Особливості винахідництва та його застосування у сфері сільського господарства.

Винахідництво – творчий процес, який дає змогу по-новому вирішувати завдання в будь-якій галузі народного господарства і має позитивний ефект. Винахідництво пов'язане з удосконаленням результатів попереднього відкриття, тобто на відміну від останнього проходить еволюційний шлях розвитку технічного прогресу і вдосконалення виробництва. Винахідництво пов'язане також з інтелектуальною власністю, з законним правом людей володіти, використовувати на власний розсуд своє відкриття, винахід або раціоналізаторську пропозицію, надавати право на використання їх іншим особам (і в більшості країн світу право на продаж ліцензії певного винаходу у своїй країні та за її межами). Якщо відкриття важко передбачити, то винахідництво може мати плановий характер і входити до розробки перспективних і поточних тематичних планів, проведення технічних конкурсів, організації широкої інформації про раціоналізаторські пропозиції.

З погляду економічної ефективності винахідництво слід орієнтувати не стільки на створення нового, яке з'являється як результат відкриття, скільки на реалізацію й поширення цього нового на певному рівні. Винахідництво (як результат НТП) може виявити себе як фактор, що розвивається екстенсивно, коли реалізуються попередні відкриття. З цією особливістю НТП пов'язані розрахунки ефективності нової техніки, яка на першій стадії експлуатації найвища, після цього починає знижуватися водночас із «старінням» техніки, технології. Таким чином, ефективність нової техніки непостійна, вона характеризується хвилями піднесення, спаду, хоч загалом рівнодійна цих коливань має тенденцію до зростання. Винахід – істотна новизна в будь-якій галузі народного господарства, яка дає від його впровадження, застосування більш високий ефект, має нові техніко-економічні параметри, різнобічні властивості. Винаходи оформляються документально – патентами.

Винахідництво сприяє розвиткові й удосконаленню речових елементів продуктивних сил і передусім цілком нових технічних засобів праці, що охоплюють всі чотири складові частини техніки: а) кісткову й мускульну систему виробництва (механічні засоби праці, до яких належать машини, механізми, обладнання верстати, інструменти тощо), б) техніку, яка втілює технологічні, т. зв. безмашинні засоби праці (немеханічні методи впливу на об'єкт праці – електролізний, променевий, ультразвуковий тощо), в) судинну систему (різноманітні ємності, водопровідна, нафтогазопровідна мережі тощо) з інфраструктурою виробництва (техніка транспорту і зв'язку), г) керуючу систему управління виробництвом.

До винахідництва, крім технічних, входять нові напрями розвитку різних галузей прикладних наук. Воно сприяє процесу виробництва нових предметів праці із заздалегідь заданими властивостями синтетичні волокна, смоли, пластмаси, застосування яких має нині величезне народногосподарське значення. Поліпшення якості предметів праці потребує впроваджувана техніка і технологія виробництва. До раціоналізаторських пропозицій належать ті, що вдосконалюють уже існуючу техніку, продукцію або технологію виробництва. Сучасний НТП потребує збалансованості розвитку науки й техніки, тобто системного підходу на всіх рівнях (регіональному, галузевому, у низових ланках), комплексності, що виявляється через взаємозв'язок різних наук – фундаментальних, суміжних, прикладних. Процесу планування винахідництва властива своя специфіка, пов'язана, зокрема, з деякою невизначеністю. У планах НТП можна лише намічати напрями дослідження, конкретні ж винаходи (а тим паче відкриття) передбачити складніше. Проте з часом все більшу кількість науково-технічних проблем можна вирішувати прогресивним паралельним методом, тобто проводити водночас науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи, випробування нової техніки, зразків. Діюча система винахідництва і раціоналізації в колишньому СРСР була малоефективною. Свідченням цього є те, що в середньому лише кожний десятий винахід впроваджувався у життя. Матеріальне заохочення винахідників і раціоналізаторів було недостатнім. Промислові підприємства не були економічно заінтересовані у впровадженні в виробництво новацій. На передній план висувалося завдання виконання будь-якою ціною плану виробництва. В цьому передусім були матеріально заінтересовані керівники, які отримували значні суми преміальних. Нині при Кабінеті Міністрів діє державний Комітет України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України). Верховна Рада України для розвитку винахідництва розробила й прийняла низку Законів України, зокрема «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові знаки», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Але в період економічної кризи 90-х робота з розвитку й розгортання винахідництва не набула належного розвитку. В державі має функціонувати розгалужена мережа координаційних органів керівництва розвитком винахідництва. Для ефективнішої їх роботи вони повинні існувати за рахунок позабюджетних коштів, тобто відрахувань від економічної ефективності винаходу, раціоналізаторської пропозиції. Винахідництво має обслуговувати чітка комп'ютерна система служби науково-технічної інформації. Тільки на новій техніці й технології можна організувати високоефективне, рентабельне виробництво нових, якісних, конкурентоспроможних товарів. Авторська винагорода і преміювання за сприяння впровадженню. Винахідництво регулюється відповідним Положенням про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції. Розроблені й діють правила складання і подання заявок на видання патенту України на винахід, на промисловий знак, на товарний знак, методика визначення доходу від використання винаходів і рацпропозицій.