Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”крањнська держава за гетьмана ѕ. —коропадського та ƒиректор≥њ




25 березн€ 1918 року в Ћубнах, на ѕолтавщин≥, в≥дбувс€ зТњзд украњнських хл≥бороб≥в, на €кому було створено парт≥ю хл≥бороб≥в-демократ≥в. ÷€ парт≥€ проголосила своЇ негативне ставленн€ до аграрноњ пол≥тики ÷ентральноњ –ади й зажадала ввести до њњ складу своњх представник≥в.
29 кв≥тн€ 1918 року в  иЇв≥ в≥дбувс€ конгрес хл≥бороб≥в, на €кому були представлен≥ сел€ни, пом≥щики, представники банк≥вського кап≥талу.  онгрес вимагав встановленн€ в ”крањн≥ сильноњ влади у форм≥ диктатури. Ќасл≥дком стало проголошенн€ на конгрес≥ ѕ. —коропадського гетьманом ”крањнськоњ ƒержави.
јле сутн≥сть нового гетьманату в≥др≥зн€лас€ в≥д  озацькоњ держави. ÷е була ≥нша форма правл≥нн€, близька до монарх≥чноњ.
“ого ж дн€ ѕ. —коропадський оголосив У√рамоту до всього украњнського народуФ, де п≥дкреслив нездатн≥сть ÷ентральноњ –ади до державноњ прац≥, а також за€вив, що дл€ забезпеченн€ пор€дку та спокою в≥н бере необмежену владу над ”крањною, розпускаЇ ÷ентральну –аду та њњ м≥сцев≥ органи й установи, земельн≥ ком≥тети, скасовуЇ все њњ законодавство, повертаЇ правову силу вс≥м формам власност≥, що ≥снували до ÷ентральноњ –ади. √етьман також об≥ц€в проведенн€ в майбутньому вибор≥в до украњнського законодавчого сейму, над≥ленн€ сел€н правом викупу земл≥ у пом≥щик≥в та ≥нших великих землевласник≥в, в≥дродженн€ торг≥вл≥ та в≥дбудову промисловост≥.
Ќасл≥дком цих нововведень стала л≥кв≥дац≥€ пол≥тичних прав ≥ свобод, 8-годинного робочого дн€. ¬ласники маЇтк≥в та п≥дприЇмств поверталис€ в ”крањну, њм не лише поверталос€ њхнЇ майно, а й виплачувалис€ компенсац≥њ за збитки, €ких вони зазнали за час д≥€льност≥ ÷ентральноњ –ади.
¬с≥ своњ заходи гетьманська влада узгоджувала з н≥мецькою окупац≥йною владою. Ќ≥мц≥ вивозили з ”крањни продукц≥ю с≥льського господарства, промислове устаткуванн€, грабували ”крањну.
2 червн€ 1918 року Ќ≥меччина та јвстро-”горщина оф≥ц≥йно визнали владу гетьмана. Ќ≥меччина повн≥стю контролювала внутр≥шню й зовн≥шню пол≥тику ”крањнськоњ держави. ” в≥дносинах з јвстро-”горщиною п≥сл€ перемоги революц≥њ виникли суперечност≥ з приводу зах≥дноукрањнських земель. ¬они переросли в гострий збройний украњнсько-польський конфл≥кт.
Ќезважаючи на контроль з боку Ќ≥меччини за дипломатичними заходами ”крањни, њй все ж вдаЇтьс€ провести переговори з –умун≥Їю, ‘≥нл€нд≥Їю, Ўвейцар≥Їю, ƒан≥Їю, Ўвец≥Їю тощо. Ќав≥ть б≥льшовицька –ос≥€ п≥д тиском н≥мц≥в уклала з ”крањною 12 червн€ 1918 року мирну угоду, за €кою м≥ж двома державами до повного завершенн€ мирних переговор≥в повн≥стю припин€лис€ воЇнн≥ д≥њ, в≥дновлювалос€ зал≥зничне сполученн€, налагоджувавс€ поштово-телеграфний звТ€зок, визначалис€ умови товарообм≥ну, правила поверненн€ украњнц≥в з –ос≥њ ≥ навпаки.
«азначимо, що незважаючи на вс≥ зусилл€ гетьмана з в≥дновленн€ ”крањнськоњ держави, майже вс≥ тод≥шн≥ украњнськ≥ парт≥њ в≥дмовилис€ працювати з ним.
ћ≥ж ≥ншим, значну увагу гетьман прид≥л€в формуванню в≥йська. ¬≥дновлювалис€ загони в≥льного козацтва, було сформовано особливий корпус ≥з рос≥йських оф≥цер≥в, €кий п≥дпор€дковувавс€ т≥льки гетьману, повернуто ”крањн≥ „орноморський флот, захоплений н≥мц€ми на початку першоњ св≥товоњ в≥йни.
¬ галуз≥ осв≥ти ≥ культури необх≥дно в≥дм≥тити створенн€ мереж≥ украњнських початкових ≥ середн≥х шк≥л, дл€ €ких були видан≥ п≥дручники украњнською мовою; в≥дкритт€ 6 жовтн€ 1918 року в  иЇв≥ першого ƒержавного ун≥верситету, а 22 жовтн€ Ч другого украњнського ун≥верситету у  амТ€нц≥-ѕод≥льському. «асновуютьс€ ”крањнська нац≥ональна б≥бл≥отека, Ќац≥ональна галере€ мистецтв, Ќац≥ональний оперний театр, ”крањнський ≥сторичний музей, ƒержавна хорова капела, ƒержавний симфон≥чний оркестр тощо. ѕ≥д к≥нець √етьманства в  иЇв≥ було в≥дкрито ”крањнську академ≥ю наук, €ку очолив ¬. ≤. ¬ернадський.
ћ≥жнародному становищу гетьманськоњ ”крањни вельми шкодило негативне ставленн€ до нењ крањн јнтанти. ¬они розгл€дали ур€д —коропадського €к германоф≥льський, €кий маЇ бути л≥кв≥дований. ” ход≥ дипломатичних переговор≥в у –умун≥њ, де перебували посли вс≥х держав јнтанти, англ≥йський та французький посли за€вили представников≥ гетьмана, що ”крањна н≥коли не була державою ≥ не може претендувати на визнанн€ њњ державами јнтанти. “аке саме ставленн€ до ”крањни панувало й у ¬ашингтон≥. —тан ”крањни був важкий: без регул€рноњ арм≥њ, п≥д загрозою в≥йни з б≥льшовиками, охоплена повстанн€ми в р≥зних м≥сц€х, п≥д ультиматумом јнтанти, з прон≥мецьким ур€дом. 14 листопада 1918 року гетьман розпустив каб≥нет м≥н≥стр≥в та в чергов≥й У√рамот≥ до вс≥х украњнських громад€нФ оголосив про федерац≥ю з майбутньою, неб≥льшовицькою –ос≥Їю. ÷≥ под≥њ привели до повстанн€ проти гетьмана та його ур€ду, €ке очолила ƒиректор≥€.
¬ гетьманську добу розвивалос€ державне буд≥вництво. “ак, форма правл≥нн€, €ку було запроваджено за ѕ. —коропадського, в п≥дручниках з ≥стор≥њ держави ≥ права ”крањни називають €к перех≥дну до президентськоњ республ≥ки.
≤де€ короткочасноњ сильноњ влади знайшла в≥дображенн€ в У«аконах про тимчасовий державний устр≥й ”крањниФ в≥д 29 кв≥тн€ 1918 року. «ам≥сть староњ назви Ч ”крањнська Ќародна –еспубл≥ка Ч була встановлена нова назва: ”крањнська держава.
¬ищим органом влади був гетьман. …ому належала законодавча та виконавча влади. √етьман представл€в ≥нтереси ”крањнськоњ держави на м≥жнародн≥й арен≥; був верховним головнокомандувачем арм≥њ ≥ флоту; зд≥йснював помилуванн€.
“акий режим функц≥онуванн€ найвищоњ влади передбачавс€ до скликанн€ —ейму, про €кий ≥шлос€ в У√рамот≥ до всього украњнського народуФ.
ƒл€ забезпеченн€ функц≥онуванн€ влади в непередбачених випадках в≥дпов≥дно до У“имчасового закону про верховне управл≥нн€ державою на випадок смерт≥, т€жкоњ хвороби ≥ перебуванн€ поза межами €сновельможного пана гетьмана вс≥Їњ ”крањниФ в≥д 1 серпн€ 1918 року влада переходила до  олег≥њ верховних правител≥в держави, €ка складалас€ з трьох ос≥б Ч одного заздалег≥дь визначав сам гетьман, другого Ч обирав ƒержавний —енат, третього Ч –ада ћ≥н≥стр≥в. –≥шенн€  олег≥њ приймалис€ б≥льш≥стю голос≥в.
√етьманський ур€д в особ≥ –ади ћ≥н≥стр≥в зд≥йснював координац≥ю та орган≥зац≥ю д≥€льност≥ центральних орган≥в управл≥нн€. ќчолював ур€д ќтаман-ћ≥н≥стр (п≥зн≥ше перейменовано в √олову –ади ћ≥н≥стр≥в). ѕри –ад≥ ћ≥н≥стр≥в було створено √енеральну канцел€р≥ю на чол≥ з √енеральним секретарем (п≥зн≥ше Ч державним секретарем). –ада ћ≥н≥стр≥в складалас€ спочатку з 9-ти м≥н≥стерств: внутр≥шн≥х справ, ф≥нанс≥в,закордонних справ, в≥йськових справ, судових справ, торг≥вл≥ ≥ промисловост≥, земельних справ, харчових справ, народноњ осв≥ти. ѕ≥зн≥ше зТ€вилис€ м≥н≥стерство народного здоровТ€ ≥ м≥н≥стерство спов≥дань (рел≥г≥йних питань). «аконом в≥д 25 червн€ 1918 року ћ≥н≥стерство народноњ осв≥ти було перейменовано в ћ≥н≥стерство народноњ осв≥ти та мистецтва, а в ньому утворено √оловне управл≥нн€ мистецтв ≥ нац≥ональноњ культури.
ћ≥н≥стерства под≥л€лис€ на департаменти й управл≥нн€. ѕри ур€д≥ ≥снувала посада генерального контролера. 25 травн€ 1918 року приймаЇтьс€ Уѕоложенн€ про ћалу –аду ћ≥н≥стр≥вФ. ¬она формувалас€ ≥з заступник≥в м≥н≥стр≥в. ѓњ компетенц≥Їю було розгл€дати орган≥зац≥йн≥ питанн€, законодавч≥ та виконавч≥ пропозиц≥њ окремих м≥н≥стерств, €к≥ не потребують взаЇмноњ згоди.
¬ м≥сцевому управл≥нн≥ було поновлено чинний ще до революц≥њ адм≥н≥стративно-територ≥альний под≥л на губерн≥њ, пов≥ти, волост≥. ¬сю систему м≥сцевоњ адм≥н≥страц≥њ очолювало ћ≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ.
ћ≥сцев≥ адм≥н≥страц≥њ очолили старости, €к≥ зам≥нили ком≥сар≥в. ”с€ повнота влади на м≥сц€х належала старостам. «а широтою своЇњ компетенц≥њ старости в≥дпов≥дали рос≥йським губернаторам. Ќа ц≥ посади призначалис€ колишн≥ царськ≥ генерали, чиновникиЕ
«аконом про вибори до земств в≥д 5 вересн€ 1918 року в≥дновлювалас€ д≥€льн≥сть земських установ. —л≥д зазначити, що органи м≥сцевого самоуправл≥нн€ не завжди п≥дтримували заходи гетьмана, вбачаючи в ньому противника украњн≥зац≥њ. «аконом в≥д 1 серпн€ 1918 року було створено ”правл≥нн€ столичного ќтамана, а також аналог≥чне в ќдес≥.
19 червн€ 1918 року приймаЇтьс€ закон, за €ким губернськ≥ старости отримують право розпуску таких орган≥в самовр€дуванн€, €к земськ≥ збори ≥ управи, м≥ськ≥ думи.
—удова система в ”крањнськ≥й держав≥ була достатньо сформована. Ќайвищою судовою ≥нстанц≥Їю за У«аконами про тимчасовий державний устр≥й ”крањниФ в≥д 29 кв≥тн€ 1918 року залишавс€ √енеральний суд. —удд≥ призначалис€ гетьманом. ¬ наступних нормативних актах (в≥д 25 травн€ 1918 року, в≥д 2 червн€ 1918 року) уточнювалис€ функц≥њ √енерального суду, окреслювалис€ перспективи судовоњ реформи.
8 липн€ 1918 року було затверджено «акон про заснуванн€ ƒержавного —енату, €кий перебирав на себе функц≥њ найвищоњ в судових ≥ адм≥н≥стративних справах державноњ ≥нстанц≥њ. ¬изначалас€ структура ƒержавного —енату, вимоги до сенатор≥в ≥ пор€док њх призначенн€. ќчолював ƒержавний —енат ѕрезидент. ƒо структури ƒержавного —енату входили: √енеральний адм≥н≥страц≥йний суд, √енеральний карний суд ≥ √енеральний цив≥льний суд. ‘актично повноваженн€ —енату регулювалис€ колишн≥м царським законодавством. “ака сама ор≥Їнтац≥€ простежуЇтьс€ ≥ в «акон≥ Уѕро —удов≥ палати ≥ јпел€ц≥йн≥ судиФ в≥д 8 липн€ 1918 року.
ѕ≥дпор€дкован≥сть мирових суд≥в визначалас€ постановами –ади ћ≥н≥стр≥в в≥д 14 та 21 липн€ 1918 року.
¬ ”крањнськ≥й держав≥ д≥€ли також в≥йськов≥ суди на п≥дстав≥ «акону Уѕро орган≥зац≥ю в≥йськово-судових установ та њх компетенц≥юФ в≥д 21 червн€ 1918 року. ¬они под≥л€лис€ на вищ≥ ≥ штабн≥ суди.
—истема прокуратури в ”крањнськ≥й держав≥ була менш сформованою. ¬≥дпов≥дно до «акону Уѕро ƒержавний —енатФ функц≥њ √енерального прокурора виконував ћ≥н≥стр юстиц≥њ. ѕри кожному з трьох генеральних суд≥в ≥ при «агальному «≥бранн≥ ƒержавного —енату запроваджувалис€ посади прокурора ≥ товариша прокурора.
’арактеризуючи розвиток правовоњ системи ”крањнськоњ держави, сл≥д зазначити, що, встановлюючи правов≥ основи законодавчого процесу, гетьманська адм≥н≥страц≥€ ≥нод≥ вдавалас€ до пр€моњ рецепц≥њ норм права колишн≥х режим≥в, €к≥ не суперечили ≥нтересам ”крањнськоњ держави.
2 червн€ 1918 року було прийн€то важливий «акон Уѕро пор€док складанн€ законопроект≥в, внесенн€ њх до –ади ћ≥н≥стр≥в, обговоренн€, затвердженн€ њх та про форму ≥ пор€док оголошенн€ закон≥вФ. «а цим законом розпод≥л€лись функц≥њ в процес≥ законотворчост≥.  ер≥вництво цим процесом покладалос€ на ƒержавну канцел€р≥ю ≥ на ƒержавного секретар€, €кий особисто подавав законопроекти до –ади ћ≥н≥стр≥в.
√оловним нормативним актом гетьманськоњ доби сл≥д вважати У«акон про тимчасовий державний устр≥й ”крањниФ в≥д 29 кв≥тн€ 1918 року. ÷ей нормативний акт маЇ конституц≥йне значенн€. Ќим визначалас€ форма правл≥нн€, система орган≥в влади й управл≥нн€ ”крањнськоњ держави.
У«акон про громад€нство ”крањнськоњ державиФ в≥д 2 липн€ 1918 року визначав пон€тт€ громад€нства, права й обовТ€зки громад€н ”крањнськоњ держави, умови набутт€ громад€нства тощо.
¬ цив≥льному законодавств≥ простежувалас€ тенденц≥€ захисту права приватноњ власност≥.
«аконодавство в галуз≥ крим≥нального права мало карну спр€мован≥сть. Ќаприклад, «акон Уѕро заходи боротьби з розладнанн€м с≥льського господарстваФ в≥д 8 липн€ 1918 року.
«емельне питанн€ мало велике значенн€ дл€ ”крањни. ”хвалений 31 с≥чн€ 1918 року закон ÷ентральноњ –ади про встановленн€ норми землеволод≥нн€ в 25 дес€тин ≥ конф≥скац≥ю великих землеволод≥нь було скасовано У√рамотоюФ гетьмана в≥д 29 кв≥тн€. ƒл€ залагодженн€ конфл≥кт≥в м≥ж землевласниками та сел€нами було засновано земельн≥ ком≥с≥њ на р≥вн≥ губерн≥й та пов≥т≥в. ” жовтн≥ 1918 року було засновано ¬ищу «емельну  ом≥с≥ю, €ку очолив сам ѕ. —коропадський. ѕроект земельноњ реформи було затверджено на початку листопада 1918 року. ”с≥ велик≥ земельн≥ маЇтки мали бути примусово викуплен≥ державою за допомогою ƒержавного «емельного Ѕанку ≥ розпод≥лен≥ м≥ж сел€нами не б≥льше €к по 25 дес€тин в одн≥ руки. “≥льки т≥ господарства, €к≥ мали культурне значенн€, обслуговували цукроварн≥ або розводили ц≥нн≥ породи худоби, мали право одержати до 200 дес€тин земл≥.
ѕродовжуючи розгл€д третього питанн€, згадаймо, що повстанн€ проти гетьмана очолила ƒиректор≥€. 18 листопада 1918 року в бо€х б≥л€ ћотовил≥вки в≥йська ƒиректор≥њ розгромили гетьманськ≥ в≥йська ≥ швидко п≥д≥йшли до  иЇва. 14 грудн€ 1918 року гетьман зр≥кс€ влади. ¬≥дпов≥дно до «акону Уѕро верховне управл≥нн€ державою на випадок смерт≥, т€жкоњ хвороби й перебуванн€ поза межами ƒержавиЕ√етьманаФ в≥д 1 серпн€ 1918 року —коропадський передав владу та державний скарб ур€ду, а сам, за допомогою н≥мц≥в, вињхав за кордон.
ƒо складу ƒиректор≥њ входили три директори Ч ¬. ¬инниченко, —. ѕетлюра, ‘. Ўвець. „ерез де€кий час ув≥йшли ще ѕ. јндр≥Ївський ≥ ј. ћакаренко. 18 грудн€ ƒиректор≥€ урочисто вТњхала у  ињв. Ќа —оф≥њвському майдан≥ в≥дбулис€ молебен ≥ в≥йськовий парад. 26 грудн€ було створено ур€д ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки п≥д головуванн€м ¬. „ех≥вського (”—ƒ–ѕ).
“ого самого дн€ ƒиректор≥€ оголосила програмну декларац≥ю, в €к≥й вона визначила себе тимчасовим верховним органом, €кий, отримавши владу в≥д народу, народу њњ ≥ передасть. ƒиректор≥€ вир≥шила вз€ти за основу розбудови держави так званий трудовий принцип, зг≥дно з €ким влада в губерн≥€х ≥ пов≥тах мала належати трудовим радам роб≥тник≥в, сел€н, ≥нтел≥генц≥њ (без будь-€коњ участ≥ експлуататорських елемент≥в). ÷ентральн≥ органи влади та управл≥нн€ мав утворити “рудовий  онгрес Ч своЇр≥дний парламент, що мав бути сформований з делегат≥в Ч роб≥тник≥в, сел€н та трудовоњ ≥нтел≥генц≥њ. «ах≥дн≥ крањни розц≥нили таку систему пол≥тичноњ влади €к Уб≥льшовицькуФ.
ƒиректор≥€ оголосила гетьмана поза законом, ≥ кожен громад€нин, €кий би його зустр≥в, повинен був арештувати його ≥ передати в руки республ≥канськоњ влади. „астина гетьманських м≥н≥стр≥в була заарештована, значна частина службовц≥в зв≥льнена. ƒекрети гетьманськоњ влади було анульовано ≥, навпаки, в≥дновлено чинн≥сть вс≥х закон≥в ”Ќ–. «аборонено вживати рос≥йську мову. «нову почали д≥€ти заборонен≥ гетьманатом ради.
¬лада ƒиректор≥њ швидко встановилас€ на значн≥й територ≥њ ”крањни. ѕочали формуватис€ регул€рн≥ збройн≥ сили, основу €ких становив корпус с≥чових стр≥льц≥в п≥д командуванн€м ™.  оновальц€. јле зовн≥шньопол≥тичн≥ умови та внутр≥шн€ ситуац≥€ були вкрай неспри€тливими дл€ вт≥ленн€ програми ƒиректор≥њ в житт€. ѕочалась ≥нтервенц≥€ јнтанти, €к≥й допомагала б≥логвард≥йська арм≥€ ƒен≥к≥на. Ќа заход≥, в √аличин≥, точилас€ в≥йна з пол€ками. ѕроголошена там «ах≥дноукрањнська Ќародна –еспубл≥ка потребувала допомоги.
24 грудн€ 1918 року рад€нська –ос≥€ в≥роломно анулювала Ѕрестську мирну угоду ≥ перестала визнавати ”крањну за суверенну державу. ¬же у перш≥й половин≥ с≥чн€ 1919 року червон≥ рос≥йськ≥ в≥йська захопили всю Ћ≥вобережну ”крањну. ¬ цих умовах на початку с≥чн€ 1919 року в  иЇв≥ в≥дбувс€ IV зТњзд ”—ƒ–ѕ, €кий прийн€в р≥шенн€ про скликанн€ парламенту ≥ вибори орган≥в м≥сцевого самовр€дуванн€.
ѕерша сес≥€ “рудового  онгресу в≥дбулас€ 23Ч28 с≥чн€ в  иЇв≥. ¬ н≥й вз€ло участь близько 300 депутат≥в (з 528).  онгрес затвердив јкт зТЇднанн€ ”Ќ– ≥ «”Ќ– (конкретн≥ше про це буде дал≥).  онгрес висловивс€ за демократичний лад в ”крањн≥, тимчасово передав законодавчу та виконавчу владу ƒиректор≥њ, проголосив виборче право дл€ вибор≥в до майбутнього украњнського парламенту. јле в умовах б≥льшовицького наступу ƒиректор≥€ вимушена була залишити  ињв ≥ перењхати до ¬≥нниц≥. ƒиректор≥€ веде переговори з командуванн€м французьких в≥йськ в ќдес≥. ‘ранцузи погодилис€ надати допомогу за умови виведенн€ з ƒиректор≥њ ¬. ¬инниченка та —. ѕетлюри, створенн€ 300-тис€чноњ арм≥њ ≥ п≥дпор€дкуванн€ њњ союзному командуванню. ¬исувалис€ також вимоги передати зал≥зниц≥ та ф≥нанси ”крањни п≥д контроль ‘ранц≥њ, а також звернутис€ до нењ з проханн€м встановити над ”крањною французький протекторат. ѕитанн€ про державну незалежн≥сть ”крањни мала вир≥шити в майбутньому ѕаризька мирна конференц≥€.
¬ цих умовах ƒиректор≥€ п≥шла на поступки. ¬ ¬инниченко оголосив про св≥й вих≥д з ƒиректор≥њ ≥ невдовз≥ назавжди вињхав за кордон. —. ѕетлюра за€вив про тимчасове припиненн€ свого членства в парт≥њ. јле французи д≥Ївоњ допомоги не надали. ” сам≥й ‘ранц≥њ та в њњ окупац≥йних в≥йськах поширювавс€ революц≥йний рух, ≥ незабаром ц≥ в≥йська були виведен≥ з ”крањни.
Ќеобх≥дно звернути увагу на те, що ƒиректор≥€, €к ≥ ÷ентральна –ада, припустилас€ тих самих помилок. √оловним завданн€м у цих т€жких умовах вона вважала т≥льки побудову ”крањнськоњ держави, в≥дкладаючи розвТ€занн€ болючих соц≥альних проблем до скликанн€ ¬сеукрањнських ”становчих збор≥в. ÷им скористалас€ б≥льшовицька пропаганда. ” багатьох селах ≥ м≥стах повстали роб≥тники та сел€ни, спод≥ваючись, що рад€нська влада дасть њм б≥льше, н≥ж ƒиректор≥€.
Ќа початку кв≥тн€ 1919 року в –≥вному було зроблено реорган≥зац≥ю ƒиректор≥њ. ƒо нењ входили: —. ѕетлюра, ј. ћакаренко, один представник в≥д «”Ќ– та два Ч в≥д соц≥ал≥стичних парт≥й ”ѕ—– та ”—ƒ–ѕ. ƒиректор≥€ тепер мала т≥льки затверджувати закони, €к≥ пропонувалис€ галузевими м≥н≥стерствами, та давати розпор€дженн€ м≥н≥стерствам.
6 кв≥тн€ 1919 року на державн≥й нарад≥ в –≥вному було прийн€то р≥шенн€ про створенн€ нового соц≥ал≥стичного ур€ду на чол≥ з Ѕ. ћартосом. ÷е означало в≥дмову в≥д пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ на јнтанту. Ќовий ур€д дав об≥ц€нку сел€нам провести справедливу земельну реформу, а роб≥тникам Ч надати допомогу у в≥дновленн≥ роботи фабрик ≥ завод≥в.
” травн≥ 1919 року наступ проти в≥йськ ƒиректор≥њ у —х≥дн≥й √аличин≥ розпочала польська арм≥€. ¬ ц≥ критичн≥ дн≥ було проведено реорган≥зац≥ю в≥йська. «авд€ки цим заходам воно стало регул€рною украњнською арм≥Їю.
20 червн€ 1919 року вдалос€ п≥дписати догов≥р з польським ур€дом про припиненн€ воЇнних д≥й. ÷е був важливий дипломатичний усп≥х ”Ќ–. 15 липн€ 1919 року вдалос€ обТЇднати в≥йська ƒиректор≥њ та ”крањнську √алицьку арм≥ю. Ѕуло створено Ўтаб головного отамана. ÷е обТЇднанн€ дало можлив≥сть наступу на б≥льшовик≥в та на ƒен≥к≥на. јле в≥йськов≥ операц≥њ були невдал≥. 2 грудн€ 1919 року ур€д звернувс€ з в≥дозвою до украњнського народу розпочати партизанську боротьбу. 5 грудн€ арм≥€ ”Ќ– п≥шла в рейд по ден≥к≥нських тилах Ч цей пох≥д в≥домий в ≥стор≥њ €к «имовий. «авершивс€ в≥н 6 травн€ 1920 року.
«а час перебуванн€ арм≥њ в «имовому поход≥ сталис€ значн≥ под≥њ. “ак, украњнська м≥с≥€ у ¬аршав≥ без погодженн€ з ƒиректор≥Їю подала польському ур€ду декларац≥ю, в €к≥й йому пропонувалос€ визнати ”Ќ– незалежною державою, обмеживши њњ кордон з ѕольщею р≥чкою «бруч та л≥н≥Їю через ¬олинь до ѕрипТ€т≥. ќтже, до ѕольщ≥ в≥дходили —х≥дна √аличина, ’олмщина, ѕ≥дл€шш€ та частина ѕол≥сс€ й ¬олин≥. ÷е викликало обуренн€ украњнц≥в.
“акож значною под≥Їю було утворенн€ в  амТ€нц≥-ѕод≥льському в грудн≥ 1919 року ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади (голова Ч ћ.  орчинський). Ќац≥ональна –ада стала серйозною опозиц≥Їю ур€ду ƒиректор≥њ.
” панськ≥й ѕольщ≥ не було одностайного ставленн€ до ”Ќ–: польськ≥ соц≥ал≥сти та де€к≥ парт≥њ центру ставилис€ до нењ прихильно, ≥нш≥ Ч вороже. ¬ таких складних умовах було укладено таЇмний догов≥р м≥ж дипломатичною м≥с≥Їю ”Ќ– у ѕольщ≥ ≥ польським ур€дом. —. ѕетлюра знав про цей догов≥р. ”году п≥дписали м≥н≥стр закордонних справ ”Ќ–, √олова дипломатичноњ м≥с≥њ в ѕольщ≥ ј. Ћ≥твицький та м≥н≥стр закордонних справ ѕольщ≥ я. ƒомбський. як таЇмний, цей документ не був ратиф≥кований. …ого сприйн€ли в ”крањн≥ €к велике лихо. ¬≥д р≥зних груп, обТЇднань надходили протести. Ќа прес-конференц≥њ парт≥њ есер≥в, у €к≥й уз€в участь ћ. √рушевський, цей догов≥р було оголошено незаконним.
«а умовами ¬аршавського договору обТЇднан≥ збройн≥ сили ѕольщ≥ та ”Ќ– наприк≥нц≥ кв≥тн€ 1920 року розпочали наступ на б≥льшовик≥в. 6 травн€ польсько-украњнськ≥ в≥йська зв≥льнили  ињв. “а незабаром б≥льшовики знову повернулис€. 3 липн€ 1920 року ѕольща почала таЇмн≥ переговори з б≥льшовицьким ур€дом, що пог≥ршувало становище ƒиректор≥њ. ƒелегац≥њ ”Ќ– та «”Ќ– на –изьку конференц≥ю не були допущен≥. ”крањну представл€ла делегац≥€ ”крањнськоњ –ад€нськоњ –еспубл≥ки в особ≥ ћануњльського та …оффе. ƒо 9 листопада встановлювалос€ перемирТ€.
12 жовтн€ 1920 року польський ≥ мар≥онетковий рад€нський ур€ди п≥дписали угоду, за €кою кордон м≥ж ”крањною та ѕольщею прол€гав р≥чкою «бруч, через ¬олинь та ќстрог до ѕрипТ€т≥.
18 березн€ 1921 року в –из≥ було п≥дписано мирний догов≥р м≥ж ѕольщею та –ад€нською –ос≥Їю. ѕольща визнала ”крањнську –ад€нську —оц≥ал≥стичну –еспубл≥ку. ѕравобережна ”крањна була под≥лена. ƒо ѕольщ≥ в≥дходили ’олмщина, ѕ≥дл€шш€, «ах≥дна ¬олинь та «ах≥дне ѕол≥сс€. ƒиректор≥€, ”р€д ”Ќ– ≥ вс≥ њх орган≥зац≥њ втратили право легально ≥снувати в ѕольщ≥.
—тудентам необх≥дно усв≥домити, що незважаючи на складн≥ зовн≥шн≥ ≥ внутр≥шн≥ умови, в €ких прийшла до влади ≥ д≥€ла ƒиректор≥€, ≥де€ побудови незалежноњ держави знаходила своЇ реальне вт≥ленн€, хоч ≥нод≥ й ц≥ною важких компром≥с≥в. “ак, законодавчу, виконавчу, а часом ≥ судову владу уособлювала в соб≥ ƒиректор≥€ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки.
26 грудн€ 1918 року було прийн€то ƒекларац≥ю, в €к≥й ƒиректор≥€ оголосила себе верховною владою, що встановлена волею труд€щих. ¬лада ƒиректор≥њ розгл€далас€ €к тимчасова до скликанн€  онгресу трудового народу. ѕроцедурно вибори на  онгрес регламентувалис€ У≤нструкц≥Їю дл€ вибор≥в на  онгрес трудового народу ”крањниФ в≥д 5 с≥чн€ 1919 року.
28 с≥чн€ 1919 року на останньому зас≥данн≥  онгресу було прийн€то У«акон про форму влади на ”крањн≥Ф. Ќим влада знову передавалас€ ƒиректор≥њ до скликанн€ наступноњ сес≥њ “рудового  онгресу. ƒиректор≥€, таким чином, мала приймати закони, що п≥дл€гали затвердженню на найближч≥й сес≥њ  онгресу. «аконом регламентувалась також сес≥йна робота  онгресу. ¬ м≥жсес≥йний пер≥од мала працювати ѕрезид≥€  онгресу, функц≥њ €коњ не були визначен≥.
¬ умовах швидкозм≥нноњ пол≥тичноњ ситуац≥њ виникала нагальна потреба у вдосконаленн≥ системи влади й управл≥нн€: або парламентська, або рад€нська республ≥ка. ќбрано було компром≥сний вар≥ант: у центр≥ знаходивс€ парламент, а на м≥сц€х Ч губернськ≥ ≥ пов≥тов≥ –ади.
14 лютого 1920 року ур€д ухвалив новий У“имчасовий закон про державний устр≥й ≥ пор€док законодавства ”Ќ–Ф, €кий передбачав скликанн€ не п≥зн≥ше 1 травн€ 1920 року так званого передпарламенту, €кий називавс€ ƒержавною народною радою. ƒо скликанн€ цього органу ƒиректор≥€ мала зд≥йснювати своњ повноваженн€ виключно через –аду Ќародних ћ≥н≥стр≥в. јле √олова ƒиректор≥њ —. ѕетлюра не затвердив цей закон.
«верн≥ть увагу на два закони, що були затверджен≥ —. ѕетлюрою 12 листопада 1920 року, за к≥лька дн≥в до повного пад≥нн€ ”Ќ–. ÷е закон Уѕро ƒержавну Ќародну –аду ”Ќ–Ф та закон Уѕро тимчасове управл≥нн€ та пор€док законодавства в ”Ќ–Ф. ÷≥ документи передбачали розмежуванн€ влади м≥ж ƒиректор≥Їю, ƒержавною Ќародною –адою ≥ –адою Ќародних ћ≥н≥стр≥в. √олова ƒиректор≥њ мав компетенц≥ю затвердженн€ ухвалених ƒержавною Ќародною –адою призначень та зв≥льнень, призначав також √олову ≥ член≥в –ади Ќародних ћ≥н≥стр≥в.
ƒержавна Ќародна –ада планувалас€ €к орган законодавчоњ влади ≥ контролю за д≥€льн≥стю –ади Ќародних ћ≥н≥стр≥в, складала державний бюджет ≥ зд≥йснювала контроль за його виконанн€м, розгл€дала ≥ затверджувала м≥жнародн≥ угоди, оголошувала стан в≥йни тощо.
–ада ћ≥н≥стр≥в була п≥дзв≥тна ƒержавн≥й Ќародн≥й –ад≥, але в законах н≥чого не говорилос€ про м≥сце та повноваженн€ ур€ду в систем≥ орган≥в виконавчоњ влади. ¬ закон≥ Уѕро форму влади на ”крањн≥Ф закр≥плювавс€ лише статус –ади Ќародних ћ≥н≥стр≥в €к виконавчого органу. ÷е говорить про невизначен≥сть ƒиректор≥њ щодо принципу розпод≥лу влад.  онгрес дав дорученн€ –ад≥ Ќародних ћ≥н≥стр≥в п≥дготувати вибори майбутнього —ейму ”крањни. јле повноваженн€ цього органу також не були визначен≥.
14 лютого 1919 року була зроблена ще одна спроба розмежувати правовий статус ƒиректор≥њ та ур€ду. “имчасовий закон Уѕро пор€док внесенн€ ≥ затверджуванн€ закон≥в в ”крањнськ≥й Ќародн≥й –еспубл≥ц≥Ф в≥д 14 лютого 1919 року сл≥д розгл€дати €к саме таку спробу.
ўодо системи м≥сцевого управл≥нн€ ƒиректор≥€ запозичила досв≥д ÷ентральноњ –ади. √оловним нормативним актом у ц≥й сфер≥ сл≥д вважати ≥нструкц≥ю ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ Уѕро тимчасову орган≥зац≥ю влади на м≥сц€хФ в≥д 24 червн€ 1919 року. ¬≥дпов≥дно до нењ волосний ком≥сар призначавс€ на посаду пов≥товим, пов≥товий Ч губернським ≥ затверджувавс€ ћ≥н≥стерством внутр≥шн≥х справ.
” судочинств≥ ƒиректор≥€ зберегла вс≥ судов≥ ≥нститути, що ≥снували за ÷ентральноњ –ади. ƒ≥€в √енеральний суд (згодом Ќадвищий суд), в≥дновлено д≥ю апел€ц≥йних суд≥в, ≥снував пор€док вибор≥в та призначенн€ мирових судд≥в, д≥€ли Ќадзвичайн≥ ¬≥йськов≥ —уди.
ƒл€ упор€дкуванн€ процедури законотворчост≥ в ”Ќ– було прийн€то закон Уѕро пор€док внесенн€ ≥ затвердженн€ закон≥в в ”крањнськ≥й Ќародн≥й –еспубл≥ц≥Ф в≥д 14 лютого 1919 року.
«верн≥ть увагу, що ƒиректор≥€ не поновила чинност≥  онституц≥њ ”Ќ– в≥д 28 с≥чн€ 1918 року. ¬ жовтн≥ 1920 року спец≥ально утворена ком≥с≥€ п≥дготувала проект новоњ  онституц≥њ ”Ќ–. «а ним ”Ќ– проголошувалас€ президентсько-парламентською республ≥кою. Ѕуло ч≥тко проведено принцип розпод≥лу влад.
ƒл€ становленн€ державност≥ в ”крањн≥ мали значенн€ також закони Уѕро в≥дновленн€ гарант≥й недоторканост≥ особи на територ≥њ ”Ќ–Ф в≥д 28 лютого 1919 року, Уѕро реЇстрац≥ю населенн€, що мешкаЇ на територ≥њ ”Ќ–Ф в≥д 26 вересн€ 1920 року, Уѕро державну мовуФ в≥д 3 жовтн€ 1918 року, Уѕро форму влади на ”крањн≥Ф в≥д 28 с≥чн€ 1919 року, У“имчасовий закон про державний устр≥й ≥ пор€док законодавства ”Ќ–Ф в≥д 14 лютого 1920 року та ≥н.
Ќеобх≥дно зазначити, що власного законодавства в галуз≥ крим≥нального права в ƒиректор≥њ не було. Ќорми цив≥льного права вм≥щуютьс€ в закон≥ про л≥си в≥д 10 с≥чн€ 1919 року та в закон≥ Уѕро землю в ”Ќ–Ф в≥д 8 с≥чн€ 1920 року. ƒо реч≥, в останньому закон≥ скасовувалос€ право приватноњ власност≥ на землю.
ƒо здобутк≥в визвольних змагань доби ƒиректор≥њ необх≥дно в≥днести те, що украњнська державн≥сть т€ж≥ла до республ≥кансько-президентськоњ форми правл≥нн€; за формою державного устрою це була ун≥тарна держава, €ка схил€лас€ до федерац≥њ, за формою державного режиму Ч демократична держава, що прийшла до цього через сильну владу (гетьманський режим).

«ƒќЅ”“ » “ј ¬“–ј“»"

ѕрих≥д до влади ƒиректор≥њ ≥ в≥дновленн€ республ≥канського режиму ознаменували початок останньоњ, критичноњ фази визвольних змагань. ƒосл≥джуване в статт≥ нац≥онально-культурне житт€ в ц≥ часи обмежуЇтьс€ територ≥Їю впливу центральноњ влади у перш≥й половин≥ 1919 р. (до  ам'€нецькоњ доби ƒиректор≥њ). «агальна нестаб≥льн≥сть, невизначен≥сть пол≥тичноњ л≥н≥њ, перманентн≥ бойов≥ д≥њ €к проти б≥льшовицьких, так ≥ б≥лих рос≥йських сил Ц вс≥ ц≥ фактори мало спри€ли державн≥й п≥дтримц≥ культурних процес≥в. јле розвиток украњнськоњ культури тривав, причому в окремих галуз€х досить швидкими темпами. як ≥ ран≥ше, пров≥д ”крањнськоњ революц≥њ складавс€ переважно з ≥нтел≥генц≥њ, дл€ €коњ питанн€ розвитку нац≥ональноњ св≥домост≥ та п≥днесенн€ культурного р≥вн€ населенн€ були наскр≥зними. ¬≥д початку революц≥њ ≥нтел≥генти були головними нос≥€ми нац≥ональноњ ≥дењ, через що б≥льшовицьк≥ д≥€ч≥ називали украњнську державн≥сть "вигадкою ≥нтел≥генц≥њ". ¬≥дтак ≥ за ƒиректор≥њ ”Ќ– нац≥ональн≥ л≥дери активно вбол≥вали за культурний розвиток ”крањни. «окрема, голова ƒиректор≥њ ¬олодимир ¬инниченко, в≥домий письменник ≥ драматург, доклав чимало зусиль до налагодженн€ культурного житт€, особливо театрального мистецтва.—при€тливим фактором розвитку культури €вл€лис€ значн≥ практичн≥ напрацюванн€ попередньоњ влади в культурн≥й сфер≥. ѕер≥од правл≥нн€ ѕавла —коропадського характеризувавс€ в≥дносною стаб≥льн≥стю в зовн≥шньопол≥тичн≥й сфер≥, що дало змогу зосередитис€ на внутр≥шн≥х проблемах, ≥ зокрема на культур≥ ≥ осв≥т≥. √етьман —коропадський зарекомендував себе активним прихильником просв≥тньоњ д≥€льност≥ - за 7 м≥с€ц≥в його влади було в≥дкрито два ун≥верситети, ”крањнську јкадем≥ю наук, створено нац≥ональний арх≥в та наукову б≥бл≥отеку. «а √етьмана  ињв перетворивс€ у своЇр≥дну культурну оазу, куди перењжджали д≥€ч≥ культури багатьох рег≥он≥в –ос≥њ, р€туючись в≥д б≥льшовицьких пересл≥дувань.  ультурн≥ починанн€ пер≥оду ÷ентральноњ –ади потрапили на добрий ірунт, в результат≥ чого було дос€гнуто значних усп≥х≥в у р≥зноман≥тних мистецьких сферах: театральн≥й, музичн≥й, художн≥й тощо. ¬≥дтак культура продовжувала розвиватись, ≥ зовн≥шн€ в≥йськова загроза та внутр≥шн€ нестаб≥льн≥сть хоча й гальмували цей розвиток, однак повн≥стю зупинити його не змогли.¬одночас були й негативн≥ фактори, що перешкоджали культурному розвитков≥. —тих≥йний характер антигетьманського повстанн€ призв≥в до знищенн€ адм≥н≥стративного апарату, через що р€д заклад≥в культури втратили державну п≥дтримку. “≥ з них, €к≥ не могли самост≥йно забезпечити свою роботу, припин€ли ≥снуванн€. Ќестаб≥льн≥сть, невизначен≥сть курсу новоњ влади ставили великий знак питанн€ на шл€ху подальшого розвитку р≥зних напр€м≥в нац≥онального мистецтва, €к≥ фактично в≥дродилис€ за ÷ентральноњ –ади.«а √етьманату украњнське театральне мистецтво дос€гло досить високого щаблю розвитку. Ќа час приходу ƒиректор≥њ до влади в  иЇв≥ функц≥онували чотири профес≥йн≥ театри украњнського спр€муванн€: ƒругий м≥ський театр (кер≥вник - ћикола —адовський), ƒержавний народний театр (кер≥вник - ѕанас —аксаганський), ƒержавний драматичний театр (кер≥вник - Ѕорис  ржевецький) та "ћолодий театр" (орган≥затор - Ћесь  урбас). ѕро розвинен≥сть театральноњ справи може св≥дчити той факт, що урочистий вступ ƒиректор≥њ до  иЇва 15 грудн€ 1918 р. був ознаменований р€дом вистав у кињвських театрах. «а день до цього, 14 грудн€, було утворено  ом≥тет дл€ зустр≥ч≥ ƒиректор≥њ, при €кому одразу ж засновано театральну ком≥с≥ю, що вз€лас€ орган≥зувати благод≥йн≥ спектакл≥ дл€ представник≥в республ≥канського в≥йська. [1] “е, що театральн≥ трупи так швидко орган≥зували сцен≥чн≥ виступи, св≥дчило про њх високий профес≥йний р≥вень. ѕостановки були переважно патр≥отичного характеру: п'Їса "—ава „алий" ≤.  арпенка- арого в театр≥ ћиколи —адовського, "√етьман ƒорошенко" Ћ. —тарицькоњ-„ерн€х≥вськоњ в ƒержавному народному театр≥. ¬ ƒержавному драматичному театр≥ ≥шла драма-феЇр≥€ Ћес≥ ”крањнки "Ћ≥сова п≥сн€", в новаторському "ћолодому театр≥" Ћес€  урбаса - "√оре брехунов≥" Ївропейського драматурга ‘ранца √р≥льпарцера. ¬истави мали величезний усп≥х, зали були переповнен≥. [2]21 грудн€ 1918 р. в≥дбувс€ веч≥р, що €вл€в собою комп≥л€ц≥ю фрагмент≥в спектакл≥в за участю видатних актор≥в: ћиколи —адовського, ѕанаса —ак-саганського, ћар≥њ «аньковецькоњ. ¬еч≥р вела знана громадська д≥€чка ≥ письменниц€ Ћюдмила —тарицька-„ерн€х≥вська. Ќа вечор≥ були присутн≥ л≥дери ƒиректор≥њ ¬.¬инниченко та —.ѕетлюра, €ким влаштували 10-хвилинну овац≥ю. [3]ќднак, п≥сл€ того, €к перша хвил€ ентуз≥азму спала, ви€вилос€, що загальне становище театральних колектив≥в було далеким в≥д ≥деального.  атастроф≥чно бракувало кошт≥в, театри були неоднаково забезпечен≥ декорац≥€ми, костюмами, гримом тощо. ÷е змусило владн≥ структури ретельн≥ше зайн€тис€ проблемою оптим≥зац≥њ украњнського театру. “еатральн≥ д≥€ч≥ покладали над≥њ на кер≥вництво ƒиректор≥њ, зокрема на ¬.¬инниченка, чињ п'Їси з усп≥хом йшли на украњнськ≥й сцен≥. ¬же 30 грудн€ 1918 р. в≥дбулос€ зас≥данн€ ƒиректор≥њ, на €кому було постановлено вивчити стан театральноњ справи в ”крањн≥, чим зайн€лас€ “еатральна рада при ћ≥н≥стерств≥ осв≥ти. «г≥дно њњ рекомендац≥й –ада Ќародних ћ≥н≥стр≥в вид≥лила певн≥ суми профес≥йним украњнським театрам. “ак, ƒержавний драматичний театр отримав в≥д ур€ду 1,074 млн. грн.,  ињвський м≥ський театр - 413 тис. грн., "ћолодий театр" -100 тис. грн. [4]¬изнаючи велику естетичну ≥ виховну роль театру в сусп≥льному житт≥, ƒиректор≥€ надавала заохочувальну п≥дтримку не лише профес≥йним, а й аматорським театрам, що мали донести до широкоњ аудитор≥њ здобутки сцен≥чного мистецтва. ƒл€ цього створювалис€ мандр≥вн≥ театри. “еатральна рада розробила програму орган≥зац≥њ мандр≥вних театр≥в, проф≥нансовану ур€дом. ѕрограма визначала маршрути гастролей, €к≥ мали охопити не знайом≥ з театральним мистецтвом в≥ддален≥ м≥ста ≥ села. ѕроцеси орган≥зац≥њ та функц≥онуванн€ мандр≥вних театр≥в координував на державному р≥вн≥ ћ.—адовський. Ќа мандр≥вн≥ трупи покладалос€ особливе завданн€ - вихованн€ у мас не лише естетичного смаку ≥ любов≥ до мистецтва, а також ≥ нац≥ональноњ св≥домост≥ та почутт€ громад€нського обов'€зку. ѕеред гл€дачами демонструвалис€ переважно п'Їси украњнських класик≥в: “.Ўевченка, ≤. арпенка- арого, ћ.—тарицького. ѕри низькому життЇвому р≥вн≥ та в≥дсутност≥ розгалуженоњ ≥нформац≥йноњ мереж≥, а також частков≥й неграмотност≥ населенн€ мандр≥вний театр був не лише Їдиною культурною розвагою, а й своЇр≥дною школою патр≥отизму, €ка формувала в пол≥тично нерозвиненого сел€нства почутт€ приналежност≥ до украњнськоњ нац≥њ, стимулювала громадську активн≥сть.ћало тенденц≥ю також зростанн€ аматорських театр≥в на громадських засадах з украњномовними виставами. ÷≥ починанн€ активно заохочувалис€ ур€дом, що вид≥л€в значн≥ кошти на театральний реманент. як профес≥йн≥ так ≥ аматорськ≥ театри були зв≥льнен≥ в≥д податк≥в. ќднак ф≥нансова допомога була недостатньою, через що в≥дпов≥дно в≥дбувалос€ звуженн€ репертуару.
”крањн≥зац≥€ театрального житт€ тривала - на початку 1919 р. почавс€ перех≥д на украњнський репертуар  ињвського м≥ського оперного театру. ѕрот€гом с≥чн€-лютого 1919 р. украњномовний репертуар було запроваджено в окремих театрах ѕолтави, ∆итомира, Ѕердичева, ¬≥нниц≥, ќдеси та ≥нших м≥ст [5]. 11 с≥чн€ 1919 р. ƒиректор≥Їю було ухвалено р≥шенн€ про заснуванн€ у  иЇв≥ нац≥онального державного оперного театру. ћ≥н≥стерству осв≥ти доручалас€ п≥дготовка в≥дпов≥дного законопроекту [6]. «аконом≥рним насл≥дком розвитку театрального житт€ стало заснуванн€ в  иЇв≥ ¬сеукрањнськоњ сп≥лки д≥€ч≥в театрального мистецтва в с≥чн≥ 1919 р. ќдночасно почав виходити журнал "“еатр", €кий редагував в≥домий молодий драматург —пиридон „еркасенко [7]. ¬с≥ ц≥ факти св≥дчили про подальший розвиток нац≥ональноњ театральноњ традиц≥њ.ќдн≥Їю з найпом≥тн≥ших под≥й в театральному житт≥ пер≥оду ƒиректор≥њ була постановка п'Їси "ћ≥ж двох сил" ¬.¬инниченка 30 грудн€ 1918 р. ѕостановку зд≥йснив режисер-дебютант ќ.«агаров. ѕ'Їса ¬инниченка, написана "по гар€чих сл≥дах", в≥дображала недавн≥ под≥њ в ”крањн≥ (¬инниченко писав цю п'Їсу п≥сл€ того, €к залишив у 1918 р. посаду голови √енерального —екретар≥ату та вињхав з  иЇва). ¬ њњ основ≥ - панорама украњнськоњ революц≥њ, переплетенн€ доль та роздвоЇнн€ украњнського революц≥онера пом≥ж нац≥ональним та соц≥альним ≥деалами. ∆иттЇв≥сть та актуальн≥сть п'Їси забезпечили њй гучний усп≥х, багато мандр≥вних театр≥в включили њњ до свого репертуару.Ќовий 1919 р≥к розпочавс€ з оновленн€ репертуару в ус≥х театрах  иЇва: в "ћолодому театр≥" ≥шла п'Їса ¬инниченка "„орна пантера ≥ Ѕ≥лий ведм≥дь", в ƒержавному драматичному театр≥ - "ћ≥ж двох сил", в ƒержавному народному та ƒругому м≥ському театрах - "Ќаталка ѕолтавка" [9].
Ќоваторський "ћолодий театр" Ћес€  урбаса, €кому було вид≥лено чи не найменше кошт≥в, також в≥дзначивс€ €скравими постановками. Ќа –≥здво (8 с≥чн€ 1919 р.) у ньому в≥дбулас€ вистава "–≥здв€ний вертеп", у €к≥й Ћ. урбас ориг≥нально поЇднав традиц≥њ украњнського народного вертепу ≥з модерними сцен≥чними прийомами. ƒмитро јнтонович у в≥дгуку, опубл≥кованому в "–об≥тнич≥й газет≥", описував даний виступ €к д≥йство, прос€кнуте "чистою ≥деальною театральн≥стю л€лькового театру:... "ћолодий театр" ≥де шл€хом чистоњ театральност≥" [10]. ¬т≥м, сам л≥дер "ћолодого театру" зарекомендував себе поборником не чистоњ театральност≥, а швидше активного оновленн€ та Ївропењзац≥њ украњнського театру, про що св≥дчить його статт€ "Ќа гран≥", опубл≥кована в журнал≥ "ћистецтво". ¬ ц≥й статт≥  урбас п≥ддав р≥зк≥й критиц≥ своњх колег за народницький консерватизм, т€ж≥нн€ до етнограф≥њ та хутор€нського пров≥нц≥ал≥зму. ‘актично  урбас висловив чисто революц≥йне твердженн€ про загибель старого сцен≥чного мистецтва ≥ народженн€ нового: "—учасне мистецтво маЇ на соб≥ вс≥ ознаки стар≥нн€, смерт≥... "ћолодий театр" на ”крањн≥ з'€вивс€ першим протестом проти такого стану ≥ носить в соб≥ вс≥ симптоми нового, самост≥йного шуканн€, новоњ вол≥. …ого викинуло на поверхню саме житт€, момент перестрою св≥тогл€ду нашого громад€нства" [11]. Ќа зм≥ну старому театру, на думку  урбаса, мав прийти новий украњнський театр, побудований на нац≥ональних засадах, високо≥нтелектуальний ≥ громад€нський. —аме такий театр зможе ввести украњнську сцен≥чну культуру до загальноЇвропейськоњ культури, п≥дн€ти њњ до вз≥рц≥в св≥тового р≥вн€. ќднак обмежен≥ матер≥альн≥ можливост≥ не дозволили  урбасу повною м≥рою реал≥зувати своњ новаторськ≥ задуми.¬≥дом≥ актори, режисери, театральн≥ д≥€ч≥ активно долучалис€ до створенн€ нових театр≥в. “ак, Ћесь  урбас брав активну участь у створенн≥ драматичного театру в ћогилев≥-ѕод≥льському, в≥дбирав актор≥в до трупи, створював њњ репертуар. ћикола —адовський згуртував актор≥в, що вињхали з≥ сх≥дних район≥в ”крањни, де була встановлена рад€нська влада, та заснував к≥лька нових театр≥в, зокрема √оловний державний народний театр у  ам'€нц≥-ѕод≥льському [12].
Ќормальному функц≥онуванню театр≥в перешкоджав перманентний стан в≥йни, в €кому знаходилас€ ”крањна п≥сл€ поваленн€ гетьманського режиму. ≤ ден≥к≥нц≥, ≥ б≥льшовики однаково зневажливо ставилис€ до украњнськоњ культури, трактуючи њњ €к "нац≥онал≥стичну", "петлюр≥вську". ¬≥дтак, ставити спектакл≥ украњнською мовою в тих м≥сц€х, де закр≥пилас€ рад€нська влада або ден≥к≥нський режим, було практично неможливо. јкторськ≥ трупи змушен≥ були пост≥йно перењжджати з м≥сц€ на м≥сце, не завжди спроможн≥ захопити з собою весь театральний реманент, а також отримати прим≥щенн€ з≥ сценою на новому м≥сц≥. ƒо того ж окупац≥йна влада нер≥дко вилучала майно театр≥в та моб≥л≥зовувала актор≥в до своњх збройних сил.ƒержавний драматичний театр припинив свою роботу через те, що частина трупи разом ≥з Ѕ. ржевецьким залишила  ињв. ƒругий м≥ський театр ћ.—адовського також вињхав з  иЇва та облаштувавс€ у  ам'€нц≥-ѕод≥льському, €кий з л≥та 1919 р. перетворивс€ на столицю ”Ќ–. ƒо останнього моменту перебуванн€ украњнськоњ влади в  иЇв≥ не припин€лис€ вистави у ƒержавному народному театр≥ [13]. “им не менше ƒиректор≥€, не зважаючи на складну внутр≥шню ситуац≥ю - збройна боротьба, територ≥альна невизначен≥сть украњнськоњ держави - продовжувала оп≥куватис€ театром (принаймн≥ на т≥й територ≥њ, €ка перебувала п≥д контролем ур€ду). Ќав≥ть у 1920 р., коли державн≥ структури ”Ќ– ненадовго повернулис€ на власну територ≥ю, прот€гом травн€-червн€ 1920 р. ƒиректор≥€ вид≥лила загальну суму в 8,14 млн. грн. на розвиток театральноњ справи на  ињвщин≥, ¬олин≥ та ѕод≥лл≥, а також п≥дтримувала ф≥нансово численн≥ аматорськ≥ колективи [14].”сп≥хами в сфер≥ театрального мистецтва сл≥д завд€чувати найперше працелюбству ≥ винах≥дливост≥ украњнських актор≥в та режисер≥в, €к≥, працюючи у надзвичайно складних умовах, високо тримали марку украњнського театру. ќднак усп≥х≥в було дос€гнуто також ≥ через активну ур€дову п≥дтримку. « ус≥х вид≥в мистецтва ур€д зробив ставку на театр. “еатральн≥ постановки часто мали пол≥тичний п≥дтекст, були нац≥леними у сьогоденн€, €к-от згадувана ¬инниченкова п'Їса "ћ≥ж двох сил". ÷е до де€коњ м≥ри знижувало художню ц≥нн≥сть вистав, стиль €ких подекуди зводивс€ до грубого реал≥зму. јле саме так≥ вистави були найб≥льш затребуван≥ в той пер≥од, саме њхн€ гострота ≥ актуальн≥сть збирали многолюдн≥ аудитор≥њ (≥ це в часи загальноњ економ≥чноњ розрухи!). ќтже, украњнський театр пер≥оду ƒиректор≥њ був значною м≥рою пол≥тизований, поставлений на службу ≥снуючому режиму.ѕоруч з театральним, продовжувало розвиватись музичне та хорове мистецтво. «а п≥драхунками досл≥дника украњнського культурного в≥дродженн€ ƒ.–озовика, на початок 1919 р. в ”крањн≥ нараховувалос€ 45 хорових колектив≥в, що називали себе нац≥ональними [15]. ”р€д уважно стежив за вс≥ма культурними под≥€ми, допомагаючи в аматорських починанн€х молодим мистецьким колективам. “ак, ф≥нансову допомогу в≥д ур€ду отримали Ќародний хор  ам'€нець-ѕод≥льська (300 тис. грн.), нац≥ональн≥ хори ¬≥нниц≥, ∆итомира та ≥нших м≥ст.
ќдним з найб≥льших ≥ найд≥Їв≥ших музичних колектив≥в був ƒержавний симфон≥чний оркестр ≥мен≥ ћ.¬.Ћисенка. 30 грудн€ 1918 р. в≥н дав св≥й перший концерт, п≥д час €кого були виконан≥ ƒруга симфон≥€ ѕ.„айковського та уривки з опери ћ.Ћисенка "“арас Ѕульба" [16]. ¬иступ отримав значний розголос, привернувши увагу ур€дових к≥л. ÷е було дуже актуально, адже оркестр гостро потребував ф≥нансовоњ п≥дтримки, без €коњ подальше його ≥снуванн€ було б сумн≥вним. ”р€довц≥ без звол≥канн€ в≥дгукнулис€, проте реакц≥€ була своЇр≥дною. —права в тому, що ƒержавний симфон≥чний оркестр був створений за постановою –ади м≥н≥стр≥в ”крањнськоњ ƒержави в≥д 15 листопада 1918 р., на що були видан≥ в≥дпов≥дн≥ кошти [17]. ўоби в≥дмежуватис€ в≥д попередньоњ влади 13 с≥чн€ 1919 р. постановою ƒиректор≥њ ”Ќ– було зм≥нено назву оркестру ≥мен≥ ћ.¬.Ћисенка з "ƒержавний" на "–еспубл≥канський", а на його розвиток вид≥лено 66 300 грн. [18]. ¬же 19 с≥чн€ оркестр дав концерт з новою програмою у  упецькому з≥бранн≥, а наступного дн€ - у ћ≥ському оперному театр≥. ѕрограму першого концерту складали твори ».—.Ѕаха, другого - твори ѕ.„айковського [19].јктивно за€вл€ли про себе й хоров≥ колективи, часто в досить неспод≥ваний спос≥б. “ак, зведений хор  ињвського хорового товариства п≥д кер≥вництвом ќ. ошиц€ 8 с≥чн€ 1919 р., на –≥здво, виступив у прим≥щенн≥  упецького з≥бранн€ з концертною програмою, що складалас€ з украњнських народних кол€док [20]. ÷ей народноп≥сенний жанр, малов≥домий м≥ським жител€м, спровокував масовий ≥нтерес ≥ схвальн≥ в≥дгуки.¬лада дбала також про забезпеченн€ культурного дозв≥лл€ арм≥њ. 24 с≥чн€ 1919 р. в зал≥  упецького з≥бранн€ в≥дбувс€ концерт дл€ во€к≥в арм≥њ ”Ќ–. ¬иступали ”крањнський нац≥ональний хор ќ. ошиц€ та  обзарська хорова капела ¬.™мц€. ¬ступне слово перед концертом виголосила в≥дома тогочасна громадська д≥€чка Ћ.—тарицька-„ерн€х≥вська [21].
Ќайвизначн≥шою под≥Їю музичного житт€ час≥в ƒиректор≥њ безперечно було створенн€ ”крањнськоњ республ≥канськоњ хоровоњ капели. ѕ≥сл€ поверненн€ до  иЇва —.ѕетлюра виношував план створенн€ великого республ≥канського хору, €кий м≥г би г≥дно представл€ти украњнське п≥сенне мистецтво. 4 с≥чн€ 1919 р. в≥н зустр≥вс€ з видатним диригентом ≥ композитором, кер≥вником ƒержавноњ капели ќ.  ошицем та головою музичного в≥дд≥лу при √оловному управл≥нн≥ мистецтв ≥ нац≥ональноњ культури композитором  . —теценком. ѕетлюра звернувс€ до них ≥з закликом сформувати профес≥йний украњнський хор, надаючи цьому завданню оф≥ц≥йного тону: хор мав зд≥йснити концертне турне по ‘ранц≥њ п≥д час роботи ѕаризькоњ мирноњ конференц≥њ, на €к≥й мала бути присутн€ також делегац≥€ ”Ќ– [22]. 24 с≥чн€ 1919 р. ƒиректор≥€ затвердила закон про утворенн€ ”крањнськоњ республ≥канськоњ капели [23], зг≥дно €кого головним диригентом призначавс€ ќ. ошиць. ”р€д вид≥лив 2,3 млн. грн. на розвиток новоствореного музичного об'Їднанн€. ѕеред капелою було поставлено завданн€ державноњ ваги - попул€ризувати украњнське нац≥ональне мистецтво на високому профес≥йному р≥вн≥ €к в ”крањн≥, так ≥ за кордоном. ƒл€ укомплектуванн€ капели досв≥дченими сп≥ваками та музикантами було проведено конкурс, на основ≥ €кого в≥д≥брано 113 чолов≥к, що сформували персональний склад капели. ”мовами конкурсу були: визначн≥ голосов≥ дан≥, знанн€ нот, нац≥ональна св≥дом≥сть та громадська активн≥сть. —вою д≥€льн≥сть капела розпочала низкою концерт≥в по м≥стах ”крањни, згодом вирушила у велике турне по ™вроп≥. 1919 р. були дан≥ концерти у ‘ранц≥њ, „ехословаччин≥, јвстр≥њ, Ўвейцар≥њ, Ѕельг≥њ, √олланд≥њ, јнгл≥њ, Ќ≥меччин≥, ѕольщ≥, ≤спан≥њ. ¬иступи капели супроводжувалис€ незм≥нним усп≥хом [24]. ¬ результат≥ гастролей по ™вроп≥ украњнське музичне мистецтво вперше €вило себе св≥тов≥, здобувши попул€рн≥сть в Ївропейських крањнах.јктивно налагоджувалис€ культурн≥ зв'€зки м≥ж Ќаддн≥пр€нською ”крањною та √аличиною. “ак, навесн≥ 1919 р. р€д наддн≥пр€нських музичних колектив≥в та виконавц≥в, зокрема –еспубл≥канська капела ќ. ошиц€, сп≥вачка ћ.Ўекун- оломийченко, бандурист ¬.™мець вперше в≥дв≥дали «ах≥дну ”крањну. ¬ березн≥ 1919 р. на зах≥дноукрањнських земл€х в≥дбулос€ урочисте в≥дзначенн€ дн€ народженн€ “араса Ўевченка, що супроводжувалос€ також виконанн€м музичних твор≥в на слова поета. ÷е св€то було кульм≥нац≥йним моментом у нац≥ональному Їднанн≥ двох г≥лок украњнського народу [25].”крањнський нац≥ональний к≥нематограф, що виник майже одночасно з ”крањнською Ќародною –еспубл≥кою, в пер≥од ƒиректор≥њ продовжував розвиватис€. ўоправда, розвиток його був досить одноб≥чний, вс≥ основн≥ дос€гненн€ того часу були в царин≥ документал≥стики. “ак, товариство "”крањнф≥льма" орган≥зувало к≥нематограф≥чну зйомку в'њзду ƒиректор≥њ до  иЇва. 30 грудн€ 1918 р. в к≥нотеатр≥ Ўанцера на ’рещатику в≥дбулас€ прем'Їра документального ф≥льму "¬'њзд ƒиректор≥њ"[26]. ÷е дало поштовх до активного документального ф≥льмуванн€. «н≥малис€ на пл≥вку майже вс≥ вагом≥ под≥њ того часу: в≥йськов≥ паради, зустр≥ч≥ ≥ноземних делегац≥й, виступи видатних державних та громадських д≥€ч≥в, св€ткуванн€ р≥чниц≥ “.√. Ўевченка, акт «луки ”HP ≥ «”Ќ– тощо. ” вищезгаданому к≥нотеатр≥ Ўанцера були в≥дкрит≥ к≥нокурси з метою п≥дготовки квал≥ф≥кованих кадр≥в: актор≥в, режисер≥в, оператор≥в, художник≥в тощо. ≤н≥ц≥атором заснуванн€ курс≥в був московський режисер √.јзагаров [27]. ƒбаючи про ур≥зноман≥тненн€ украњнськоњ к≥нопродукц≥њ, ћ≥н≥стерство народноњ осв≥ти ще на початку 1919 р. розробило програму розвитку к≥нематографу в республ≥ц≥, €ка передбачала гармон≥йний розвиток вс≥х галузей к≥номистецтва, дл€ чого мали бути залучен≥ актори украњнських театр≥в. ќднак в складних пол≥тичних перипет≥€х 1919 року ц€ програма ви€вилас€ незд≥йсненою, ≥ дос€гненн€ молодого украњнського к≥нематографу в≥дбулис€ переважно в документальному жанр≥.¬ ≥нших культурних галуз€х - л≥тератур≥, образотворчому мистецтв≥ Ц позитивн≥ зм≥ни здеб≥льшого втратили той масштабний характер, що спостер≥гавс€ за √етьманату. “ак, ƒ.–озовик стверджуЇ, що розвиток образотворчого мистецтва в часи ƒиректор≥њ був спр€мований не на дос€гненн€ нових, а на збереженн€ вже ≥снуючих надбань, а також на охорону культурних пам'€ток [28]. ’оча на шпальтах тод≥шн≥х газет пер≥одично з'€вл€лис€ в≥домост≥ про певн≥ мистецьк≥ акц≥њ, прим≥ром, урочисте в≥дзначенн€ 25-р≥чного юв≥лею творчост≥ ћиколи ¬ороного та заснуванн€ прем≥њ його ≥мен≥ [29], розвиток л≥тератури ≥ образотворчого мистецтва загальмувавс€. Ѕезумовно прогресивною под≥Їю було створенн€ —п≥лки видавництв ”крањни, €ке в≥дбулос€ 3 с≥чн€ 1919 р. на з'њзд≥ представник≥в украњнських видавництв [30], однак в умовах пол≥тичного безладу под≥бн≥ акц≥њ були поодинокими €вищами.ѕричина такого розвитку под≥й, очевидно, пол€гала в тому, що за ƒиректор≥њ найперше розвивалис€ т≥ галуз≥ мистецтва, €к≥ мали просв≥тницько-пропагандистське значенн€. “еатр, музика, к≥но широко використовувалис€ дл€ вихованн€ в населенн€ нац≥ональноњ св≥домост≥ та п≥дтримки революц≥йного духу. —аме тому в≥дбувалас€ переор≥Їнтац≥€ на видовищн≥сть та посилювалас€ нац≥ональна складова ≥ пол≥тичний компонент в театрально-музичн≥й сфер≥. –епертуар театр≥в стаЇ майже виключно украњнським. ѕеред мандр≥вними театрами та музичними колективами ставилос€ завданн€: пропагувати нац≥ональну ≥дею по вс≥й територ≥њ ”крањни, особливо в м≥сц€х, в≥ддалених в≥д культурних центр≥в. « ц≥Їњ ж причини в молодому украњнському к≥нематограф≥ дом≥нують документальн≥ ф≥льми - хрон≥кальн≥ зображенн€ останн≥х под≥й. ¬ буремн≥й пол≥тичн≥й ситуац≥њ факти й гасла мали б≥льшу вагу, ан≥ж естетичн≥ критер≥њ. ‘актично театр, музика ≥ к≥но служили найперше ≥нтересам революц≥њ, а не естетики, н≥би вт≥люючи сентенц≥ю "≤nter arma silent muse" (" оли говор€ть гармати, музи мовчать"). Ќав≥ть украњнськ≥ художники були б≥льш затребуван≥, €к пропагандисти, що малюють плакати. «окрема “овариство д≥€ч≥в украњнського пластичного мистецтва 12 с≥чн€ 1919 р. оголосило конкурс на кращий плакат ≥з закликом збереженн€ старовинних мистецьких пам'€ток [31]. ¬ складн≥ часи революц≥њ та в≥йни на два фронти витончене мистецтво мусило поступитис€ м≥сцем мистецтву пропагандистському.ѕ≥дсумовуючи, можна зазначити, що розвиток украњнськоњ культури за час≥в ƒиректор≥њ не переривавс€, але процес цей в≥дбувавс€ вже за ≥нерц≥Їю. ќтримавши певн≥ культурн≥ напрацюванн€ "в спадок" в≥д гетьманського режиму, ƒиректор≥€ використала њх найперше дл€ самоствердженн€ молодоњ украњнськоњ держави €к в культурному план≥, так ≥ в план≥ нац≥ональноњ св≥домост≥. ќднак складна в≥йськово-пол≥тична ситуац≥€ не дозволила створити ефективного механ≥зму керуванн€ культурними процесами, а також унеможливила стаб≥льний творчий розвиток. ≤ все ж були зроблен≥ нов≥ кроки в галуз≥ театрального та музичного мистецтва, що виступало опорою нац≥онального в≥дродженн€ та громад€нськоњ св≥домост≥. ѕол≥тична нестаб≥льн≥сть час≥в ƒиректор≥њ, в≥дсутн≥сть сталоњ територ≥њ та державних структур врешт≥-решт призвели до втрати ур€дом контролю над мистецькими процесами, через що культурн≥ можливост≥ у цей пер≥од залишилис€ значною м≥рою нереал≥зованими.

”крањнсько-польська в≥йна

«”Ќ– ≥з самого початку опинилась у надзвичайно важких в≥йськово-пол≥тичних та м≥жнародних умовах. ”крањнський переворот 1 листопада 1918 р. захопив зненацька не т≥льки австро-угорську залогу, адм≥н≥страц≥ю й населенн€ Ћьвова, а й польськ≥ в≥йськов≥ орган≥зац≥њ, €к≥ одночасно з ”крањнським в≥йськовим ком≥тетом готувалис€ до захопленн€ м≥ста й краю та переданн€ њх у руки ѕольськоњ л≥кв≥дац≥йноњ ком≥с≥њ.  оли ж украњнц≥ випередили пол€к≥в, вони в≥дразу приступили до контрудару Ч спочатку консп≥ративного, а пот≥м в≥дкритого. Ќ≥хто з пол€к≥в, €к в≥йськових, так ≥ цив≥льних, не думав погоджуватис€ ≥з самовизначенн€м народу ≥ фактом ≥снуванн€ ”крањнськоњ держави в √аличин≥. ѕол€ки негайно почали орган≥зац≥ю своњх в≥йськових сил у Ћьвов≥. ќдночасно вони вислали до ѕольщ≥ кур'Їр≥в дл€ моб≥л≥зац≥њ добровольц≥в, а в≥д польського ур€ду вимагали в≥йськовоњ допомоги.÷ентрами польськоњ контратаки у Ћьвов≥ стали школа ≥м. √. —енькевича та будинок техн≥к≥в у п≥вденно-зах≥дн≥й частин≥ м≥ста. ¬же перед об≥дом 1 листопада 1918 р. на вулиц€х Ћьвова з'€вилис€ польськ≥ жовн≥ри, €к≥ вир≥шили оволод≥ти насамперед зал≥зничним вокзалом. ¬они почали нападати на украњнськ≥ стеж≥ (спостережн≥ пункти) на вулиц€х —ап ≥ ги й √ородецьк≥й. ѕольським в≥йськовим допомагало цив≥льне населенн€, €ке обстр≥лювало украњнських во€к≥в з в≥кон будинк≥в, вор≥т ≥ перевулк≥в. —тановище украњнського в≥йська пог≥ршувалос€ ≥ тим, що чисельн≥сть польських, лег≥онер≥в та жовн≥р≥в зростала з години на годину. ѕольськ≥ в≥йська поповнювалис€ за рахунок моб≥л≥зац≥њ населенн€ Ћьвова, украњнц≥ ж чекали на добровольц≥в з навколишн≥х с≥л та всього краю. ѕеревага пол€к≥в ви€вл€лас€ не т≥льки в к≥лькост≥, а й у €кост≥ бойових сил. ”крањнц≥ розпор€джалис€ т≥льки жменькою старшин ≥ жовн≥р≥в-сел€н. ѕол€ки з самого початку мали багато старшин р≥зних ступен≥в, а њх в≥йськов≥ частини формувалис€ майже вин€тково з ≥нтел≥гентських та нап≥в≥нтел≥гентських елемент≥в, до того ж об≥знаних з м≥стом. ќсновою польських збройних сил стали шк≥льна й рем≥снича молодь, зал≥зничники й ур€довц≥. ƒо них приЇдналос€ багато квал≥ф≥кованих промислових роб≥тник≥в, €к≥ в≥дзначалис€ в≥дчайдушн≥стю ≥ в≥двагою.”же наступного п≥сл€ перевороту дн€ пол€ки добилис€ в≥дчутних усп≥х≥в. ќволод≥вши головним зал≥зничним вокзалом з великими в≥йськовими складами, вони зосередилис€ в п≥вденно-зах≥дн≥й частин≥ м≥ста, зв≥дки почали наступ на територ≥ю, €ку повн≥стю контролювали украњнц≥. 13 листопада 1918 р. польськ≥ в≥йська захопили ѕеремишль ≥ орган≥зували засиланн€ збройних загон≥в ≥з «ах≥дноњ √аличини до Ћьвова зал≥зницею.ћетою украњнського командуванн€ було вит≥сненн€ польських ≥нтервент≥в за меж≥ украњнськоњ етнограф≥чноњ територ≥њ й забезпеченн€ державних кордон≥в. ƒл€ цього ур€д «”Ќ– приступив до орган≥зац≥њ регул€рноњ ”крањнськоњ галицькоњ арм≥њ (”√ј), основою €коњ стали ”крањнськ≥ с≥чов≥ стр≥льц≥. –€довий склад ”√ј здеб≥льшого становили досв≥дчен≥ солдати, €к≥ пройшли фронтовими дорогами ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. ”крањнських старшин бракувало, особливо на вищих штабних посадах. “ому до ”√ј приймали оф≥цер≥в-австр≥йц≥в, оф≥цер≥в-украњнц≥в колишньоњ царськоњ арм≥њ. «бро€ була переважно з австр≥йських арсенал≥в, згодом Ч ≥ рос≥йського виробництва. «г≥дно з приблизними оц≥нками, загальна чисельн≥сть ”√ј на 18 листопада 1918 р. становила близько 50 тис. чол., у т. ч. до 25 тис. багнет≥в та щабель при 40 гарматах. ” с≥чн≥ 1919 р. арм≥€ «”Ќ– нараховувала вже 70 тис. чол. та 60 гармат, а вл≥тку того ж року Ч до 100 тис. чол., маючи на озброЇнн≥ 160 гармат, 550 кулемет≥в, 20 л≥так≥в.ќднак ѕольща зб≥льшувала своњ збройн≥ сили значно швидше. ≈коном≥чний ≥ людський потенц≥ал кор≥нноњ ѕольщ≥ значно перевищував ресурси —х≥дноњ √а-личини. ¬ир≥шальну роль в≥д≥грала в≥йськово-економ≥чна допомога ѕольщ≥ держав јнтанти. «”Ќ– не отримала зовн≥шньоњ п≥дтримки н≥ в≥д кого. ƒо того ж јнтанта вир≥шила зробити подачки ур€дам новостворених Ївропейських крањн за рахунок зах≥дноукрањнських земель, щоб створити в майбутньому сан≥тарний кордон проти б≥льшовицького режиму.
’оч у листопад≥ Ч грудн≥ активн≥сть ”√ј була високою, загарбники дос€гли значних усп≥х≥в Ч захопили 10Ч11 пов≥т≥в «”Ќ–, утримували Ћьв≥в та ѕеремишль. 5 с≥чн€ 1919 р. головне командуванн€ у ¬аршав≥ кинуло на галицький фронт б≥льш≥сть сил, 8 с≥чн€ почавс€ польський наступ. …ого було в≥дбито, але безусп≥шними ви€вилис€ наступи украњнських в≥йськ на Ћьв≥в (27 грудн€ 1918 p., 2 та 11 с≥чн€ 1919 p.). —толицю «ах≥дноукрањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки п≥сл€ втрати Ћьвова було перенесено до “ернопол€, а згодом до —тан≥слава (нин≥ ≤вано-‘ранк≥вськ).” лютому 1919 p., врахувавши досв≥д попередн≥х боњв, Ќачальна команда (штаб) ”√ј розробила план нового наступу, €кий передбачав оволод≥нн€ зал≥зничною кол≥Їю на в≥др≥зку √ородок Ч —удова ¬ишн€ ≥ таким чином зд≥йснити повне оточенн€ Ћьвова. ќперац≥€ розвивалась усп≥шно: 15 лютого украњнськ≥ в≥йська зв≥льнили села ƒолин€ни, ¬овчухи, Ѕар, ƒолгомостиська, а 20 лютого повн≥стю перервали зв'€зок м≥ж Ћьвовом ≥ ѕеремишлем. ѕроте дальший розвиток наступу загальмувала м≥с≥€ јнтанти, €ка в ультимативн≥й форм≥ висунула вимогу припинити бойов≥ д≥њ, укласти украњнсько-польське перемир'€ та передати суперечлив≥ питанн€ на розгл€д ѕаризькоњ мирноњ конференц≥њ.ѕрипиненн€ вогню тривало з 25 лютого, але вже 2 березн€, зважаючи на абсолютно неприйн€тну позиц≥ю пол€к≥в та антантськоњ м≥с≥њ на переговорах, украњнськ≥ в≥йська в≥дновили наступ. ѕольський гарн≥зон у Ћьвов≥ опинивс€ п≥д загрозою кап≥тул€ц≥њ. ќднак польське головне командуванн€, скориставшись переговорами, орган≥зувало ≥ перекинуло сюди нов≥ сили, €к≥ 12 березн€ почали усп≥шний контрнаступ ≥ деблокували окупований Ћьв≥в.” кв≥тн≥ 1919 р. на украњнсько-польський фронт прибула сформована у ‘ранц≥њ добре озброЇна 80-тис€чна арм≥€ генерала √аллера, що кардинально зм≥нило сп≥вв≥дношенн€ в≥йськових сил. 19 Ч 20 кв≥тн€ 1919 р. польськ≥ ≥нтервенти перейшли в наступ п≥д Ћьвовом, а в друг≥й пол. травн€ украњнськ≥ в≥йська почали загальний в≥дступ. —тановище «”Ќ– ускладнилось ≥ втручанн€м у њњ внутр≥шн≥ справи –умун≥њ. омандуванн€ ”√ј в≥ддало наказ в≥йськам зосередитис€ в трикутнику м≥ж р≥чками «бруч ≥ ƒн≥стер та зал≥зничною кол≥Їю √ус€тин Ч „ортк≥в Ч “овсте Ч «ал≥щики. ÷е дозволило на певний час в≥д≥рватис€ в≥д наступаючих польських див≥з≥й, забезпечити ”√ј короткий перепочинок, реорган≥зувати њњ та поповнити зброЇю.8 червн€ 1919 р. ”√ј"з≥ свого плацдарму неспод≥вано дл€ ворога перейшла в контрнаступ. “ого ж дн€ вона прорвала польський фронт ≥ зв≥льнила „ортк≥в. ≤ корпус усп≥шно наступав на Ѕучач, 15 червн€ здобув “ерноп≥ль ≥ повернув на Ѕережани. II корпус ”√ј д≥йшов до ћикулинц≥в, а III - л≥вим берегом ƒн≥стра просунувс€ до ћонастириська ≥ 16Ч19 червн€ здобув перемогу п≥д ѕеремишл€нами.”сп≥хи ”√ј викликали ентуз≥азм украњнського населенн€, насамперед сел€нства, дали змогу сформувати IV корпус ≥ почати формуванн€ V. јле в≥дсутн≥сть над≥йних ≥ стаб≥льних джерел постачанн€ озброЇнн€ не дала змогу сповна скористатис€ народним п≥днесенн€м: з 90 тис. добровольц≥в до в≥йська змогли прийн€ти 15 тис, а решту було розпущено по дом≥вках.“им часом польське командуванн€ перекидало на галицький фронт нов≥ сили, €к≥ јнтанта забезпечила вс≥м необх≥дним. 28 червн€ в≥йська ≥нтервент≥в прорвали фронт ”√ј п≥д ѕеремишл€нами та янчином. ѕочавс€ другий, йього разу останн≥й, в≥дступ украњнських в≥йськ у межир≥чч€ «буча та ƒн≥стра.” звТ€зку з неможлив≥стю тримати фронт проти переважаючих сил польських ≥нтервент≥в, 16-18 липн€ 1919р., зг≥дно з наказом диктатора «”Ќ– ™. ѕетрушевича, корпуси ”√ј переправилис€ на л≥вий берег «бруча. “од≥ у них було 40-45 тис. стр≥льц≥в та старшин, 158 гармат,546 кулемет≥в. ѕольща повн≥стю окупувала —х≥дну √аличину. ƒо вТ€зниць ≥ концтабор≥в було кинуто тис€ч≥ украњнських патр≥от≥в, ≥нших жорстоко пересл≥дували. ”√ј судилос€ продовжити св≥й тернистий шл€х.ќтже, «ах≥дноукрањнська Ќародна –еспубл≥ка, що про≥снувала б≥льше восьми м≥с€ц≥в, впала. √оловною причиною поразки була значна перевага противника у сил≥ Ц боротьба фактично велас€ м≥ж 3,5 млн. украњнц≥в —х≥дноњ √аличини ≥ 18 лмн. ѕол€к≥в за п≥дтримки останн≥х крањнами јнтанти. јле, незважаючи на невдачу, спроба визволити зах≥дноукрањнськ≥ земл≥ в≥д ≥ноземного поневоленн€ та об'Їднати њх ≥з земл€ми ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки ч≥тко окреслила етнограф≥чн≥ кордони украњнського народу, збагатила його новим досв≥дом, знанн€ми ≥ вм≥нн€м. ”се це мов естафету перебрали нов≥ покол≥нн€ борц≥в за незалежну ”крањнську державу.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 926 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинать всегда стоит с того, что сеет сомнени€. © Ѕорис —тругацкий
==> читать все изречени€...

1535 - | 1327 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.