Розглядаючи окремі види ІД, які проводять у межах або за допомогою мережі Інтернет, насамперед, слід виділити їх неоднорідність. Тому правовідносини, що виникають з приводу функціонування мережі Інтернет, не підлягають узагальненню. Навпаки, деякі дослідники акцентують увагу на необхідності запровадження певної класифікації як самих правовідносин щодо мережі Інтернет, так і суб’єктів цих правовідносин. Так, пропонується виділяти щонайменше три групи суб’єктів, які діють у мережі Інтернет. Загалом сама ідея подібної диверсифікації є дуже слушною, але за основу все ж слід брати не стільки функціональну спрямованість діяльності того чи іншого суб’єкта, як правовий матеріал, яким відповідна діяльність регламентується.
Першу групу суб’єктів, що проводять ІД у мережі Інтернет, становлять оператори та провайдери телекомунікацій. Вони забезпечують саме функціонування мережі Інтернет як інформаційної системи їх діяльність охоплює: технічне обслуговування й експлуатацію технічного обладнання телекомунікаційних мереж, надання в користування ліній зв’язку, реєстрацію й адміністрування адрес мережі Інтернет тощо. Основні види інформаційних послуг, які надають ці суб’єкти:
1) підключення, тобто забезпечення доступом до мережі Інтернет;
2) хостинг – розміщення інформації й інформаційних ресурсів замовника на відповідному технічному обладнанні – веб-серверах і забезпечення доступу до цих ресурсів через мережу Інтернет;
3) адміністрування – здійснення організаційно-технічних заходів для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресного простору мережі Інтернет;
4) послуги з навігації у мережі Інтернет – створення так званих веб-порталів, які полегшують пошук і доступ до інформаційних ресурсів мережі Інтернет.
Діяльність цієї групи суб’єктів визначають, насамперед, національними та міжнародними нормативно-правовими актами, що регулюють питання електрозв’язку, телекомунікацій, надання інформаційних послугах тощо.
До другої груписуб’єктів належать виробники, власники та поширювачі інформації та інформаційних ресурсів, тобто суб’єкти, які створюють інформаційне наповнення мережі. Ці суб’єкти створюють електронні інформаційні ресурси, володіють правами на них або на окремі документи, що входять до їх складу та забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів і задоволення інформаційних потреб користувачів. Окремо слід виділити групу суб’єктів, яка надає специфічні послуги щодо укладання цивільно-правових угод за допомогою Інтернет (Інтернет-магазини, Інтернет-казино, Інтернет-аукціони, платні інформаційні послуги тощо), тобто все, що охоплює термін e-commerce (електронна комерція). Діяльність суб’єктів цієї групи регулюється, насамперед, цивільним законодавством і законодавством про інтелектуальну власність і авторські права. Щодо електронної комерції, то незважаючи на неврегульованість цієї галузі в національному законодавстві слід зазначити, що мережа Інтернет у цьому разі виступає лише засобом комунікації між продавцем і користувачем, подібним до телефонного або поштового зв’язку. Ще однією особливістю застосування правого регулювання інформаційних ресурсів мережі Інтернет є принцип застосування щодо них законодавства тієї країни, на території якої перебувають фізичні носії, на яких розміщені її електронні інформаційні ресурси.
Третю групу становлять користувачі телекомунікаційних послуг. Користувачем може бути юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб. Основними видами послуг, які надають користувачам мережі Інтернет є: підключення, доступ до інформаційних ресурсів, хостинг і електронна пошта.
При цьому основу правового регулювання становлять, по-перше, конституційні норми, якими визначаються права і свободи людини в галузі інформації (свобода слова, таємниця кореспонденції), норми цивільного права та законодавства про захист прав користувачів Окремо слід відзначити два типи цивільно-правових угод, які укладають оператори та провайдери телекомунікацій з користувачами телекомунікаційних послуг і між власниками інформаційних ресурсів і користувачами цих ресурсів. Цими угодами можуть установлювати додаткові правила використання послуг і обладнання, доступу до інформації та прав щодо користування нею. Зазначена класифікація уможливлює окреслення основних об’єктів правовідносин у мережі Інтернет. Це:
Ø телекомунікаційні мережі й інше технічне обладнання;
Ø комп’ютерне програмне забезпечення;
Ø інформація, інформаційні ресурси, інформаційні продукти й послуги;
Ø доменні імена;
Ø права та свободи в галузі інформації;
Ø інформаційна безпека.
