Бюджет як суспільне явище сформувався в результаті тривалого історичного процесу розвитку людського суспільства. Як особлива та специфічна форма фінансових відносин бюджет історично виникає і діє там, де існує держава з товарно-грошовими відносинами певного рівня.
Для свого існування держава повинна мати достатню кількість грошових коштів. Ці кошти вона акумулює у бюджеті шляхом розподілу та перерозподілу сукупного суспільного продукту (у вартісному виразі –валового внутрішнього продукту – ВВП) та його частини національного доходу (НД), а іноді й національного багатства країни.
Розподілу підлягає не увесь національний дохід, оскільки певна частина цієї знов створеної вартості йде на поповнення національного багатства, яке майже ніколи не підлягає перерозподілу, крім особливо скрутних для держави часів (війна, гіперінфляція). Такий перерозподіл може бути пов'язаний зі зміною економічної формації, як це сталося з нашою країною (приватизація державної власності).
БЮДЖЕТ представляє собою фінансові відносини держави з суб’єктами господарювання та населенням щодо формування та використання централізованого фонду грошових коштів для виконання державою своїх функцій, передбачених конституцією, та соціально-економічних завдань, що стоять перед нею на певному етапі її розвитку.
Метою бюджету є визначення та обґрунтування обсягу коштів, що необхідні на бюджетний рік для виконання державних завдань.
Фінансові відносини, що складаються у держави з підприємствами, установами, населенням називаються бюджетними.
Об'єктивна необхідність бюджету зумовлена діяльністю держави, необхідністю перерозподілу валового внутрішнього продукту та його частини національного доходу між сферами діяльності (матеріальною та нематеріальною), територіями країни або галузями внаслідок нерівномірності їхнього розвитку, між окремими верствами населення для забезпечення найбільш вразливих його категорій фінансовими ресурсами.
Різнобічність економічного, політичного та соціального значення державного бюджету зумовлюють необхідність його розгляду з різних сторін:
– як економічну категорію, що відображає економічні відносини, пов’язані з процесами формування та використання централізованого фонду фінансових ресурсів держави;
– як правову категорію, оскільки формування та використання централізованого фонду фінансових ресурсів держави здійснюється на основі закону, який затверджується вищим органом влади – Верховною Радого України;
– як основний фінансовий план утворення та використання загальнодержавного фонду фінансових ресурсів. На його основі формуються й розподіляються фінансові ресурси держави за відповідним цільовим спрямуванням;
– як провідну ланку фінансової системи, що відображає грошові відносини між державою та учасниками суспільного виробництва в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.
Виділяють кілька різновидів стану бюджету: фактичний, структурний і циклічний.
Фактичний бюджет відображає реальні видатки, доходи і дефіцит за певний період.
Структурний бюджет відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує з урахуванням потенціального обсягу виробництва.
Циклічний бюджет показує вплив економічного циклу на бюджет та визначає зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають внаслідок того, що економіка працює не за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані кризи або зростання. Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.
За матеріальним змістом державний бюджет є централізованим фондом грошових коштів держави, а за соціально-економічною суттю – це основний засіб розподілу та перерозподілу ВВП та національного доходу. Обсяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі, оскільки практично щодня до бюджету надходять кошти та проводиться фінансування витрат.
У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного й повного надходження доходів і раціонального та ефективного використання коштів.
Бюджет будь-якої держави відіграє дуже важливу роль у її соціально- економічному розвитку, оскільки в ньому може бути сконцентровано від 30% до 65% ВВП країни.
Історично в світі склалися три моделі централізації фінансових ресурсів у бюджеті:
– американська;
– західноєвропейська;
– скандинавська.
Американська модель характеризується незначним рівнем бюджетної централізації валового внутрішнього продукту (25-35%ВВП). Для виконання економічної та соціальної функцій кошти концентруються за принципом мінімальності. Соціальні програми спрямовані на забезпечення лише тих нечисельних верств населення, які не можуть обходитися без державної фінансової допомоги. Кожен суб'єкт економічних відносин спирається тільки на власні сили. Жорстка та водночас високоефективна американська фінансова модель ґрунтується, по суті, на примусовій фінансовій стимуляції.
Західноєвропейська модель характеризується поміркованим рівнем централізації ВВП у бюджеті (40-50% ВВП). Такою ж поміркованою вона є й у сферах оподаткування та надання державою соціальних послуг, передусім у галузі освіти. Загальна середня та вища освіта в умовах західноєвропейської моделі є досить доступними, що забезпечується відповідною державною політикою, адже у сучасному світі тільки освічена нація має широкі перспективи економічного та соціального розвитку. Відзначаючи переваги західноєвропейської моделі, слід пам'ятати, що побудова такої моделі можлива в умовах багатої країни.
Протилежністю американській є скандинавська модель з розгалуженою державною соціальною сферою, що потребує високого рівня централізації ВВП у бюджеті (55-65% ВВП). Вона забезпечує належний рівень державних соціальних послуг для всього населення. Ця модель характеризується як високим рівнем доходів населення, так і високим рівнем їх оподаткування. Вона не така жорстка, як американська, створює клімат упевненості й соціальної врівноваженості. Створення такої моделі можливе лише за умов існування належної культури та свідомості народу, відповідного ставлення до праці, поваги до державного сектору. Без існування відповідних передумов модель, заснована на подібному рівні централізації й відповідній побудові соціальної сфери, не може бути ефективною і веде до розвалу економіки.
Вибір моделі фінансових відносин і побудови бюджету держави залежить від багатьох чинників: історичних традицій, природних умов, багатством країни, завданнями, що стосуються розвитку соціальної та економічної сфер, а також менталітетом тієї чи іншої нації.
Частка ВВП, яка перерозподіляється через бюджет в різних країнах становить:
США – 35 % Великобританія – 41 %
Японія – 32 % Франція – 50 %
Канада – 45 % Швеція – 65 %
В Україні на початку 90-х за допомогою бюджету розподілявся та перерозподілявся 31% валового внутрішнього продукту. Сьогодні цей показник дещо знизився й становить приблизно чверть ВВП. Тобто, наша країна дотримується американської моделі перерозподілу ВВП через бюджет. Про це свідчать дані табл. 2.1.
Сутність бюджету реалізується через його функції. У спеціальній літературі немає єдиного підходу щодо їхньої кількості. Так, Ю. Пасічник, С. Юрій класифікують їх, як розподільчу та контрольну [57, 63]. Інші автори додають до цих двох ще й акумулятивну функцію [42], а Л. Клець визначає розподільчу, регулюючу, стимулюючу, соціальну та контрольну [53].
Таблиця 2.1
