Поняття, фактори й елементи умов праці

Умови праці - «сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці».

На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи (самост.)

Державне регулювання умов праці

Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України.

Закон України «Про підприємства в Україні» визначає, що підприємство зобов’язано забезпечити всім працівникам безпечні та нешкідливі умови праці та несе у встановленому законодавством порядку відповідальність за шкоду, заподіяну їхньому здоров’ю та працездатності.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя та здоров’я в процесі трудової діяльності, установлює єдиний порядок охорони праці в Україні.

Державне управління охороною праці та державне регулювання умов праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці, Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Соціально-економічні заходи щодо охорони праці передбачають: обов’язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків та професійних захворювань; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги працівникам на роботах з важкими та шкідливими умовами праці; відшкодування власником шкоди у зв’язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я (або його сім’ї в разі смерті потерпілого), пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, а також моральної шкоди.

Лікувально-профілактичні заходи передбачають попередній та періодичний медичні огляди працівників; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві

Згідно з гігієнічною класифікацією праці умови праці поділяються на 3 класи:
1-й клас — оптимальні умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.
2-й клас — допустимі умови — можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламен­тованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їхнє потомство в найближчий та віддалений періоди.

3-й клас — шкідливі умови — перевищують гігієнічні нормативи та здатні несприятливо впливати на організм працюючого та/або його потомство.
Важливе значення має оцінювання умов праці й визначення ступеня шкідливості та небезпечності умов праці.

Комплексне оцінювання всіх факторів виробничого середовища здійснюється за допомогою атестації робочих місць, яка проводиться в усіх організаціях незалежно від форм власності.

Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища та важ­кості праці визначається в балах за гігієнічною класифікацією праці.

Залежно від загальної оцінки всіх факторів визначається величина доплати до тарифної ставки (табл.1).

Таблиця 1. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ВЕЛИЧИНИ ДОПЛАТ ДО ТАРИФНОЇ СТАВКИ

Умови праці	Х факт., бал	Величина доплат до тариф. ставки, %
Шкідливі та важкі	До 2-х 2,1—4,0 4,1—6,0	4 8 12
Особливо шкідливі та особливо важкі	6,1—8,0 8,1—10,0 більше 10	16 20 24

Фактичні показники рівня елементів виробничого середовища встановлюються вимірюваннями за допомогою відповідної апаратури й оцінюються від 1 до 6 балів залежно від кількісного значення.

Залежно від рівня інтегральної оцінки умов праці виділяють шість категорій важкості праці (табл.2).

Таблиця 2. КАТЕГОРІЇ ВАЖКОСТІ ПРАЦІ

Категорії важкості праці	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VI
Інтегральна бальна оцінка	до 18	від 19 до 33	від 34 до 45	від 46 до 53	від 54 до 58	від 59 до 69
Доплати за умови праці	—	—	4—8 %	12—16 %	20 %	24 %

До першої категорії належать роботи, які виконуються в комфортних умовах виробничого середовища за оптимальної величини фізичного, розумового й нервово-емоційного навантаження.

До другої категорії належать роботи, що виконуються в умовах, які не перевищують гранично допустимих значень виробничих факторів і не призводять до відхилень у стані здоров’я працівників

До третьої категорії належать роботи з підвищеними м’язовими або нервово-емоційними навантаженнями, а також не зовсім сприятливими виробничими умовами (формувальники в ливарних цехах).

До четвертої категорії належать роботи, під час виконання яких вплив небезпечних і шкідливих виробничих факторів призводить до виробничо-обумовлених і професійних захворювань (сталевари).

До п’ятої категорії належать роботи, які виконуються в несприятливих (екстремальних) умовах (шахтарі на підземних роботах).

До шостої категорії належать роботи, які виконуються в особливо несприятливих умовах, а ознаки патологічного стану організму виявляються вже в першій половині зміни або в перші дні тижня (водолази, які працюють на великих глибинах).

Оцінювання умов праці визначенням її важкості є найбільш науково-обґрунтованим. Воно дає змогу точно визначити рівень компенсацій за несприятливі умови.