Фактори розміщення виробництв та їх структура.

Тема 6. Техніко-економічні особливості та фактори розміщення господарства

План: 1.Техніко-економічні особливості виробництва.

Фактори розміщення виробництв та їх структура.

1.Техніко-економічні особливості виробництва. Техніко-економічні особливості виробництва – це ті об’єктивні вимоги до кількості і якості сировини та енергоносіїв, кваліфікації і витрат робочої сили, наближеності і ємності ринку збуту, витрат на НДКР, які відбиваються у собівартості виробництва і безпосередньо впливають на розміщення підприємств. Серед них найголовніші:

§ Матеріаломісткість - питомі витрати сировини та матеріалів на виготовлення одиниці готової продукції (або в натуральному, або в грошовому виразі).

Звичайно ступінь матеріаломісткості визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Якщо відношення сировини до готової продукції лише трохи перевищує одиницю, то виробництво нематеріаломістке; якщо ж кратність становить два й більше, то матеріаломісткість вважається високою.

Виробництва з великими витратами сировини на одиницю готової продукції, звичайно, треба розташовувати поблизу сировинної бази, щоб не робити завеликих відрахувань на транспорт. В усьому світі триває процес зниження матеріаломісткості виробництва, тому вплив сировинного фактора поступово зменшується.

§ Енергомісткість - питомі витрати палива та енергії на виготовлення одиниці готової продукції. Поділяється на електромісткість; паливомісткість тепломісткість;

За ступенем енергомісткості виділяються високоенергомісткі види виробництва (частка паливно-енергетичних витрат становить 30 — 45% витрат на вироблення продукції), середньоенергомісткі (15 — 30%) та неенергомісткі (менше за 15%).

До електромістких видів виробництва належить виплавляння легких металів (алюміній, титан, магній), електролітичне виплавляння міді, нікелю, феросплавів та сталі, виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку. Такі виробництва повинні розміщуватись поблизу великих джерел електроенергії, бажано біля гідроелектростанцій, що дають дешеву електроенергію. Так, найбільший український алюмінієвий завод розташований у Запоріжжі, біля Дніпрогес. До неелектромістких таких галузей належить машинобудування, легка й харчова промисловість.

До паливомістких належать виробництва, що споживають багато тепла. Сюди належить виробництво глинозему(напівфабрикат для одержання алюмінію), на одну тонну якого витрачається 3 тонни умовного палива, віскозного шовку (15 т у.п.), випічка хліба (2 т у.п.), виплавляння нікелю (50 т у.п.), виробництво соди (0,5 т у.п.), синтетичного каучуку, целюлози, цементу, скла, виплавляння цинку тощо. Паливомісткі види виробництва розташовуються поблизу паливних баз.

Особливе місце серед паливомістких галузей належить теплоелектростанціям. Для ДРЕС потужністю 3 млн. кВт треба приблизно 6,5 млн т.у.п. на рік. Зрозуміло, що ДРЕС, які обслуговують широке коло споживачів електроенергії, повинні розташовуватись поблизу джерел палива. Оскільки передавати електроенергію на великі відстані невигідно через чималі втрати у мережі, — ДРЕС „притягують” до себе енергомісткі виробництва.

Водомісткість. Найбільш водомістким видом виробництва є вирошування сільськогосподарських культур на зрошуваних землях. Так, на виробництво 1 т рису треба 8 тис. м³ води, бавовни— 5 тис. м³. У промисловості найбільш водомістким є виробництво продукції хімії органічного синтезу, а також очищення первинної текстильної сировини. Зокрема низьководомісткими є галузі з виробництвасуперфосфату, чавунного литва, соди. Середньоводомісткими є виробництво глинозему, кормових дріжджів, алюмінію. Висоководомісткими є галузі з очищення вовни, очищення бановнику, виробництва сталі, виробництва целюлози), синтетичного каучуку, віскозного шовку.

§ Трудомісткість - витрати живої праці (люд./год) на виробництво готової продукції;

§ Ринкомісткість - високі питомі витрати на сам процес реалізації готової продукції.

§ Наукомісткість – високі питомі витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи.

 

2.Фактори розміщення виробництва та їх структура. Означені техніко-економічні особливості спричиняють “дію” відповідних факторів:

2.1. Фактори розміщення виробництва індустріального періоду розвитку. Фактори розміщення – це сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розміщення господарського об'єкту, групи об'єктів, галузі або ж конкретного територіального погрупування господарських одиниць регіону. До цих факторів розміщення відносяться:

Сировинний фактор, який є провідним для таких видів виробництва, як гірничодобувна промисловість, лісопильна і целюлозно-паперова промисловість, виробництво соди, калійних добрив і т.д.

Паливно-енергетичний - цей фактор, за характером вплину на розміщення виробництва, близький до сировинного, де використовується різні види палива, (нафта, газ, вугілля і т.д.).

Водний фактор. Вплив цього фактораосновується на використанні природних ресурсів. Як правило, йдеться про прісну воду, що споживається у процесі виробництва.

2.2. Фактори розміщення виробництва постіндустріального періоду розвитку.

Фактор робочої сили (трудовий). Його дія пов'язана з демографічним потенціалом країни (регіону) і залежить від чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури. З розвитком науково-технічного прогресу, який супроводжується зростанням наукомісткості та ускладненням виробництва, роль трудового фактора збільшується.

Фактор науково-технічного прогресу та наукомісткості. Зміни у технології та організації виробництва, можуть істотно вплинути на розміщення господарства.

Логічно похідним від фактору науково-технічного прогресу є фактор наукомісткості виробництва. До наукомістких належать усі виробництва, які потребують, по-перше, висококваліфікованих працівників, а, по-друге, великих вкладень у науково-дослідну базу.

Фактор ринкової кон'юнктури. Конкретні умови відтвореннятоварів, послуг, робочоїсили становлять поняття ринкової кон'юнктури. Фактори кон'юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості. Кон'юнктура ринку здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою у них.

Споживацький фактор. Дій цього фактора виявляється у наближенні виробництва до місць споживання готової продукції.

2.3. Фактори розміщення виробництва, спричинені географічним середовищем. Транспортний фактор. Цей фактор відбиває у собі найважливіші риси географічного середовища – протяжність та площу. Частка транспортних витрат на одиницю вантажу залежить від його вартості і способу транспортування.

Фактор економіко-географічного положення. Економіко-географічним положенням (ЕГП) об'єкта називається сукупність його відношень до інших економіко-географічних об'єктів, що лежать поза ним, до джерел природних і трудовихресурсів, ринків збуту продукції, а також можливість виробничої кооперації з іншими об'єктами, транспортна забезпеченість, екологічна ситуація.

Екологічний фактор. З розвитком світовоїекономіки, зі збільшенням кількості підприємств та їхніх потужностей, і з залученням все більших обсягів природних ресурсів до виробництвазростає значення екологічного фактора в розміщенні господарства.