Особливості тематики. Проблема. Характери. Будова, жанрова своєрідність.

До ХІІ ст. в Німеччині відбуваються значні соціально-економічні зрушення, посилюються міжфеодальні чвари у країні, зростає роль рицарства, під впливом смаків якого мистецтво стає все більш мирським. Якщо раніше німецька література мала переважно релігійний характер, то в ХІІ ст. виникають нові напрями, жанри, теми, сюжети світського характеру. Нових вершин досягає героїчний епос. Спадкоємцями дружинних скопів стають про­фесійні співці — шпільмани. Під впливом романомовних літератур алітераційний вірш (алітерація — стилістичний прийом повторення однорідних приголосних для інтонаційної виразності повторення вірша), властивий ранньому германському епосові, замінюється віршем з кінцевою римою (парними двовіршами або склад­нішими формами типу «нібелунгової строфи» — строфа з чотирьох рядків, які римуються попарно).

Німецький епос XII—XIII ст. сюжетно пов'яза­ний зі старовинними героїчними піснями епохи ве­ликого переселення народів. Разом із тим на нього великий вплив мала сучасність, особливо придворно-рицарська література з її культом служіння дамі, витонченими почуттями, вишуканою мовою. У ні­мецькому класичному героїчному епосі сувора гер­манська давнина з її варварськими уявленнями та законами виступає в складному переплетінні з дійс­ністю феодально-рицарської Німеччини XII—XIII ст. Найвизначнішою пам'ят­кою німецького середньовічного епосу є «Пісня про Нібелунгів», що виникла на самому початку XIII ст.

Своєрідність змісту, проблематики, конф­лікту й образів героїв німецького епосу — «Пісні про Нібелунгів» — зумовлена особ­ливостями історичного буття народу. У пе­ріод, коли складалися народні епічні твори про Нібелунгів, Німеччина все ще залишала­ся роздробленою на безліч маленьких ко­ролівств, які постійно перебували у стані міжусобних чвар. Для соціального побуту тодішніх германських князівств характерна ситуація, описана у «Пісні про Хільдебранда», де батько й син після тривалої розлуки зустрілися як вороги, бо прибулець із-за меж князівства сприймався як недруг. За таких умов не виникали образи героїв — захис­ників вітчизни, подібних до героя «Пісні про Роланда». Тому в «Пісні» немає ні патріо­тичного пафосу французької поеми, ні по­чуття національної незалежності, що визна­чає спрямованість поеми про Сіда.

Сюжет пісні відчутно ділиться на дві частини:

1) йдеться про Зігфрида, його одруження із сестрою Гунтера — короля бургундів — Крімгільдою, про його допомогу у сватанні Гунтера до діви-богатирки Брунгільди і про вбивство Зігфрида;

2) помста Крімгільди за смерть чоловіка про загибель бургундського королівства.

Зігфрід — типовий епічний герой, йому притаманні богатирські риси. Він перемагає дракона, що дихає вогнем, долає труднощі, здобуваючи скарб.

Мотиви героїчного епосу віднайшли подальший розвиток у мистецтві. (За порівняльною таблицею Тарасової Н.І.) [22, с.28]:

Порівняльна характеристика “ Пісні про Роланда”,

“Пісні про мого Сіда”, “Пісні про Нібелунгів”