Тема: 1 Ідея громадянського суспільства в Античній філософії
№1,0,1,1,1,60
Свобода у філософії Аристотеля це:
- пізнана необхідність;
- вроджений стан будь-якої людини;
- вільний вибір, обумовлений ментальним рішенням;
- стан душі, дарований від природи;
- стан розуму, обумовлений знанням необхідності.
№2,0,1,1,1,60
Аристотель вважає, що свобода – це:
- стан, однаково притаманний усім мешканцям полісу;
- стан, притаманний усім мешканцям демократичного полісу;
- вільний вибір, нічим не обумовлений;
- вільний вибір, обумовлений мовленням, спрямованим на усвідомлення
- блага;
- вільний вибір, обумовлений природними потребами.
№3,0,1,1,1,60
За Аристотелем, свобода людини визначається:
- під впливом природних сил;
- під впливом колективу;
- під впливом богів;
- у сфері ментального рішення;
- під впливом демократичного врядування;
№4,0,1,1,1,60
Значення свободи людини у філософії Аристотеля:
- має універсальний характер;
- визначається політичним режимом;
- стосується стану вільнонародження;
- має випадковий характер;
- визначається природним станом.
№5,0,1,1,1,60
За Аристотелем, найвища міра свободи дії людини стосується:
- сфери мистецтва;
- сфери політики;
- сфери природи;
- сфери ремесла;
- сфери науки.
№6,0,1,1,1,60
Згідно з Аристотелем, найповніша міра свободи людини може проявлятися – між названих – у такому політичному режимі:
- олігархічному;
- тиранічному,
- монархічному,
- аристократичному,
- демократичному.
№7,0,1,1,1,60
Найповніша міра свободи людини, згідно з Аристотелем, проявляється у політичному режимі:
- політії,
- монархічному,
- олігархічному,
- аристократичному,
- демократичному.
№8,0,1,1,1,60
Згідно з Аристотелем, соціальний стан людини-громадянина античного полісу обумовлений:
- лише походженням,
- сукупністю набутих чеснот,
- волею володаря,
- лише спадковістю,
- природним правом.
№9,0,1,1,1,60
Свобода людини античного полісу:
- поширювалася на приватну сферу життя,
- стосувалася публічної сфери,
- обумовлювалася винятково соціальним статусом особи;
- стосувалася господарської діяльності,
- поширювалася на все суспільство.
№10,0,1,1,1,60
На думку Аристотеля, існування людей, що перебувають у рабському стані пояснюється з причин:
- природного становища людини,
- відсутності чеснот, притаманних для громадянина,
- відсутності бажання бути вільним,
- загарбницьких війн,
- тиранічної влади.
№11,0,1,1,1,60
Людина античного полісу, в залежності від його державного ладу:
- могла змінити всій соціальний статус і стати вільною,
- не могла змінити свого статусу і стати вільною,
- завжди залишалася в одному й тому ж статусі,
- могла з власної волі змінити свій статус.
№12,0,1,1,1,60
Відмінність між свободою в античному полісі і свободою в Новий Час полягає в тому, що
- людина Нового часу більше зайнята політичною активністю;
- людина Нового часу володіє правом на приватну свободу;
- людина Нового часу має меншу частку приватної свободи, ніж в античності;
- людина Античності має більшу частку приватної свободи;
- в Античності чоловік і жінка володіли рівним правом на свободу.
№13,0,1,1,1,60
Свобода в античному полісі полягає:
- у публічній активності громадян;
- у приватній активності громадян;
- у господарській активності населення;
- у праві бути громадянином;
- у володінні власним майном.
№14,0,1,1,1,60
В античному полісі свобода людини:
- носила індивідуальний характер;
- була цілком приватною справою;
- була несумісною з авторитетом громади;
- була підпорядкована авторитетові колективного правління;
- мала випадковий характер.
№15,0,1,1,1,60
Свобода в античному полісі стосувалася:
- можливості вести незалежне приватне життя;
- можливості обирати віру;
- можливості бути незалежним у своїх домашніх справах;
- можливості громадянина брати участь у виборах;
- можливостей громадянина бути вільним в особистому житті.
№16,0,1,1,1,60
В античному полісі:
- людина відстоювала свої індивідуальні права;
- людина не мала поняття про індивідуальні права;
- індивідуальні права визнавалися демократичним врядуванням;
- індивідуальні права стосувалися лише громадян;
- індивідуальні права дарувалися верховною владою.
№17,0,1,1,1,60
Стан свободи людини суспільства Модерного часу викликаний, зокрема:
- зростанням кількості населення;
- раціональністю монархічної влади;
- прагненням монархів жити у мирі;
- свідомою волею володарів відмовлятися він насильства;
- можливостями торгівлі, якою досягається збагачення без війни;
№18,0,1,1,1,60
Серед усіх грецьких полісів, Афінський спосіб життя сприяв найпомітнішій індивідуальній свободі у порівнянні з іншими полісами через те, що:
- в Афінах було найчисельніше населення;
- афіняни були найосвіченіші серед решти;
- серед усіх занять в Афінах було найрозвинутішим заняття ремеслом і
- торгівлею;
- стратеги Афін запроваджували заборону на торгівлю і грошовий обіг;
№19,0,1,1,1,60
Статус громадянина в Афінах:
- ніколи не надавався чужинцям;
- надавався винятково у спадок від батька;
- надавався винятково на основі майнового цензу;
- міг надаватися рабам;
- надавався чужинцям, які прибували займатися ремеслом.
№20,0,1,1,1,60
Звичай піддавати людину остракізму в античному полісі – свідчить:
- про наявність індивідуальної свободи;
- про невід’ємність права на свободу і громадянство;
- про непідпорядкованість особи колективному рішенню;
- про справедливість колективного рішення стосовно пошанування свободи
- людини;
- про підпорядкування індивіда верховній владі суспільного організму
№ 21,0,1,1,1,50
Згідно з Аристотелем, значення слова «громадянин»:
- може змінюватися у залежності від політичного режиму
- не може змінюватися від політичного режиму
- не залежить від політичного режиму
№ 22,0,1,1,1,60
Поняття «politike koinonia» у філософії Аристотеля позначає:
- будь-яке суспільство давнього світу
- винятково афінське суспільство
- суспільство, що складається з громадян
- суспільство, що складається з громадян і рабів античного полісу
№ 23,0,1,1,1,40
У соціальній філософії Аристотеля стан «politike koinonia» визначається:
- під впливом природних чинників
- під впливом суспільної орієнтації на спільну мету
- безвідносно від орієнтації на спільну мету
№ 24,0,1,1,1,30
На переконання Аристотеля, полісна політична спільнота:
- існує незалежно від етичного виміру життя
- прямо пов’язана з етичним виміром життя
№ 25,0,1,1,1,30
У філософії Аристотеля взаємодія між державою і суспільством:
- є незалежною від етосу спільноти
- визначається етосом спільноти
№ 26,0,1,1,1,30
Аристотель вважає, що сімя як суспільний інститут:
- перебуває поза полісною соціальністю
- належить до соціальності полісної
№ 27,0,1,1,1,40
Поняття полісної соціальності у концепції Аристотеля:
- характеризується як моністична, тотальна єдність суспільних форм життя
- характеризується як розмаїта полісна єдність
№ 28,0,1,1,1,30
У античному афінському полісі громадянське суспільство:
- існує як реальна соціально-політична дійсність
- не існує як реальна дійсність
№ 29,0,1,1,1,40
Ідея громадянського суспільства зароджується:
- у філософії Давньої Греції класичної доби
- у філософії Нового часу
- у філософії новітній
№ 30,0,1,1,1,60
У концепції Цицерона основою права є:
- релігійне ставлення до світу
- природна схильність людини любити іншу людину
- культурна традиція народу
- свобода як така
№ 31,0,1,1,1,40
Цицерон, характеризуючи громадянську спільноту, вважає, що:
- право є основою законів в державі
- право встановлюється законами у державі
№ 32,0,1,1,1,30
Вперше поняття «громадянська спільнота» застосовує:
- Т. Гоббс
- Аристотель
- Цицерон
- М. Аврелій
