Безоплатне користування майном. 1 страница

9. Зміна змісту зобовязання.

Передбачені в договорі умови є обов’язковими для виконання сторонами. Водночас можуть виникати ситуації, коли в зміст договору необхідно внести зміни. ЦКУ забороняє односторонню зміну умов договору, за винятком випадків передбачених законодавчими актами. Зміна договору стосується будь-якої умови, з якої сторони досягли домовленості і включили в зміст договору. Вимога щодо взаємної згоди сторін є обовязкова для зміни умов дог. В окремих випадках договір може бути змінено незалежно від волі однієї, а інколи і обох сторін. Зокрема, якщо ідеться про підприємницькі договори, які укладенні на обов’язковому для контрагентів державному замовленні. Порядок внесення змін може бути визначений і самим договором, укладеним між сторонами. Це може стосуватись розрахунків, строків виконання. В такому разі у змісті договору мають бути передбаченні обставини, при настанні яких змінюються конкретні умови, а також процедура зміни. Треба врахувати, що зміна умов договору повинна здійснюватись у тій же формі. В якій був укладений договір.

Суб’єкти цив. правовідносин, укладаючи договір, можуть застерегти в ньому право всіх чи будь-якої зі сторін вчинити односторонню відмову від нього або вдатися до односторонньої зміни його умов. За своєю природою і правовими наслідками одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, вчинена з підстав, передбачених законом або договором, є одностороннім правочином у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України, оскільки вона спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зі змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння зміна його умов може бути правомірною і неправомірною. Про правомірну односторонню зміну його умов йдеться тоді, коли така відмова або зміна вчинюються на підставі відповідної вказівки закону або договору наприклад, ч. 4 ст. 4 Закону України "Про поставки продукції для державних потреб", абз. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державне оборонне замовлення ". одностороння зміна його умов є одним із законних способів поведінки сторони зобов’язання в тому випадку, коли інша сторона порушила зобов’язання, тобто не виконала його або виконала неналежним чином.. Натомість неправомірною в тому разі, коли її вчинено за відсутності законної чи договірної підстави.

Зустрічаються випадки, коли необхідно замінити одне фінансове зобов’язання іншим (наприклад, з віддаленішим строком платежу), об’єднати кілька зобов’язань в одне (консолідувати платежі) тощо. Принцип, виходячи з якого, мають змінювати умови контрактів, називається фінансовою еквівалентністю зобов’язань. Принцип фінансової еквівалентності полягає в тому, що за будь-якої заміни умов контрактів фінансові зобов’язання до і після вказаних змін залишаються однаковими, тобто зберігається незбитковість для обох сторін.

10. Зобовязання у житловій сфері

Договір купівлі-продажу житлового будинку і квартири має (порівняно з загальними правилами купівлі-продажу) відповідні особливості. Наприклад форма- обов'язково повинен бути нотаріально посвідченим і підлягає державній реєстрації.
Інколи квартири продають спадкоємці померлого, Необхідно пам'ятати, що власником особа стає тільки через шість місяців після відкриття спадщини, отримавши в нотаріальній конторі свідоцтво про прийняття спадщини.
Якщо будинок належить подружжю на праві спільної власності, необхідна взаємна згода їх на його продаж. Така згода має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Різноманітні господарські забудови (літня кухня, сарай та ін.) відповідно до цієї Інструкції є підсобними забудовами і становлять разом з будинком єдине ціле. У разі продажу будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору куп-продажу не було передбачено інше.
Якщо квартира належить державній організації, то її можна продати тільки з дозволу Фонду державного майна України.
Ціна будинку (квартири), що продається, визначається угодою сторін, але не може бути меншою за балансову оцінку, яку зазначено в довідці-характеристиці.
Після посвідчення договору куп-продажу покупець зобов'язаний звернутись до Бюро технічної інвентаризації і перереєструвати на себе придбане домоволодіння.
Покупець має право заявити претензію за недоліками в будинку, якщо їх було виявлено не пізніше ніж за три роки з дня передачі будинку покупцеві, а якщо день передачі установити неможливо — з дня укладення договору куп-продажу.
Особливості міни житла

Договір міни житла є двостороннім, оплатним, консенсусним. За договором міни може бути встановлена доплата за житло більшої вартості, яке обмінюється на житлі меншої вартості, але при цьому не можна в цьому випадку говорити про те, що полягає договір купівлі-продажу.

Особливості дарування

Договір даруваннянерухомої речі (напр, квартири) укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом.,

Особливості договору найму (оренди) житла

За договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ст. 810 ЦК).

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний або консенсуальний, відплатний, строковий, письм.форма.

Специфіка договору найму (оренди) житла полягає в наявності низки особливостей змісту прав та обов'язків сторін, зокрема наймача. Основні обов'язки наймача житла:

1) використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані 2) своєчасно вносити плату за житло (у строк встановлений договором найму житла, а якщо строк не встановлено — щомісяця) 3) здійснювати поточний ремонт житла, переданого у найм, якщо інше не встановлено договором.

Наймач має право: 1) вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому за взаємною згодою з особами, які постійно проживають разом із ним, та за згодою наймодавця; 2) переважне право на укладення договору найму житла на новий строк у разі спливу строку договору, а у разі продажу житла — переважне перед іншими особами право на його придбання;

11. Зобовязання у зовнішньоекономічній сфері

Відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну д-сть” під поняттям зовнішньоекономічного договору розуміють матеріально оформлену угоду двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній д-сті.

Суб’єкти ЗЕД діяльності мають право укладати будь-які ЗЕД договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Звертає на себе увагу формулювання визначення ЗЕ договору в Законі. У ньому вказується, що суб’єктом укладення даного договору є “суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності”. Суб’єкти ЗЕ діяльності мають право здійснювати ЗЕ д-сть лише після держ. реєстрації їх як учасників ЗЕ д-сті, що здійснює Мінекономіки (ст. 5 Закону). Таким чином, лише той суб’єкт, який у передбаченому законодавством України порядку зареєстрований суб’єктом ЗЕ д-сті, має право на укладення такого договору. Про це також йдеться в ст. 6 Закону, де зазначається, що суб’єкти, які є сторонами ЗЕ договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору, де поряд з іншими умовами (наявність реєстрації юридичної особи, правоздатність та дієздатність фізичної та юридичної особи тощо) повинна бути реєстрація суб’єктом ЗЕ діяльності.

ЗЕД договір (контракт) є консенсуальним і укладається в письмовій формі Письмова форма є важливою в тому плані, що додатково розширює можливості З договору. Так, внаслідок здійснення діяльності з підакцизними товарами на оригіналі ЗЕ контракту ДПА робиться відмітка про кількість виданих акцизних марок, які необхідні для товарів, які імпортуватимуться в Україну через деякий час, виходячи з умов ЗЕД договору (контракту). На “зворотному шляху”, а саме при ввезенні алкогольних напоїв на територію України, у контракті ДПА робиться відмітка про кількість завезених товарів, що маркуються. При цьому, якщо товар ввозиться кількома партіями, відмітка робиться про кожну партію. Як бачимо, якби не була додержана письмова форма ЗЕ договору (контракту), здійснення такої діяльності було б юридично не можливим. Форма ЗЕ угоди визначається правом місця її укладення. Так, якщо угода була укладена за правом іноземної держави у формі, яка не передбачена законодавством України, то даний договір не може бути визнаний недійсним.Відповідно до ст. 383 ГК України Кабмін з метою забезпечення відповідності ЗЕ договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію.

ПРОБЛЕМА МОВНОГО БАРЄРУ!!!!!!! виходячи із норм українського законодавства, можна говорити про те, що зовнішньоекономічний договір (контракт) суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України з іноземною стороною має укладатися українською мовою та мовою іншої сторони, тобто іноземною мовою. Відтак, ЗЕ договір (контракт) постає як текст, що укладаються різними мовами, і тому є багатомовним.

ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ СУБЄКТІВ!!!!! Із нормативного визначен­ня ЗЕ договору випливає, що нібито його сторони завжди є суб'єкти господа­рювання, насправді це не так. Наприклад, ЗЕД може мати вияв у створенні суб'єктами ЗЕ дія­льності банківських, кредитних та страхових уста­нов як за межами, так і на території України, а також підприємницька діяльність на території України та за її межами, пов'язана із наданням ліцензій. У свою чергу, для того, щоб укласти установчий чи ліцензійний договори, сторонам не потрібно мати статус суб'єктів господарювання.

12.Зобов’язання в інвестиційній сфері Згідно з Закону України “Про інвестиційну діяльність” основним правовим документом що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), який іменується інвестиційним договором - це угода двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов’язки, спрямовані на реалізацію іноземних інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту. В результаті наукових досліджень виявлена основна відмінність інвестиційного договору від інших цивільно-правових договорів, якою є досягнення кінцевої мети, а саме – здійснення інвестицій та одержання прибутку. На інвестиційні договори поширюються (крім загальних цивілістичних норм) положення ГКУ, ЗУ“Про зовнішньоекономічну д-сть”, а також ЗУ«Про режим іноземного інвестування», Про інвестиційну діяльність

Умови: Предмет. сторони договору - інвестором і реципієнтом, Ціна,Строк.

Правовий зв’язок інвестора і матеріального об’єкта інвестиційного правовідношення – інвестиційний титул, що поділяється на первинний інвестиційний титул, який відбиває зв’язок інвестора з вкладеними ним цінностями до моменту вкладення, і вторинний – після вкладення.

До цивільно-правових інвестиційних договорів відносяться договори про спільну інвестиційну діяльність, установчий договір, договір на придбання акцій на первинному ринку цінних паперів не в процесі приватизації, ліцензійні угоди, договір франчайзингу, лізингу, кредитний договір і деякі договори на надання послуг як інвестиції. Кредитний договір є інвестиційним договором, який закріплює позичкову форму інвестування з умовою вкладення коштів в об’єкти підприємницької діяльності. Договір підряду на капітальне будівництво не є суто інвестиційним, тому що відносини по ньому не носять двостороннього інвестиційного зобов’язуючого характеру. Одна сторона (інвестор) дійсно бажає вкласти кошти в реальний об’єкт інвестування (основні фонди) шляхом здійснення нового будівництва чи реновації. Інша сторона – підрядник, зовсім не має на меті реалізацію інвестиції й одержання прибутку від її використання, її інтерес обмежується лише своєчасним здійсненням будівництва об’єкта.

Інвестиційною угодою з особливим суб’єктним складом є договір між приватним інвестором і державою або територіальною громадою, в якому визначаються умови допуску і функціонування приватного інвестора в даній країні або на даній території, взаємні права й обов’язки вкладника капіталу і держави (територіальної громади). Такими угодами є концесійні угоди та договори про реалізацію інвестиційного проекту у вільній економічній зоні (39 ГК України).

Що стосується договорів про реалізацію інвестиційного проекту у вільній економічній зоні, то такі договори не можна суворо віднести ні до цивільно-правових договорів, ні до адміністративних актів і тому вони теж мають особливий суб’єктний склад. Такий договір є специфічним тому, що

1. його суб’єктами є суверенна держава або територіальна громада та приватний інвестор;

2. предметом угоди є не майнові відносини, а пільги і гарантії в межах території даної держави;

3. угода укладається на підставі спеціального дозволу державних органів, що передбачає надання конкретному інвестору спеціального правового режиму.

Проблема полягає в нестабільності законодавства, це полягало в погіршенні становища інвесторів.

13. Зобов’язання в сфері виконання науково-дослідних робіт За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт підрядник(виконавець) зобов’язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Х-ка договору: двосоронній, консенсуальний, оплатний та укладається у простій письмовій формі. Істотними умовами договору є: - предмет( одержані в процесі проведення фундаментальних або прикладних наукових досліджень наукові результати, зокрема: нові знання, відкриття, винаходи ). Проблема: виконання науково-дослідних робіт пов’язане з процесом пізнання невідомого, носить елемент невизначеності, а тому не завжди в такому договори можна встановити його предмет конкретно. Тому розв’язати цю проблему сторони можуть шляхом окреслення переліку видів робіт, напрямів робіт, напрямів та рівня майбутніх досліджень, загальних вимог, яким повинен відповідати результат. – ціна ( складається з винагороди виконавцю, обов’язкових платежів та витрат на виконання робіт та встановлюється, як правило, у погодженому сторонами кошторисі ) - строк виконання робіт складається з моменту їх початку та кінця. Метою науково-дослідних робіт є науковий результат, який може мати як позитивний так і негативний характер.Тому договір на виконання згаданих робіт можна вважати виконаним належним чином незалежно від того, буде результат позитивним або негативним.