Для розуміння матеріалу даної теми потрібно усвідомити, що важливою особливістю економічного розвитку розвинутих країн на початку ХХІ ст. є перехід від індустріальної до постіндустріальної економіки. Становлення постіндустріального (посткапіталістичного, інформаційного або електронно-цифрового) суспільства викликано формуванням єдиного світового інформаційного простору на базі мережі Інтернет, проникненням процесів інформатизації, глобалізації та віртуалізації у всі сфери економіки, створенням міжнародного ринку інформації та управління на додаток до традиційних ринків товарів (зокрема, природних ресурсів), праці і капітала. Глобалізація означає новий етап розвитку міжнародної економічної діяльності, направлений на створення економічних мереж різних країн.
Сьогодні в бізнесі паралельно з реальним середовищем, в якому функціонує підприємство, створюється віртуальне середовище. Здійснюється цикл експериментальних досліджень, пов’язаних з імітаційним моделюванням життєвого циклу самого підприємства, його продукції та дій на ринку. В зовнішньекономічній галузі простір віртуалізації включає такі поняття, як електронний ринок, електронна комерція, віртуальний продукт, віртуальне виробництво, віртуальна фабрика, віртуальний банк і віртуальні організації (підприємства, корпорації) в цілому.
Концепція віртуалізації підприємств виникла понад 10 років тому і в першу чергу пов’язана з публікацією роботи У. Девідоу та М. Мелоуна «Віртуальна корпорація». Як зазначено в цій роботі, віртуальне підприємство створюється шляхом відбору людських, фінансових, матеріальних, організаційно-технологічних та інших ресурсів з різних підприємств та їх інтеграції з використанням комп’ютерних
мереж. Це дозволяє сформувати гнучку та динамічну організаційну структуру, що є найбільш пристосованою до найшвидшого випуску та оперативної доставки нової продукції на ринок.
Одним із перших термін «віртуальне підприємство «запропонував Дж. Хопланд (фірма DEC), який скористався аналогією з віртуальними машинами із області комп’ютерної техніки. В віртуальній машині жоден процес не може монопольно використовувати будь-який ресурс, і всі системні ресурси розглядаються потенційно призначеними для спільного (колективного) використання. Ідея такого підходу до географічно розділених ресурсів в інтересах спільної роботи над унікальними проектами чи новими продуктами стала загальновизнаним трактуванням віртуальної організації.
Існують різні інтерпретації терміна «віртуальне підприємст-во». В абстрактному розумінні (за У. Девідоу та М. Мелоуну)
— це передова та ефективна форма огранізації підприємства із можливих, найкраща з точки зору наявних технічних та економічних умов. Конкретніше, віртуальне підприємство означає мережну, комп’ютерну, інтегровану організаційну структуру, що об’єднує неоднорідні ресурси, розміщені в різних місцях. Нерідко акцент робиться на тимчасовий характер об’єднання ресурсів у віртуальній організації — в такому випадку вона розуміється як міжорганізаційне гнучке підприємство, що створюється на обмежений період, головною метою якого є отримання переваг завдяки розширенню асортименту товарів та послуг.
Таким чином, однією із найбільш важливих характеристик віртуальної організації є гнучка, адаптивна, динамічна мережева структура.
Основні форми віртуальних підприємств. Можна назватинаступні критерії класифікації віртуальних підприємств: 1) юридичні; 2) географічні; 3) господарсько-економічні; 4) системно-мережеві. Виділяються два головні класи:
1) віртуальні корпорації;
2) віртуальні співтовариства.
Віртуальна корпорація (ВК) являє собою електронне об’єд-нання капіталів (ресурсів) різного типу — фінансового, технологічного, людського (зокрема, інтелектуального) в інтересах виконання складних унікальних проектів, створення продукції світового класу та максимально повного задоволення вимог замовника. ВК сприяє вирішенню двох фундаментальних проблем ринкової економіки: 1) залученню капіталів для виконання унікальних проектів чи розподілу бізнес-процесів з метою підвищення конкурентоспроможності продукції; 2) розподілу ринку в інвестиційних проектах.
Віртуальне співтовариство (партнерство) являє собою ком-п’ютерно інтегровану (штучну) організацію осіб, які разом ведуть справу (осіб, що знаходяться у відносинах кооперації, тобто виконують спільну справу та координують свої дії) з метою сприяння отримання прибутку та які є географічно віддаленими одна від одної.
За критерієм управління ресурсами віртуальні підприємства поділяються на: а) децентралізовані (стратегічні ресурси максимально розподілені в мережі між партнерами); б) централізовані (стратегічні ресурси в основному зосереджені в певному вузлі мережі).
Іншими організаційними формами віртуальних підприємств є: віртуальні асоціації, віртуальні консорціуми, віртуальні картелі, віртуальні пули, віртуальні концерни, віртуальні трести та віртуальні фінансово-промислові групи. Іншими ознаками класифікації ВП є: 1) тривалість існування; 2) топологія; 3) участь; 4) координація; 5) видимість. Детально ці ознаки розглянуті в основному літературному джерелі, запропонованому для вивчення цієї теми.
При опрацюванні літератури, рекомендованої для вивчення теми, слід також звернути увагу на такі поняття, як:
a) життєвий цикл ВП, який складається з таких етапів: створення, співпраця, модифікація та припинення діяльності;
б) функціональні можливості, які повинні бути у кожного підприємства (залежать насамперед від ролі, яку відіграє те чи інше підприємство в складі ВП);
в) технологічні засоби для побудови ВП (мультиагентні системи, інжинірингові додатки, мультимедіа, телеконференції, системи workflow, управління знаннями, операційними системи та комп’ютерні мережі, системи управління інформацією, засоби побудови бізнес-процесів тощо);
г) процедуру створення ВП (проектування бізнес-процесів, прив’язка до ресурсів, залучення ресурсів за контрактами, експлуатація створеного підприємства, моніторинг процесів, управління підприємством).
Кращому засвоєнню теми сприятиме і знайомство з реальними ВП. Класичними прикладами віртуальних підприємств виступають європейський консорціум Airbus Industries, що виготовляє добре відомі аеробуси, а також ВП фірм Apple та Sony, що об’єднали свої зусилля під час роботи над проектом Powerbook. тощо. Приклади реальних ВП можна знайти на сайтах www.niiip.org та www.virtual-organization.net
та ін.
Термінологічний словник
Бізнес-додаток (Business application) —система на основікомп’ютера, яка обробляє ділову інформацію для підтримки конкретної ділової функції, такої як закупівля, управління бухгалтерським обліком або матеріально-технічним забезпеченням і т. д. Дані бізнес-додатків генеруються такими додатками і передаються в програму-транслятор для перетворення у формат ANSI X12 і навпаки.
Бізнес-процес —це сукупність однієї або більшої кількостіпов’язаних між собою процедур чи операцій (функцій), які спільно дозволяють реалізувати певну бізнес-завдання або політичну мету підприємства, як правило, в межах його
організаційної структури, що описує функціональні ролі і відносини.
Бізнес-функції (Business function) —цілі бізнес-процесу.Наприклад, якщо бізнес-функція — управління фінансами, то ведення рахунків дебіторів — бізнес-процес у межах цієї функції.
Брандмауер (Firewall) —сукупність програмних іапаратних способів захисту мережі від атак ззовні. Брандмауер блокує пряму взаємодію комп’ютерів корпоративної мережі з комп’ютерами зовнішньої мережі і навпаки. Замість цього здійснюється маршрутизація всіх вхідних і вихідних потоків через проксі-сервер, що знаходиться поза мережею організації. Брандмауер також здійснює аудит мережевої активності, фіксуючи об’єм трафіка і відомості про спроби несанкціонованого доступу.
Віртуальне підприємство (ВП) —це співтовариствотериторіально роз’єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкуються винятково електронними способами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті.
Допоміжні бізнес-процеси —це ті процеси,які формуютьінфраструктуру організації (фінанси, інформатизація, управління персоналом).
Життєвий цикл віртуальних підприємств (ЖЦ ВП) —
проміжок часу від момента створення до припинення діяльності ВП (ЖЦ включає такі етапи: створення, співпраця, модифікація та припинення діяльності).
Криптографія (Cryptography) —наука про захист даних іповідомлень. Криптографічні методи застосовуються для забезпечення конфіденційності, цілісності даних, аутентифікації (сутностей і даних) та для запобігання неавторизованої модифікації інформації, яка передається.
Технології управління знаннями (KM — knowledge mana-gement) —являють собою сукупність інструментальнихзасобів, призначених для зберігання і добування знань.
Система управління workflow —це система,яка описує,створює й управляє потоком робіт (по суті, бізнес-процесом) за допомогою програмного забезпечення, що працює на одній або кількох машинах-workflow, які можуть інтерпретувати опис процесу, взаємодіяти з учасниками потоку робіт і за необхідністю викликати відповідні програмні додатки та інструментальні засоби.
Цифровий підпис (Digital signature) —спосібпідтвердження авторства зашифрованого повідомлення, файла або будь-якої іншої зашифрованої цифрової інформації. Скріплення цифровим підписом має на увазі перетворення інформації і деяких конфіденційних відомостей, якими володіє відправник, у мітку, що називають підписом. Цифрові підписи застосовуються в середовищах з відкритими ключами і надають функції забезпечення цілісності та запобігання неавторизованій зміні інформації, яка передається.
Цифровий сертифікат (Digital certificate) —документ,
підписаний за допомогою цифрової сигнатури, який встановлює, що заданий відкритий ключ відповідає об’єкту, що має певне ім’я. У межах OBI сертифікати підписуються або виходять від довіреної третьої сторони (Certificate Authority) до покупців, серверів і авторизованих сторін, що підписали документи замовлення.
NIIIP (Національні індустріальні протоколи інформаційноїінфраструктури) — національний стандарт США щодо створення віртуальних підприємств (ВП).
Workflow —автоматизація(повна або часткова)бізнес-процесу, за якої документи, інформація або завдання передаються для виконання необхідних дій від одного учасника до іншого відповідно до набору процедурних правил.
X-CITTIC (Система планування й управління длявіртуальних підприємств з виробництва напівпровідників) — ESPRIT-проект, який фокусується на віртуальних підприємствах для сектору мікроелектроніки.
Завдання для перевірки знань
1. Дайте визначення поняття «віртуальне підприємство».
2. Опишіть структуру віртуального підприємства.
3. На основі яких ознак можна здійснювати класифікацію віртуальних підприємств?
4. Як класифікуються віртуальні підприємства на основі топологій?
5. Чим відрізняються віртуальні підприємства структурного типу «федерація» від віртуальних підприємств структурного типу «зірка»?
6. Назвіть та схарактеризуйте основні кроки при проектуванні та створенні віртуальних підприємств.
7. Що таке «життєвий цикл віртуального підприємства» і які етапи він включає?
8. Які ролі окремих підприємств можна виділити у мережевій організації віртуального підприємства?
9. Які функціональні можливості щодо обробки інформації повинні бути передбачені в ВП?
10. Назвіть та охарактеризуйте креатині та конфігураційні функціональні можливості, які повинні бути передбачені в ВП.
11. Які технологічні заходи повинен об’єднувати процес синтезу ВП?
12. Назвіть та охарактеризуйте складові технології, які сприяють створенню середовища ВП?
13. Які етапи створення ВП існують? Охарактеризуйте їх.
14. Які основні вимоги пред’являються до систем workflow в складі ВП?
Назвіть приклади реальних віртуальних підприємств.
