Увійшовши в сад Гефсиманський, Іісус Христос сказав Своїм учням: "Посидьте тут, поки Я помолюся!" Сам же, взявши Петра, Якова та Іоанна, увійшов в глиб саду; і почав сумувати й тужити. Тоді говорить їм: "сумом смертельним сповнена душа Моя, побудьте тут і пильнуйте зі Мною". І, відійшовши від них небагато, Він, схиливши коліна, упав на землю, молився і казав: "Отець Мій, коли можна, нехай обмине (пройде мимо) ця чаша Мене (тобто майбутні страждання); втім нехай буде не як Я хочу, а як Ти ". Помолившись так, Іісус Христос повертається до трьох учнів і бачить, що вони сплять. Він каже їм: "Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною? Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу". І відійшовши, молився, кажучи ті ж слова. Потім знову повертається до учнів, і знову знаходить їх сплячими; очі їх стали тяжкі, і вони не знали, що Йому відповідати. Іісус Христос відійшов від них і молився утретє тими ж словами. З'явився Йому ангел з неба і зміцнював Його. Туга ж Його і душевні муки були так великі й молитва - такою старанною, що з обличчя Його падали на землю краплі кривавого поту. Закінчивши молитву, Спаситель встав, підійшов до сплячих учнів і сказав: "Ви все ще спите? Скінчено. Настав час; і Син Людський видається в руки грішників. Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник". У цей час в сад прийшов Юда, зрадник, з натовпом людей, які йшли з ліхтарями, кілками та мечами; це були воїни і служителі, послані первосвящениками і фарисеями схопити Іісуса Христа. Юда домовився з ними: "Кого я поцілую, Того і беріть". Підійшовши до Іісуса Христа, Іуда сказав: "Радуйся, Учителю!" І поцілував Його. Іісус Христос сказав йому: "Друже! Для чого ти прийшов? Ти поцілунком видаєш Сина Людського?" Ці слова Спасителя були для Іуди останнім закликом до покаяння. Потім Іісус Христос, знаючи все, що з Ним буде, підійшов до натовпу і сказав: "Кого шукаєте?" З натовпу відповідали: "Іісуса Назарянина". Спаситель говорить їм: "це Я". Від цих слів воїни і слуги зі страхом відступили назад і впали на землю. Коли ж вони оговталися від страху і піднялися, то в сум'ятті намагалися схопити учнів Христових. Спаситель знову сказав: "Кого шукаєте?" Вони сказали: "Іісуса Назарянина". "Я сказав вам це Я", відповів Спаситель. "Отже, якщо Мене шукаєте, залиште їх (учнів), нехай ідуть". Воїни і слуги, підійшовши, обступили Іісуса Христа. Апостоли хотіли було захистити свого Вчителя. Петро, маючи при собі меч, витягнув його і вдарив ним слугу первосвященика, на ім'я Малха, і відтяв йому праве вухо. Але Іісус Христос сказав Петрові: "Сховай меч свій у ножни; бо всі, хто візьме меча, від меча загинуть (тобто хто піднімає меч проти іншого, той сам загине від меча). Або думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, щоб Він послав на захист Мені безліч ангелів? Невже Мені не пити чаші (страждань), яку дав Мені Отець (для спасіння людей)? "
Сказавши це, Іісус Христос, доторкнувшись до вуха Малха, зцілив його, і добровільно віддав Себе в руки Своїх ворогів. У натовпі слуг були також і начальники юдейські. Іісус Христос, звертаючись до них, сказав: "Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене; щодня бував Я в храмі, сидів там з вами, навчаючи, і ви тоді не взяли Мене. Але тепер ваш час і влада пітьми ". Воїни ж, зв'язавши Спасителя, повели Його до первосвящеників. Тоді апостоли, залишивши Спасителя, у страху розбіглися. Тільки двоє з них, Іоанн та Петро, здалеку йшли за Ним.
Суд над Іісусом Христом.
Суд над Іісусом Христом у первосвящеників
Спочатку воїни привели зв'язаного Іісуса Христа до старого первосвященика Анни, який до того часу вже не ніс служіння в храмі і жив на спокої. Цей первосвященик допитував Іісуса Христа про вчення Його та учнів Його, щоб знайти якусь провину у Ньому. Спаситель відповів йому: "Я світові явно казав: Я завжди вчив і в синагогах і в храмі, де завжди сходяться іудеї, і таємно не говорив нічого. Що питаєш Мене? Запитай що чули, що Я їм говорив ось вони знають, про що Я говорив ". Один слуга первосвященика, що стояв близько, ударив Спасителя по щоці і сказав: "так-то відповідаєш первосвященикові?" Господь, повернувшись до нього, сказав на це: "Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, то за що ти б'єш Мене?" Після допиту первосвященик Анна відіслав зв'язаного Іісуса Христа через двір до зятя свого первосвященика Каяфи. Каяфа ж був на той рік первосвящеником. Він подав пораду в Синедріоні: убити Іісуса Христа, сказавши: "Ви нічого не знаєте і не поміркуєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, аніж щоб увесь народ загинув". Св. апостол Іоанн, вказуючи на важливість священного сану, роз'яснює, що незважаючи на свій злочинний задум первосвященик Каяфа мимоволі пророкує про Спасителя, що Йому належить постраждати для спокутування людей. Тому апостол Іоанн і каже: " він (Каяфа) сказав сам від себе, але будучи на той рік первосвящеником, пророкував, що Іісус помре за народ". І тут же додає: "і не лише за народ (тобто за юдеїв, так як Каяфа казав лише про іудейський народ), але щоб і розсіяних дітей Божих (тобто язичників) зібрати воєдино". (Ін. 11, 49-52). У первосвященика Каяфи у цю ніч зібралися багато членів Синедріону (Синедріон, як верховне судилище, за законом, повинен був збиратися в храмі і неодмінно вдень). Прийшли також старійшини і книжники юдейські. Всі вони вже заздалегідь змовилися засудити Іісуса Христа на смерть. Але для цього їм потрібно було знайти якусь провину гідну смерті. А так як ніякої провини не можна було знайти в Ньому, то вони вишукували лжесвідків, які сказали б неправду проти Іісуса Христа. Багато таких лжесвідків приходило. Але вони не могли сказати нічого, за що можна було б засудити Іісуса Христа. Під кінець виступили двоє з таким брехливим показанням: "ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний". Але й таке свідоцтво не було достатнім для віддання Його смерті. На всі ці брехливі свідчення Іісус Христос не відповідав. Первосвященик Каяфа встав і запитав Його: "Що ж Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать проти Тебе? Іісус Христос мовчав. Каяфа знову запитав Його: "Заклинаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос, Син Божий?" На таке питання Іісус Христос дав відповідь і сказав: "так, Я, і навіть кажу вам: відтепер побачите Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних". Тоді Каяфа роздер одежу свою (на знак обурення і жаху) і сказав: "Нащо нам ще свідків? Ось, тепер ви чули Його богохульство (тобто що Він, будучи людиною, називає Себе Сином Божим)? Як вам здається? "
Вони ж усі в один голос сказали у відповідь: "винен смерті". Після цього Іісуса Христа віддали до світанку під варту. Деякі стали плювати Йому в обличчя. Люди, тримати його, знущалися з Нього та били Його. Інші, ж, закриваючи Йому очі, били по щоках і з насмішкою питали: "Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?" Всі ці образи Господь зазнав покірливо в мовчанні.
Іісус Христос на суді у Пилата
Первосвященики і начальники єврейські, засудивши Іісуса Христа на смерть, самі не могли привести у виконання свого вироку без затвердження начальника країни - римського правителя (ігемона або претора) в Юдеї. У цей час римським правителем в Юдеї був Понтій Пілат. З нагоди свята Пасхи, Пилат перебував в Єрусалимі і жив недалеко від храму, в преторії, тобто в будинку головного судді, претора. Перед Преторією була влаштована відкрита площадка (кам'яний поміст), яка називалася ліфостротон, а по-єврейському гаввафа. Рано вранці, в ту ж п'ятницю, первосвященики і начальники юдейські привели зв'язаного Іісуса Христа на суд до Пілата, щоб він затвердив смертний вирок над Ісусом. Але самі не ввійшли до преторії, щоб не осквернитись перед Пасхою входом в будинок язичника. Пилат вийшов до них на ліфостротон і, побачивши членів синедріону, запитав їх: "у чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?" Вони відповідали: "якби Він не був лиходій, то ми не привели б Його тобі". Пилат сказав їм: "Візьміть Його ви, і за вашим Законом судіть". Вони ж сказали йому: "нам не дозволено страчувати нікого". І почали звинувачувати Спасителя, кажучи: "Він розбещує народ, забороняє давати данину кесареві і називає Себе Христом Царем". Пилат спитав Іісуса Христа: "Ти Цар Юдейський?" Іісус Христос відповів: "ти кажеш" (що означає: "так, Я Цар"). Коли ж первосвященики й старші звинувачували Спасителя, Він нічого не відповідав. Пилат сказав Йому: "Ти нічого не відповідаєш? Бачиш, як багато проти Тебе звинувачень". Але і на це Спаситель нічого не відповів, так що Пилат дивувався. Після цього Пилат увійшов у претор і, закликавши Іісуса, знову запитав Його: "Ти Цар Юдейський?" Іісус Христос сказав йому: "Від себе питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?" (Тобто чи сам ти так думаєш чи ні?) "Хіба я юдей?" - Відповів Пілат, - "Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив?" Іісус Христос сказав: "Царство Моє не від світу цього; якби від світу цього було царство моє, слуги (піддані) Мої воювали б, щоб не виданий був іудеям; але нині царство Моє не звідси". "Отже Ти Цар?" - Запитав Пілат. Іісус Христос відповів: "Ти кажеш, що Цар. Я на те й народився, і на те прийшов у світ, щоб свідчити про істину; всякий, хто від істини, слухає Мого голосу". З цих слів Пилат побачив, що перед ним стоїть проповідник істини, вчитель народу, а не порушник проти влади римлян. Пилат сказав Йому: "що є істина?" І, не чекаючи відповіді, вийшов до іудеїв на ліфостротон і оголосив: "я не знаходжу ніякої вини в цій Людині". Первосвященики ж і старійшини наполягали, кажучи, що Він бунтує народ, навчаючи по всій іудеї, від Галілеї. Пилат, почувши про Галілею, спитав: "Хіба Він галілеянин?" І дізнавшись, що Іісус Христос із Галілеї, він звелів відвести Його на суд до Галілейського царя Ірода, який, з нагоди Пасхи, був також в Єрусалимі. Пилат був радий звільнитися від цього неприємного суду.
Іісус Христос на суді у царя Ірода
Цар галилейський Ірод Антипа, який страчував Іоанна Хрестителя, багато чув про Іісуса Христа і давно бажав бачити Його. Коли привели до нього Іісуса Христа, він дуже зрадів, сподіваючись побачити від Нього якесь чудо. Ірод завдавав Йому багато питань, але Господь нічого не відповідав йому. Первосвященики ж і книжники стояли і посилено звинувачували Його. Тоді Ірод, разом зі своїми воїнами, поглумившись й насміявшись над Ним, одягнув Спасителя в світлий одяг, на знак Його невинності, і відіслав до Пилата. З того дня Пилат і Ірод зробилися приятелями між собою.
Останній суд над Іісусом Христом у Пилата
Коли знову привели Господа Іісуса Христа до Пилата, то вже до преторії зібралося багато народу, начальників і старійшин. Пилат, скликавши первосвящеників, начальників і народ, сказав їм: "Ви привели до мене цього Чоловіка, який ніби бунтує народ і ось я при вас досліджував, і не знайшов Його винним ні в чому тому, в чому ви звинувачуєте Його. Я посилав Його до Ірода, й він також нічого не знайшов у Ньому вартого смерті. Отже, краще, я покараю Його і відпущу ". У євреїв був звичай відпускати на свято Пасхи одного ув'язненого, якого вибирав народ. Пилат, користуючись цією нагодою, сказав народові: "є у вас звичай, щоб я одного в'язня відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?" Пилат був упевнений, що народ проситиме Іісуса, бо знав, що начальники видали Ісуса Христа із заздрощів і злості. У той час, коли Пилат сидів на судилищі, дружина його прислала до нього сказати: "не роби нічого Праведнику тому, бо сьогодні увісні я багато терпіла через Нього". Тим часом первосвященики й старійшини навчили народ просити звільнення Варавви. Варавва був злочинець, який був посаджений у темницю, зі своїми спільниками, за безпорядки в місті, і за вбивство. Тоді народ, навчений старійшинами, став кричати: "Відпусти нам Варавву!"
Пилат, бажаючи відпустити Іісуса, вийшов і, підвищивши голос, сказав: "Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву, чи Іісуса, що зветься Христос?" Всі закричали: "Не Його, а Варавву!" Тоді Пилат запитав їх: "що ж хочете, щоб я зробив з Іісусом, нареченим Христом?" Вони закричали: "Нехай розіп'ятий буде!" Пилат знову сказав їм: "Яке ж зло Він зробив? Я нічого гідного смерті не знайшов у Ньому. Отже я покараю Його й відпущу". Але вони ще сильніше кричали: "Розіпни Його! Нехай буде розп'ятий!" Тоді Пилат, намагаючись викликати у народу співчуття до Христа, повелів воїнам бити Його. Воїни відвели Іісуса Христа у двір і, роздягнувши Його, жорстоко били. Потім надягли на Нього плаща (коротку червону одежу без рукавів, яка застібувалася на правому плечі) і, сплівши з колючого терну корону, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину замість царського скіпетра. І стали насміхатися над Ним. Вони ставали на коліна, кланялися Йому і говорили: "Радій, Царю Юдейський!" Плювали на Нього і, взявши тростину, били по голові і по обличчю Його. Після цього Пилат вийшов до євреїв і сказав: "Ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини". Тоді вийшов Іісус Христос у терновому вінку та в багряниці.
Пилат сказав їм: "ось людина!" Цими словами Пилат ніби хотів сказати: "подивіться, який Він змучений і зганьблений", гадаючи, що євреї зглянуться над Ним. Але не такі були вороги Христові. Коли первосвященики і слуги побачили Іісуса Христа, то закричали: "Розіпни, розіпни Його!"
Пилат же каже їм: "Візьміть Його ви, і розіпніть, а я не знаходжу в Нім вини". Юдеї йому: "ми маємо закон, і за Законом Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим". Почувши такі слова Пилат ще більше злякався. Він увійшов з Іісусом Христом у преторію, і запитав Його: "Звідки Ти?" Але Спаситель не дав відповіді. Пилат каже до Нього: "Чи мені не відповідаєш? Чи не знаєш, що я маю владу розіп'яти Тебе, і маю владу відпустити Тебе?" Тоді Іісус Христос відповів йому: "ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі згори; тому більше гріха на тому, хто Мене видав тобі". Після цієї відповіді Пилат ще більше забажав звільнити Іісуса Христа. Але іудеї кричали: "якщо пустиш, то не кесарів приятель всякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві". Пилат, почувши такі слова, вирішив краще видати на смерть невинну Людину, ніж самому опинитися в немилості. Тоді Пилат вивів Іісуса Христа, сам сів на судне місце, яке було на ліфостротоні, і сказав юдеям: "ось Цар ваш!" Та вони закричали: "візьми, візьми розіпни!" Пилат каже до них: "Царя вашого маю розп'ясти?" Первосвященики відповіли: "Немає в нас царя, крім кесаря". Пилат, бачачи, що нічого не допомагає, а неспокій ще більший, взяв води, умив свої руки перед народом і сказав: "неповинний я у Крові Праведника цього; дивіться ви" (тобто нехай ця провина на вас упаде).
Відповідаючи йому, увесь народ єврейський в один голос сказав: "Кров Його на нас і на дітях наших". Так євреї самі прийняли на себе і навіть на потомство своє відповідальність за смерть Господа Іісуса Христа. Тоді Пилат відпустив їм розбійника Варавву, а Іісуса Христа видав їм на розп'яття.
