Історичні передумови започаткування казначейства

ТЕМА 1. Становлення та розвиток Державного казначейства України

1. Історичні передумови започаткування казначейства

2. Становлення та особливості функціонування Казначейської системи на землях України

2.1. Державна казна за часів Київської Русі

2.2. Скарбниця та фінанси в Запорізькій Січі

2.3. Державна скарбниця часів Гетьманщини

3. Основні етапи становлення та розвитку Державного казначейства України

4. Сутність діяльності та функції Державної казначейської служби України

5. Організаційна структура Державної казначейської служби України

6. Розвиток, функції та завдання казначейства у провідних країнах світу

 

Історичні передумови започаткування казначейства

Перед тим, як розглянути сучасні проблеми функціонування інституту казначейства, необхідно розглянути історичні корені цього явища і зрозуміти їх історичну сутність.

Первісна епоха була найтривалішою в історії людства. Людство пройшло шлях від зародження людини до виникнення державності та утворення на рубежі IV-III тис. до н.е. стародавніх цивілізацій.

На ранній стадії господарства первісної доби переважали полювання, рибальство, збирання плодів. Згодом, у зв’язку з удосконаленням знарядь праці, люди почали обробляти шкури, виготовляти глиняний посуд. У той період почало розвиватися скотарство і землеробство, зароджуватися мистецтво і будівництво. Тобто, виникає перший поділ праці, налагоджується економічний обмін між окремими родами, общинами, племенами.

Удосконалення знарядь праці, розширення виробництва їх з металу, поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремісництво, виробництво додаткового продукту створили економічні умови для виникнення держав. Перші з них утворилися на Стародавньому Сході – Єгипет, Індія, Месопотамія.

Під час вивчення господарського ладу тієї чи іншої держави постає питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством? Суть цієї влади полягає в характері привласнення засобів виробництва і його результатів. З поняттям «власність» пов'язується поняття «скарб». Тобто скарб окремої людини чи держави (рис. 1) (слайд 2). Для прадавньої людини найбільшим скарбом були речі, без яких вона не могла існувати. Для держави земля. Проте з часом поняття «скарб» змінювало своє значення.

 

Рис. 1. Основні форми власності

Ще в прадавні часи постійне отримання додаткового продукту привело до виникнення обміну. Спочатку об'єктами обміну було те, що давала природа: цінні породи дерева, камені, шкури, рідкісні мушлі. З розвитком скотарства, землеробства, різних ремесел поняття «скарбу» набуває різні форми. Так, на рубежі III і II тисячоліть до н.е. в північній половині Європи від Рейну до Дніпра символом багатства стає велика рогата худоба. Наприклад найбільшим скарбом давнього Китаю стає шовк, який надзвичайно цінується у всьому світі й донині.

З розвитком цивілізації люди почали обмінюватися необхідними їм предметами, що стало першими кроками до зародження торгівлі.

З розвитком торгівлі з’являються гроші. Роль грошей у стародавньому світі виконували найрізноманітніші товари: сіль, бавовняні та шовкові тканини, мідні браслети, коні, золотий пісок, шкури звірів, навіть сушена риба.

Наприклад, у племен Азії, Африки і Океанії роль грошей виконували мушлі каурі (слайд 3). У Грецьких колоніях Північного Причорномор’я, а також у Ольвії предметом торгівлі та вивозу була риба, пшениця й інші злаки. Тисячоліттями засобом обміну в Китаї слугували стандартні відрізи шовку. На Алясці, як і в Росії за часів Петра І, роль грошей відігравало цінне хутро.

Найбільшими і найоригінальнішими вважаються гроші з острова Яп (архіпелагу Каролінських островів у західній частині Тихого океану). Вони й досі перебувають в обігу, хоч їх не можна ні носити, ні сховати в кишеню (слайд 4). Ці гроші являють собою вапнякові диски з отвором у центрі, в який можна просунути палицю для перекочування (слайд 5). Великі монети мають діаметр 3,5 метра і важать 5 тонн. Цікаво, що на острові Яп немає каменоломень: вапнякові диски доставляють на плотах з островів Палау чи Гуам за 200-300 миль. Зазвичай великі монети лежать перед будинком власника (слайд 6). На диск діаметром 50 сантиметрів місцевий житель міг купити порося або 100 кокосових горіхів, а на монету діаметром у 1,2 метра - човен-каное або... дружину.

На Соломонових островах (Тихий океан) за гроші колись правили собачі зуби, які місцеві жителі нанизували їх на разки (нитка з нанизаними на неї намистинами), як намисто.

Найважчими грошима з металу вважаються шведські мідні монети прямокутної форми, які випускались у XVIII ст. (слайд 7). Кожна така монета важила 19 кілограмів 710 грамів. У кутках монети-плити були відбитки королівської печатки, в центрі - ще один відбиток і номінал монети.

Найлегшими металевими грішми є непальські срібні (слайд 8) монети розміром вони були 2x2 мм і важили масою 0,008-0,014 грама, випущені в 1740 р. Іноді монету розпилювали на дві або й на чотири частини для дрібних покупок.

Найбільшою за вартістю була індійська золота монета (слайд 9) у 200 мохурів, викарбувана у 1654 p., Вона мала вагу 2 кілограми 177 грамів і 136 міліметрів у діаметрі. Відбиток монети зберігається у Британському музеї в Лондоні. Єдиний відомий екземпляр цієї монети зник в індійському штаті Біхар у 1810 р.

Варто відзначити, що на аукціонах старовинні монети коштують дуже дорого: наприклад, за срібну драхму давніх Афін (слайд 10) було заплачено 314 тисяч доларів.

Із появою грошей родова община поступово розпадається, а війни і торгівля посилюють майнові розбіжності між різними прошарками. Так виникає перший поділ суспільства на класи – рабовласників і рабів. Для охорони інтересів власників майна, рабовласників і захисту від зовнішньої небезпеки постало питання про створення держави і зародження скарбниць для збереження грошей. Одними з перших на нашій планеті були древні держави Месопотамії, де вся верховна влада і більшість земель належала царю. Проте для розвитку економічних відносин, утримання постійної армії, захисту інтересів держави та своїх інтересів царі створювали державну скарбницю. Головними джерелами скарбниці були податки та доходи від війн, продажу рабів, торгівлі. Спочатку податки стягувались натурою (худобою, зерном), а потім стали застосовувати вагові металеві гроші у вигляді злитки срібла – шекелями, вага яких складала приблизно 8 грамів.

За рахунок державної скарбниці (казни) утримувались постійна армія, здійснювалось будівництво протиповеневих гребель, іригаційних споруд, каналів. Кошти державної казни йшли на будівництво храмів, палаців, ведення дворового і храмового господарства, створення бойової техніки та спорядження. Наприклад, у І тис. до н.е. були виготовлені облогові механізми - тарани, в III тис. до н.е. з’явилась захисна збруя із шкіри, а в 2500 р. до н.е. – металеві шоломи. Близько 1000 р. до н.е. з’явились перші панцири-кольчуги. Таким чином, вже у давні часи державний скарб використовувався на розвиток господарства, культури, військової техніки, виробництво озброєння, спонукаючи державу шукати додаткові матеріальні та фінансові ресурси.

Стародавній Китай. З розвитком давньокитайської держави формувався чиновницький аппарат очолюваний помічником вана (цар). Йому підпорядковувались три чиновники, які керували трьома головними відомствами. Перше здійснювало нагляд за господарським життям країни, тобто за сільськогосподарськими роботами, торгівлею, цінами на ринках тощо. Друге відомство керувало військом. Третє розпоряджалось усім земельним фондом та іригаційною системою (підведення води на поля) країни. Пізніше виникли інші відомства, які керували судами, царським палацом і маєтками, здійснювали організацію релігійного культу. Кожне з відомств мало штати своїх чиновників по всій країні. З розвитком державності та зростанням чиновницького апарату в Китаї створюється державна скарбниця.

Для утримання вана, його двору, війська і чиновників кошти збирались з населення у вигляді податків. Одним з найважливіших податків був податок на орні землі (земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площіпарників і теплиць). Він збирався у вигляді десятини з урожаю. Податок з гір і озер стягувався у розмірі четвертої частини від одержаних тут прибутків. Торговці платили збори за місце на ринку під час укладання торговельних контрактів. Пізніше, в епоху Хань, для збільшення прибутків казни було введено монополії на сіль і залізо. В І ст. до н.е. в Китаї почали вирощувати чай. Спочатку він вживався як ліки, а потім став найпопулярнішим напоєм на всіх континентах, приносячи китайській скарбниці великі прибутки.

У якості грошей в епоху Шан спочатку використовувались привезені з південних країн мушлі молюска каурі, згодом з'явились металеві гроші.

Треба відзначити, що в Китаї вперше була зроблена спроба замінити металеві гроші на казначейські білети. В епоху династії Хань через постійні війни з гунами скарбниця (казна) спорожніла й імператор У-Ди почав випускати зі шкури рідкісного білого оленя грошові знаки у вигляді квадратів з нанесенням на них малюнків. Кожний квадрат відповідав 400 тис. мідних монет. Пізніше ця ідея була відроджена в Китаї приблизно в 800 р. н.е., коли стали друкувати грошові знаки на папері.

Найбільшим скарбом давнього Китаю був шовк, який надзвичайно високо цінувався в усьому світі. Часом торгівля йшла не на гроші, а на відрізи шовку. Дуже цінувався в Китаї і за його межами гарний і дорогий порцеляновий посуд. Його продавали на вагу золота, а технологію виробництва тримали у великій таємниці. Прибутки від продажу шовку, чаю, фарфору значно примножували скарбницю давнього Китаю.

Стародавня Індія. У трактаті про мистецтво політики та управління державою «Арташастра» Каутілья (кінець IV ст. до н.е.) розкриває надзвичайну роль давньоіндійської держави в господарському житті. Підтверджується існування управлінського апарату, який контролював усі галузі господарства. Дохід держави складається з податків та зборів і власного прибутку державних установ. Держава, на думку Каутільї, має фінансувати розвиток ремесел, торгівлі, зрошувальних систем, сільського господарства. Фінансове відомство повинно вести чіткий документальний облік доходів та видатків.

У цьому трактаті вперше подано розуміння державної скарбниці (казни). Казна, за Каутільї – це багатство держави, до якого належить, крім детально перерахованих доходів, золото, коштовне каміння і метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. У рукописі зазначалося, що армія і казна – найбільш важливі інструменти в руках монархії, тому вони мусять бути під безпосереднім контролем керівника держави. В «Арташастрі» вперше перераховані якості, які повинен мати головний скарбник для керівництва казною держави.

Отже, вивчаючи історію первісного суспільства, можна зробити висновок.

Незважаючи на істотні відмінності кожного державоутворення, закономірним для всіх держав та часів є тенденція до формування у системі виконавчої влади окремого уповноваженого органу, відповідального за розробку та реалізацію державної фінансової політики. Термін «казначейство» похідний від поняття «казна», що в перекладі з тюркської означає сукупність усіх фінансових ресурсів держави. Казначейство в перекладі з англійської (The Treasury) визначається як скарб чи точніше скарбниця.

У найперших систематизованих працях, присвячених визначенню казни, цей термін використовується i в широкому, й у вузькому розумінні. Наприклад, в «Арташастрі» («Праця про гроші»), написаній в Індії дві тисячі років тому, казна в широкому розумінні – це багатство держави, до якого включалися, крім детально перерахованих доходів, золото, коштовне каміння i метали, а також усі види сільськогосподарської продукції.

У вузькому розумінні казна – це місце, куди надходили гроші i звідки здійснювали платежі для конкретних цілей. В «Арташастрі» перераховані якості, якими повинен володіти головний скарбник для належного керівництва платіжним процесом. Тобто казначейство повинно було вести записи вcix операцій із зазначенням дати, характеру i кінцевого призначення платежів.

Розглянемо витоки зародження скарбниці на землях України.