Основні системи управління запасами матеріальних ресурсів

Логістична система управління запасами проектується з метою безперервного забезпечення споживача яким-небудь видом матеріального ресурсу. Реалізація цієї мети досягається рішенням наступних задач:

• облік поточного рівня запасу на складах різних рівнем;

• визначення розміру гарантійного (страхового) запасу;

• розрахунок розміру замовлення;

• визначення інтервалу часу між замовленнями.

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління запасами були розроблено дві основні системи управління, які вирішують поставлені задачі, відповідаючи меті безперервного забезпечення споживача матеріальними ресурсами. Такими системами є:

1) система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

2) система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

Щодо першої із перелічених систем управління запасами, то сама назва цієї системи говорить про основоположний її параметр. Це — розмір замовлення. Він є строго зафіксований і не змінюється ні за яких умов роботи системи. Тому визначення розміру замовлення є першою задачею, яка розв'язується при роботі з даною системою управління запасами.

У вітчизняній практиці часто виникає ситуація, коли розмір замовлення визначається за якихось суб’єктивних організаційних міркуваннях. Тим часом в системі з фіксованим розміром замовлення обсяг закупівлі повинен бути не тільки раціональним, але і оптимальним, тобто найкращим. Оскільки ми розглядаємо проблему управління запасами в логістичній системі окремої організації або економіки в цілому, то критерієм оптимізації повинен бути мінімум сукупних витрат на зберігання запасів і повторення замовлення. Даний критерій враховує три чинники, що діють на величину названих сукупних витрат, а саме:

• площа складських приміщень, що використовується;

• витрати на зберігання запасів;

• вартість оформлення замовлення.

Ці чинники тісно взаємозв'язані між собою, причому сам напрям їх взаємодії проявляється неоднаково в різних випадках. Бажання максимально заощадити витрати на зберігання запасів викликає зростання витрат на оформлення замовлень. Економія витрат на повторення замовлення призводить до втрат, пов'язаних із змістом зайвих складських приміщень, і, крім того, знижує рівень обслуговування споживача. При максимальному завантаженні складських приміщень значно збільшуютьсявитрати на зберігання запасів, більш вірогідний ризик появи неліквідних запасів.

Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями — друга і остання система управління запасами, яка відноситься до основних. В системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, як випливає з назви, замовлення робляться в строго певні моменти часу, які відстоять один від одного на рівні інтервали, наприклад один раз в місяць, один раз в тиждень, один раз в 14 днів тощо.

Визначити інтервал часу між замовленнями можна з урахуванням оптимального розміру замовлення. Оптимальний розмір замовлення дозволяє мінімізувати сукупні витрати на зберігання запасу і повторення замовлення, а також досягти як найкращого поєднання взаємодіючих чинників, таких як площа складських приміщень, що використовується, витрати на зберігання запасів і вартість замовлення. Початкові дані для розрахунку параметрів системи наступні:

• потреба в продукті, шт., що замовляється.;

• інтервал часу між замовленнями, дні;

• час поставки, дні;

• можлива затримка поставки, дні.

Оскільки в даній системі момент замовлення наперед був визначений і не міняється ні за яких обставин, постійно перераховуваним параметром є саме розмір замовлення.

Порівняння розглянутих систем управління запасами приводить до висновку про наявність у них взаємних недоліків і переваг. Система з фіксованим розміром замовлення вимагає безперервного обліку поточного запасу на складі. Навпаки, система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями вимагає лише періодичного контролю кількості запасу. Необхідність постійного обліку запасу в системі з фіксованим розміром замовлення можна убачати як основний її недолік. Навпаки, відсутність постійного контролю над поточним запасом в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями є її основною перевагою перед першою системою.

Наслідком переваги системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями є те, що в системі з фіксованим розміром замовлення максимальний бажаний запас завжди має менший розмір, ніж в першій системі. Це приводить до економії на витратах за обсягом запасів на складі за рахунок скорочення площ, займаних запасами, що, у свою чергу, складає перевагу системи з фіксованим розміром замовлення перед системою з фіксованим інтервалом часу між замовленнями. Переваги і недоліки розглянутих систем управління запасами були зведені в табл. 12.1.

Таблиця 12.1