Практичне заняття №5. Безробіття як елемент ринку праці. Державна політика зайнятості.

Мета заняття: Визначити й засвоїти: поняття про безробіття; природне, змушене, сховане безробіття. Молодіжне безробіття й маргіналізація. Резервування праці. Регулювання рівня й тривалості безробіття. Показники безробіття: методи розрахунку й використання при аналізі динаміки зайнятості.

Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активного населення) не зайняті у виробництві товарів і послуг. Безробітні громадяни поряд із зайнятими формують робочу силу країни.

В економічній теорії виділяють п'ять основних причин безробіття:

1) структурні зрушення в економіці, що виражаються тим, що впровадження нових технологій, устаткування приводить до скорочення зайвої робочої сили;

2) економічний спад (депресія), що змушують роботодавців знижувати потреба у всіх ресурсах, у тому числі й трудових;

3) політика уряду й профспілок в області оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної плати знижує попит на робочу силу;

4) сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки;

5) зміна в демографічній структурі населення, зокрема, ріст чисельності населення працездатного віку.

Безробіття можна структурувати залежно від її причин на:

- безробіття в результаті втрати роботи в результаті звільнення;

- безробіття внаслідок добровільної відмови від роботи;

- безробіття, пов'язану з виходом на ринок праці після перерви;

- безробіття у зв'язку з виходом на ринок праці вперше.

Залежно від економічних причин, що породжують безробіття, воно ділиться на чотири типи: фрикційну, структурну, циклічну, сезонну.

Крива Филлипса; стагфляція.

Правовий статус безробітного включає основні права й обов'язки і їхні гарантії.

Громадяни, які зареєстровані на загальних підставах у державній службі зайнятості в якості шукаючу роботу й відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи, не можуть бути визнані безробітними. Такі особи знімаються з обліку і їм у плині шести місяців виявляються тільки консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців від дня зняття з обліку вони можуть зареєструвати повторно в державній службі зайнятості в якості шукаючу роботу.

Маргінальність (від латинського marginalis – той, що на краї) – це стан перебування частково усередині соціальної групи й частково поза нею. Це стан груп людей або особистостей, поставлених суспільним розвитком на грань двох культур, що беруть участь у взаємодії цих культур, але не примикають повністю ні до однієї з них.

Маргінальність виникає, насамперед, при міграціях. Іммігранти – самі характерні маргінальні люди. Маргінальними бувають люди, що вступили в міжетнічні й міжрасові шлюби. Маргінальність характерна також для етнічних і расових меншостей, що утворилися в результаті міграцій. Нерідко виникав маргінальний тип особистості в колоніях – під впливом європейських колонізаторів. Він з'являється в країнах, що розвиваються, що піддаються так званої модернізації. У всіх випадках маргинальность культурна переплітається із соціальною стратифікацією й обумовлює соціальними процесами.

Соціальна стратифікація – це розшарування суспільства на різних соціальних верств, групи, спільності й т.д. Вона відображає соціальну неоднорідність суспільства, неоднаковість соціального стану його членів, їхня соціальна нерівність.

Соціальна мобільність - це зміна індивідом або групою соціального статусу, місця, займаного в соціальній структурі суспільства. Термін «соціальна мобільність» був уведений у соціологію в 1927 році П.А.Сорокіним, що розглядав соціальну мобільність як будь-яка зміна соціального стану, а не тільки перехід осіб і родин з однієї соціальної групи в іншу. Відповідно до поглядів П.А.Сорокіна, соціальна мобільність означає переміщення по соціальним сходам у двох напрямках: 1) вертикальному - це переміщення індивіда з однієї соціальної страти в іншу, різні за рівнем. Якщо таке переміщення відбувається нагору, то це висхідна соціальна мобільність (наприклад, підвищення у званні), і навпаки, рух униз (як правило, змушене) характеризує спадну соціальну мобільність (наприклад, позбавлення статусів, банкрутство); 2) горизонтальному - це переміщення індивіда з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на тому самому рівні, тобто без зміни статусу (наприклад, перехід чоловіка або дружини в іншу родину при розлученні й повторному шлюбі).