Формування і розвиток екологічного законодавства і права у період державної незалежності України.

^Укр^{аїнське екологічне право — ровесник незалежності України. Як відомо, 16 липня 1990 р. Верховна}^Р^{ада УРСР прийняла "Декларацію про державний суверенітет України", сьомий розділ якої спеціально присвячений питанням екологічної безпеки:
"Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів.
Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення.
Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.
Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.
Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів". Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про охорону навколишнього природного середовища", прийнятий Верховною Радою УРСР 25 червня 1991 р. і введений в дію Постановою Верховної Ради УРСР з 1 липня 1991 р. (крім ст. 45, чинної з січня 1993 p.). Цей закон донині є головним законодавчим актом України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Цією ж постановою визначався як такий, що втратив свою чинність Закон Української РСР від 30 червня 1960 р "Про охорону природи Української РСР". Які ж основні риси цього Закону?
Вже преамбула Закону свідчить про те, що він орієнтований на сучасні досягнення світової юридичної та наукової практики, і завдяки цьому відповідає сучасним вимогам. Це простежується з того, зокрема, що:
- по-перше, Закон базується на засадах концепції стійкого розвитку, за якою збереження довкілля не є самоціллю, так само як і умовою для розвитку економіки — мова йде про взаємне забезпечення розвитку і людини, і природи;
- по-друге, під об'єктами охорони розуміється широке коло утворів довкілля причому як живої, так і неживої природи, а взаємини людини з природою — як системні;
- по-третє, йдеться про формування в державі спеціальної екологічної політики, тобто кодифікованої системи державного ставлення до природного середовища;
- по-четверте, охорона природи здійснюється в інтересах не лише нинішнього, а й прийдешніх поколінь.Інакше кажучи, в центрі Закону "поставлено людину, безпечні умови її життєдіяльності в широкому аспекті. Вперше на Україні екологічні права людини, гарантії їх дотримання закріплено законодавчо".}

"Чорнобильське" законодавство. Особливу групу екологічного права України становлять закони та постанови, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Можна згадати у цьому зв'язку, наприклад, постанову Верховної Ради УРСР від 1 серпня 1990 р. "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи", у якій республіка оголошувалася зоною екологічного лиха. Цілий пакет документів був прийнятий також на третій сесії Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання 27-28 лютого 1991 p., зокрема "Концепція проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". Цю Концепцію забезпечують такі закони, як "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Тимчасове Положення про Національну комісію радіаційного захисту населення України" та інші акти. Слід зазначити досить прогресивний характер українського законодавства в цій галузі, порівняно з аналогічними законами Білорусі і, особливо, Російської Федерації.