Тести до курсу філософія громадянського суспільства

 

Тема: 1 Ідея громадянського суспільства в Античній філософії

№1,0,1,1,1,60

Свобода у філософії Аристотеля це:

- пізнана необхідність;

- вроджений стан будь-якої людини;

- вільний вибір, обумовлений ментальним рішенням;

- стан душі, дарований від природи;

- стан розуму, обумовлений знанням необхідності.

 

№2,0,1,1,1,60

Аристотель вважає, що свобода – це:

- стан, однаково притаманний усім мешканцям полісу;

- стан, притаманний усім мешканцям демократичного полісу;

- вільний вибір, нічим не обумовлений;

- вільний вибір, обумовлений мовленням, спрямованим на усвідомлення

- блага;

- вільний вибір, обумовлений природними потребами.

 

№3,0,1,1,1,60

За Аристотелем, свобода людини визначається:

- під впливом природних сил;

- під впливом колективу;

- під впливом богів;

- у сфері ментального рішення;

- під впливом демократичного врядування;

 

№4,0,1,1,1,60

Значення свободи людини у філософії Аристотеля:

- має універсальний характер;

- визначається політичним режимом;

- стосується стану вільнонародження;

- має випадковий характер;

- визначається природним станом.

 

№5,0,1,1,1,60

За Аристотелем, найвища міра свободи дії людини стосується:

- сфери мистецтва;

- сфери політики;

- сфери природи;

- сфери ремесла;

- сфери науки.

 

 

№6,0,1,1,1,60

Згідно з Аристотелем, найповніша міра свободи людини може проявлятися – між названих – у такому політичному режимі:

- олігархічному;

- тиранічному,

- монархічному,

- аристократичному,

- демократичному.

 

№7,0,1,1,1,60

Найповніша міра свободи людини, згідно з Аристотелем, проявляється у політичному режимі:

- політії,

- монархічному,

- олігархічному,

- аристократичному,

- демократичному.

 

№8,0,1,1,1,60

Згідно з Аристотелем, соціальний стан людини-громадянина античного полісу обумовлений:

- лише походженням,

- сукупністю набутих чеснот,

- волею володаря,

- лише спадковістю,

- природним правом.

 

№9,0,1,1,1,60

Свобода людини античного полісу:

- поширювалася на приватну сферу життя,

- стосувалася публічної сфери,

- обумовлювалася винятково соціальним статусом особи;

- стосувалася господарської діяльності,

- поширювалася на все суспільство.

 

№10,0,1,1,1,60

На думку Аристотеля, існування людей, що перебувають у рабському стані пояснюється з причин:

- природного становища людини,

- відсутності чеснот, притаманних для громадянина,

- відсутності бажання бути вільним,

- загарбницьких війн,

- тиранічної влади.

 

№11,0,1,1,1,60

Людина античного полісу, в залежності від його державного ладу:

- могла змінити всій соціальний статус і стати вільною,

- не могла змінити свого статусу і стати вільною,

- завжди залишалася в одному й тому ж статусі,

- могла з власної волі змінити свій статус.

 

 

№12,0,1,1,1,60

Відмінність між свободою в античному полісі і свободою в Новий Час полягає в тому, що

- людина Нового часу більше зайнята політичною активністю;

- людина Нового часу володіє правом на приватну свободу;

- людина Нового часу має меншу частку приватної свободи, ніж в античності;

- людина Античності має більшу частку приватної свободи;

- в Античності чоловік і жінка володіли рівним правом на свободу.

 

№13,0,1,1,1,60

Свобода в античному полісі полягає:

- у публічній активності громадян;

- у приватній активності громадян;

- у господарській активності населення;

- у праві бути громадянином;

- у володінні власним майном.

 

 

№14,0,1,1,1,60

В античному полісі свобода людини:

- носила індивідуальний характер;

- була цілком приватною справою;

- була несумісною з авторитетом громади;

- була підпорядкована авторитетові колективного правління;

- мала випадковий характер.

 

№15,0,1,1,1,60

Свобода в античному полісі стосувалася:

- можливості вести незалежне приватне життя;

- можливості обирати віру;

- можливості бути незалежним у своїх домашніх справах;

- можливості громадянина брати участь у виборах;

- можливостей громадянина бути вільним в особистому житті.

 

№16,0,1,1,1,60

В античному полісі:

- людина відстоювала свої індивідуальні права;

- людина не мала поняття про індивідуальні права;

- індивідуальні права визнавалися демократичним врядуванням;

- індивідуальні права стосувалися лише громадян;

- індивідуальні права дарувалися верховною владою.

 

№17,0,1,1,1,60

Стан свободи людини суспільства Модерного часу викликаний, зокрема:

- зростанням кількості населення;

- раціональністю монархічної влади;

- прагненням монархів жити у мирі;

- свідомою волею володарів відмовлятися він насильства;

- можливостями торгівлі, якою досягається збагачення без війни;

 

№18,0,1,1,1,60

Серед усіх грецьких полісів, Афінський спосіб життя сприяв найпомітнішій індивідуальній свободі у порівнянні з іншими полісами через те, що:

- в Афінах було найчисельніше населення;

- афіняни були найосвіченіші серед решти;

- серед усіх занять в Афінах було найрозвинутішим заняття ремеслом і

- торгівлею;

- стратеги Афін запроваджували заборону на торгівлю і грошовий обіг;

 

№19,0,1,1,1,60

Статус громадянина в Афінах:

- ніколи не надавався чужинцям;

- надавався винятково у спадок від батька;

- надавався винятково на основі майнового цензу;

- міг надаватися рабам;

- надавався чужинцям, які прибували займатися ремеслом.

 

№20,0,1,1,1,60

Звичай піддавати людину остракізму в античному полісі – свідчить:

- про наявність індивідуальної свободи;

- про невід’ємність права на свободу і громадянство;

- про непідпорядкованість особи колективному рішенню;

- про справедливість колективного рішення стосовно пошанування свободи

- людини;

- про підпорядкування індивіда верховній владі суспільного організму

 

№ 21,0,1,1,1,50

Згідно з Аристотелем, значення слова «громадянин»:

- може змінюватися у залежності від політичного режиму

- не може змінюватися від політичного режиму

- не залежить від політичного режиму

 

№ 22,0,1,1,1,60

Поняття «politike koinonia» у філософії Аристотеля позначає:

- будь-яке суспільство давнього світу

- винятково афінське суспільство

- суспільство, що складається з громадян

- суспільство, що складається з громадян і рабів античного полісу

 

№ 23,0,1,1,1,40

У соціальній філософії Аристотеля стан «politike koinonia» визначається:

- під впливом природних чинників

- під впливом суспільної орієнтації на спільну мету

- безвідносно від орієнтації на спільну мету

 

№ 24,0,1,1,1,30

На переконання Аристотеля, полісна політична спільнота:

- існує незалежно від етичного виміру життя

- прямо пов’язана з етичним виміром життя

 

№ 25,0,1,1,1,30

У філософії Аристотеля взаємодія між державою і суспільством:

- є незалежною від етосу спільноти

- визначається етосом спільноти

 

№ 26,0,1,1,1,30

Аристотель вважає, що сімя як суспільний інститут:

- перебуває поза полісною соціальністю

- належить до соціальності полісної

 

№ 27,0,1,1,1,40

Поняття полісної соціальності у концепції Аристотеля:

- характеризується як моністична, тотальна єдність суспільних форм життя

- характеризується як розмаїта полісна єдність

 

№ 28,0,1,1,1,30

У античному афінському полісі громадянське суспільство:

- існує як реальна соціально-політична дійсність

- не існує як реальна дійсність

 

№ 29,0,1,1,1,40

Ідея громадянського суспільства зароджується:

- у філософії Давньої Греції класичної доби

- у філософії Нового часу

- у філософії новітній

 

№ 30,0,1,1,1,60

У концепції Цицерона основою права є:

- релігійне ставлення до світу

- природна схильність людини любити іншу людину

- культурна традиція народу

- свобода як така

 

№ 31,0,1,1,1,40

Цицерон, характеризуючи громадянську спільноту, вважає, що:

- право є основою законів в державі

- право встановлюється законами у державі

 

№ 32,0,1,1,1,30

Вперше поняття «громадянська спільнота» застосовує:

- Т. Гоббс

- Аристотель

- Цицерон

- М. Аврелій