а) «Дивосвіт Трипілля»;
б) «Прикраси античного Причорномор'я»;
в) «Золоті скарби скіфів»;
г) «Ювелірні шедеври Київської Русі».
89. Шлюбна угода, результатом якої стало посилення польських впливів у Великому князівстві Литовському, зокрема, й визнання католицької релігії державною, була укладена у:
а) Кракові в 1350 р.; б) Крево в 1385 р.;
в) Вільно в 1410 р.; г) Любліні в 1388 р.
90. Серед литовських станів у ХІV ст. найпоширенішою була (и):
а) язичницькі вірування; б) католицька віра;
в) православна віра; г) уніатство.
91. Який воєвода в 1340 р. очолив повстання проти польського панування у Галичині?
а) Олекса Довбуш;
б) Дмитро Дедько;
в) Устим Кармелюк;
г) Іван Гонта.
92. ВКЛ порівняно легко заволоділо руськими (українськими) землями тому, що:
а) литовці мали велику та добре підготовлену армію;
б) населення колишньої К.Р. було схильне до прийняття іноземного панування;
в) литовці не нав’язували своїх традицій та культури;
г) литовці були носіями більш високої культури і це їм допомогло асимілювати руське населення.
93. Кодекси середньовічного права Великого князівства Литовського, які узаконили станові привілеї землевласників та визначили правові підстави феодальної експлуатації селянства, відомі під назвою:
а) Литовські статті; б) Литовські устави;
в) Литовські статути; г) Литовські універсали.
94. Документ, який точно визначав розмір земельної площі селянського господарства, – 33 морги (19,5 десятин) на дворище, а також обмежував права переходу селян і встановлював для них перелік феодальних повинностей, називався:
а) привілей Казимира ІV; б) Устава на волоки;
в) ІІ Литовський статут; г) ІІІ Литовський статут.
95. ІІІ Литовський статут був прийнятий:
а) 1529 р.; б) 1557 р.; в) 1566 р.; г) 1588 р.
96. Мовою ділових документів Литовської держави в ХІV – ХV ст. була:
а) литовська мова; б) латинь;
в) польська мова; г) руська мова.
97. Основними соціальними верствами в Україні у ХVІ ст. були:
а) духовенство, князі та бояри, вільні селяни-общинники, міщани, козаки;
б) духовенство, магнати та шляхта, вільні селяни-общинники, міщани, козаки;
в) духовенство, магнати та шляхта, феодально залежне селянство, вільні міщани, козаки;
г) князі та бояри, магнати, вільні селяни-общинники, міщани, козаки.
98. Люблінська унія між Королівством польським та Великим князівством Литовським була укладена:
а) у 1385 р.; б) у 1445 р.;
в) у 1569 р.; г) у 1596 р.
99. Результатом Люблінської унії було створення:
а) конфедеративної держави – Речі Посполитої, в якій Польща і Литва зберігали свій суверенітет;
б) федеративної держави – Речі Посполитої, в якій Литва зберігала автономію, власне військо, судочинство;
в) унітарної держави – Речі Посполитої, причому Королівство Польське повністю поглинуло Литву, позбавило її будь-яких ознак суверенітету;
г) української автономії у складі Речі Посполитої.
100. Характерною тенденцією політичного життя у Великому князівстві Литовському наприкінці ХІV – ХV ст. було:
а) поступова втрата автономії удільними князівствами і централізація великокнязівської влади;
б) наростання процесів розпаду єдиної держави на удільні князівства;
в) посилення політичного впливу православної церкви, її ролі у державному житті;
г) зміцнення політичного авторитету Великого князівства Литовського серед країн Західної Європи.
101. Право на самоврядування, що надавалося найбільшим містам називалося:
а) волоське право; б) магдебурзьке право;
в) німецьке право; г) руське право.
102. Першими отримали магдебурзьке право в Україні міста:
а) Галичини; б) Волині; в) Поділля; г) Київщини.
103. Магдебурзьке право – це норми, що регламентували:
а) дії власника міста – магната чи шляхтича;
б) життя християнської церковної общини;
в) життя і діяльність ремісничих цехів у межах міста;
г) життя вільних міських общин і фіксували їхні права та привілеї.
