Форми і методи управління транспортом

В юридичній управлінській літературі загальновизнаної класифікації немає, але найбільш поширеними є два варіанти:

1) залежно від юридичних наслідків;

2) за ступенем правової регламентації процесу їх застосування.

Залежно від юридичних наслідків форми управління транспортом можна поділити на правові і неправові.

Правові форми повязанні з виданням правових актів, які тягнуть за собою виникнення, припинення або зміну транспортних відносині потребують чіткого юридичного вираження і регламентовану процедуру здійснення.

Неправові форми, не припиняють, не змінюють, не порушують транспортних правовідносин, а надають органам управління можливість розвитку ініціативита самостійного вибору

За ступенем правової регламентації процесу їх застосування можна виділити такі форми:

1) видання провідних актів управління транспортом і застосування норм транспортного права;

2) укладення договорів;

3) здійснення організаційних заходів (інструктування, збори і трму подібне);

4) здійснення матеріально-технічних операцій (інформаційна робота, статистика, облік, діловодство).

Управління транспортом здійснюється різноманітними способами, прийомами і засобами, що в юридичній літературі прийнято називати методами управління, з допомогою яких компетентний орган або повноважний суб'єкт здійснює практичний вплив на поведінку керованого об'єкта з метою досягнення певного управлінського результату.

Залежно від способу впливу та потреб процесу управління методи управління транспортом можна поділити на методи переконання, заохочення і примусу.

Метод переконання — це спосіб цілеспрямованого впливу на свідомість і поведінку учасників транспортних відносин, який проявляється в комплексі роз'яснювальних, рекомендаційних і заохочувальних заходів з метою забезпечення правомірності їхньої поведінки.

Заохочення — це заходи матеріального та морального впливу як необхідної умови мотивації належної поведінки учасників транспортних відносин.

Примус — один з основних методів в теорії правління, який полягає в застосуванні уповноваженою особою (органом) виконавчої влади та іншими компетентними суб'єктами комплексу примусових заходів морального, матеріального та фізичного впливу на волю і поведінку учасників управлінських відносин, спрямованих на виконання поставлених завдань.

У сфері транспортних відносин застосовуються всі види державного примусу, а саме: кримінальний примус, цивільно-правовий примус, адміністративний примус.

Кримінальний примус – це сукупність правових заходів, спрямованих на забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки від злочинних посягань та запобігання злочинам.

Цивільно-правовий примус — це система засобів впливу на поведінку суб'єктів транспортних правовідносин, з допомогою яких забезпечується зміцнення майнового становища учасників цих відносин, формування у них впевненості в реалізації поставлених завдань.

Адміністративний примус — це сукупність заходів попередження, припинення та відповідальності за порушення нормативно-правових положень у сфері транспортної діяльності, які застосовуються в односторонньому порядку.

Контрольні питання:

1. Укажіть види транспорту і визначте їх.

2. Назвіть систему органів управління транспортом.

3. Визначте центральні органи управління транспортом.

4. Укажіть правові та неправові форми управління транспортом.

5. Які методи застосовуються при управлінні транспортом?

6. Перелічіть закони, якими регулюється транспортна діяльність.

7. Якими нормативними актами регулюється правовий статус органів управління транспортом?

8. Визначте поняття «правовий статус» і «правове регулюван­ня» та їх співвідношення.