План: 1. Природні ресурси та їх класифікація.
2. Запаси і категорії корисних копалин та природно-ресурсний потенціал.
1. Природні ресурси та їх класифікація. При взаємодії суспільства і природи природа виступає як важлива основа розвитку суспільства і використовується, насамперед у виді природних ресурсів. Природні ресурси - це всі ті елементи, властивості або результати функціонування природних систем, що використовуються або можуть бути використані в майбутньому для одержання сировини, палива, енергії або продовольства і т.п. Крім того, на соціально-економічні системи впливають і природні умови, що хоча не використовуються безпосередньо у виробництві, але можуть полегшувати або ускладнювати функціонування господарства. У зв'язку з розвитком науки і техніки усе більше природних умов одержують економічну оцінку і переходять у розряд природних ресурсів.
Таке розуміння природних ресурсів дає можливість здійснювати їхню класифікацію як по місцю в природних системах, так і по особливостях їхнього господарського використання. Один з найбільш загальних підходів складається в поділі всіх природних ресурсів на невичерпні і вичерпні.
До невичерпних відносяться ті, які зв'язані з енергією Сонця і внутрішніх глибин Землі, силами гравітації (енергія сонячних променів, вітру, геотермальна, припливів і відливів, кліматичні ресурси), а також води Світового океану.
Вичерпні ресурси розділяються на непоновлювані (корисні копалини, види живих організмів що зникають) і поновлювані (водні, ґрунтові, біологічні).
По господарському використанню всі ресурси можна розділити на:
1) ресурси для виробничої (промисловість, сільське господарство) і невиробничої сфери;
2) локальні (місцеві), національні (державні) і глобальні (світові);
3) детально вивчені, виявлені, прогнозовані. Викопні ресурси (корисні копалини) класифікують по ступеню їхнього геологічного вивчення.
Природна класифікація базується на приналежності природних ресурсів до тих або інших сфер географічної оболонки: мінеральні, кліматичні, земельні, водні, біологічні. У структурі природних ресурсів України провідна роль належить земельним і агрокліматичним ресурсам, значні також запаси корисних копалин (мінеральні ресурси), водних і лісових ресурсів. Ще дуже мало використовуються і не одержали належної оцінки рекреаційні ресурси.
Земельні ресурси. Земля - один з найбільш універсальних природних ресурсів, необхідний для всіх галузей господарства. Особливості земельних ресурсів полягають у тому, що їх не можуть замінити ніякі інші ресурси і вони повинні використовуватися там, де знаходяться. У цьому розумінні про землю можна говорити як про територіальний ресурс - основу розвитку суспільства.
В Україні частка сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель складає 70 %, орних земель - понад 55 %, що є одним з найбільш високих показників у Європі і світі. Забезпеченість ріллею також досить висока і складає від 0,15 га на один жителя в Закарпатті до 1,3-1,5 га в Миколаївській, Херсонській і Кіровоградській областях, а в середньому по Україні - 0,78 га (для порівняння: у Великобританії - 0,12 га, у Німеччині - 0,20 га, у середньому по Європі - 0,26 га, у світі - 0,29 га) (рис. 2). Розораність земель у Лісостеповій і Степовій зонах значно перевищує оптимальні показники, досягаючи 70 % і більше. Це викликає розвиток сильних ерозійних процесів, причому в степових областях землі піддаються як водної, так і вітровий ерозії. Частка еродованих земель постійно зростає і досягла вже 37 % ріллі, що складає понад 12 млн га. З кожного гектара землі щорічно змивається від 5 до 25 м3 ґрунту, в основному верхнього, найбільш родючого шару, що приводить до зменшення врожайності на 30-70 % і до зниження якості сільськогосподарської продукції. На найбільш еродованих землях вартість проведення протиерозійних заходів настільки велика, що їх доцільно перевести в категорію несільськогосподарських, насамперед лісових земель.
Агрокліматичні ресурси. Термічний режим повітря і ґрунту в сукупності з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи в ґрунті складають агрокліматичні ресурси території. Незважаючи на відносну однорідність клімату на території України, співвідношення тепла і вологи в різних її регіонах сильно диференційовано. Так, сума активних температур у період, коли середньодобова температура понад 10 °С, зменшується від 3600° на Південному березі Криму до 2400° на півночі України і до 1600° на вершинах Карпат. У цілому цього досить для вирощування більшості культур помірного пояса, але для повного дозрівання середньо- і пізньостиглих сортів соняшника і кукурудзи, абрикосів, персиків, винограду придатні тільки південні області України і низовини Закарпаття.
Зволоженість території зменшується з північного заходу на південний схід: у Карпатах і Західному Поліссі вона надмірна, на іншій території Полісся і північного Лісостепу - достатня, на півдні і сході Лісостепу й у Степовій зоні - недостатня, а на узбережжя Чорного моря й у степовому Криму - дефіцитна. Тому вирощування вологолюбних культур (льону, картоплі, цукрового буряка й ін.) найбільше доцільно на Полісся й у Лісостеповій зоні, а на півдні України для гарантованого землеробства необхідне зрошення, особливо зважаючи на те, що тут кожних 2-3 року можуть повторюватися посухи. Різко знижують ефективність використання агрокліматичнихресурсів також заморозки, ураганні вітри з грозами при проходженні циклонів, суховії, град. Частота і сила цих негативних кліматичних явищ в останні роки набагато зросла що, можливо, зв'язано зі значним антропогенним навантаженням на атмосферу.
Мінеральні ресурси.
Рудні корисні копалини. Багата Україна рудними корисними копалинами, насамперед рудами чорних металів. На території України сконцентровано до 20 % світових ресурсів марганцевих руд (у тому числі майже 50 % багатих руд) і понад 5 % запасів залізних руд. Найбільші їхні басейни і родовища приурочені до південної частини Українського кристалічного щита. Один з найбільших у світі - Криворізький залізорудний басейн. Продовженням Криворізького басейну на півночі є Кременчуцький залізорудний район. Трохи менше за запасами Бєлозерський залізорудний район у Запорізькій області і Керченський залізорудний басейн у Криму. Родовища і рудопрояви марганцю дуже поширені на території України, але основні його запаси зосереджені в Нікопольському марганцевому басейні. Найбільші марганцеворудні площі розташовані на південній окраїні Українського кристалічного щита від р. Інгулець на заході до Приазовскої височини на сході. Поки що більше всього марганцевих руд добувається в Нікопольському родовищі, але в майбутньому зросте роль найбільшого у світі Велико-Токмацького родовища (Запорізька область). Порівняно невеликі, але перспективні родовища марганцю маються на Винничині (Гайсинский район) і Івано-Франківщині (Чивчинське і Бурштинське родовища). З легованих металів в Україні маються порівняно невеликі родовища і рудопрояви нікелю, титану і хрому, що прв’язані переважно до схилів Українського кристалічного щита, особливо Середнього Побужжя і території Дніпропетровської і Житомирської областей. Але промислове значення мають поки що тільки Іршанське родовище титанової руди - ільменіту (Житомирська обл.) і Побузьке родовище нікелю на Кіровоградщині. Розвідані запаси руд кольорових металів не можуть забезпечити потреби економіки України, тому вже найближчим часом цю проблему необхідно вирішувати шляхом імпорту кольорових металів або їхніх руд або проведенням докладної розвідки власних, хоча і бідних, але переважно комплексних руд Донецького кряжа, Закарпаття, Українського кристалічного щита. Поліметалеві (свинцево-цинкові) руди виявлені в районі Нагольного кряжа (Донбас) і в Закарпатті (Берегівське і Биганьське родовища). Ці ж закарпатські родовища містять алуніт - сировину для виробництва алюмінію. Алюміній можна також виплавляти з бокситів Высокопільского родовища на Дніпрпетровщині і нефелінів Приазов'я. Ртутні руди вже давно добуваються в Микитовському родовищі кіноварі (Донбас), а також розвідані в районі Вишкова (Торуня) у Закарпатті. В останні роки дорозвідано і підготовлено до промислової розробки Мужієвське родовище золота (Закарпаття), крім того, значні рудопрояви золота маються в Черкаській і Дніпропетровській областях. Для видобутку магнію й інших кольорових металів можуть використовуватися поклади солей Прикарпаття і затоки Сиваш.
Нерудні корисні копалини. Територія України в цілому багата нерудними корисними копалинами, зокрема, ресурсами будівельних матеріалів і в значній мірі - покладами гірничо-хімічної сировини. Важливою сировиною для харчової, хімічної й інших галузей промисловості є калійні солі, сконцентровані в Предкарпатському соленосному басейні. Загальні запаси 13-ти розвіданих родовищ складають майже 3 млрд т, а в перерахунку на поживну речовину - близько 300 млн т. Тепер розробляються Калусько-Голинське (Івано-Франківська обл.) і Стебниківське (Львівська обл.) родовища. Родовища самородної сірки в Передкарпаття (Новий Роздол, Яворів) не тільки забезпечують потреби України, але і дозволяють експортувати сірку, хоча з погляду екологічної безпеки України варто значно зменшити масштаби її видобутку.
Кухонна сіль представлена великими родовищами кам'яної солі - галіта (Бахмутським, Слов'янським і Новокарфагенським на Донбасі і Солотвинським у Закарпатті). Уже майже тисячу років добувають сіль із сильномінералізованих підземних вод (розсолів) Передкарпаття, самоосадових солей затоки Сиваш і інших сольових лиманів Чорноморсько-Азовського узбережжя Криму. Розвідані запаси солей перевищують 9 млрд т, а з урахуванням відкритих солянокупольних структур Дніпровско-Донецької западини й Одеської області, а також того, що запаси ропы в озерах і лиманах півдня постійно поповнюються, Україна має практично необмежені запаси кухонної солі З фосфатних руд на території України поширені переважно фосфорити, але їхні родовища мають незначні запаси, низький вміст P2O5 і несприятливі умови експлуатації. Серед усіх родовищ Волино-Поділля, Наддністрянщини і Дніпровсьо-Донецької западини найбільш відомі і вивчені Незвиське (Івано-Франківська обл.) і Кролевецьке (Сумська обл.).
Як технологічна сировина в металургійній, хімічній і деякіх іншіх галузях промисловості широко використовуються вогнетривкі і бентонітові глини, флюсові вапняки і доломіти, формувальні піски, цеоліти і графіт. Вогнетривкі глини, що використовуються для виробництва термічно стійких матеріалів, в основному концентруються в родовищах Донбасу і Наддніпрянщини. Бентонітові глини з високими адсорбційними властивостями, пластичні і легкоплавкі поширені на заході (Закарпатська, Львівська, Тернопільська області), на сході (Донецька обл.), на півдні (Крим) України. Але найбільше родовище цих глин - Черкаське, котре має площу понад 500 км2 і потужність покладів від 0,5 до 43 м.
Родовища флюсових вапняків і доломітів знаходяться поблизу основних центрів чорної металургії України, переважно в Донецькій області, Криму і Наддніпрянщині і цілком задовольняють потреби господарства країни. Достатні запаси формувальних пісків алювіального і морського походження маються в Харківській, Донецькій, Запорізькій і іншій областях. Значні поклади графіту дозволяють задовольняти потреби електротехнічної, хімічної, металургійної, олівцевої промисловості України й експортувати високоякісну сировину в багато країн світу, хоча розробляється єдине Завальєвське родовище на Кіровоградщині. Крім того, поклади графіту є на Волині, у Наддніпрянщині і Приазов'ї.
Наша країна практично цілком і на дуже тривалий час забезпечена сировиною для виробництва будівельних матеріалів, порцеляново-фаянсових і скляних виробів Як цементну сировину використовують карбонатні породи, гіпси і глини, що зустрічаються практично на всій території України, але оптимальне їхнє сполучення і найбільші запаси маються в Донецькій, Харківській, Львівській, Рівненській, Хмельницькій, Чернігівській, Івано-Франківській областях і в Криму. Глини, суглинки, глинисті сланці і мергелі, придатні для виробництва цегли і черепиці, поширені практично на всій території України, за винятком гірських районів Карпат і Криму. Поклади каолінів, що широко використовуються в порцеляново-фаянсовій і іншій галузях промисловості, зв'язані з корою вивітрювання Українського кристалічного щита. Сотні родовищ, потужність покладів у яких досягає 50, а іноді і 100 метрів, містять понад 400 млн т промислових запасів. Розвідані запаси кварцових пісків складають 220 млн т і сконцентровані в 24 родовищах Донецької, Харківської, Львівської, Чернігівської й іншої областей.
Крім сировини, що переважно вимагає попередньої обробки, в Україні маються дуже багаті поклади будівельного каменю (близько 8 млрд м3 розвіданих запасів) і в тому числі найбільш якісного облицювального (понад 280 млн м3). Серед них кращі граніти і гранітодіорити Житомирської, Вінницької, Хмельницької, Запорізької, Рівненської областей; базальти Рівненської обл.; лабрадорити Українського кристалічного щита; мармури і туфи Криму і Закарпаття. Крім того, практично на всій території України маються родовища піщаників і вапняків. Раціональний їхній видобуток і експорт могли б давати Україні не менш 0,5 млрд доларів у рік. Поки що недостатньо вивчено й оцінені ресурси дорогоцінного і виробного каменю, однак відомі як окремі мінералогічні знахідки, так і перспективні ділянки різних самоцвітів, найкращі з яких зосереджені на Волині.
Паливні ресурси. У цілому значні запаси паливних ресурсів характеризуються різкою перевагою в їхній структурі твердих видів палива (кам'яного вугілля, горючих сланців і торфу) і дефіцитом рідких і газоподібних вуглеводнів. Відсутність достатньої кількості нафти і природного газу створює значні труднощі у розвитку економіки.
Основний кам'яновугільний басейн України - Донбас охоплює територію понад 50 тис. км2 у трьох східних областях республіки (Донецької, Луганської і Дніпропетровської). Він містить понад 45 млрд т. балансових запасів вугілля переважно високої якості. Львівсько-Волинський басейн, що займає близько 10 тис. км2 у межах Львівської і Волинської областей. На жаль, і потужність шарів цих басейнів (0,5-2 м у Донбасі, 0,5-1 м у Львівсько-Волинському), і умови залягання, і глибина видобутку (у Донбасі деякі шахти мають глибину понад 1 км) значно гірше, ніж у багатьох інших великих басейнах світу, що робить українське вугілля дуже дорогим і неконкурентоспроможним.
Трохи краще умови залягання і велика потужність шарів у Дніпровському буроугольному басейні, що дозволяє робити тут видобуток більш дешевим відкритим способом, але запаси його складають всього 2,4 млрд т і основні родовища розташовані переважно на землях з найбільш родючими чорноземними ґрунтами.
Поклади горючих вуглеводнів прив’язані до Дніпровсько-Донецької, Карпатської і Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінцій. Уже більш ста років здійснюється видобуток нафти (Борислав) і 80 років - природного газу в Передкарпатті. Тому запаси газових родовищ сильно вичерпані. Близько 80 % видобутку нафтогазової сировини України тепер припадає на родовища східної України. Найбільші нафтові родовища: Леляківське, Гнідинцівське і Глинсько-Розбишівське; нафтогазові - Качанівське, Рибальське; газові - Шебелинське, Єфремівське, Західнохрестищенське. На півдні України найбільша кількість родовищ нафти і газу досліджена на Тарханкутському і Керченському півостровах. З 1966 р. тут добувається газ, а з 1993 р.- нафта.
