У більшості країн в складі Кабінету Міністрів має місце такий центральний орган виконавчої влади як Міністерство фінансів, яке забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію завдань соціального та економічного розвитку країни. Саме такий орган створений і функціонує в Україні. У різних країнах йому притаманна більша чи менша кількість функцій, під його егідою можуть знаходитися ті чи інші органи виконавчої влади, у деяких країнах воно називається Казначейством (США, Великобританія) і доповнюється іншими державними фінансовими відомствами (адміністративно-бюджетне управління адміністрації Президента США).
Міністерство фінансів України діє у правовому полі Конституції України, законів України, нормативних актів Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, а також Положення про Міністерство фінансів України, схваленого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №446/2011.
До основних завдань Міністерства фінансів України відноситься:
1. Формування та забезпечення реалізації:
- фінансової, бюджетної, податкової і митної політики;
- державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, проведення лотерей, виготовлення цінних паперів та документів суворої звітності, видобутку, виготовлення та обігу дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, а також у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;
- державної політики у сфері державного фінансового контролю.
2. Забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України, підвищення ефективності управління державними фінансами, проведення аналізу економічної та фінансової ситуації в країні та перспектив її розвитку.
3. Розроблення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетних період, проекту закону про Державний бюджет України, організація роботи по складанню та виконанню бюджету, розробка прогнозу бюджету, удосконалення міжбюджетних відносин, управління державним боргом та удосконалення методів фінансового і бюджетного планування.
4. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності, визначення єдиної методології обліку та звітності, обов’язкової для всіх юридичних осіб (крім банків) та адаптація відповідного законодавства до законодавства Європейського союзу.
5. Здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в системі МФУ, центральних органах виконавчої влади, інформування про економічні та фіскальні цілі держави.
Більшість функцій та повноважень МФУ безпосередньо стосуються бюджету. Найважливіші із них можна об’єднати таким чином:
- розроблення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, прогнозування та аналіз доходів бюджету, розроблення прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, складання проекту закону про Державний бюджет України та підготовка відповідних аналітичних матеріалів до нього, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування (підготовка бюджетних запитів, проекту Державного бюджету, прогнозу бюджету на два бюджетних періоди за плановим, доходи і видатки, кредитування);
- складання розпису Державного бюджету та внесення змін до нього, затвердження лімітних довідок про бюджетні асигнування, розроблення інструкцій з підготовки бюджетних запитів, порядку і термінів їх подання, аналіз бюджетних запитів розпорядників коштів (мета, пріоритети та ефективність використання бюджетних коштів), встановлення форм зведених показників за мережею, штатними розписами і контингентами одержувачів бюджетних коштів;
- затвердження паспортів бюджетних програм, загальних вимог щодо визначення результативних показників та оцінки ефективності цих програм, запровадження програмно-цільового методу складання місцевих бюджетів, оцінка виконання бюджетних програм та звітності головних розпорядників коштів, підготовка переліку бюджетних програм, за якими необхідно затвердити порядки використання бюджетних коштів;
- формування проекту річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та його публічне представлення, розгляд звітів ДКСУ, ДФС, ДАС, затвердження форм звітності про виконання місцевих бюджетів;
- урегулювання міжбюджетних відносин, розроблення методики визначення міжбюджетних трансфертів, визначення розмірів фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, прийняття рішень щодо безспірного вилучення коштів з місцевих бюджетів до Державного бюджету;
- здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах, визначених законом про Державний бюджет України, управління державним боргом, погодження залучення коштів ЄКР для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, надання позик місцевим бюджетам, контроль за цільовим використання коштів субвенцій;
- нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій, митній сферах, у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів тощо.
Наступна група включає функції, що стосуються видів діяльності, пов’язаних з бюджетною:
- здійснення модернізації державних фінансів;
- пропозиції щодо перегляду ставок податків і зборів для компенсації впливу інфляції;
- проведення конкурсу банків для виплат заробітної плати працівникам бюджетних установ;
- реалізації програм бюджетної підтримки ЄС, кредитних ліній ЄС та залучення коштів на безповоротній основі;
- укладання договорів із суб’єктами господарювання про відшкодування видатків Держбюджету, що виникають при виконанні Кабінетом Міністрів гарантійних зобов’язань;
- забезпечення первинного розміщення державних цінних паперів.
До цієї ж групи можна віднести функції, пов’язані з удосконаленням валютних, фінансових, кредитних, податкових та митних відносин з іншими державами, розробкою основних засад грошово-кредитної політики та активної інвестиційної політики, заходів щодо фінансового оздоровлення економіки та її структурної перебудови, розробкою державних загальнонаціональних програм та забезпечення їх фінансування.
У третій групі опиняються всі інші функції, які найменше пов’язані з бюджетом:
- розробка методології та методики бухгалтерського обліку і звітності;
- регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації доходів отриманих злочинним шляхом;
- співпраця з міжнародними організаціями;
- забезпечення виконання законодавства у сферах своєї компетенції;
- кадрова політика тощо.
Міністерство фінансів наділене значними повноваженнями:
1) залучати спеціалістів, вчених для розгляду питань, що належать до його компетенції;
2) одержувати безоплатно від:
- органів виконавчої влади документи і матеріали для виконання своїх завдань;
- від головних розпорядників коштів – інформацію, документи і матеріали для складання проекту, прогнозу бюджету, розпису бюджету, аналізу бюджетів, а також матеріали про рух коштів державних цільових фондів, їх кошториси та звіти;
- органів виконавчої влади та розпорядників коштів інформацію про здійснення внутрішнього контролю та внутрішній аудит;
- органів виконавчої влади, НБУ, фінансових та не фінансових установ – пояснення, матеріали та інформацію з питань, що виникають під час складання, розгляду затвердження і виконання бюджетів та звітування про їх виконання;
- центральних органів виконавчої влади – інформацію про розроблення та запровадження галузевих методичних рекомендацій щодо застосування стандартів бухгалтерського обліку;
3) зупиняти здійснення бюджетних асигнувань та операції з бюджетними коштами;
4) здійснювати внутрішній фінансовий контроль та аудит;
5) користуватися інформаційними базами державних органів, державними системами зв’язку.
Структура Мінфіну формується у відповідності до його завдань та функцій. У структурі центрального апарату утворені департаменти безпосереднього підпорядкування Міністру: департамент забезпечення діяльності міністра (патронатна служба); юридичний департамент; відділ взаємодії зі ЗМІ та зв’язків з громадськістю (прес-служба).
Організаційна структура вищої ланки (центрального апарату) Мінфіну, наочно демонструють, його стратегічне спрямування на забезпечення якісного бюджетного процесу у логічному взаємозв’язку з іншими напрямками діяльності Міністерства.
Міністерство фінансів очолює Міністр, який призначається на посаду поданням Прем’єр міністра України та звільняється з посади Президентом України. Міністр має першого заступника, заступника Міністра - керівника апарату, які призначаються на посаду за поданням Прем’єр міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра і звільняються з посади Президентом України.
Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінфіну, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у міністерстві утворюється Колегія у складі міністра (голова колегії), першого заступника та заступника Міністра за посадою. У разі потреби до складу колегії можуть включатися керівники структурних підрозділів апарату Мінфіну, а також інші особи.
Структура та зміни в структурі апарату міністерства затверджується Міністром. Штатний розпис і кошторис Мінфіну України затверджуються заступником Міністра - керівником апарату Мінфіну України. Положення про структурні підрозділи центрального апарату затверджує Міністр.
Середня ланка органів Мінфіну включає Міністерство фінансів АРК, головні фінансові управління обласних державних адміністрацій та міські фінансові управління державних адміністрацій міст Києва та Севастополя, які реалізують політику Міністерства у регіонах.
До їх функцій відноситься координація, організація робіт та безпосередня участь в розробці балансу фінансових ресурсів підвідомчої території, складанні відповідних проектів бюджетів та їх виконанні (складання розписів, забезпечення переказів коштів та взаєморозрахунків з державним бюджетом, здійснення фінансування місцевого господарства, невиробничої сфери та соціальних заходів, контроль ходу та ведення обліку виконання бюджетів, розгляд звітів про виконання нижчестоящих бюджетів, формування зведених звітів та подання їх Міністерству фінансів України, звітування перед відповідними радами про виконання бюджету).
Фінансові управління розробляють пропозиції щодо запровадження місцевих податків і зборів, контролюють виплати з бюджетів, резервного та позабюджетних фондів, дотримання єдиних засад бухгалтерського обліку, готують питання про надання пільг, відстрочок податкових платежів і податкового кредиту. У їхньому віданні знаходиться інвестиційна політика, ціноутворення, розвиток відносин власності, підприємницької діяльності, ринку цінних паперів, фінансові аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємств регіону, контроль використання, обліку і зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння тощо.
Стратегічні задачі діяльності Мінфіну України на сучасному етапі:
1. Забезпечення стабільності державних фінансів.
2. Створення ефективної та справедливої системи оподаткування, прозорої системи звітності та обліку. Удосконалення та гармонізація митних процедур.
3. Реалізація інвестиційних програм (проектів) та ефективне використання бюджетних коштів.
4. Створення інтегрованої інформаційної системи управління державними фінансами.
5. Управління активами, зобов’язаннями, забезпечення прозорих державних операцій та підтримка кредитного рейтингу країни.
6. Забезпечення належного менеджменту організацій, які знаходяться в управлінні Міністерства фінансів та надання ними якісних та професійних послуг.
7. Проведення кадрової політики та побудова ефективної організаційної структури Міністерства фінансів, організацій, що належать до сфери його управління, та місцевих фінансових органів.
