Тема 7. Інформаційні товари

Питання 1. Класифікація інформаційних товарів.

Питання 2. Напрями виробництва інформаційних товарів.

Питання 3. Захист інформаційних засобів і охорона прав власності.

Питання 4 (додатково). Економічна інформація.

Ключові слова: виробництво, захист інформації, економічна інформація, інформаційний товар, право власності, розвиток.

 

Питання 1. Класифікація інформаційних товарів

 

1. За формою сутнісної природи реалізації: матеріальні і нематеріальні.

Матеріальні продукти реалізуються в матеріальній формі. Їх «інформаційність» обумовлена визначальним значенням інформації при виробництві або використанні продукції.

Нематеріальні товари реалізуються в нематеріальній формі, природно, за допомогою матеріальних носіїв інформації (паперів, магнітних носіїв та ін.).

2. За функціями, що виконують в економічній системі інформаційні товари, вони діляться на дві групи: засоби виробництва і предмети споживання.

Засоби виробництва можуть розрізнятися функціями, виконуваними у виробничому циклі. Інформаційні товари можуть виконувати роль:

• сировини;

• засобів праці;

• предметів праці або напівфабрикатів;

• продуктів праці;

• комунікаційних засобів;

• трудових факторів.

Предмети споживання можуть розрізнятися призначенням використання в суспільстві. За сферами можливого застосування можна виділити також групи товарів:

• виробничого призначення;

• побутового призначення;

• екологічного призначення;

• відтворення людини як біологічного організму;

• задоволення соціальних потреб людини;

• формування особових якостей людини;

• виконання суспільно обумовлених функцій.

3. Залежно від об'єктів, на які впливають інформаційні продукти, вони поділяються на товари, що діють:

• на людину;

• на живу матерію;

• на неживу матерію;

• на нематеріальну реальність.

4. За ступенем закінченості циклу розвитку інформаційні продукти можуть бути диференційовані на дві групи:

• товари завершеного циклу розвитку (комп'ютери, устаткування, прилади, друкарська продукція, класичні твори та ін.);

• товари, здатні до саморозвитку, без безпосередньої участі людини, яка їх створила (виведена людиною біологічна сутність: породи тварин, сорти рослин, штами мікроорганізмів; деякі види комп'ютерних програм, наприклад, комп'ютерні віруси; у перспективі – діючі моделі штучного інтелекту, роботи, що саморозвиваються).

5. По відношенню до інформаційної реальностітовари умовно можна розділити на групи:

• товари, що матеріалізують інформацію (приклад – наукоємні вироби і послуги);

• що призначаються для дії на інформацію (комп'ютери);

• товари, що використовують інформацію у виробництві як «робоче тіло» (генна інженерія, освітні технології);

• товари, що використовують інформацію як предмет споживання (туризм, парфумерія);

• товари, що самі є інформацією (комп'ютерні програми, віртуальні послуги).

 

Питання 2. Напрями виробництва інформаційних товарів

 

1. Виробництво комп'ютерів і засобів обробки інформації

До даної продукції відносять як безпосередньо самі комп'ютери, так і численні види устаткування, що забезпечує виконання комп'ютерною технікою всіх прямих і допоміжних функцій (пристрої фіксації, відтворення і обробка інформації: сканери, принтери, плотери, а також засоби, що забезпечують створення комп'ютерних мереж, наприклад, модеми та ін.). Сюди ж необхідно віднести різні види носіїв інформації (дискети, СD-диски та ін.).

2. Програмні продукти (software)

3. Комп'ютерні ігри

У будь-якій комп'ютерній грі містяться як мінімум два інформаційні продукти – програмне забезпечення і освітня технологія. Серед нерозважальних функцій можна виділити два основні напрями застосування комп'ютерних ігор: а) тренінг при підготовці фахівців (загальноосвітні програми, спеціалізована підготовка водіїв, пілотів та ін.); б) моделювання можливих ситуацій у науковій діяльності, інженерному конструюванні, військовій справі, управлінні, соціології та ін.

4. Інтернет-послуги

5. Наукоємна продукція

Наукоємність товарів може бути приблизно оцінена прибутком, який приносить ціна одного кілограма даного виробу. Іншою непрямою характеристикою наукоємного виробу є рівень його рентабельності.

6. Патентно-ліцензійна продукція

7. «Виробництво розуму»

Науковий потенціал – головний ресурс інформаційної економіки. Основним носієм цього потенціалу є людина. Це його знаннями, навиками, волею, переконаннями, спрямованістю створюються матеріальні та інформаційні цінності. Саме ці якості передбачаються в короткому формулюванні «виробництво розуму». За ним насправді приховані два види інформаційних продуктів:

- по-перше, сам «розум», тобто люди – носії знань, навиків та інших якостей, необхідних для виробництва інноваційних продуктів;

- по-друге, освітні технології для підготовки фахівців у різних сферах діяльності.

8. Управлінські технології

Мистецтво, методи і технологію практичного рішення управлінських задач об'єднує поняття «менеджмент».

Послуги з технічного менеджменту можуть надаватися в двох формах. Перша припускає цілеспрямований продаж технологічного комплексу, що включає систему менеджменту. Друга пов'язана з наданням послуг консультантів з вдосконалення процесів управління.

9. Технології, в яких інформація є основним «робочим тілом»

До продукції даного типу відносять технології, в яких інформація виконує провідну роль у здійсненні головних виробничих процесів, а отже, в отриманні додаткової вартості.

Прикладом даного напряму є виробництво нової генетичної інформації (нових сортів рослин або порід тварин) і використання засобів захисту рослин нових поколінь, заснованих, наприклад, на відлякуючих запахах.

10. Виробництво і використання штучного інтелекту

Цей напрям започаткували роботи, гнучкі автоматизовані виробництва і в даний час він обіцяє подарувати самоналагоджувальні і самонавчальні системи.

11. Посередницька діяльність в економіці

12. Комунікаційні послуги

У сучасному світі передача інформації є основою формування суспільства і здійснення процесів його життєдіяльності.

До сучасних засобів передачі інформації відносяться Інтернет, електронну пошту, факс, сучасні телекомунікаційні технології (мобільний, стільниковий, супутниковий зв'язок).

13. Аерокосмічні інформаційні технології

До цього формулювання умовно можна включити значну кількість видів інформаційних продуктів:

• картографування земної поверхні;

• геологічний пошук природних ресурсів;

• кліматичний контроль;

• екологічний моніторинг;

• біосферний моніторинг;

• метеорологічний моніторинг;

• прогнозування і контроль природних і техногенних надзвичайних ситуацій;

• транспортний контроль;

• функції порятунку;

• комунікаційні функції;

• військову розвідку та ін.

14. Інформаційні послуги ЗМІ

Одним із головних прикладів таких послуг є товар, що став популярним під назвою «ПІ-АР». Абревіатура англійських слів «Паблік Рилейшнз» (Public Relations – PR). Воно означає «розкручування» будь-якого товару – будь-то виріб або послуга, підприємство або регіон, конкретна особа або суспільне об'єднання (наприклад, партія). Іншими словами – доведення до суспільства, просування в суспільство необхідних думок або ідей.

15. Інші інформаційні товари

До подібних видів продукції можна віднести такі послуги:

• освіту;

• медицину;

• мистецтво;

• культуру;

• шоу-бізнесу;

• туризм;

• спорт;

• рекреацію;

• архітектуру;

• адвокатуру;

• політику і багато інших.

 

Питання 3. Захист інформаційних засобів і охорона прав власності

 

Надзвичайно важливою і складною проблемою є охорона прав використання інформаційних засобів виробництва. Проблема полягає у тому, що на відміну від матеріальних засобів виробництва вони не можуть відчужуватися фізично. Право власності на інформаційні засоби в більшості випадків не може бути забезпечене матеріальним інструментарієм.

Провідну роль у захисті прав власності на інформаційні засоби виробництва виконують самі інформаційні засоби. Якщо матеріальні засоби при цьому і застосовуються, вони виконують допоміжну роль. До основних методів захисту прав власності на використання інформаційних засобів можна віднести:

• правові механізми (включають законодавчу основу, контроль за виконанням, санкції та ін.);

• організаційні методи (зокрема, створення організаційної системи підтримки режиму технологічних або комерційних секретів, ретельний підбір персоналу);

• матеріальні (конструктивні заходи захисту від диверсій та ін.);

• матеріалізовані засоби ідентифікації як самих засобів виробництва, так і продукції, що випускається (наприклад, товарні знаки); тут матеріальні інструменти (різні ступені захисту) виконують допоміжну роль, основну ж виконує інформація;

• інформаційні (захист від несанкціонованого доступу до комп'ютерної системи);

• етичні засади суспільства.

Інтелектуальна власність – виняткові права на використання в комерційних цілях продукції творчої діяльності (літературних, художніх, наукових творів, винаходів, промислових зразків, товарних знаків та ін.).

Окремою проблемою є захист збереження (наприклад, від пошкодження або руйнування) матеріальних та інформаційних систем, а також формування інформаційних засобів захисту. У кожному з цих випадків інформація може виступати і в ролі об'єкта захисту, і робочого інструменту.

Таким чином, в окремі підгрупи можна виділити:

• засоби захисту від інформаційної дії;

• інформаційні засоби захисту. Це не одне й те саме.

Засоби захисту від інформаційної дії передбачають попередження будь-якого виду дії (найчастіше інформаційного), яка може зруйнувати саме інформаційний код організації системи. Для суспільних систем таку небезпеку являє інформаційна агресія, яка порушує або спотворює порядок (традиції, дисципліну) функціонування системи. Для біологічних систем джерелом подібної дії є віруси.

Як захисні засоби від інформаційної дії можуть використовуватися будь-які інструменти: механічні, фізичні, хімічні та ін.

Інформаційні засоби захисту, навпаки, використовують інформацію як засіб захисту від різних видів дії. Найчастіше подібний захист будується на інструментах відлякування або відчуження. У тварин це можуть бути мітки або сигнали відлякування, що випускаються в зовнішнє середовище. У людини подібні функції виконують різні види зброї, будь-які форми демонстрації сили. Та сама роль – у культурних, релігійних і соціально-психологічних бар’єрів, що перешкоджають проникненню (експансії) чужої культури або ідеології.

Інформаційна економіка базується на принципово нових організаційних принципах і економічних відносинах.

 

Питання 4 (додатково). Економічна інформація

 

Економічна інформація – відомості, повідомлення, знання, дані (числові, текстові, графічні та ін.) про економічний стан тих або інших об'єктів і процеси суспільного життя. Таким чином, економічна інформація відображає не будь-яку людську діяльність, а лише ту, яка має товарно-грошовий характер (вона або її результати є предметом купівлі-продажу). У міру розвитку суспільства все більша кількість видів діяльності отримує економічну оцінку (як за рахунок ускладнення і диверсифікації виробництва, так і шляхом трансформації неекономічних видів діяльності в економічні).

Види економічної інформації:

1) вхідна інформація – первинна інформація для реалізації економічних і управлінських функцій;

2) необроблювана інформація – частина вхідної інформації, яка безпосередньо передається органу управління, оминувши обробку;

3) нормативно-довідкова інформація – довідкові і нормативні дані, пов'язані з виробничими процесами і відносинами;

4) вихідна інформація – інформація, що оброблена системою і надається органу управління і зовнішньому оточенню;

5) проміжна інформація – частина вихідної інформації, яка необхідна системі обробки даних (СОД) для виконання розрахунків у наступні періоди часу;

6) звітно-статистична інформація – результати фактичної діяльності фірми для вищих органів управління, органів державної статистики, податкової інспекції і т.д., наприклад, річний бухгалтерський звіт про діяльність фірми;

7) облікова інформація – фактичні значення запланованих показників за певний період;

8) планова інформація – директивні значення планованих і контрольованих показників бізнес-планування.

 

Запитання для самоперевірки

1. Як товари можуть класифікуватися залежно від сутнісної природи реалізації?

2. Як інформаційні продукти можуть класифікуватися за виконуваними функціями?

3. Як інформаційні продукти можуть класифікуватися залежно від об'єктів, на які вони впливають?

4. Як інформаційні продукти можуть класифікуватися залежно від закінченості циклу розвитку?

5. Основні напрямки виробництва інформаційних товарів.

6. Охарактеризуйте такий інформаційний товар, як комп'ютерне обладнання.

7. Охарактеризуйте товар. як Інтернет-послуги.

8. Охарактеризуйте технології, в яких інформація є «робочим тілом».

9. Охарактеризуйте виробництва, де інформація є предметом праці.

10. Що таке інформаційні засоби захисту? Методи захисту інформаційних засобів.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Для розширення та поглиблення знань студентів, отриманих у процесі вивчення лекційного матеріалу, робочою програмою дисципліни передбачається самостійне опрацювання навчального матеріалу із використанням конспекту лекцій, основної та додаткової навчальної літератури, робота з довідковим матеріалом із періодичних видань за економічним напрямком.

Для кращого засвоєння теоретичного матеріалу дисципліни рекомендовано самостійне опрацювання запитань для перевірки, наведених після кожної теми курсу.

Для набуття навичок аналітичної та дослідної роботи та кращого розуміння економічних процесів рекомендується самостійне розв’язання тестових завдань за кожною темою.

 

Тестові завдання для самостійного розв’язання