Нормативні акти
1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. – 2001. – № 36. – Ст. 188.
2. Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам: роз’яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 22.05.2002 р. № 04-5/570 // Юридичний вісник України. – 2002. – № 30. – С. 24–26.
3. Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України: роз’яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 28.03.2002 р. № 05-2/1486 // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1. – С. 60.
4. Про доповнення Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 24.03.04 р. № 01-8/517 "Про практику Верховного Суду України щодо перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами": Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 31.03.2008 р. № 01-8/195.
5. Щодо оскарження рiшень органів мiсцевого самоврядування, пов'язаних з розпорядженням земельними дiлянками: інформацiйний лист Вищого Господарського Суду України вiд 23.06.2010 р. № 05-05/357.
6. Про залишення без розгляду апеляційної скарги з тих пiдстав, що ухвали про порушення провадження у справі оскарженню не підлягають: Постанова Вищого Господарського Суду України від 14.09.2010 р. № 25/100.
7. Про вiдмову у прийняттi до розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відкладення розгляду справи: Постанова Вищого Господарського Суду України вiд 14.09.2010 р. № 25/100.
8. Про вiдмову у прийняттi до розгляду апеляцiйної скарги на ухвалу про відклалення розгляду справи: Постанова Вищого Господарського Суду України вiд 14.09.2010 р. № 25/100.
Навчальна література
1. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: учеб. пособие / С. В. Васильев. – Х.: Эспада, 2002. – 368 с.
2. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / уклад. В. Е. Беляневич. – К.: Юстиніан, 2002. – 544 с.
3. Горевий В. І. Організація юридичної служби на підприємстві: навч. посібник. – 2-ге вид., випр. і доп. – Суми: Університетська книга, 2008. – 319 с.
4. Притика Д. М. Арбітражний процес: навч. посібник /
Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. С. Щербина та ін. – Х.: Консум, 2000. – Ч. 2. – 416 с.
5. Чернадчук В. Д. Господарське процесуальне право України: підручник / В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос,
В. П. Нагребельний та ін. – Суми: Університетська книга, 2006. – 331 с.
РОЗДІЛ 8
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ
Подання касаційної скарги
Сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:
1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;
2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 ГПК, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Судом касаційної інстанції є Вищий Господарський Суд України.
Касаційна скарга подається до Вищого Господарського Суду України через місцевий або апеляційний суд, що прийняв оскаржуване рішення чи постанову, який у п’ятиденний строк ыз дня її надходження зобов’язаний надіслати справу разом із справою до касаційної інстанції. Подання касаційної скарги обмежене строком в один місяць з дня набрання чинності рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду.
Касаційна скарга подається у письмовому вигляді і повинна містити:
1) найменування касаційної інстанції;
2) найменування місцевого або апеляційного господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови;
3) найменування особи, що подає скаргу, та іншої сторони (сторін) у справі;
4) вимоги особи, що подає скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;
5) перелік доданих до скарги документів.
Не допускається посилання в касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником. До скарги додаються докази сплати державного мита і надання копії скарги іншій стороні в справі.
Сторона в справі, отримавши касаційну скаргу, має право надіслати відзив на неї касаційній інстанції і особі, яка подала скаргу. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не є перешкодою для перегляду судового рішення, що оскаржується.
Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:
- касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначене;
- скаргу надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний суд, що прийняв рішення або постанову;
- до скарги не додані докази надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі;
- до скарги не додані документи, що підтверджують сплату державного мита в установлених порядку та розмірі;
- у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Після усунень зазначених обставин сторона в справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.
Про прийняття касаційної скарги (подання) до провадження суд виносить ухвалу, у якій повідомляє про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається всім учасникам судового процесу (додаток V).
Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також у випадках:
- подання скарги після закінчення встановленого для її подання строку, за відсутності заявленого клопотання про відновлення цього строку або відхилення такого клопотання;
- якщо до надіслання рішення про прийняття скарги до провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання.
Особа, яка подала касаційну скаргу, може відмовитися від неї до ухвалення постанови касаційною інстанцією. Разом із тим касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги, якщо це суперечить законодавству або порушує права і охоронювані законом інтереси. Про прийняття відмови від скарги касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення чи постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
