Поняття та критерії патентноздатності в Україні.

Тема 2: Реєстрація прав на винаходи

Мета: Вивчення процедури реєстрації прав на винаходи. Ознайомлення з сучасними винаходами, які використовуються у сільському господарстві.

План:

1.Поняття та критерії патентноздатності в Україні.

2.Державна реєстрація прав на винаходи.

3.Особливості винахідництва та його застосування у сфері сільського господарства.

4.Винаходи, які здійснили переворот у сфері сільського господарства.

Використана література:

Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.- К.: Парламентське вид-во, 2006.- 40с.

Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика: Зб. нормат. актів.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- 400с.

Гордієнко С.Г. Забезпечення інтересів України у сфері захисту інтелектуальної власності: нормативно-правове регулювання: - К.: Скіф, 2008.-

Туров М.П. Основи винахідництва та методи пошуку розв’язку творчих технічних задач: Метод. посіб.- К.: Освіта України, 2008.- 312 с.

Поняття та критерії патентноздатності в Україні.

Відповідно до патентних законів у всіх країнах світу на винаходи видаються патенти. Патент є свідоцтвом (охоронним документом), що видається уповноваженим державним органом і надає його власнику певні юридичні права, що виникають з моменту його отримання.

По-перше, патент засвідчує пріоритет винаходу, який встановлюється патентним відомством за датою отримання ним правильно оформленої заявки.

Юридичне значення пріоритету полягає в тому, що, з одного боку, ця дата встановлює новизну винаходу, закріплюючи за автором винаходу авторство (першість) в рішенні певної задачі. З другого боку, саме з цієї дати закон охороняє права, які витікають з патенту. Це значить, що притягати до відповідальності за використовування винаходу третіми особами до дати пріоритету за допомогою норм патентного права неможливо.

По-друге, патент засвідчує права, які витікають з патенту. Патентні права носять комплексний характер і складаються з комбінації майнових і особистих немайнових прав.

Основне особисте немайнове право - право авторства, яке є абсолютним і належить виключно автору (авторам) винаходу, чиєю творчою працею воно створене. Право авторства є невідчужуваним і охороняється безстроково. Сфера дії авторського права не має обмежень ні в часі, ні в просторі. Його не можна передати по спадку.

Основне майнове право, яке витікає з патенту - виняткове право на використовування запатентованого об'єкта. Це означає, що тільки патентовласник може використовувати винахід на свій розсуд. Але виняткове право означає також заборону будь-яким третім особам використовувати запатентований винахід без дозволу патентовласника.

Сфера дії виняткового права обмежена в просторі і в часі. Територіальний характер дії патенту означає, що він діє тільки на території тієї країни, де він виданий, і виняткові права обмежені територією країни патентування.

Патент видається:

 автору (авторам) винаходу;

 працедавцю;

 правоотримувачам вказаних осіб.

Автори винаходу можуть одержати патент на своє ім'я через природне право. Винаходи з'являються на світ завдяки діяльності авторів, які і є власниками винаходів.

Але вони не завжди мають фінансову нагоду одержати патент, а найголовніше, згодом ввести винахід в господарський обіг. Закон надає авторам можливість поступки майбутніх виняткових прав на стадії оформлення патенту третім особам, які одержуватимуть патент на своє ім'я.

Якщо автори створили винахід у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків, то патентовласником такого винаходу згідно із законом є працедавець. При цьому у разі отримання патенту, працедавець зобов'язаний виплатити авторам винагороду в розмірі і умовах, визначених на основі договору між ними. Право подачі заявки на службовий винахід працедавцем обмежене чотиримісячним терміном з моменту повідомлення авторами про створення винаходу. Якщо протягом вказаного в законі терміну працедавець не подав заявку в патентне відомство, то автори мають право подати заявку і одержати патент на своє ім'я.

У випадках смерті автора право отримання патенту належить спадкоємцям.

Права і обов’язки патентновласника.

Патент надає його власнику монопольне виняткове право використовування запатентованого об'єкта. Це означає, що тільки патентовласник має право виготовляти, використовувати, продавати, рекламувати, ввозити з-за кордону і здійснювати інші дії із введення в господарський оборот або зберігати з цією метою продукт, що містить запатентований винахід і забороняє третім особам скоювати визначені законом дії без згоди патентовласника.

Патентовласник може самостійно використовувати винахід шляхом промислового виробництва і продажу виробів, що охороняються патентом, або повністю переуступати патент третім особам, або надавати права на використовування винаходу в тому або іншому об'ємі зацікавленим особам. Поступка патенту здійснюється шляхом укладення договору із зацікавленими особами, причому договір про поступку патенту вважається дійсним після реєстрації в патентному відомстві. Надання права на використовування винаходу здійснюється шляхом підпису ліцензійної угоди. За ліцензійною угодою патентовласник виступає в ролі продавця (ліцензіара). Він надає покупцю (ліцензіату) за певну винагороду право на використовування винаходу в межах, встановлюваних угодою. Ліцензійна операція має юридичну силу після обов'язкової реєстрації її в патентному відомстві.

Слово винахід в загальноприйнятому значенні багатозначне. Це будь-яка оригінальна ідея, "розумова знахідка", яка слугує для задоволення тієї або іншої практичної потреби.

Але не всякому винаходу, в звичному значенні цього слова, закон надає правову охорону. Юридичне поняття винаходу значно вужче. Дія норм патентного права розповсюджується тільки на такі винаходи, які мають певний соціально-економічний інтерес. Винаходу надається правова охорона, якщо він є новим, має рівень винахідництва і промислове застосування.

У законі встановлені вимоги, яким повинен відповідати винахід, щоб на нього можна було одержати патент. Ці умови прийнято називати критеріями патентоспроможності, а винахід, що відповідає всім встановленим в законі вимогам, - патентоспроможним. Якщо винахід не відповідає хоча б одній легальній вимозі, він не може бути запатентований і не признається винаходом в юридичному значенні слова.

Критерії патентоспроможності за законодавством України ("новизна", "рівень винахідництва" і "промислова застосованість") уніфіковані відповідно до норм міжнародного патентного права.

Для ухвалення рішення про отримання патенту дуже важливо не тільки розуміти значення цих критеріїв, але і уміти встановлювати відповідність винаходу даним критеріям.

Критерії патентноспроможності «новизна»

Закон встановлює, що винахід є новим, якщо він не відомий за рівнем техніки, який включає будь-які відомості, що стали загальнодоступними в світі до дати пріоритету винаходу.

Патентоспроможний винахід являє собою інформацію про рішення задачі. Така інформація вважатиметься новою, якщо до моменту створення винаходу відомості про нього не були відомі фахівцям з інших, раніше відомих джерел інформації, сукупність яких визначає відомий рівень техніки.

Відомий рівень техніки включає як будь-які загальновідомі і зарубіжні друковані публікації, так і будь-які використані матеріальні об'єкти. При цьому до загальнодоступних відомостей відносяться відомості, з якими будь-яка особа може ознайомитися законним чином.

Новизна винаходу визначається на дату пріоритету. З вищевикладеного виходить, що будь-яка загальнодоступна інформація, відома до дати пріоритету, у разі її тотожності з винаходом, може зганьбити його новизну. Проте якщо інформація про винахід була розкрита самим автором, стала загальнодоступною за шість місяців до подачі заявки в патентне відомство, то вона не заперечує новизну винаходу, оскільки законодавство надає авторам пільгу на вказаний термін.

Таким чином, при оцінюванні новизни винаходу йому можуть протиставлятися лише джерела інформації, існуючі до дати пріоритету.

На практиці, для встановлення відповідності винаходу критерію "новизна", проводять аналіз новизни відповідно до алгоритму, що включає такі етапи.

1. Визначають сукупність ознак, які характеризують досліджуваний винахід і є основою для подальшого пошуку і аналізу.

2. Проводять аналіз рівня техніки, в результаті якого з нього вибираються джерела інформації, що містять аналоги. Аналоги - це об'єкти одного з винаходом призначення, що характеризуються сукупністю ознак, схожою із сукупністю істотних ознак винаходу.

3. Виділяють найближчий аналог (прототип) винаходу, який має найбільшу кількість схожих з аналізованим винаходом ознак.

4. Зіставляють ознаки, виділені на етапі 1, з ознаками прототипу (етап 3), встановлюючи їх тотожність або відмінності.

Якщо в результаті порівняльного аналізу встановлена тотожність ознак в порівнюваних об'єктах, тобто створене рішення не відрізняється від відомого, то робиться висновок про те, що рішення, що заявляється, не відповідає критерію «новизна». Патент на такий винахід не буде виданий.

Якщо в результаті порівняння встановлено, що рішення, що заявляється, відрізняється від відомого, тобто в порівнянні з відомим воно має відмітні ознаки, то робиться висновок про те, що рішення відповідає критерію «новизна».

Критерії патентноспроможності «промислова застосовність».

Не всякий новий винахід може бути визнаний патентоспроможним, необхідно, щоб він відповідав критерію " рівень винахідництва ". Законодавчо він визначається наступним чином: "Винахід має рівень винахідництва, якщо він для фахівця явним чином не виходить з рівня техніки".

Цей критерій відображає творчий характер винаходу і стверджує, що винахід не може логічно витікати з існуючого рівня техніки, а повинен бути створений творчим шляхом.

Для з'ясування суті критерію "рівень винахідництва" порівняємо звичне інженерне проектування з рішенням винахідництва. Інженерним вважається таке рішення, до якого неминуче можна прийти шляхом логічних міркувань, аналізу, дослідів, використовуючи необхідні знання тієї області техніки, до якої відноситься рішення. При цьому інженерне рішення є комбінацією відомих структур або дій, які при реалізації дають очікуваний результат або ефект, логічно витікаючи з відомого рівня техніки. Проблема створення винаходу якраз і полягає в тому, щоб придумана комбінація відомих структур або дій могла дати новий, несподіваний, невідомий раніше технічний результат або ефект. Саме отримання неочевидного, логічно не витікаючого з відомого рівня техніки результату, свідчить про творчий характер винаходу.

Для визначення очевидності результату законодавцем введена абстрактна, умовна фігура фахівця, під якою розуміється особа, що володіє загальнодоступними до моменту створення знаннями і досвідом в тій області, до якої відноситься нове рішення. Саме щодо нього визначається очевидність рішення, що патентується. На стадії розгляду заявки на винахід в патентному відомстві такою фігурою є експерт патентного відомства.

З вищевикладеного виходить, що обставиною, яка підтверджує наявність рівня винахідництва у винаході, є несподіваний (новий) для фахівця результат або ефект, явно не витікаючий для нього з відомого рівня техніки. При цьому новизна результату є слідством відмітних ознак, внесених винахідником в прототип. Отже, критерій "рівень винахідництва" розділяє нові рішення на дві групи: рішення, які є результатом технічного навичку, і рішення, які є результатом технічної творчості. Першим законодавчо не надається правового захисту, і лише останні можуть бути об'єктами патентування.

Аналіз винахідливого рівня проводиться після того, як встановлена новизна винаходу і виявлені його відмітні ознаки.

Алгоритм аналізу винахідливого рівня включає такі етапи.

1. Виявляють прототип (3-й етап алгоритму виявлення новизни).

2. Виявляють ознаки, якими відрізняється аналізований винахід від прототипу (4-й етап алгоритму виявлення новизни).

3. Виявляють з рівня техніки рішення, що мають ознаки, які збігаються з відмітними ознаками даного винаходу.

Якщо в результаті пошуку не виявлені рішення, що мають ознаки, які збігаються з відмітними ознаками винаходу, або такі рішення виявлені, але не підтверджена популярність впливу відмітних ознак на вказаний у винаході технічний результат або ефект, то робиться висновок, що винахід відповідає критерію "рівень винахідництва".

Оскільки критерій "рівень винахідництва" носить суб'єктивний характер, то іноді використовують так звані субкритерії, завдяки яким наявність критерію "рівень винахідництва" доводиться методом від зворотного. Вимогу рівня винахідництва не задовольняють, наприклад винаходи, якщо:

- доповнення відомого об'єкта будь-якою відомою частиною приводить до технічного результату, відносно якого встановлено вплив саме таких доповнень;

- заміна будь-якої частини відомого об'єкта іншою, відомою частиною приводить до появи очікуваного від цієї заміни результату;

- вилучення будь-якої частини засобу приводить до досягнення звичного для такого вилучення результату (спрощення, зменшення габаритів, маси і т. д.);

- збільшення кількості однотипних елементів, дій підсилює технічний результат за рахунок наявності в засобі саме таких елементів, дій (збільшення кількості фільтрів очищення покращують ступінь очищення води);

- виконання відомого засобу або його частини з відомого матеріалу приводить до досягнення технічного результату, обумовленого відомими властивостями цього матеріалу (заміна металевого корпусу конструкції на пластмасу з метою зменшення її маси).

І навпаки, якщо винаходом, що заявляється, подоланий технічний консерватизм, попередження фахівців про неможливості досягнення цього результату або одержаний результат, що задовольняє давно існуючу суспільну потребу, спроби задоволення якої довгий час не вдавалися фахівцям, то таке рішення відповідає критерію рівень "винахідництва".

Критерії патентноспроможності «промислова застосовність»

Вимога промислової застосовності є обов'язковою умовою патентоспроможності винаходу.

Винахід є промислово застосовним, якщо він може бути використаний в промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я і інших галузях діяльності.

По суті вимога промислової застосовності означає, що задача повинна бути вирішена технічними засобами, достатніми для здійснення винаходу, його роботоздатності і отримання при реалізації нового технічного результату. Якщо винахід описаний так, що його неможливо здійснити, то він не відповідає критерію "промислова застосовність" і такому рішенню відмовлять у видачі патенту. Якщо опис винаходу дозволяє виконати об'єкт, але він не роботоздатний взагалі (вічний двигун), то такому рішенню також відмовлять у видачі патенту.

Слід зазначити, що перевірка патентоспроможності винаходу починається саме зі встановлення відповідності винаходу критерію "промислова застосовність".

Об’єкти винаходів.

Патентоспроможність винаходу характеризується не тільки загальними критеріями ("новизна", "рівень винахідництва", "промислова застосованість"), але і об'єктами, що утворюють патентоспроможний винахід.

Чинне законодавство розрізняє такі об'єкти винаходів:

 продукт (пристрій; речовина; штам мікроорганізмів; культури клітин рослин і тварин);

 спосіб.

Таким чином, винахід, на який отримується патент, повинен не тільки задовольняти критерії патентоспроможності, але і чітко відповідати одному із встановлених законодавством об'єктів. Інакше патентоспроможного винаходу немає: це може бути або відкриття, або наукова гіпотеза, або організаційна пропозиція і т. п.

Законодавство прямо указує на винаходи, виключені зі сфери дії патенту, не дивлячись на те, що вони відповідають встановленим критеріям патентоспроможності. До таких винаходів відносяться винаходи, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманості і моралі; винаходи, визнані державою секретними.

Винаходи нетехнічного характеру також не признаються патентоспроможними. До них відносяться [14]:

 наукові теорії і математичні методи;

 методи організації і управління;

 алгоритми і програми для обчислювальних машин;

 рішення, що стосуються тільки зовнішнього вигляду виробу;

 топології інтегральних мікросхем;

 сорти рослин і породи тварин.

До пристроїв як об'єктів винаходу відносяться конструкції і вироби, тобто будь-які штучно створені предмети: машини, верстати, агрегати, інструменти, прилади, тара, будівлі, споруди і т. п.

Для характеристики пристрою використовуються такі ознаки [14]:

 наявність конструктивного (конструктивних) елемента (елементів);

 наявність зв'язків між елементами;

 взаємне розташування елементів;

- форма виконання елементу (елементів) або пристрою в цілому, зокрема, геометрична форма;

 форма виконання зв'язку між елементами;

 параметри і інші характеристики елемента (елементів) і їх взаємозв'язок;

- матеріал, з якого виконаний елемент (елементи) або пристрій в цілому;середовище, що виконує функцію елемента.

До способів як об'єктів винаходу відносяться процеси виконання дій над матеріальними об'єктами за допомогою матеріальних об'єктів, тобто різні технологічні процеси; способи отримання різних речовин, предметів; способи контролю, вимірювання, випробування; способи здобуття і заготівки; способи монтажу, наладження і т. д.

Для характеристики способу використовуються такі ознаки [14]:

- наявність дій або сукупності дій;

- умови здійснення дій; режим; використовування речовин (початкова сировина, реагенти, каталізатори і т. д.) пристроїв (пристосування, інструменти, устаткування і т. д.), штамів мікроорганізмів, ліній клітин рослин і тварин.

До речовин як об'єктів винаходу відносяться:

- індивідуальні хімічні з'єднання, до яких також умовно віднесені високомолекулярні з'єднання і продукти генної інженерії: рекомбінантні нуклеїнові кислоти, вектори і т. п.;

 композиції (склад, суміш);

 продукти ядерного перетворення.

Для характеристики композиції (речовини) використовуються такі ознаки:

 якісний склад (інгредієнти);

 кількісний склад (зміст інгредієнтів);

 структура композиції;

 структура інгредієнтів.