Кожна людина в Україні має право на працю. Це закріплено ст. 43 Конституції України від 28.06.1996 р. Кодекс законів про працю України (№ 322а-08 від 10.12. 1971 р. зі змінами та доповненнями) регулює більшість аспектів у трудовому житті українського суспільства.
Трудове право одна з галузей в системі права України, що регулює трудові та інші, тісно з ними пов'язані суспільні відносини, які виникають між роботодавцем та найманим працівником у процесі реалізації останнім його конституційного права на працю.
Предметом трудового права є трудові відносини, які виникають у результаті укладання та реалізації трудового договору, а також відносини які виникають під час вирішення трудових спорів, відносини навчання на виробництвах, відносини щодо працевлаштування та інші тісно пов'язані з ними.
Для трудового права характерними є два основних методи правового регулювання:
o метод автономного регулювання, який виходить з координування інтересів та цілей сторін суспільних відносин, де суб'єкти насамперед задовольняють свої приватні інтереси;
o метод централізованого регулювання, який ґрунтується на відносинах субординації учасників суспільних відносин, де в приватні інтереси втручається держава.
Але найбільш широко використовується в трудовому праві автономний метод, оскільки держава лише визначає основні засади правового регулювання найманої праці.
Трудове право ґрунтується на таких принципах:
- свобода праці та зайнятості,
- захист від безробіття,
- рівноправність у праці,
- справедлива винагорода за працю,
- охорона праці,
- право на відпочинок,
- право на професійну підготовку,
- захист трудових прав,
- право на виробничу демократію,
- право роботодавця вимагати від працівника виконання обов'язку сумлінної праці тощо,
Першу групу становлять три основних принципи трудового права:
1) свобода праці й зайнятості, заборона примусової праці (ст. 43 Конституції України, ст. 5,21,49-4 КЗпП України);
2) право на працю, захист від безробіття, допомога у працевлаштуванні та матеріальна підтримка безробітних (ст, 43 Конституції України, ст. 2,5, гл, ІІІ та ІІІ - А КЗпП України);
3) рівноправність у праці й зайнятості, заборона дискримінації в праці (ст. 24 Конституції України, ст. 22 КЗпП України),
Головним змістом зазначених принципів трудового права є єдність можливостей працівника отримати роботу у роботодавця будь-якої форми власності відповідно до своєї спеціальності чи професії, у безпечних умовах праці, а за умови звільнення з роботи чи безробіття реалізується можливість сприяння держави у працевлаштуванні й матеріальній підтримці тимчасово непрацюючого. Принцип забезпечення вільної праці стосується всіх осіб найманої праці, і головним його змістом є добровільне їх волевиявлення вступати в трудові відносини, змінювати чи припиняти їх.
Друга група основних принципів трудового права розкриває зміст тих основних принципів трудового права, що реалізуються у процесі наявності трудових відносин. До цієї групи належать такі принципи:
1) справедлива винагорода за виконану роботу. Його правове забезпечення здійснюється нормами інститутів:
а) оплата праці;
б) гарантії і компенсації;
2) охорона праці. Правове забезпечення цього принципу здійснюється нормами таких інститутів:
а) трудовий договір (прийняття на роботу, переведення на іншу роботу);
б) охорона праці як загальний інститут, в тому числі посилена охорона праці жінок та молоді, контроль за охороною праці;
в) норми матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові в разі трудового каліцтва;
3) право на відпочинок. Правове забезпечення цього принципу здійснюється нормами таких інститутів:
а) робочий час;
б) час відпочинку;
в) поєднання роботи з навчанням;
4) захист трудових прав. Цей принцип забезпечується нормами таких інститутів:
а) нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства;
б) повноваження профспілок і трудових колективів;
в) трудові спори.
До третьої групи належать такі принципи: 1) безплатної професійної підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації. Правове забезпечення цього принципу здійснюється нормами таких інститутів:
а) працевлаштування і зайнятість населення;
б) трудовий договір;
в) робочий час;
г) оплата праці й гарантійні виплати;
2) виконання трудових обов'язків сторонами трудового договору. Правове забезпечення цього принципу здійснюється нормами таких інститутів:
а) трудова дисципліна (дисциплінарні звільнення);
б) трудовий договір;
в) матеріальна відповідальність сторін трудового договору за заподіяну шкоду;
г) розгляд трудових спорів.
