Державне регулювання та нагляд безперечно розпочинається ще на стадії входження новоствореної банківської установи на фінансовий ринок. Цей процес зумовлюється, перш за все, необхідністю надійного захисту фінансової сфери від недобросовісності та шахрайства, а також потребою забезпечення надійності та стабільності банківської системи будь-якої держави. Україна в цьому питанні не є винятком, що передбачає існування попереднього (або адміністративного) банківського нагляду в нашій країні. Принагідно нагадаємо, що попередній банківський нагляд здійснюється в процесі державної реєстрації та ліцензування банку щодо виконання банківською установою особливих умов, необхідних для одержання статусу юридичної особи та ліцензій і дозволів на право здійснення всіх чи окремих видів банківських операцій.
Не заперечний той факт, що попередній нагляд - одна з найважливіших ланок банківського регулювання та нагляду, оскільки дозволяє не допускати до ринку банківських послуг недобросовісних і неефективних суб’єктів господарської діяльності, а, отже, фактично формувати правила й особливості входження нових банків на ринок. Зважаючи на це, актуальність розгляду інструментів регулювання доступу банківських установ до фінансових ринків не викликає сумнівів і зумовлює необхідність проведення наукових розвідок у цьому напрямку.
Розпочинаючи вивчення процедури створення та державної реєстрації банків в Україні, звертаємося до її законодавчого відображення. Законодавче регулювання цих процесів визначене Законом України від 20 травня 1999 року №679-XIV «Про Національний банк України» та від 7 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами.
За своєю суттю державна реєстрація банку – це надання банку статусу юридичної особи відповідно до вимог глави 3 «Державна реєстрація та ліцензування банків» Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Нагадаємо, що для державної реєстрації новостворюваної банківської установи уповноважені особи подають до центрального офісу Національного банку України в м. Києві певний перелік документів, що підтверджує реальні наміри засновників щодо створення банку, окреслює перспективи діяльності банку, констатує фінансовий стан і якісний склад учасників і керівників банку, їх придатність, підтверджує відкриття підписки на акції (для банків, що створюються у вигляді відкритих акціонерних товариств), засвідчує деякі інші аспекти, необхідні для державної реєстрації банку. При цьому також Нацбанком відкривається тимчасовий рахунок для накопичення зазначених у поданих документах внесків засновників та інших учасників банку.
Свідоцтво про державну реєстрацію надається банку шляхом внесення його до Державного реєстру банків протягом трьох місяців з моменту подання повного пакету документів. Підставами ж у відмові в реєстрації банку є такі ситуації:
· порушено порядок створення банку;
· установчі документи банку не відповідають законодавству України;
· подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають вимогам закону чи нормативно-правових актів НБУ;
· НБУ має докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, які мають істотну участь у банку;
· професійна придатність і ділова репутація голови виконавчого органу та головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам НБУ.
Але зазначений перелік має вичерпний характер. Подальший розвиток банківської системи України вимагає вдосконалення існуючої вже процедури створення та реєстрації банківських установ відповідно до вимог часу. Зокрема, подальші перспективи можуть бути пов’язані із запровадженням найважливіших принципів європейського банківського законодавства щодо створення та реєстрації банків в українську практику. Принагідно висвітлимо деякі фундаментальні підходи та правила цього процесу.
Найбільш відповідальною ланкою роботи у процесі створення та реєстрації банківської установи у європейській практиці вважається діяльність з перевірки на відповідність кваліфікаційним вимогам директорів і керівників банку. Перевірка на відповідність кваліфікаційним вимогам директорів і керівників банківської установи - один із найважливіших заходів безпеки подальшої діяльності. Подібні перевірки дозволяють наглядовому органу не допускати до діяльності в банківській системі тих осіб, чиї дії в минулому дискредитували їх.
Власне оцінка на відповідність кваліфікаційним вимогам наглядовим органом проводиться в руслі трьох основних аспектів: компетентність, чесність і професіоналізм. З погляду компетентності необхідно переконатися у належному досвіді роботи та відповідних професійних навиках у сфері управління банком, що підтверджується відповідними свідченнями трудової біографії кандидатів на посади директорів і керівників банківської установи.
Що стосується чесності та ділової репутації кандидатів, то у цьому руслі здійснюється перевірка їх відповідності моральним і етичним нормам управлінської та банківської діяльності, шляхом аналізу біографічних даних осіб, висунутих на посади директорів і керівників банку.
Розглядаючи наявність професіоналізму, наглядовому органу необхідно звернути увагу на достатність кількості членів ради директорів і менеджерів для успішного виконання запланованого обсягу роботи в банку з урахуванням рівня її складності. В інтересах дотримання норм корпоративного управління запропонована структура управління повинна забезпечувати необхідне кількісне співвідношення між виконавчими та незалежними директорами банку з метою забезпечення законності та прозорості банківської діяльності.
Ще одна ланка реєстраційної діяльності центрального банку - це оцінка учасників (акціонерів) і структури власності банку. При цьому наглядовий орган повинен одержати чітку та правдиву інформацію про справжніх власників банку. Після одержання такої інформації процес оцінки учасників (акціонерів) і структури власності дещо схожий з процедурою оцінки відповідності керівництва установи кваліфікаційним і професійним вимогам. Тобто наглядовому органу необхідно оцінити наміри, репутацію, ділові відносини учасників і власників банку.
Наступним елементом банківського реєстраційного процесу є оцінка бізнес-плану новостворюваної банківської установи.Даючи оцінку бізнес-плану, наглядовий орган повинен оцінити мету та концепцію діяльності банку, а також план його розвитку і з'ясувати, чи відповідає цей план реальній ринковій та економічній ситуації в країні та світі. Для цього, з погляду банківського нагляду, бізнес-план повинен містити: концепцію діяльності та цілі банку, аналіз ринку, на якому банк планує здійснювати свою основну діяльність, а також стратегію розвитку банку та шляхи її реалізації.
У частині питань внутрішньої організації діяльності банку бізнес-план новостворюваного банку також повинен мати: пропозиції з формування внутрішньої організаційної структури, створення незалежного внутрішнього аудиту, відповідність чинному законодавству, вибір зовнішнього аудитора, плани формування систем управлінської інформації, створення функції внутрішнього контролю та план розвитку капіталу банку, а також реалістичне й послідовне фінансове прогнозування діяльності банку.
Під час реєстрації банків здійснюється перевірка наявності у засновників (акціонерів) банку власних коштів для формування статутного капіталу банку, що підтверджується фінансовою звітністю та висновком аудитора, ділової репутації та фінансового стану власників банків, які володіють істотною участю в банку, ділової репутації і професійної придатності керівників виконавчих органів банку. Це дає можливість мінімізувати ризики, пов’язані з допуском до ринку банківських послуг недобросовісних осіб і установ, не підготовлених належно до ведення банківської справи.
Отож державна реєстрація банку є підставою для набуття нею статусу юридичної особи, але для проведення своєї діяльності банки ще зобов’язані після реєстрації пройти ліцензування на право здійснення банківських операцій. У масштабі європейської банківської практики принципи Базельського комітету з питань банківського нагляду стосовно ліцензування покладені в основу статей 4-17 Директиви Європейської Ради (2000/12/ЄС), яка регламентує заснування та ведення діяльності банківських установ. Основними елементами директиви є такі положення:
- банку потрібно одержати ліцензію на здійснення банківських операцій до початку своєї діяльності (Стаття 4);
- власні кошти або первісний капітал мають становити не менш 5 млн. євро, за невеликим винятком, зробленим для ряду спеціальних банківських установ (Стаття 5.1);
- банківська установа повинна мати принаймні двох працівників, які можуть нею ефективно управляти, мають добру репутацію і володіють необхідними знаннями та досвідом, щоб виконувати покладені на них обов'язки (Стаття 6.1);
- наглядовому органу мусить бути попередньо надана необхідна інформація про учасників (акціонерів) або членів ради директорів банківської установи (Стаття 7.1); крім того, наглядовий орган повинен бути задоволений відповідністю учасників (акціонерів) або членів ради директорів висунутим вимогам (Стаття 7.2);
- тісні ділові зв'язки, що склалися між банківською установою та будь-якими юридичними або фізичними особами, не повинні бути перешкодою для ефективного здійснення функцій банківського нагляду (Стаття 7.3);
- до заяви про одержання ліцензії на право здійснення банківських операцій має бути додана програма запланованої діяльності, в якій викладаються, зокрема, види передбаченої діяльності та організаційна структура банку (Стаття 8);
- відмова у видачі ліцензії на здійснення банківських операцій надається протягом шести місяців з моменту одержання інформації, необхідної для прийняття такого рішення (Стаття 10);
- уповноважений орган має право відкликати ліцензію на право здійснення банківських операцій у випадках, якщо ліцензія не буде використана протягом 12 місяців з дня одержання, або якщо вона була отримана на підставі помилкової інформації, або якщо банківська установа більше не дотримується умов, на яких їй була видана ліцензія на право здійснення банківських операцій і т.д. (Стаття 14);
- наглядовий орган мусить бути проінформований особами, які купують частки в статутному капіталі (акції) банку, про розмір часток у статутному капіталі (кількість акцій), які виявляться у їхньому володінні (більше 20%, 33% або більше 50%) (Стаття 16.1);
- кожна банківська установа повинна мати відповідну систему органів управління та бухгалтерського обліку та систему внутрішнього контролю (Стаття 17).
Природно, що всі викладені вище пункти директиви ЄС - надзвичайно важливі й повинні стати предметом постійного моніторингу та контролю в процесі попереднього нагляду в будь-якій країні європейського простору.
Ліцензування являє собою процес регулювання доступу банківських установ до ринку банківських послуг, і тому повинен перебувати під постійним контролем органу нагляду, оскільки дії, спрямовані на відкликання ліцензії на право здійснення банківських операцій, дуже складні і, як правило, спричиняють ризики як для репутації самого органу банківського нагляду, так і для фінансової системи в цілому.
Основні принципи ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду (а саме Принципи з 2 по 5 включно) присвячені процесу ліцензування:
· Принцип 2: Види діяльності, дозволені установам, які одержують ліцензію та підлягають нагляду як банки, повинні бути чітко визначені, і варто якомога суворіше контролювати використання слова «банк» у назвах.
· Принцип 3: Органи ліцензування повинні мати право встановлювати критерії та відхиляти заявки установ, які не відповідають установленим стандартам. Процес ліцензування повинен, як мінімум, складатися з оцінки структури власності банківської організації, складу ради директорів і керівників, її бізнес-плану та системи внутрішнього контролю, а також її прогнозованого фінансового стану, включаючи оцінку капітальної бази (власних коштів); якщо передбачуваним власником або материнською компанією є іноземний банк, необхідно одержати попередню згоду органів нагляду країни його походження.
· Принцип 4: Органи банківського нагляду повинні володіти повноваженнями розглядати та відхиляти будь-які пропозиції з передачі значної частки власності (статутного капіталу) або контрольного пакета акцій існуючих банків іншим сторонам.
· Принцип 5: Органи банківського нагляду повинні володіти повноваженнями встановлювати критерії для перевірки великих вкладень або інвестицій банку й домагатися того, щоб корпоративні зв'язки (афілійовані особи) банку не наражали банк на надмірні ризики або не заважали ефективному нагляду.
Отже, з метою вдосконалення підходів і правил у сфері створення та державної реєстрації банків в Україні необхідно, на нашу думку, відповідним нормативним актом Національного банку України затвердити чіткі вимоги до компетентності, чесності та професіоналізму кандидатів на посади директорів і керівників банку. Це можуть бути, наприклад, вимоги щодо обов’язкової державної атестації професійних якостей керівного складу банку, наявність сертифікатів, які підтверджують кваліфікацію та відповідні навики працівника, наявність позитивних і негативних зауважень з попередніх місць роботи працівника, який претендує на керівну посаду в банківській установі. Поряд з подібними вимогами, зрозуміло, необхідно розробити критерії їх оцінки (наприклад за тривимірною шкалою: «добре», «задовільно» і «незадовільно»). У результаті оцінювання всіх перерахованих критеріїв банку буде виставлятися кінцева оцінка компетентності, чесності та професіоналізму керівного складу банку, щоб забезпечити недопущення ненадійних і некомпетентних осіб до управління банківською установою.
По-друге, у сфері ліцензування банківської діяльності законодавчого вдосконалення потребує вимога до відмови Нацбанком у реєстрації банківської установи у разі неможливості виявлення реальної структури власності та власників банку. Це повинно бути відображено в Законі України «Про банки і банківську діяльність» і відповідних Положеннях НБУ, які стосуються порядку реєстрації та ліцензування банківських установ в Україні.
Письмовий дозвіл на здійснення окремих операцій видається банку за таких умов:
— наявність банківської ліцензії;
— рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку, що підтверджується незалежним аудитором;
— банк не є об'єктом застосування заходів впливу протягом усього періоду діяльності — для банків, які отримали банківську ліцензію менше ніж за шість місяців до часу звернення до Національного банку з клопотанням про видачу письмового дозволу; протягом шести місяців, що передують зверненню банку до Національного банку з клопотанням про видачу письмового дозволу — для банків, які здійснюють банківську діяльність на підставі банківської ліцензії більше ніж шість місяців;
— банк подав план (бізнес-план) щодо певних видів операцій, на право здійснення яких банк бажає отримати письмовий дозвіл, і цей план схвалено Національним банком. Процедура схвалення плану (бізнес-плану) вважається виконаною у разі відсутності зауважень з боку Національного банку при прийнятті відповідного рішення про видачу банку письмового дозволу на здійснення операцій;
— банк має достатні фінансові можливості для здійснення такої діяльності;
— наявність підрозділів, які виконуватимуть відповідні операції згідно з поданим банком планом (бізнес-планом), служби внутрішнього аудиту, а також підрозділу з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку;
— наявність керівників підрозділів банку, кандидатури яких відповідають кваліфікаційним вимогам та спеціальним вимогам щодо певного виду діяльності. Кандидати на посади керівників служб внутрішнього аудиту банків обов'язково проходять співбесіду та погодження на засіданні Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку або Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку. Результати співбесіди враховуються при вирішенні питання про видачу банку письмового дозволу. З метою визначення професійної придатності та ділової репутації керівників інших підрозділів та заступників головного бухгалтера в разі потреби з ними також може бути проведена співбесіда;
— наявність комітетів, а саме: кредитного, тарифного, з питань управління активами і пасивами та відповідних положень про них, що відповідають вимогам чинного законодавства України;
— наявність відповідних внутрішніх положень банку, що регулюють політику управління активами і пасивами, кредитну, інвестиційну, облікову політику банку та проведення ним діяльності, на яку він бажає отримати в Національному банку письмовий дозвіл, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
Якщо банк, який має письмовий дозвіл, бажає розширити перелік операцій, то обов'язковими вимогами для цього є такі:
— банк не є об'єктом застосування заходів впливу (а саме щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій) протягом шести місяців, що передують зверненню банку до Національного банку з клопотанням про розширення переліку операцій у письмовому дозволі;
— відповідність регулятивного капіталу банку вимогам чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку;
— відповідність формування фондів та резервів вимогам чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку;
— наявність підрозділу, який виконуватиме зазначені операції;
— наявність керівника підрозділу, відповідального за виконання зазначених операцій, кандидатура якого відповідає кваліфікаційним вимогам;
— наявність внутрішнього положення банку, що регулює здійснення зазначених операцій та відповідає вимогам чинного законодавства України;
— обов'язкова відповідність показників діяльності банку спеціальним вимогам щодо певного виду діяльності (залежно від виду операції);
— відсутність протягом трьох місяців, що передують зверненню до Національного банку, фактів подання недостовірної звітності, неподання або несвоєчасного подання звітності;
— дотримання банком економічних нормативів протягом трьох місяців, що передують його зверненню до Національного банку про розширення переліку операцій;
— дотримання банком нормативу обов'язкового резервування протягом шести місяців, що передують його зверненню до Національного банку про розширення переліку операцій;
— відповідний технічний стан та організація охорони приміщень банку, у тому числі касового вузла, забезпеченість банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що потрібні для здійснення нових операцій і відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку;
— наявність плану (бізнес-плану), що визначає діяльність банку (у цілому та окремо за кожним її видом) на поточний рік і стратегію діяльності на наступні три роки, з урахуванням сценаріїв сприятливого та несприятливого розвитку ринку нових операцій, які банк має право проводити в разі розширення переліку операцій, що здійснюються на підставі письмового дозволу.
Розширення чи зміна переліку операцій, які банки здійснюють на підставі письмового дозволу, здійснюється шляхом відкликання попереднього письмового дозволу та заміни його на новий.
