Кодекс поводження військовополонених.

Стаття I. Я американський солдат. Я служу в збройних силах, що стоять на сторожі нашої країни і нашого способу життя. Я готовий віддати своє життя заради їхнього захисту.

Стаття II. Я ніколи не здамся в полон добровільно. Командуючи іншими, я ніколи не віддам своїм підлеглим наказу здатися в полон, поки в них є засоби до опору.

Стаття III. Якщо я буду захоплений у полон, я буду продовжувати чинити опір усіма доступними способами. Я зроблю все можливе для того, щоб утекти з полону і допомогти втекти іншим. Я не піду ні на яку угоду з ворогом заради свого звільнення і не прийму від нього ніяких особливих привілеїв.

Стаття IV. Якщо я стану військовополоненим, то я буду зберігати вірність своїм товаришам по полону. Я не дам ніякої інформації і не прийму участі ні в яких діях, що можуть заподіяти шкоду моїм товаришам. Якщо я виявлюся старший за званням, то я візьму на себе командування. Якщо ж ні, то я буду виконувати всі законні накази тих, хто старший мене за званням, і буду надавати їм усіляку підтримку.

Стаття V. На допиті, якщо я все-таки потраплю в полон, від мене вимагається назвати своє прізвище, військове звання, особистий номер і дату народження. Я буду ухилятися від відповіді на інші питання, наскільки в мене вистачить сил. Я не зроблю жодної усної чи письмової зрадницької заяви, стосовно моєї країни чи її союзників - яка може заподіяти шкоди їхній справі.

Стаття VI. Я ніколи не забуду про те, що я американський солдат, що несе відповідальність за свої дії і вірний принципам, що зробили мою країну вільною. Я завжди буду вірити в Бога і в Сполучені Штати Америки.

Велика увага приділяється роз'ясненню особовому складу відповідальності за порушення тієї чи іншої статті Кодексу.

Усе це свідчить про те, що морально-психологічна підготовка в збройних силах США носить яскраво виражений конкретний, практичний характер і націлена, насамперед, на підготовку військовослужбовців до ведення бойових дій.

Командний склад частин і підрозділів бундесверу зобов'язаний при організації морально-психологічної підготовки брати до уваги дані професійного відбору й рекомендації психологів. Це враховується, насамперед, на заняттях з бойової і фізичної підготовки, на військових змаганнях, навчаннях та маневрах, що рекомендується проводити в умовах значної психологічної й фізичної напруги, в обстановці, максимально наближеній до бойової.

Важливим завданням морально-психологічної підготовки важається діяльність щодо формування у військовослужбовців морально-психологічної готовності до подолання труднощів і небезпеки в бойовій обстановці. Для цього командування бундесверу створює відповідні умови на заняттях і навчаннях. Це дає можливість завчасно випробувати багато труднощів, з якими військовослужбовці можуть зустрітися в бою. Практичні заняття, військові змагання, навчання насичуються елементами небезпеки і ризику. Останні повинні бути, як підкреслюється у вказівках з бойової підготовки, у межах припустимого для мирного часу і забезпечувати реальне тренування психіки солдата.

На заняттях ця мета досягається:

подоланням складних перешкод в умовах реальної небезпеки для життя військовослужбовців (форсування танками глибокої річки по дну та інше);

наступом підрозділів безпосередньо за розривами снарядів своєї артилерії;

форсуванням водних перешкод (річок, озер) вплав зі зброєю і спорядженням, на підручних засобах;

обкатуванням особового складу танками і пересуванням його на танках з наступним спішуванням на ходу;

тривалою активною діяльністю військовослужбовців з використанням засобів захисту від ядерної і хімічної зброї противника;

здійсненням тривалих маршів пішки в складних погодних умовах і в нічний час (особливе значення приділяється переходам при низьких температурах повітря);

пересуванням по труднопрохідній місцевості: болота, лісові масиви, невисокі гори і та інше.

Найбільшої ефективності морально-психологічна підготовка досягає в ході навчань і маневрів. На навчаннях найбільше повно здійснюється моделювання обстановки і умов сучасного бою, створюються значні фізичні і психологічні навантаження на всі категорії особового складу. Труднощі і позбавлення, фізичні незручності, що породжують негативні емоції і стани, активний противник, обстановка бою дозволяють найкраще готувати особовий склад до війни в морально-психологічному відношенні.

Найбільш вдалими моментами морально-психологічної підготовки американських військовослужбовців є:

її яскраво виражена соціальна, практична і профілактична спрямованість;

націленість виховних зусиль командування насамперед на створення умов для комфортного духовного і професійного функціонування особистості військовослужбовця;

гнучкий, ненав'язливий характер виховного впливу командирів і їх помічників на підлеглих з опорою на повагу їх особистої гідності;

орієнтація виховної діяльності всіх посадових осіб на індивідуальну роботу з кожним військовослужбовцем;

вміле використання військовим командуванням традицій і звичаїв американського способу життя, матеріальної зацікавленості;

широке залучення до виховної роботи з військовослужбовцями цивільних фахівців з різних галузей знання (психології, соціології, політології, літератури та інше);

використання у вихованні особового складу всього науково-технічного арсеналу, всіх засобів масової інформації, новітніх досягнень науки;

участь у вихованні військовослужбовців державних органів, громадських організацій, спеціальних науково-дослідних центрів, навчальних закладів, церкви.

Все це свідчить про те, що виховна діяльність командування, фахівців по роботі з особовим складом збройних формувань носить цілеспрямований, багатоплановий характер. Вона ефективно впливає на морально-психологічний стан американських військовослужбовців.

Як показує практика, сильними сторонами морального духу особового складу збройних формувань США є:

високий рівень особистої професійної підготовки більшості військовослужбовців і постійне прагнення до підвищення;

переконаність американських військовослужбовців у винятковості соціально-економічного ладу в їх державі, готовність до його захисту;

гордість військовослужбовців за належність до своєї країни і її збройних формувань;

прихильність традиціям збройних сил і своєї частини;

впевненість у своїй зброї, неперевершеності американської бойової техніки;

військовий практицизм, спритність, винахідливість, технічна культура, висока спортивність;

психологічна готовність до початку бойових дій.

Система морально-психологічної підготовки американських військовослужбовців знаходиться в постійному розвитку.

Основні тенденції розвитку системи морально-психологічної підготовки особового складу збройних формувань США:

Посилення практичної спрямованості виховного впливу на військовослужбовців. Командири всіх ступенів і їх помічники по роботі з особовим складом насамперед націлені на формування в підлеглих високих військово-професійних якостей. Ця робота в кожнім виді збройних сил проводиться під визначеними девізами: “Будьте тим, ким ви можете бути” (сухопутні війська), ”Гордість і професіоналізм” (ВМС), ”Ціль над усе” (корпус морської піхоти) та інші.

Все зростає деідеологізація і гуманізація виховного процесу. Найбільш яскраво ця тенденція виявляється у відмовленні військового командування США від формування стереотипів образа ворога у свідомості своїх солдатів і офіцерів у міру змін, що відбуваються у світі, у визнанні американського військовослужбовця як особистості з усіма людськими потребами, у вихованні його на загальнолюдських цінностях.

Посилення профілактичної спрямованості виховної діяльності з подоланням негативних явищ у збройних формуваннях. У повсякденному виховному впливі командирів, військових капеланів та інших посадових осіб особлива увага надається попередженню алкоголізму, наркоманії, самогубств та інших негативних явищ. До цієї роботи залучаються медики, психологи, юристи та інші фахівці.

Зміцнення матеріально-технічної бази виховної роботи з військовослужбовцями, цивільним персоналом збройних формувань і членами їхніх родин (постачання частин і підрозділів новітніми технічними засобами пропаганди, широке використання в телебаченні і радіомовленні каналів космічного зв’язку, збільшення обсягу випуску військово-періодичного друку та інше).

Посилення соціальної спрямованості виховної діяльності. Ця тенденція виявляється в тому, що в роботі з особовим складом військове командування США все більший акцент робить не на організації прямого виховного впливу (за допомогою слова), а на створенні таких умов життєдіяльності військовослужбовців, які б у максимальній мірі стимулювали сумлінне відношення до виконання своїх військово-професійних обов’язків (висока платня за військову працю, надання військовослужбовцям можливості за рахунок збройних формувань отримувати освіту, реальна турбота про їхні родини та інше).

Як бачимо, основна домінанта виховної діяльності у американських збройних формуваннях все більше переміщається в область поваги до особистості, визнання її цінностей. При цьому, розвиток особистості не тільки декларується, але й активно стимулюється шляхом раціонального сполучення зусиль командування, з одного боку, щодо підтримання морально-рольового статусу військовослужбовця в колективі, з іншого боку - по створенню матеріально-пільгових умов для його самовдосконалення.

Аналіз свідчить, що на відміну від американських збройних формувань морально-психологічна підготовка в арміях інших закордонних країн має деякі особливості.

Морально-психологічна підготовка в армії Німеччини реалізується на основі концепції “внутрішнього керівництва”. Її психолого-педагогічний зміст полягає у формуванні у військовослужбовців досить міцної мотивації до якісного виконання поставлених завдань. Це забезпечується:

високою інтеграцією збройних формувань і кожного військовослужбовця в цивільне суспільство;

гарантіями поваги особистої гідності військовослужбовців і забезпечення гуманних відносин у підрозділах;

налагодженням системи забезпечення військовослужбовців всім необхідним, матеріальним і моральним стимулюванням, соціальним і правовим захистом;

знаннями посадових осіб в області психології і педагогіки.

Особливостями виховного процесу в німецькій армії є:

закріплення у свідомості військовослужбовців “комплексу провини” за злочини німецького фашизму в роки другої світової війни;

формування німецького військовослужбовця як носія гуманістичних ідей нової Німеччини, вільної від проявів тоталітаризму, країни розвиненої демократії і гаранта мирного співжиття багатьох національностей у рамках єдиної німецької держави;

цілеспрямована робота з особовим складом щодо попередження реваншизму й інших антилюдських проявів;

розвиток ідей німецької пунктуальності, обов'язковості, надійності і високої культури праці.

Виховний процес в армії Англії спрямований на рішення наступних завдань:

не допустити поширення серед особового складу пацифістських настроїв у зв'язку зі змінами, що відбуваються у світі;

переконати військовослужбовців у необхідності сильного ядерного потенціалу;

підсилити акцент на пропаганді світової ролі британських збройних сил, їхньої особливої місії у Західній Європі.

У загальному плані специфіка виховання англійських військовослужбовців виявляється:

у формуванні в особового складу гордості за належність до збройних формувань Англії як світової морської держави і центру Великої співдружності націй, що зберігає багатовікові традиції;

у вихованні військового персоналу на ідеях монархізму, відданості королеві;

у посиленій пропаганді традицій військ колишньої колоніальної імперії;

у схильності до звичних методів і форм виховання, хоча і впроваджуються прогресивні підходи до роботи з особовим складом, апробовані в інших країнах НАТО.

Особливостями системи виховання в армії Франції є:

в основі виховання військовослужбовців лежить ідея “Великої Франції”, голизму (голизм - від імені Шарля де Голля);

формування у особового складу почуття особливої місії військовослужбовця - француза в рішенні проблем дружніх країн.

Таким чином, у сучасних арміях закордонних країн накопичений значний досвід підготовки особового складу. Він може бути в певній мірі використаний в управлінській діяльності і нашими командирами та виховними структурами. Однак, при цьому не можна допустити його сліпого копіювання без врахування історичних, економічних, соціальних, національних особливостей і традицій становлення і розвитку Українських збройних формувань.