Так, Глава I «Загальнi положення» мiстить норми, що визначають завдання Кодексу законiв про працю України, основнi трудовi права працiвникiв, гарантiї трудових прав громадян України, сферу дiї трудового законодавства, особливостi регулювання працi деяких категорiй працiвникiв (у районах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров’я, тимчасових i сезонних працiвникiв та iн.), регулювання трудових вiдносин громадян, якi працюють за межами своїх держав, спiввiдношення мiжнародних договорiв про працю i законодавства України, недiйснiсть умов договорiв про працю, якi погiршують становище працiвникiв.
Глава II «Колективний договiр» охоплю є норми, що визначають поняття колективного договору, сферу його укладення, його сторони, змiст, колективнi переговори, розробку i порядок укладення колективного договору, вiдповiдальнiсть за порушення його умов, мiсце та порядок реєстрацiї колективного договору, строки чинностi колективного договору, сферу поширенняколективного договору, контроль за виконаннямколективного договору.
Глава III «Трудовий договiр» мiстить норми, що визначають поняття, сторони, змiст трудового договору, гарантiї при укладеннi, змiнi та припиненнi трудового договору, строки та форми трудового договору, порядок укладення трудового договору, обмеження спiльної роботи родичiв на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, термiни випробування, порядок їх встановлення та обмеження застосування, переведення та перемiщення працiвникiв, пiдстави вiдсторонення, припинення та розiрвання трудового договору, порядок звiльнення з роботи та його оформлення.
Глава 4 «Забезпечення зайнятостi вивiльнюваних працiвникiв» охоплює норми, що визначають порядок вивiльненняпрацiвникiв, роль профспiлок у захистi прав працiвникiв.
Глава IV «Робочий час» охоплює норми про тривалiсть робочого часу, види робочого часу, порядок його встановлення, тривалiсть роботи напередоднi святкових, неробочих i вихiдних днiв, поняття нiчного часу, тривалiсть роботи в нiчний час, обмеження роботи в нiчний час, облiк робочого часу, поняття надурочних робiт, порядок залучення до них та обмеження їх застосування.
Глава V «Час вiдпочинку» охоплює норми, що регулюють види часу вiдпочинку, визначають вiдмiннiсть вихiдних днiв вiд неробочих, особливостi залучення до роботи у вихiднi днi, встановлюють компенсацiю за роботу у вихiдний день, визначають види вiдпусток та порядок їх надання, подiлу, оплати та iн.
Глава VI «Нормування працi» включає норми, що регулюють норми виробiтку, часу, обслуговування, чисельностi, порядок їх запровадження, замiна i перегляд норм працi.
Глава VII «Оплата працi» мiстить норми, що дають визначення заробiтної плати, регулюють встановлення розмiру заробiтної плати залежно вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно&дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства, роль мiнiмальної заробiтної плати, системи оплати працi, оплату працi при вiдхиленнi вiд нормальних умов працi.
До глави VIII «Гарантiї i компенсацiї» включено норми, щовизначають гарантiї для працiвникiв, обраних на виборнi посади, на час виконання державних або громадських обов’язкiв, при переїздi на роботу в iншу мiсцевiсть, при службових вiдрядженнях, при пiдвищеннi квалiфiкацiї, для донорiв, компенсацiї за зношування iнструментiв, належних працiвникам, гарантiї для працiвникiв — авторiв винаходiв, корисних моделей, промисло& вих зразкiв i рацiоналiзаторських пропозицiй, обмеження розмiру вiдрахувань iз заробiтної плати.
Глава IX «Гарантiї при покладеннi на працiвникiв матерiальної вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї» мiстить норми, що визначають загальнi пiдстави i умови матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв, обов’язки власника або уповноваженого ниморгану та працiвникiвпо збереженню майна, встановлюються види матерiальної вiдповiдальностi, особливостi укладення письмових договорiв проповну матерiальну вiдповiдальнiсть, визначення розмiру шкоди, порядок покриття шкоди, заподiяної працiвником, обставини, якi пiдлягають врахуванню при визначеннi розмiру вiдшкодування.
Норми глави X «Трудова дисциплiна» визначають обов’язки працiвникiв, методи забезпечення трудової дисциплiни, обов’язки власника або уповноваженого ниморгану, правила внутрiшнього трудового розпорядку, заохочення за успiхи в роботi та порядок їх застосування, переваги i пiльги для працiвникiв, якi успiшно i сумлiнно виконують свої трудовi обов’язки, заохочення за особливi трудовi заслуги, поняття, види та порядок дисциплiнарної вiдповiдальностi.
Глава XI «Охорона працi» мiстить норми, що визначають порядок створення безпечних i нешкiдливих умов працi, додержання вимог щодо охорони працi при проектуваннi, будiвництвi (виготовленнi) та реконструкцiї пiдприємств, об’єктiв i засобiв виробництва, заборону введення в експлуатацiю пiдприємств, якi не вiдповiдають вимогам охорони працi, обов’язок власника або уповноваженого ниморгану щодо полегшення умов працi i оздоровлення працiвникiв, обов’язок працiвника виконувати вимоги нормативних актiв про охорону працi, видачу спецiального одягу та iнших засобiв iндивiдуального захисту, видачу молока i лiкувально&профiлактичного харчування, порядок та пiдстава переведення на легшу роботу, обов’язки власника або упов новаженого ниморгану щодо розслiдування та облiку нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi.
Глава XII «Праця жiнок» охоплює норми, що визначають роботи, на яких забороняється застосування працi жiнок, обмеження працi жiнок на роботах у нiчний час, заборону залучення вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох рокiв, до нiчних, надурочних робiт, робiт у вихiднi днi i направлення їх у вiдрядження, обмеження залучення жiнок, що мають дiтей вi& комвiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дiтей iнвалiдiв, до надурочних робiт i направлення їх у вiдрядження, переведення на легшу роботу вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, гарантiї при прийняттi на роботу i заборона звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей, гарантiї особам, якi виховують малолiтнiх дiтей без матерi.
Глава XIII «Праця молодi» мiстить норми, що визначають права неповнолiтнiх у трудових правовiдносинах, вiк, з якого допускається прийняття на роботу, порядок облiку працiвникiв, якi не досягли вiсiмнадцяти рокiв, роботи, на яких забороняється застосування працi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв, про заборону залучати працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв до нiчних, надурочних робiт i робiт у вихiднi днi, норми виробiтку для молодих робiтникiв, оплата працi працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв при скороченiй тривалостi щоденної роботи, вiдпустки працiвникамвiкомдо вiсiмнадцяти рокiв, порядок встановлення бронi для прийняття молодi на роботу i професiйне навчання на виробництвi, обмеження звiльнення працiв& никiв молодше вiсiмнадцяти рокiв, порядок розiрвання трудового договору з неповнолiтнiмна вимогу його батькiв або iнших осiб, про участь молодiжних органiзацiй у розглядi питань працi i побуту молодi.
Глава XIV «Пiльги для працiвникiв, якi поєднують роботу з навчанням» мiстить норми, що визначають порядок органiзацiївиробничого навчання, створення необхiдних умов для поєднання роботи з навчанням, заохочення працiвникiв, якi поєднують роботу з навчанням, здiйснення виробничого навчання вробочий час, заборону залучення до роботи, що не стосується спецiальностi, яка вивчається, про оплату працi за час виробничого навчання, переквалiфiкацiї або навчання iншимспецiальностям, пiльги для працiвникiв, якi навчаються в середнiх iпрофесiйно&технiчних навчальних закладах, про звiльнення вiдроботи без збереження заробiтної плати працiвникiв, якi навчаються в середнiх навчальних закладах, про порядок надання додаткової вiдпустки у зв’язку з навчанняму середнiх навчальнихзакладах, про пiльги працiвникам, якi навчаються у вищих навчальних закладах.
Глава XV «Iндивiдуальнi трудовi спори» охоплює норми, що визначають органи, якi розглядають трудовi спори та порядок їх формування, порядок розгляду трудових спорiв деяких категорiй працiвникiв, порядок i строки розгляду трудових спорiв, види трудових спорiв, що пiдлягають безпосередньому розглядовi у мiсцевих (районних, мiських) судах, строки звернення до суду за вирiшеннямтрудових спорiв, порядок поновлення судом строкiв, пропущених з поважних причин, оплата вимушеного прогулу при затримцi виконання рiшення про поновлення на роботi працiвника, порядок покладення матерiальної вiдповiдальностi на службову особу, винну в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника, про вiдшкодування власникомабо уповноваженимниморганомм оральної шкоди.
Глава XVI «Професiйнi спiлки. Участь працiвникiв в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями» мiстить норми, що визначають право громадян на об’єднання у професiйнi спiлки, права професiйних спiлок, їх об’єднань, правовий статус первинних профспiлкових органiзацiй на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, гарантiї дiяльностi профспiлок, вiдрахування коштiв пiдприємствами, установами, органiзацiями первин нимпрофспiлковиморганiзацiямна культурно&масову, фiзкультурну та оздоровчу роботу.
До глави «Трудовий колектив» включено норми, що визначають поняття трудового колективу, загальнi принципи матерiальної заiнтересованостi трудового колективу в результатах господарської дiяльностi, формування колективу бригади, розподiл колективного заробiтку у бригадi iз застосуванням коефiцiєнта трудової участi, взаємну вiдповiдальнiсть власника або уповноваженого ниморгану i бригади.
Глава XVII «Загальнообов’язкове державне соцiальне страхування та пенсiйне забезпечення» мiстить норми, що визначаютьперелiк осiб, якi пiдлягають загальнообов’язковому державному соцiальному страхуванню, джерело коштiв загальнообов’язкового державного соцiального страхування, види матерiального забезпечення та соцiальних послуг за загальнообов’язковимдержавнимсоцiальнимстрахуванням.
Глава XVIII «Нагляд та контроль за додержаннямзаконодавства про працю» охоплює норми, що визначають види органiв,що здiйснюють нагляд i контроль за додержаннямзаконодавствапро працю, повноваження мiсцевих державних адмiнiстрацiй тарад у галузi охорони працi, вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про працю.
Такимчином, основними ознаками КЗпП України є такi:
— це кодифiкований загальнодержавний акт, що об’єднує основнi норми трудового права;
— у КЗпП України закрiплено юридичнi гарантiї реалiзацiї права на працю; принципи єдностi та диференцiацiї регулювання трудових вiдносин;
— у ньому встановлено прiоритет дiї мiжнародно-правових норм над нацiональними (пiсля ратифiкацiї ст. 81 КЗпП);
— КЗпП України мiстить правовi норми, якi в сукупностi становлять найважливiшi iнститути трудового права1.
Якщо в Кодексі дано регулювання інститутів трудового законодавства і, як наслідок, регулювання не завжди докладне, то інші закони про працю присвячені окремим інститутам і тому забезпечують більш повне регулювання.
Так, Закон України “ Про оплату праці ” від 24 березня 1995р. визначає економічні, правові та організаційні положення оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
У Законі розкривається поняття заробітної плати, минимальної заробітної плати, дається структура заробітної плати,тарифна система оплати праці, розкривається сфера державного регулювання оплати праці, умови визначення розміру мінімальної заробітної плати, порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати, мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати і порядок їх встановлення, інші норми і гарантії в оплаті праці. Регулюється договірне регулювання оплати праці.
Закон України “ Про відпустки ” від 15 листопада 1996 р. встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 2 Закону право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особ. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Закон України “ Про колективні договори і угоди ” від1 липня 1993р визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців.
Закон України “ Про зайнятість населення ” від 01.03.91року.В умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Закон України “ Про охорону праці ” від 14.10.92р. визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем іпрацівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
