Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕроанал≥зуйте повстанський рух в ”крањн≥ п≥д час громад€нськоњ в≥йни 1917-1922 рр.




ѕовстанський рух на ”крањн≥ 1918-22 ≥ п≥зн≥ших р-р., масовий збройний рух укр. сел€нства ≥ частково роб≥тництва, спр€мований на захист соц. здобутк≥в революц≥њ, зокрема права на в≥льне волод≥нн€ землею й засобами виробництва, проти реставратор≥в старого ладу ≥ чужих окупац≥йних режим≥в на ”крањн≥, за нар. владу ≥ дал≥ за нац. ≥ соц. самовизначенн€ укр. народу. —першу обмежений своњм соц. спр€муванн€м й анарх≥стський своњм характером, ѕ. р. на ”. набирав поступово все б≥льше нац. зм≥сту й оформивс€ у виразну пол≥т. визвольну боротьбу укр. народу.

—тих≥йний у своњй основ≥ ѕ. р. на ”. не був об'Їднаний в ≥н≥ц≥€тив≥ й ви€вах, не мав одного кер≥вного центру ≥ одностайного пл€ну д≥й. Ќеуст≥йнен≥ були також його ≥деолог≥чн≥ й програмов≥ засади ≥ спр€муванн€. “≥льки в окрем≥ пер≥оди боротьби ви€вилас€ перевага певних ≥деолог≥чних настроњв, базованих на принципах самовизначенн€ ≥ незалежности укр. нац≥њ. ≤деолог≥€ ≥ мета ѕ. р. на ”. з'€совувалис€ спорадично у за€вах кер≥вник≥в-отаман≥в, у њх в≥дозвах, наказах, ман≥фестах, зверненн€х чи листах до населенн€ ”крањни, окремих пов. чи округ, до ур€ду ”Ќ–, окупац≥йноњ влади й ≥н. повстанських груп чи з'Їднань.

ќдн≥Їю з характеристичних ознак ѕ. р. на ”. була його нескоординован≥сть, недостатн≥й зв'€зок окремих повстанських з'Їднань ≥ загон≥в з тод≥шн≥ми укр. пол≥т. ≥ в≥йськ, центрами та пом≥ж собою, особист≥ амб≥ц≥њ й д≥њ на власну руку окремих отаман≥в, що д≥стало назву т. зв. отаман≥њ (отаманщини) ≥ ви€вл€лос€ ≥нколи у творенн≥ м≥сц. (волосних або с≥ль.) Ђреспубл≥кї, €к, напр., ѕашк≥вська волость, махн≥вське √ул€й-ѕоле тощо, €к≥ боролис€ проти кожноњ влади ≥ не визнавали н≥кого й н≥чого. ƒ≥њ окремих повстанських загон≥в супроводилис€ деколи ви€вами бандитизму, погромництва тощо.

ќсновною орг. формою ѕ. р. на ”. були м≥сц. (с≥ль., волосн≥) й пов. повстанськ≥ в≥дд≥ли, групи, загони, €к≥ оборон€ли здеб≥льша своЇ село чи найближч≥ околиц≥, спираючис€ на прихильне до них населенн€. ” раз≥ потреби координували (або й об'Їднували) своњ д≥њ з сус≥дн≥ми групами або загонами дл€ сп≥льних бойових д≥й, провод€чи моб≥л≥зац≥ю у своњх р-нах дл€ поповненн€ основних в≥дд≥л≥в. Ќе мавши пост≥йного ≥ одного пров≥дного центру, повстанськ≥ орг-ц≥њ створювалис€ ≥ д≥€ли з власноњ ≥н≥ц≥€тиви. “ому у пол≥т. тактиц≥ повстанц≥в (ѕ.) були чимал≥ розб≥жност≥. ¬ир≥шальну ролю в≥догравала особа кер≥вника в≥дд≥лу Ч загону, що ним ставали не т≥льки в≥йськовики, але часто й учител≥, кооператори, службовц≥, сел€ни, студенти, ≥нколи й св€щ. ќтаман був вождем, орган≥затором, пол≥тиком ≥ адм≥н≥стратором, представником нац. ≥ соц. ≥нтерес≥в певноњ м≥сцевости чи округи. …ого пом≥чником був начальник штабу, здеб≥льша в≥йськ. фах≥вець. —тратег≥€ й тактика повстанських загон≥в й усп≥шн≥сть њх д≥й залежали в≥д квал≥ф≥кац≥њ њхн≥х отаман≥в ≥ начальник≥в штаб≥в, њхньоњ енерг≥њ й ≥н≥ц≥€тиви. Ѕагато з-пом≥ж них було пол≥т. зр≥лими, досв≥дченими у гром. житт≥ людьми. ƒехто, ставши кер≥вником ѕ., орган≥зовував в≥йськ. операц≥њ ширшого маштабу, не раз з участю багатьох тис. ѕ., здобуваючи своњми перемогами й усп≥хами широку попул€рн≥сть серед населенн€ (ћ. √ригор≥њв, ћ. Ўинкар, ƒ. «елений (“ерпило), ё. Ѕожко, ћарус€ —околовська, ё. ћордалевич, ё. “ютюнник, ј. √улий-√уленко, я. Ўепель, јнгел, —агайдачний, «ал≥зн€к та ≥н.). ƒехто з -повстанських отаман≥в намагавс€ в≥дродити у в≥йськ. побут≥, од€з≥, озброЇнн≥ й тактиц≥ традиц≥њ укр. козацтва.

Ѕазою ѕ. р. на ”. було село, €ке п≥дтримувало ѕ. морально, постачало њх харчами, частково од€гом, взутт€м ≥ прим≥щенн€ми. «брою, в≥йськ. вир€д ≥ од€г ѕ. здобували сам≥ п≥д час боњв з ворогом чи з запас≥в по м≥стах, найчаст≥ше при в≥дступ≥ окупац≥йних в≥йськ. ѕ. одержували також зброю та стр≥ливо ≥ в≥д м≥сц. населенн€, що здобувало њх п≥д час розвалу рос. арм≥њ.

ѕ. р. на ”. почав д≥€ти ще в добу ÷ентр. –ади. …ого зародками стали орган≥зован≥ з 1917 р. здеб≥льша з сел€н добров≥льн≥ збройн≥ формац≥њ дл€ самооборони й охорони ладу та спокою перед збольшев≥зованими в≥йськ. частинами та демоб≥л≥зованими во€ками, €к≥ поверталис€ з фронт≥в, в≥дом≥ п. н. ¬≥льного  озацтва. “ворен≥ гол. на  ињвщин≥ з ≥н≥ц≥€тиви ≥ з лав цих формац≥й, сел. загони “аращанського ≥ «венигородського та також ”манського пов. брали участь у боротьб≥ проти моск. в≥йськ ћ. ћуравйова п≥д час њхнього походу на  ињв у с≥чн≥-лютому 1918 р. ¬они м≥ж ≥н. л≥кв≥дували больш. адм≥н≥страц≥ю у «венигородському пов. ѕ≥дтримуючи зв'€зок з в≥йськ. з'Їднанн€ми ÷ентр. –ади ≥ допомагаючи њм, ц≥ сел. загони д≥€ли в больш. тилу до кв≥тн€ 1918 р.

Ќатом≥сть намаганн€ больш. елемент≥в викликати за прикладом ѕетрограду, з допомогою збольшев≥зованих здеб≥льша не укр. в≥йськ. в≥дд≥л≥в, больш. повстанн€ в  иЇв≥ 11Ч13 листопада 1917 р. не вдалос€. “акож невдачею зак≥нчилос€ розпочате з дорученн€ сов. ур€ду больш. повстанн€ в  иЇв≥ 29Ч30 с≥чн€ 1918 р., центром €кого був јрсенал. ¬оно було л≥кв≥доване в≥йськами ÷ентр. –ади п≥д проводом —. ѕетлюри ще перед п≥дходом до  иЇва больш. в≥йськ. з'Їднань, висланих з ћоскви ≥ ѕетрограду.

„исленн≥ сел. заворушенн€ й повстанн€ на ”крањн≥ почалис€ в добу √етьманщини, гол. через намаганн€ н≥м. ≥ австро-угор. в≥йськ та гетьманського ур€ду в≥дродити подекуди дорев. пор€дки (зокрема наказ фельдмаршала √. јйхгорна повертати пом≥щикам в≥д≥бран≥ у них сел€нами маЇтки, платити њм в≥дшкодуванн€, скасуванн€ зем. ком≥тет≥в, ст€гненн€ з с≥л великих контрибуц≥й, каральн≥ експедиц≥њ й репрес≥њ). ” в≥дпов≥дь на це уже з травн€ 1918 р. на ”крањн≥ почали вибухати сел. ѕовстанн€ Ч найсильн≥ше на п≥вд.  ињвщин≥ (“аращанський, «венигородський, ”манський, —квирський ≥  ан≥вський пов.), €кими керував есер-бсротьб≥ст ћ. Ўинкар, за ÷ентр. –ади начальник  ињв. ¬≥йськ. ќкруги. ќкрем≥ повстанськ≥ загони нараховували по к≥лька тис. Ќа “аращанщин≥ й в сус≥дн≥х пов. повстало майже все чолов≥че населенн€; п≥сл€ л≥кв≥дац≥њ н≥м.-гетьманських каральних експедиц≥й там була тимчасово встановлена укр. адм≥н≥страц≥€, €ка посилалас€ на ÷ентр. –аду. ѕридушити цей сел. збройний рух н≥мц€м вдалос€ т≥льки в к≥н. серпн€ 1918 р. п≥сл€ боњв, що в них брав участь з н≥м. боку корпус в≥йська. ” заг. повстанн≥, €ке в≥дбулос€ з ≥н≥ц≥€тиви ”кр. Ќац. —оюзу ≥ п≥д проводом ƒиректор≥њ у листопад≥ 1918 р. брали участь маси сел. ѕ.  р≥м соц. мотив≥в, зокрема зем. питанн€, гол. приводом до цього повстанн€ було створенн€ рос. по сут≥ ур€ду —. √ербел€ та проголошенн€ гетьманом ѕ. —коропадським декрету про федерац≥ю з –ос≥Їю. ќрган≥зована з участю понад 100 000 ѕ. облога  иЇва (15. 11. - 14. 12. 1918) зак≥нчилас€ перемогою ≥ здобутт€м столиц≥ ”крањни. ѕ≥сл€ об'Їднанн€ ”крањни п≥д владою ƒиректор≥њ ”Ќ– з повстанських мас орган≥зовано б≥льш≥ й менш≥ в≥йськ. в≥дд≥ли, €к≥ в сил≥ бл. 40 000 во€к≥в становили основу новоствореноњ регул€рноњ јрм≥њ ”Ќ–.

ќдночасно з укр. повстанн€м проти н≥мц≥в ≥ гетьмана ѕ. —коропадського у де€ких р-нах ”крањни, напр., на «венигородщин≥, “аращанщин≥, у Ќ≥жен≥, спалахнули орган≥зован≥ больш. елементами партизанськ≥ збройн≥ виступи. Ўиршого значенн€ й зас€гу вони не мали ≥ по двох м≥с€ц€х спорадичних боњв вже у липн≥-серпн≥ 1918 р. ц≥ больш. партизанськ≥ загони перейшли на територ≥ю –ос≥њ (–—‘—–) та влилис€ у формован≥ там сов. див≥з≥њ. ” заг. листопадовому повстанн≥ вони участи не брали.

” р≥зн≥ пер≥оди укр. революц≥њ большевики намагалис€ використовувати ≥нколи п≥дступом чи й провокац≥Їю ѕ. р. на ”. дл€ своњх, зокрема пропаіандивних ц≥лей.

” пол.с≥чн€ 1919р. де€к≥ з б≥льших повстанських груп, €к≥ брали участь у повстанн≥ проти гетьмана ѕ. —коропадського й н≥мц≥в, м≥ж ними загони отаман≥в ƒ. «еленого й ћ. √ригор'Їва, перейшли Ч частково п≥д впливом боротьб≥ст≥в (див. ”кр. ѕарт≥€ —оц≥€л≥ст≥в-–еволюц≥онер≥в  омун≥ст≥в-Ѕоротьб≥ст≥в) Ч на б≥к большевик≥в ≥ разом з ними або й сам≥ вели бойов≥ операц≥њ проти в≥йськ ”Ќ–. ” кв≥тн≥-травн≥ 1919 р. обидва отамани з≥рвали з большевиками ≥, очолюючи велик≥ групи ѕ,, повели боротьбу проти окупац≥йного рос.-больш. режиму.

ќдну з найб≥льших повстанських груп тод≥ й п≥зн≥ше до 1921 р. очолював Ќ. ћахно, кер≥вник анарх≥стського ѕ. р.,.в≥домого п. н. махн≥вщина (див. ћахно ≥ ћахн≥вщина). “ереном його д≥й була гол.  атеринославщина. ќб'Їднуючис€ з ≥н. повстанськими групами, то з большевиками, то з ”•ј, ћахно в≥в боњ й проти н≥мц≥в та гетьмана, ≥ проти ƒиректор≥њ, ≥ проти ƒен≥к≥на, а, порвавши з большевиками, також ≥ проти них. ÷ей рух визначавс€ безогл€дн≥стю ≥ спец≥€льною партизанською тактикою та техн≥кою бойових операц≥й. ѕодекуди в≥н виливавс€ в погроми, граб≥жництво й ≥н. ви€ви бандитизму.

ѕ≥сл€ поновного больш. наступу на ”крањну у березн≥-червн≥ 1919 р. розгорнулас€ широка хвил€ протибольш. повстань. ¬она була спричинена граб≥жницькою екон. пол≥тикою моск. большевик≥в, спр€мованою на знищенн€ незалежности й добробуту укр. сел€нства, терором ¬„ , примусовими рекв≥зиц≥€ми й вивозом хл≥ба, цукру, м'€са в –ос≥ю. ÷ей рух оформлювавс€ й поширювавс€ п≥д нац.-пол≥т. гаслами: проти чужинецькоњ влади, проти моск. ком≥сар≥в ≥ њхнього терору, за справжню нар. владу, за д≥йсн≥ ради працюючих, проти диктатури рос. компарт≥њ.  ер≥вники цього руху належали здеб≥льша до ”ѕ—– ≥ парт≥њ незалежних соц≥€л-демократ≥в, €к≥ сто€ли на позиц≥€х рад. форми влади в незалежн≥й ”кр. –ад. –еспубл≥ц≥.

Ќа поч. кв≥тн€ 1919 р. представники згаданих парт≥й домовилис€ в  иЇв≥ щодо орг-ц≥њ й кер≥вництва заг. повстанн€м проти большевик≥в ≥ створили: ¬сеукр. –ев.  ом≥тет, √ол. ѕовстанську –аду ≥ √ол. ѕовстанський Ўтаб п≥д проводом незалежного соц≥€л-демократа ё. ћазуренка ≥ соц≥€л-революц≥онера ќ. ћалол≥тка (отаман —атана). ” в≥дозвах ≥ наказах ц≥ повстанськ≥ орг-ц≥њ закликали сел€н ≥ роб≥тник≥в не п≥дтримувати Ђокупант≥в та спекул€нт≥в на комун≥зм≥ї, усунути сов. ур€д X. –аковського та творити незалежну ”кр. —оц. –еспубл≥ку. ќдночасно вони засуджували переговори ƒиректор≥њ з франц. й ≥н. Ђ≥мпер≥€л≥стамиї. ќс≥дком √ол. ѕовстанського Ўтабу було м. —квира. “ереном д≥й отамана «еленого (ƒ. “ерпила) п≥сл€ його розриву з большевиками стали  ињвщина ≥ ѕолтавщина. ќс≥дком його штабу - ’олодний яр. ¬изнавши ƒиректор≥ю, €к верховну владу ”крањни, отаман «елений у серпн≥ 1919 р. сп≥вд≥€≥в з частинами ”√ј у поход≥ на  ињв. ўе ран≥ше на п≥вдн≥ ”крањни д≥€в отаман ћ. √ригор≥њв на чол≥ повстанських з'Їднань в сил≥ понад 10000 (начальником його штабу був ё. “ютюнник). ” березн≥ й кв≥тн≥ 1919 р. в≥н в≥дкинув антантськ≥ десанти з ’ерсону, ћиколаЇва й ќдеси. ¬≥дмовившис€ в≥д сп≥вд≥њ з большевиками, ћ. √ригор≥њв в ун≥версал≥ до укр. народу виступив за справжню нар. владу Ч проти диктатури сов. ур€ду X. –аковського й оголосив в≥йну большевикам. ” лист≥ до гол. ур€ду ”Ќ– з 28. 6. 1919 √ригор≥њв ≥ його штаб за€вили, що 90% населенн€ ”крањни не визнаЇ диктатури больш. парт≥њ й ур€ду ≥ що дл€ боротьби з ними в≥н маЇ 21 повстанський заг≥н, 4 полки п≥хоти, 2 000 к≥нноти ≥ до 300 кулемет≥в. ” той же час, у червн≥ 1919 р., √ол. ѕовстанський Ўтаб п≥д проводом ё. ћазуренка послав X. –аковському ультиматум з вимогою передати владу повстанським рев. ком≥тетам та вивести моск. в≥йсько з ”крањни. —илу ѕ. р. у перш≥й пол. 1919 р. встановили в цифрах сам≥ ж сов. пров≥дн≥ д≥€ч≥ того часу. X. –аковський у вид. ЂЅорьба за освобождение деревниї (1920) подав, що м≥ж 1 кв≥тн€ ≥ 15 червн€ на ”крањн≥ було 328 повстань проти сов. влади.  омандувач сов. в≥йськ. ¬. јнтонов-ќвсеЇнко ствердив у своњх Ђ«аписках...ї, що у кв≥тн≥ й травн≥ 1919 р.: "“≥льки в одн≥й кињв. губ. було зв'€зано боротьбою з бандитизмом до 14 000 багнет≥в, у „ерн≥г≥вськ≥й Ч до 2 500, у ѕод≥льськ≥й понад 3 000, у ¬олинськ≥й до 600. ¬сього 21 000. « того ч. фронтових до 7 500 багнет≥в при 20 гарматах, 140 кулеметах ≥ 3 бронепоњздах"; в≥н писав про "поголовне повстанн€ на ”крањн≥", про "великий п≥дйом духа в сел. ћасах" та про те, що "сел€нство виступило суц≥льною масою".

ѕ≥д час розгортанн€ цього протисов. ѕ.р. тод≥шн≥й ур€д ƒиректор≥њ ”Ќ– ≥ кер≥вники соц. парт≥й розпочали об'Їднувати й координувати ѕ. р. на ”. ѕроти сов. окупант≥в, намагаючис€ м. ≥н. усунути ≥деолог≥чн≥ р≥зниц≥ м≥ж ѕ., що розбивали Їдн≥сть цього руху. ”р€д ”Ќ– в окрем≥й декл€рац≥њ з кв≥тн€ 1919 р. в≥тав ус≥ соц. парт≥њ й сел€н та роб≥тник≥в, що повстали по той б≥к фронту. ѕ≥сл€ розпочатих јрм≥Їю ”Ќ– у травн≥ 1919 р. воЇнних операц≥й у напр€м≥ на ѕроскур≥в ≥  ам'€нець ѕод≥льський ур€д ”Ќ– у зверненн≥ до народу 18 травн€ п≥дкреслював бажанн€ з'Їднати збройн≥ сили ”Ќ– з силами повсталих сел€н та роб≥тник≥в. ѕ≥д час зустр≥ч≥ представник≥в ÷  ”—ƒ–ѕ й ”ѕ—–, прибулих з  иЇва до ос≥дку ур€ду ”Ќ– в к≥н. травн€ 1919, €к уповноважених ¬сеукр. –ев.  ом≥тету, дос€гнено порозум≥нн€ в справ≥ об'Їднанн€ сил  ом≥тету й ур€ду ”Ќ–. Ќа п≥дстав≥ угоди з 9 червн€ до ур€ду ув≥йшли 2 представники ÷  ”ѕ—– ƒ.ќрдина ≥ “. „еркаський.

ѕоповнений представниками ”ѕ—– ≥ —ел. —п≥лки й переформований внасл≥док цього порозум≥нн€ ¬сеукр. –ев.  ом≥тет розпочав в к≥н. червн€ бойов≥ д≥њ в напр€м≥ на  ам'€нець ѕод≥льський дл€ зв'€зку з в≥йськами ƒиректор≥њ. ” пол. липн€ ѕ. прорвали б. ∆меринки больш. фронт ≥ 18 липн€ √ол. ѕовстанський Ўтаб прибув з в≥йськом до  ам'€нц€. јле у той же день парт≥€ незалежних соц≥ал-демократ≥в, що њњ ÷  перебував у ден≥к≥нському зап≥лл≥, ухвалила припинити повстанн€ проти большевик≥в з уваги на усп≥шний наступ в≥йськ ген. ј. ƒен≥к≥на. ¬насл≥док гострих тактичних ≥ ≥дейно-пол≥т. розходжень штаб ё. ћазуренка був заарештований ур€дом ”Ќ– ≥ керован≥ ним повстанськ≥ частини були включен≥ в јрм≥ю ”Ќ–.

Ќе зважаючи на цей ≥нцидент, б≥льш≥сть повстанських груп д≥€ли дал≥ у зв'€зку з командуванн€м јрм≥њ ”Ќ–. ” сер. липн€ 1919 до в≥йськ ”Ќ– в р-н≥  опайгороду приЇдналас€ частина ѕ. отамана √ригор≥Їва, п≥дступно вбитого на поч. липн€ ћахном п≥д час зустр≥ч≥ на ’ерсонщин≥; вона у к≥лькост≥ бл. 3600 ѕ. пробилас€ з ’ерсонщини через больш. фронт п≥д командуванн€м отамана ё. “ютюнника ≥ була зформована ним у зразкову  ињв. групу (5 ≥ 12 див≥з≥њ) в≥йськ ”Ќ–. ” пол. вересн€ отаман «елений разом з ≥н. повстанськими отаманами в≥дбув у  ам'€нц≥ зустр≥ч з ур€дом ”Ќ– у справ≥ допомоги ѕ. од€гом ≥ гр≥шми. ѕ≥сл€ того старшини й козаки групи отамана «еленого визнали за верховну владу ƒиректор≥ю з њњ тод≥шн≥м соц. ур€дом. «а п≥дтримку ƒиректор≥њ й њњ ур€ду та збройних змагань були восени 1919 р. нав≥ть багато з тих ѕ., €к≥ весь час ≥шли п≥д прапором ≥дењ сел. ≥ роб. рад. « уваги на це на поч. вересн€ 1919 р. був створений у  ам'€нц≥ ѕод≥льському дл€ координац≥њ д≥й повстанських орг-ц≥й ≥ њх об'Їднанн€ навколо ур€ду ”Ќ– ÷ентр. ”кр. ѕовстанський  ом≥тет, до складу €кого ув≥йшли представники ”ѕ—–, ”—ƒ–ѕ ≥ —ел. —п≥лки; його очолив пров≥дний д≥€ч ”ѕ—– ≥ повстанець Ќ. ѕетренко.

 

ѕ. р. на ”. проти ƒен≥к≥на.

 

Ќайвищого напруженн€ ѕ. р. на ”. дос€гнув ул≥тку ≥ восени 1919 р. у боротьб≥ проти очолюваних ген. ƒен≥к≥ном рос. реакц≥йних збройних сил. ѕройшовши легко через зв≥льнену ѕ. в≥д большевик≥в територ≥ю ”крањни, ден≥к≥нц≥ встановили на окупованих ними земл€х режим експлуатац≥њ й терору: грабуванн€ сел€н, пересл≥дуванн€ й розстр≥л укр. д≥€ч≥в, нищенн€ укр.  ульт. установ. ”се це викликало завз€тий оп≥р укр. населенн€, зокрема сел€н, проти встановлюваних ден≥к≥нц€ми пор€дк≥в. ” заг. здеб≥льша не об'Їднану ≥ не координовану одним центром боротьбу проти ƒен≥к≥на включилис€ вс≥ укр. ѕ., €к≥ боролис€ дос≥ проти большевик≥в. ѕротиден≥к≥нськ≥ повстанн€ зручно використовували й большевики, перебираючи кер≥вництво над повстанськими групами й орган≥зуючи подекуди, напр., у Ѕаштанц≥ й у ¬исунському на ћиколањвщин≥, больш. повстанн€ з проголошенн€м окремих м≥сц. сов. республ≥к. —пр€мований проти ƒен≥к≥на масовий ѕ. р. на ”. 1919 р. Ч збройн≥ виступи й наскоки, п≥дрив зал≥зничих шл€х≥в, л≥кв≥дац≥€ баз ≥ засоб≥в постачанн€ Ч допом≥г сов. арм≥њ припинити наступ ƒен≥к≥на на ћоскву, а в к≥н. 1919 р. здобути над ним вир≥шальну перемогу.

ѕ≥сл€ в≥дступу арм≥й ”Ќ– ≥ ”√ј з  иЇва широку активн≥сть у боротьб≥ проти ƒен≥к≥на розвинув у друг≥й пол. жовтн€ 1919 р. отаман «елений у р-н≥ ”ман≥, але вже в к≥н. того ж м≥с€ц€ в≥н був застр≥лений ден≥н≥нським оф≥цером. ¬изначну ролю у дезорган≥зац≥њ тилу арм≥њ ƒен≥к≥на ≥ в бо€х з нею в≥дограли також отамани ј. √улий-√уленко, а особливо Ќ. ћахно.

ѕерший «имовий пох≥д јрм≥њ ”Ќ– (див. «имов≥ походи) у грудн≥ 1919 -травн≥ 1920 рр. був м. ≥н. спробою јрм≥њ ”Ќ– зв'€затис€ з ƒ., скоординувати њхню бойову д≥€льн≥сть та спр€мувати ѕ. р, в одне заг. р≥чище. ” цей пер≥од визвольних змагань справа боротьби за незалежн≥сть ”крањни перейшла фактично до ѕ., €к≥ продовжували здеб≥льша нескоординовано збройну боротьбу, що њњ не могла вести в той час регул€рна укр. арм≥€. ” зв'€зку з пл€ном й д≥€ми першого «имового походу було встановлено зв'€зки з ѕ. р. на ѕравобережж≥ й ѕолтавщин≥, з осередком ѕ. р. в ’олодному яру, що його очолював тод≥ отаман „учупака, з в≥дд≥лами отамана «аболотного у Ѕалт≥. ¬еликим дос€гненн€м «имового походу було об'Їднанн€ јрм≥њ ”Ќ– з б≥льшими, добре орган≥зованими повстанськими в≥дд≥лами отамана ј. √улого-√уленка, €к≥ д≥€ли весь час у больш. ≥ ден≥к≥нському тилу в р-н≥ ™лисаветградЧ «нам'€нка. …ому було доручено заг. кер≥вництво вс≥ма ѕ. ’ерсонщини,  атеринославщини аж до „игирина на п≥вн. «годом отаман √улий-√уленко (у 1920 р. ген.-хорунжий јрм≥њ ”Ќ–) перебрав командуванн€ «апор. ƒив≥з≥њ, до складу €коњ ув≥йшли його повстанськ≥ в≥дд≥ли. Ќа «венигородщин≥ д≥€в отаман ј. Ѕондаренко, на “аращанщин≥ Ч отаман  узьменко-“итаренко. Ѕ≥льш≥ проти-больш. загони у 1918-20 рр. очолювали: ј. ¬олинець, ƒ. –омашко, ѕ. —околовський та багато ≥н.

 

ѕ. р. проти большевик≥в з 1920 р.

 

ѕ≥сл€ розгрому в≥йськ ƒен≥к≥на б≥льш≥сть ѕ. поставилас€ до нового сов. нападу на ”крањну €к до новоњ аірес≥њ ћоскви й почала орган≥зовуватис€ самост≥йно у протибольш. загони. ¬елика частина ѕ., у €ких вже ран≥ше були симпат≥њ до рад. ≥дей ≥ ладу, намагалис€ йти на компром≥с, вимагаючи збереженн€ суверенности ”крањни й створенн€ нац. за командуванн€м ≥ складом укр. арм≥њ. ” багатьох р-нах ”крањни в≥дбулис€ в той час з'њзди делегат≥в в≥д кол. протиден≥к≥нських повстанських орг-ц≥й (напр., з'њзд  ан≥вщини 7. 1, „еркащини 20. 1. 1920), на €ких схвалювано постанови з вимогою власноњ укр. арм≥њ, укр. за нац. складом адм≥н≥страц≥њ ≥ з визнанн€м системи рад з умовою, що вони будуть ви€вом бажань ≥ вол≥ укр. сел€нства. ѕ≥сл€ таких виразних пол≥т. вимог з боку ѕ. тод≥шн≥й головнокомандувач сов. збройних сил Ћ.“роцький видав наказ (28. 2. 1920) про конечн≥сть поголовного "роззброЇнн€ кулацьких ≥ взагал≥ бандитських елемент≥в села й м≥ста", щоб "”крањна була очищена в≥д бандитизму ≥ хаосу". ” боротьб≥ з ѕ. сов. в≥йськ, сила була неефектовною. ўе у жовтн≥ 1920 р. Ћен≥н визнав, що ѕ. Ї д≥йсною силою на ”крањн≥, а совЇти ≥снують там т≥льки по форм≥. ѕро стан сов. режиму на ”крањн≥ 1920 р. писав ƒ. ћануњльський: "—ила нашого держ. апарату була обмежена границ€ми пров≥нц≥€льних центр≥в, поза €кими ≥снував в≥льний край отаман≥в. Ќаша соц. революц≥€ не прост€галас€ поза кордони м≥ста". ƒл€ л≥кв≥дац≥њ ѕ. р. на ”. вислано вл≥тку 1920 р. з ћоскви гол. ¬„  ‘. ƒзержинського з спец≥€льними вишколеними загонами чек≥ст≥в, т. зв. бриіад ¬ќ’– (внутр. охорони) к≥льк≥стю 6 000 дл€ "зм≥цненн€ внутр. фронту". “огочасн≥ зв≥домленн€ ¬„  подають, що у червн≥ 1920 р. т≥льки на  ињвщин≥ було 11 сел. повстань, у липн≥ Ч 51, у серпн≥ Ч 106; в≥дпов≥дно на ѕолтавщин≥ њх було 76, 99 ≥ 98. Ќайактивн≥шими були повстанськ≥ орг-ц≥њ на “аращанщин≥ (отаман  узьменко-“итаренко), на ѕолтавщин≥ (отаман Ћевченко); передовою була повстанська орг-ц≥€ в ’олодному яру п≥д проводом отамана „учупаки, €кий загинув у березн≥ 1920 р. ќтаман «венигородщини “уз був розстр≥л€ний за вироком в≥йськ. трибуналу XII сов. арм≥њ у ¬≥нниц≥. Ќа ™лисаветградщин≥ д≥€ла повстанська орг-ц≥€ отамана ‘. ћелешка, на „еркащин≥ - ≤. —окола.

ѕо замиренн≥ з ѕольщею та знищенн≥ арм≥њ ген. ѕ. ¬раніел€ большевики кинули значн≥ сили проти ѕ. р. на ”. «аступник гол. —овнаркому ”крањни ≥ командувач п≥вд. фронту ћ. ‘рунзе опрацював у лютому 1921 р. спец≥€льну тактику дл€ боротьби з ѕ. —ов. джерела подають, що в к≥н. 1920 й у 1921 рр. на ”крањн≥ д≥€ло €ких 40 000 ѕ., €к≥ боролис€ проти сов. влади. “≥льки у кв≥тн≥ 1921 р. „ервона арм≥€ провела 87 в≥йськ. операц≥й проти укр. ѕ., що в них згинуло 5 016 ѕ. ≥ 4 242 були вз€т≥ в полон. “од≥ ж л≥кв≥довано 28 укр. повстанських орг-ц≥й.  ≥льк≥сть здобутоњ „ервоною арм≥Їю зброњ в≥д ѕ. становила: 43 гармати, 1 812 кулемет≥в, 31 788 рушниць та ≥н. ” червн≥ 1921 р. большевики розкрили багато повстанських орг-ц≥й та розгромили ¬сеукр. ѕовстанський  ом≥тет з ос≥дком на Ѕрацлавщин≥ (на чол≥ з отаманом ј. Ѕондаренком), €кий об'Їднував повстанськ≥ загони (отаман≥в «аболотного, ¬овка, Ѕ≥ди, “рейка, Ѕогуна, Ћиха, ќрла-√альчевського, ѕугача, ’мари, —≥рка, „еркаса, ƒубчака, ћогили, ¬олинц€, —трука,  лепача, Ќаливайка, ѕ'€тенка, ’рестового та ≥н.), що д≥€ли п≥д заг. кер≥вництвом призначеного гол. отаманом —. ѕетлюрою полк.  арого-яворського, гол. на ѕод≥лл≥. ¬насл≥док больш. терору ≥ в≥йськ. операц≥й впродовж л≥та 1921 р. на ”крањн≥ були л≥кв≥дован≥ гол. повстанськ≥ осередки, а б≥льш≥сть њх отаман≥в були вбит≥ у бо€х або розстр≥л€н≥. ” червн≥ 1921 р. був викритий у  иЇв≥ ”кр. ÷ентр. ѕовстанський  ом≥тет, очолюваний кол. полк. —≥ч. —тр≥льц≥в ≤. јндрухом. ¬≥н разом з ≥н. чл.  ом≥тету, м≥ж ними поетом √. „упринкою ≥ сотн. —≥ч. —тр≥льц≥в ќпокою, був розстр≥л€ний большевиками 28. 8. 1921.

ќстанньою спробою в≥дновити ззовн≥ ѕ. р. на ”. була збройна акц≥€, запл€нована ≥ орган≥зована на територ≥њ поль. держави, в≥дома п. н. другого «имового походу. –ейд ”кр. ѕовстанськоњ јрм≥њ у жовтн≥-листопад≥ 1921 р. в глибину ѕравобережноњ ”крањни, очолюваний отаманом ё. “ютюнником, зак≥нчивс€ поразкою ≥ розстр≥лом 359 во€к≥в п≥д Ѕазаром.

ѕ. р. на ”. тривав ще у 1922 р. ≥ в наступн≥ рр., подекуди до поч. 1930-их рр. —порадично й нескоординовано виникали й дал≥ численн≥ повстанськ≥ орг-ц≥њ, що њх сов. влада л≥кв≥дувала терором, п≥дступом й проголошенн€м амнест≥й.

ќдна з таких амнест≥й була оголошена у березн≥ 1921 р. 5 ¬сеукр. з'њздам рад. «г≥дно з даними ¬„ , на 1. 9. 1922 зареЇстровано 10 000 ѕ. ≥ 200 отаман≥в; €к≥ здалис€ добров≥льно.

” сов. ≥ст. прац€х ≥ публ≥кац≥€х укр. ѕ. р. на ”. замовчуЇтьс€ абож знеславлюЇтьс€ перед населенн€м ≥ чужим св≥том €к "бандитизм", а учасники цього руху €к "бандити", €к≥ н≥би не мали будь-€ких ≥дейних, соц. чи пол≥т. мотив≥в.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 360 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1543 - | 1522 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.028 с.