В юридичній літературі під суб'єктами управління розуміють носія прав і обов'язків у тій чи іншій сфері правовідносин, здатного своїми діями реалізовувати надані права й виконувати покладені на них обов'язки. Це означає, що суб'єкт права повинен мати комплекс передумов, які б дозволяли надати йому певні суб'єктивні права і обов'язки. До таких передумов належать:
1) наявність певної організаційно-правової форми, в якій здійснюється господарська або управлінська діяльність. Організаційно-правова форма передбачає, по-перше, певну структуру суб'єкта (органа управління), яка регулюється нормами права, статутним або штатно-посадовим розкладом. По-друге, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації, який в основному встановлюється законодавством України;
2) зовнішня відокремленість, яка характеризується наявністю системоутворюючих ознак, а саме: юридично відокремлене і закріплене майно, самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках, установчі документи (договір, статут, акт про створення суб'єкта, положення) та інші атрибути;
3). здатність виражати і здійснювати волю у відносинах з державою, або державну волю в процесі управління, можливість набувати від свого майнові й особисті немайнові права, вступати в зобов'язання і виступати в судових органах.
Управління транспортом як цілісною єдиною системою персоніфіковано, уніфіковано та розподілено між органами державної влади відповідно до їх компетенції Управління транспортом здійснюють:
· Верховна Рада України;
· Кабінет Міністрів України;
· Міністерство транспорту України;
· спеціально уповноважені на це органи транспорту відповідно до чинного законодавства;
· місцеві органи виконавчої влади (держадміністрації та органи місцевого самоврядування.
Кожний із зазначених органів здійснює управління в межах своєї компетенції та притаманними йому методами. Вищі органи законодавчої і виконавчої влади приймають відповідні закони, постанови, статути, інші нормативні акти, спрямовані на забезпечення діяльності різних видів транспорту і транспортної системи в цілому. Спеціально уповноважені транспортні органи та місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування забезпечують виконання законів, нормативних актів вищих органів влади й приймають свої нормативні акти, а також акти застосування норм права, спрямовані на безпосереднє виконання завдань, пов'язаних з перевезенням пасажирів і вантажів, з організацією роботи транспорту в цілому.
Існують такі державні органи управління окремими підгалузями транспортного комплексу:
1. На автомобільному транспорті — Державний департамент автомобільного транспорту (Укравтотранс).
2. На авіаційному транспорті — Державний департамент авіаційного транспорту (Укравіатранс).
3. На залізничному транспорті — Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця)
4. На водному транспорті — Державний департамент морського й річкового транспорту (Укрморрічфлот)
Закон України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить затвердження маршрутів і графіків рухумісцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту. Але законом України «Про транспорт» забороняється втручання органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади в господарську діяльність підприємств транспорту, відволікання їх експлуатаційного персоналу на інші роботи.
Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади здійснюють контроль за роботою приміського пасажирського транспорту, вокзалів,погодження тарифів у приміських сполученнях.
