Інструменти ринку капіталів

ІНСТРУМЕНТАМИ РИНКУ КАПІТАЛІВ СЛУГУЮТЬ ЦІННІ ПАПЕРИ ЗІ СТРО­КАМИ ПОГАШЕННЯ БІЛЬШЕ ОДНОГО РОКУ АБО ТІ, ЩО ВЗАГАЛІ НЕ ПІДЛЯ­ГАЮТЬ ПОГАШЕННЮ ЕМІТЕНТОМ (АКЦІЇ).

Найширшого застосування на ринку капіталу в розвинутих країнах набули такі інструменти: акції, заставні під житло, цінні папери урядів, їх установ та органів місцевого самоврядування, зобов'язання за позичками банків, облігації корпорацій, комер­ційні та фермерські заставні.

АКЦІЯ — ЦІННИЙ ПАПІР БЕЗ ВИЗНАЧЕНОГО СТРОКУ ОБІГУ, ЩО СВІД­ЧИТЬ ПРО ВНЕСОК ВЛАСНИКА В СТАТУТНИЙ ФОНД АКЦІОНЕРНОГО ТОВА­РИСТВА І НАДАЄ ЙОМУ ПРАВО НА УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ТОВАРИСТВОМ ТА ОДЕРЖАННЯ ЧАСТКИ ЙОГО ПРИБУТКІВ (ДИВІДЕНДІВ).

Головні особ­ливості цього інструменту полягають у такому:

—емітент залучає кошти від розміщення акцій на постійній основі і не повинен їх повертати в заздалегідь визначений строк;

—акція не має заздалегідь визначеного рівня дохідності. Він визначається щороку за підсумками роботи за звітний період у вигляді дивідендів. Тому акції здебільшого не приносять гаран­тованого доходу;

—власник акції має право продати її на вторинному ринку за ринковою ціною;

—при ліквідації товариства вимоги власників акцій задоволь­няються після задоволення вимог за борговими зобов'язаннями (облігаціями, векселями та ін.).

Розглянуті особливості роблять цей інструмент ринку капіта­лу високоризиковим, із сумнівною дохідністю, а тому й не досить ліквідним. Тому нові випуски акцій навіть у розвинутих країнах незначні, відіграють другорядну роль у залученні фінансових ре­сурсів. Але, оскільки вони не мають строку вилучення з обігу, в багатьох країнах їх накопичилася величезна маса.

ДОВГОСТРОКОВІ ЦІННІ ПАПЕРИ УРЯДІВ, ЇХ УСТАНОВ ТА ОРГАНІВ МІ­СЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ — ЦЕ СЕРЕДНЬО- ТА ДОВГОСТРОКОВІ БОРГОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ (ОБЛІГАЦІЇ), ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКИХ МОБІЛІЗУЮТЬСЯ КОШТИ ДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ ТРИВАЛОГО БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ, ЧИ ДЛЯ ПОПОВ­НЕННЯ РЕСУРСІВ ПЕВНИХ ДЕРЖАВНИХ ФОНДІВ (УСТАНОВ) ЦІЛЬОВОГО ПРИ­ЗНАЧЕННЯ, ЧИ ФІНАНСУВАННЯ ПЕВНИХ ПРОЕКТІВ СУСПІЛЬНОГО ПРИЗНА­ЧЕННЯ, ЗОКРЕМА ТИХ, ЯКИМИ ОПІКУЮТЬСЯ ОРГАНИ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ (БУДІВНИЦТВО ШКІЛ, ДОРІГ, ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ ТОЩО). Ці інструменти є надійними, високоліквідними з гарантованою дохідністю, особ­ливо зобов'язання центрального уряду. Менш надійними є зобов'язання ор­ганів місцевого самоврядування.

ЗАСТАВНІ ПІД ЖИТЛО, ЗЕМЛЮ ТА ІНШУ НЕРУХОМІСТЬ — ЦЕ БОР­ГОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЗА ДОВГОСТРОКОВИМИ ПОЗИЧКАМИ, ВИДАНИМИ ПІД ЗАСТАВУ ВІДПОВІДНОГО ВИДУ НЕРУХОМОСТІ (ЖИТЛА, ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯ­НОК, ВИРОБНИЧИХ БУДІВЕЛЬ ТОЩО). Ними оформляються іпотечні відносини.

Заставні вільно обертаються на вторинному ринку, що дає змогу кредиторам відновлювати свої кредитні кошти і надавати нові пози­чки по заставних. Уряди деяких країн створюють свої структури, які скуповують окремі види заставних на ринку за раху­нок коштів, виручених від продажу власних боргових зобов'язань на ринку облігацій.

ОБЛІГАЦІЇ КОРПОРАЦІЙ — ДОВГОСТРОКОВІ БОРГОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СЕ­РЕДНІХ ТА ВЕЛИКИХ КОРПОРАЦІЙ З ВИСОКИМ КРЕДИТНИМ РЕЙТИНГОМ. Емі­туються, як правило, з метою залучення на ринку капіталів грошо­вих коштів для фінансування значних інвестиційних проектів.

У країнах з високорозвинутим ринком капіталів корпоративні облігації є більш дієвим і поширеним інструментом залучення коштів, ніж акції. Ціни облігацій піддаються меншим коливанням, ніж ціни акцій, дохідність їх теж більш стабільна. Разом з тим надійність та ліквідність корпоративних облігацій нижчі, ніж державних об­лігацій.

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЗА ПОЗИЧКАМИ БАНКІВ — ЦЕ ДОВГОСТРОКОВІ БОР­ГОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ФІРМ ТА ДОМОГОСПОДАРСТВ ЗА ПОЗИЧКАМИ, ОДЕР­ЖАНИМИ У ФІНАНСОВИХ СТРУКТУРАХ НА КОМЕРЦІЙНІ ЧИ СПОЖИВЧІ ПО­ТРЕБИ. Такі зобов'язання визначають суму боргу, його термін, процентну ставку, порядок повернення боргу та сплати процен­тів.

Зобов'язання за позичками банків майже не мають виходу на вторинний ринок, не торгуються там, а тому мають дуже низьку ліквідність, що послаблює їх позиції на ринку капіталів порівня­но з іншими інструментами.