Строки провадження в справах про банкрутство

Аналізуючи тривалість окремих етапів процедури банкрутства, зручно спиратися на те, що основні строки процедури обчислюються від таких подій:

- дати надходження до суду заяви про порушення провадження в справі про банкрутство;

- дати проведення підготовчого засідання;

- дати проведення судового засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнання його банкрутом.

За ознакою події, від якої відраховуються процесуальні строки у справах про банкрутство, їх можна умовно поділити на групи.

Від дати надходження заяви до суду обчислюються строки першої групи:

- на винесення ухвали про порушення провадження в справі про банкрутство або ухвали про повернення заяви чи ухвали про відмову у прийнятті заяви – 5 днів;

- строк надання боржником відзиву на заяву – до дати проведення підготовчого засідання;

- дата проведення підготовчого засідання – 30 днів (може бути проведене пізніше ніж через 30 днів із дати надходження заяви кредитора до суду).

Друга група строків обчислюється з дати проведення підготовчого засідання суду:

- строк на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника – 10 днів. Слід зазначити, що суттєвими особливостями публікації оголошення є стислість відведеного на неї строку та можливість його розміщення не тільки в центральних офіційних друкованих органах, а й у друкованому органі обласної ради за місцем знаходження боржника;

- дати складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше ніж за два місяці та десять днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дати попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дати скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дати засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження в справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Третя група строків обчислюється з дати проведення засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнання його банкрутом:

- строки на складення плану санації – до 3 місяців;

- строки на оцінку плану санації комітетом кредиторів – 4 місяці;

- строк на подання схваленого комітетом кредиторів плану санації на затвердження господарського суду – не пізніше 5 днів із дня проведення засідання комітету кредиторів;

- строк, по закінченні якого господарський суд, не одержавши на затвердження плану санації, може відкрити ліквідаційне провадження, – 6 місяців;

- звичайні та подовжені строки проведення процедури санації – 12 або 18 місяців;

- звичайні та подовжені строки санації містоутворювальних та особливо небезпечних підприємств – 12 місяців або від 2 до 10 років;

- звичайні та подовжені строки санації окремих суб'єктів підприємницької діяльності;

- звичайні та подовжені строки ліквідаційної процедури – 12 або 18 місяців.

Четверта група строків, які обчислюються:

а) з дати прийняття арбітражним керуючим рішення про відмову від виконання договорів боржника:

- строк, упродовж якого контрагенти за угодами, від виконання яких відмовився арбітражний керуючий, можуть заявляти свої вимоги, – 30 днів;

б) із дня завершення процедури санації:

- строк, упродовж якого керуючий санацією зобов’язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт, – за 15 днів до закінчення санації;

- строк, що відводиться на розгляд комітетом кредиторів звіту керуючого санацією, – 10 днів від дати його надходження;

- строк, що відводиться на подання схваленого комітетом кредиторів звіту керуючого санацією до господарського суду, – 15 днів (у разі порушення цього строку суд може відкрити ліквідаційне провадження).

Таким чином, максимальна тривалість процедури банкрутства для звичайного суб'єкта банкрутства, тобто такого, який не належить до суб'єктів банкрутства, щодо яких встановлені подовжені строки провадження, за умови, що вона вбирає в себе і максимально можливу за тривалістю процедуру санації, яка потім припиняється, і максимально можливу за тривалістю ліквідаційну процедуру, становить 3 роки та 6 місяців.

У юридичній літературі висловлюються різні думки щодо тривалості строків. Так, М. І. Тітов вважає, що положення ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо встановлення граничного терміну в три місяці та десять днів на скликання перших зборів кредиторів є недостатньо обґрунтованим, оскільки залишає господарському суду на розгляд заяв кредиторів і їх визнання чи відхилення не більше двох місяців і десяти днів. Підстави для такого висновку дає практика судового розгляду справ даної категорії. Для того щоб рішення зборів кредиторів точно відповідали волевиявленню всіх можливих кредиторів, тобто для того щоб реалізувати принцип справедливого врахування інтересів кожного з кредиторів, господарському суду необхідно розглянути вимоги всіх без винятку кредиторів, які звернулися з вимогами до боржника і винести відповідні ухвали про розмір визнаних вимог. При цьому для розгляду вимог кредиторів необхідно призначити судове засідання, вислухати сторони, перевірити докази, повно та всебічно вивчити матеріали, надані кредитором на підтвердження своїх вимог, що потребує об'єктивно більш тривалого часу. На практиці до одного боржника надходить у середньому не менше десяти заяв кредиторів. А тому встановлення досить стислого строку на розгляд всіх можливих заяв від потенційних кредиторів може позбавити господарський суд реальної можливості виконати вимоги закону або щодо повноти судового розгляду вимог кредиторів, або щодо строків проведення процедури банкрутства, що є однаково неприпустимим. І в цій частині закон потребує певних змін[78].