевский
==> читать все изречени€...

1365 - | 1135 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.042 с.