Графічна модель ринку грошей. Рівновага на ринку грошей та процент

 

Якщо дві криві — попиту і пропозиції — накласти одну на другу в одній системі координат, то одержимо завершену графіч­ну модель ринку грошей. У ній попит і пропозиція подаються у взаємодії і визначається результат цієї взаємодії: рівень їх урів­новаження та норма рівноважної ставки процента, що відповідає цьому рівню (рис. 4.5).

 

 

Рис. 4.5. Графічна модель ринку грошей

 

Криві попиту (МГ) і пропозиції (М1) перетинаються в точці А, якій адекватні маса грошей в обороті на суму 100,0 млрд. грн. та ставка очікуваного доходу (номінального процента) на рівні 8 %. Це значить, що економічні суб'єкти в даній ситуації бажають ма­ти у своєму розпорядженні грошей на суму 100,0 млрд. грн., а ри­нок може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівноважити попит і пропозицію. За цієї умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8%. Стабілізація ставки процента на рівні 8 % пояснюється тим, що попит на гроші підштовхує ставку процента вгору, а пропозиція грошей — униз, і якщо попит і пропо­зиція врівноважуються, то ці різнонапрямлені сили нейтралізують одна одну і ставка процента залишається незмінною

Цей рівень є рівноважною ставкою процента, яка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їм запас грошей, що дорівнює 100,0 млрд. грн., і будуть його тримати на руках, а продавці зможуть розмістити наявний у них запас грошей за прийнятною ставкою процента.

Ні за якої іншої ставки процента подібна зрівноваженість попиту і пропозиції неможлива. Припустимо, що якимось чи­ном удалося в цій ситуації встановити ставку процента на рівні 6 %, тобто нижчій від рівноважної. Реакцією на цю зміну буде зниження альтернативної вартості зберігання грошей і зрос­тання попиту на гроші — точка попиту зміститься по кривій попиту вправо в положення А1 (при тому, що точка пропозиції залишиться в попередньому положенні А). Збільшення попи­ту на гроші виявиться в посиленні вимог економічних суб'єк­тів до банків надати їм грошові позички. Проте банки не змо­жуть задовольнити цих вимог, оскільки їхні резерви залиши­лися незмінними завдяки незмінності пропозиції грошей. Окремі банки спробують закупити додаткові резерви на міжбанківському ринку, і між банками посилиться конкурентна боротьба за ресурси. Наслідком цієї боротьби стане зростання процентної ставки доти, доки вона не досягне попереднього (рівноважного) рівня. Але в міру наближення ставки до цього рівня буде зростати альтернативна вартість грошей і скорочу­ватися попит на гроші. Як тільки ставка досягне 8 %, увесь до­датковий попит на гроші зникне і всі показники займуть рівно­важне положення: попит і пропозиція — 100,0 млрд. грн., ставка процента — 8 %.

Порушену рівновагу ринку можна було «заспокоїти» іншим способом — збільшенням пропозиції грошей до нового рівня по­питу. Для цього центральний банк повинен збільшити резерви комерційних банків, купивши у них відповідну масу цінних па­перів чи збільшивши рефінансування. За рахунок додаткових ре­зервів банки задовольнили б додатковий попит на гроші, і рівно­вага відновилась би. Але рівень її був би зовсім іншим — обсяг грошової маси зросте до 125,0 млрд. грн., а ставка процента зни­зиться до 6 %. Проте така рівновага може мати негативні наслід­ки для реальної економіки, насамперед для товарних ринків, де значно зросте платоспроможний попит.

Порушення рівноваги на ринку грошей може обумовлюва­тися також чинниками, які діють на боці пропозиції грошей та на боці попиту на гроші. У цих випадках рівновага може від­новитися тільки на інших рівнях як процента, так і грошової маси.

Припустимо, що за умови урівноваженості ринку грошей у точці А, що відповідає 8 % номінального процента і 100,0 млрд. грн. грошової маси, центральний банк приймає рішення збільшити пропозицію грошей до 125,0 млрд. грн., тобто на 25 %. Цього мо­жна досягти купівлею у банків на відповідну суму цінних папе­рів. Унаслідок додаткової пропозиції грошей її крива М1 на гра­фічній моделі зміститься вправо в точку, що адекватна 125,0 млрд. грн. (рис. 4.6).

 

 

4.6. Вплив на ринок змін у попиті і пропозиції грошей

 

При незмінному попиті на гроші точка перетину кривих попи­ту і пропозиції зміститься вниз вправо по кривій МГ у позицію А1, яка й визначить новий рівень рівноваги на грошовому ринку: ставка процента знизиться до 6 %, маса грошей збільшиться до 125,0 млрд. грн. Тільки за цих параметрів кон'юнктура грошового ринку стабілізується і встановиться нова рівновага попиту і про­позиції в точці А1.

Центральний банк може прийняти рішення про зменшення пропозиції грошей на урівноваженому ринку, щоб вирішити пев­ні макроекономічні завдання. Цього можна досягти продажем цінних паперів на відкритому ринку, що призведе до скорочення надлишкових резервів комерційних банків і зменшення їхніх мо­жливостей надавати позички своїм клієнтам. У разі збереження попиту на гроші, а отже і на банківські позички, на попередньому рівні, скорочення кредитних ресурсів банків призведе до ужорсточення банківського кредитування, передусім до підвищення позичкового процента. Конкуренція між економічними суб'єкта­ми за банківські позички надасть цьому процесу тривалого хара­ктеру, поки процент не досягне нового рівноважного рівня, адек­ватного новим обсягам попиту і пропозиції, які скоротяться порі­вняно з попередніми. Крива пропозиції зміститься вліво, а точка рівноваги — вліво і вгору по кривій попиту і займе позицію А (див. рис. 4.6).

На відміну від пропозиції попит на гроші не може змінитися за бажанням банківської системи. Для цього потрібно, щоб у самій реальній економіці визріли необхідні передумови і чинники. Од­ним із таких чинників може бути зростання ВВП. У цьому випадку неминуче зросте попит на гроші, насамперед збільшиться потреба в трансакційних запасах. У графічній моделі це виявиться у змі­щенні кривої попиту з позиції МГ у позицію М1Г1 (див. рис. 4.6).

За незмінної пропозиції грошей точка перетину кривих попиту і пропозиції (точка рівноваги) зміститься вгору у положення А₂. Це значить, що рівновага між попитом і пропозицією при масі грошей в обороті 100,0 млрд грн настане за ставки процента 10 %.

У реальній дійсності цим змінам відповідатиме збільшення по­питу економічних суб'єктів на банківські позички. Для надання та­ких позичок банкам потрібні будуть додаткові резерви, і вони збі­льшать попит на ресурси на міжбанківському ринку. Проте задовольнити всі додаткові потреби в ресурсах таким способом ба­нки не зможуть, бо загальна пропозиція грошей залишається не­змінною — 100,0 млрд грн. Між банками розпочнеться конкуренція за ресурси, відсутність яких спричинить зростання ставки процента на міжбанківському ринку, а потім і по інших позичках. У міру зрос­тання рівня процента зростатиме альтернативна вартість зберігання грошей, і в економічних суб'єктів буде зменшуватись бажання нако­пичувати запаси грошей, а отже — одержувати додаткові позички. При досягненні ставкою процента 10% бажання економічних суб'єктів збільшувати запаси грошей стабілізується і відновиться рів­новага на грошовому рівні, однак за значно вищого рівня процента.

Звичайно, можуть з'явитися фактори, що зумовлять зниження попиту на гроші. Тоді всі розглянуті процеси (попит на позички, формування резервів, зміна процентної ставки) теж будуть запу­щені, але в протилежному напрямку. Рівновага на грошовому ри­нку відновиться на нижчому рівні. Лінія попиту на моделі ринку зміститься вліво і вниз, а точка рівноваги зміститься вниз від то­чки А2 по лінії пропозиції грошей.

У реальній дійсності може бути багато й інших варіантів зміни попиту та пропозиції грошей і багато інших точок рівноваги на моде­лі ринку. Проте в усіх випадках зміна ставки процента являє собою механізм урівноваження попиту і пропозиції, а кожний новий рівень процентної ставки є наслідком зміни попиту і пропозиції на ринку і грошей. З цього погляду рух процента підкоряється тим же ринковим силам, що й рух ціни на товарних ринках, а це дає підстави розглядати процент як ціну грошей, яка формується на цьому ринку.

ІНСТРУМЕНТИ РИНКУ ГРОШЕЙ

 

НА РИНКУ ГРОШЕЙ ТОРГУЮТЬ «КОРОТКИМИ» ГРОШОВИМИ КОШТАМИ НА СТРОК ДО ОДНОГО РОКУ. ЦЯ ОБСТАВИНА ВИЗНАЧАЄ СПЕЦИФІКУ ІНСТРУМЕНТІВ, ЩО ОБСЛУГОВУЮТЬ КУПІВЛЮ-ПРОДАЖ ГРО­ШЕЙ НА ЦЬОМУ РИНКУ.

ПО-ПЕРШЕ, КОРОТКОСТРОКОВІСТЬ ТАКИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЗМЕНШУЄ ЙМОВІРНІСТЬ ЗМІНИ ЇХ ДОХІДНОСТІ НА РИНКУ, А ОТЖЕ, І РИЗИКОВІСТЬ ІНВЕСТУВАННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВАМИ ТА ФІРМАМИ СВОЇХ КОРОТКИХ ГРОШЕЙ У ЦІ АКТИВИ.

ПО-ДРУГЕ, ВИСОКА НАДІЙНІСТЬ ІНСТРУМЕНТІВ РИНКУ ГРОШЕЙ СПРИ­ЧИНЮЄ НИЗЬКУ ЇХ ДОХІДНІСТЬ ТА НИЗЬКУ ЦІНУ ГРОШЕЙ НА ЦЬОМУ РИН­КУ (РІВЕНЬ ПРОЦЕНТА).

ПО-ТРЕТЄ, ІНСТРУМЕНТИ РИНКУ ГРОШЕЙ ПОВНІСТЮ НЕ ПОЗБАВЛЕНІ РИЗИКІВ НЕВИКОНАННЯ ПОКУП­ЦЯМИ СВОЇХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ.

ПО-ЧЕТВЕРТЕ, НИЗЬКА ДОХІДНІСТЬ ДЛЯ ПРОДАВЦІВ ГРОШЕЙ ТА НЕ­ВІДКЛАДНІСТЬ ПОТРЕБИ В ГРОШАХ ДЛЯ ЇХ ПОКУПЦІВ РОБЛЯТЬ ЦІ ІНСТРУМЕНТИ НАДТО ЧУТЛИВИМИ ДО НАЙМЕНШИХ ЗМІН СИТУАЦІЇ НА РИНКУ ГРОШЕЙ. ПОДІБНІ КОЛИВАННЯ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ В ЗВИЧАЙНИХ УМОВАХ НЕМО­ЖЛИВІ НА РИНКУ КАПІТАЛІВ.