Досвід морально-психологічного забезпечення дій військових формувань США та країн Західної Європи

Аналіз військових праць, доктринальних положень, вимог бойових статутів армій провідних країн світу дозволяє зробити висновок, що їхнє військово-політичне керівництво вважає підтримку високого морально-психологічного стану своїх збройних формувань однією з пріоритетних у сфері забезпечення національної безпеки.

У рамках комплексу заходів, які проводяться державним керівництвом західних країн з метою підтримки необхідного рівня бойової готовності і боєздатності власних військових формувань, особлива увага приділяється морально-психологічній підготовці особового складу, в якій важливе місце займає інформування залежно від особливостей тієї чи іншої держави.

Морально-психологічна підготовка здійснюється в ході всіх видів підготовки військ за спеціальними програмами, погоджується з завданнями, що стоять перед збройними формуваннями і спрямована на формування у всіх категорій військовослужбовців необхідних якостей. Кінцевим результатом цього процесу є висока моральна і психологічна стійкість як окремого військовослужбовця, так і підрозділу, частини, збройних формувань в цілому.

Основними рисами системи морально-психологічної підготовки особового складу армій країн НАТО є:

існування відповідного апарату практично у всіх структурах збройних формувань;

розгалуженість і сувора підпорядкованість різних служб і органів;

наявність у розпорядженні органів керування морально-психологічною підготовкою могутньої матеріальної і фінансової бази в сполученні з численним висококваліфікованим кадровим складом;

чітко визначені ідейно-теоретичні і методологічні основи морально-психологічної підготовки;

високоякісне законодавче забезпечення;

цілеспрямованість і масштабність морально-психологічної підготовки;

комплексний підхід до завдань, що вирішуються;

нерозривна єдність процесу навчання і виховання;

добре організована практична діяльність.

Так, у збройних формуваннях США в основу роботи з особовим складом покладені ідеї американського способу життя, відданості національному прапору і президенту країни, дотримання традицій збройних сил, їхніх видів, родів військ і служб, об'єднань, з'єднань, частин і різних суспільних рухів і організацій.

Основними напрямками морально психологічної підготовки у збройних формуваннях країн НАТО є:

формування у військовослужбовців високих військово-професійних якостей;

розвиток позитивної мотивації до військової служби;

виховання вірності національним цінностям;

вироблення навичок виживання в полоні і підготовка до ведення тривалих бойових дій в екстремальних умовах;

проведення занять з фізичного виховання особового складу.

Основними завданнями морально-психологічної підготовки у ведучих країнах НАТО є:

впровадження у свідомість військовослужбовців переконань про демократичний характер своїх держав і їх інститутів, перевагу їхніх моральних цінностей над іншим світом, важливості збройних сил для захисту національних інтересів;

пропаганда ідей про наявність військової загрози;

формування образу ворога;

впровадження у свідомість військовослужбовців ідеї моральної обґрунтованості будь-яких дій у ході виконання службово-бойових завдань;

розвиток в особового складу здатності зберігати самовладання і почуття відповідальності в складних умовах, вміння протистояти негативному інформаційно-психологічному впливу;

соціальний захист прав і пільг всіх категорій військовослужбовців, включаючи військових пенсіонерів.

В американських збройних формуваннях відсутній єдиний орган, відповідальний за виховання військовослужбовців, і у командирів немає заступників з виховної роботи.

Головним суб’єктом виховання військовослужбовців в американських збройних формуваннях виступає командир, який у своїй роботі з особовим складом спирається на спеціальний апарат, який складається із трьох основних служб:

по зв’язках з громадськістю;

по особовому складу і тилу;

військових священиків (капеланів).

Під керівництвом командира ці служби діють самостійно і в той же час винятково узгоджено, гнучко й ефективно. В залежності від обстановки і завдань командир формує найближчі і перспективні напрямки діяльності кожної служби, а також здійснює контроль за якістю виховної роботи з особовим складом. Цьому його навчають у військових коледжах, академіях і в процесі практичної роботи у військах. Більш того, як свідчить практика, командир, що не вміє ефективно їх використовувати не може розраховувати на подальше просування по службі.

Роль зазначених служб у вихованні американських військовослужбовців нерівнозначна. Лідируюче положення тут належить службі військових священиків. Доказом може служити той факт, що навіть самі капелани називають всі інші служби офісними, тим самим підкреслюючи, що вони реагують тільки тоді, коли людина до них звертається. Капелани ж приходять до людини самі. Для них відчинені всі сторони життєдіяльності військовослужбовця - від побуту до виконання бойових завдань.

Як уже відзначалося, капелани традиційно відіграють виняткову роль у системі виховання військовослужбовців. Не випадково видатний полководець другої світової війни Д. Ейзенхауер заявляв, що гарний військовий священик коштує більше, ніж вага його самого в золоті.

Керівництво США розглядає церкву як найважливіший інститут, що формує моральні принципи і норми поведінки, а також виховує особовий склад збройних формувань в дусі моральних цінностей, які домінують у суспільстві. Релігійний вплив спрямовується на формування у військовослужбовців таких якостей, як відповідальність, дисциплінованість, терпимість, фізична і духовна гармонія, високий моральний дух і самовідданість. Релігійний вплив дозволяє закріпити у свідомості особового складу стереотипи соціальної поведінки і автоматизму дій у вирішенні будь-яких завдань.

У статутах американських збройних сил відсутнє чітке визначення обов’язків капелана. Детальна їх регламентація заважала б виконанню його прямих обов'язків.

Основними напрямками роботи військових капеланів є:

надання допомоги військовослужбовцям у задоволенні їхніх духовних потреб;

проведення регулярних богослужінь;

підтримка згуртованості і морального духу особового складу;

розв’язання конфліктних ситуацій;

інформування командира про настрої його підлеглих;

запобігання самогубств;

профілактика алкоголізму і наркоманії;

відвідування хворих і поранених;

турбота про родини військовослужбовців та інше.

Командири всіх ступенів у роботі з особовим складом широко використовують рекомендації соціально-психологічної служби. Вона є у всіх видах збройних сил США (у кожній американській медичній роті є психолог, психіатр і соціолог, а також 6-8 їхніх помічників). У цілому в ній зайнято близько 8000 дипломованих військових і цивільних психологів і соціологів.

Соціально-психологічна служба покликана сприяти рішенню наступних завдань:

навчання командирів і всього особового складу методам розпізнавання психічних порушень;

створення в підрозділах і частинах оптимального морально-психологічного клімату;

зміцнення військової дисципліни та інше.

Про ефективність її діяльності красномовно говорять такі дані: економія від профілактичної роботи фахівців цієї служби, спрямованої на запобігання аварій, порушень мір безпеки зі зброєю, самогубств, складає приблизно 11 млн. дол. на рік.

Пріоритетним напрямком морально-психологічної підготовки в збройних силах США виступає формування і розвиток у військовослужбовців високих військово-професійних якостей. Вимоги до них закріплені в системі показників військової кваліфікації, які розглядаються військовим командуванням як інструмент, що сприяє росту професійної майстерності військовослужбовців.

Під професіоналізмом в американських збройних силах, як правило, розуміють сукупність трьох елементів:

спеціальні знання - знання в основних областях людської діяльності і безпосередньо своєї спеціальності;

відповідальність - робота в контексті суспільства, визнання його цінностей і неухильне слідування їм у службі;

корпоративність - членство в професійній організації поряд з володінням спеціальними знаннями і прийняттям особливих зобов'язань стає критерієм професійного статусу, що відрізняє професіонала від любителя.

Як показує практика, наріжним каменем високого професіоналізму військовослужбовців США є їх ґрунтовна гуманітарна підготовка. На думку Міністерства оборони США, військові дисципліни в національних військово-навчальних закладах не повинні перевищувати 15% від загального обсягу навчальних годин. Вважається, що випускник військового коледжу повинен бути, в першу чергу, високоінтелектуальним, високоосвіченим офіцером, за багатьма параметрами переважаючим випускника будь-якого престижного цивільного університету. Такий офіцер здатний швидко засвоїти обрану військово-облікову спеціальність після прибуття у війська.

Тому, гуманітарним дисциплінам у військових навчальних закладах США приділяється до 50% навчального часу на першому курсі, до 30% - на другому, до 60% - на третьому і до 70% - на четвертому. Курсанти поглиблено вивчають політологію, основи економічної теорії, історію, психологію, правознавство, соціологію, світову культуру, основи військового керівництва, логіку, філософію, расову теорію, теорію лідерства, літературу, теологію, мистецтво, іноземні мови та інше.

Вивчення широкого кола питань суспільно-гуманітарної спрямованості передбачає і статус сержанта професійної армії. У навчальних підрозділах і спеціальних курсах на вивчення гуманітарних дисциплін для сержантів приділяється близько 80% навчального часу.

Найважливішим напрямком формування морального духу американських військовослужбовців є виховання патріотизму. Воно містить у собі наступні елементи:

виховання в особового складу почуття гордості за свою країну і її збройні сили;

формування у військовослужбовців прихильності ідеалам і цінностям американського способу життя, переконаності у винятковості соціально-економічних основ США;

виховання особового складу на історії і традиціях збройних сил;

формування у солдатів і офіцерів корпоративного духу;

широке рекламування військової служби.

У мотиваційній сфері патріотизм військовослужбовців займає ведуче місце.

Особливе значення в американських збройних формуваннях приділяється вихованню полкового духу. Кожне об'єднання і з'єднання американської армії має умовний знак. Він носиться на рукаві повсякденного обмундирування. У ряді частин і з'єднань заведені різні талісмани (тварини, птахи, окремі предмети). Навколо них поширюються повір'я, ніби-то вони приносять успіх у бою. В одній з повітряно-десантних дивізій таким талісманом вважається живий орел. Його виніс є самим урочистим моментом будь-якого параду. Усе це свідчить про добре продуману систему виховання патріотизму в збройних силах США.

Особлива увага у збройних формуваннях держав НАТО приділяється информаційно-виховній роботі. Вона здійснюється за наступними напрямками:

формування поглядів і переконань військовослужбовців, що відповідають характеру державної військової політики;

забезпечення органів військового керівництва й офіцерського складу оперативною військово-політичною і службовою інформацією;

інформаційний вплив на свідомість і поведінку особового складу з метою формування спонукальних мотивів і духовних стимулів до виконання навчальних і бойових завдань;

задоволення культурних, релігійних та інформаційних потреб військовослужбовців;

реклама військової служби, створення і культивування позитивного іміджу збройних формувань у суспільній свідомості та інші.

Разом з тим в армії кожної окремої держави інформаційно-виховна робота має свою специфіку. Так, у збройних силах європейських країн, що входять до НАТО, вона спрямована насамперед на виховання у особового складу почуття атлантичної солідарності, у США має виражену спрямованість на американізацію свідомості і світогляду військовослужбовців.

Для інформаційно-виховної роботи в арміях іноземних державах характерні наступні особливості:

наявність у військах широко розгалуженої структури інформаційного апарату, що працює до батальйону включно;

висока насиченість висококваліфікованими спеціалістами з інформаційної роботи у всіх ланках;

високий професіоналізм фахівців з інформації;

могутнє інформаційно-методичне забезпечення діяльності командирів, щодо всебічного інформування військовослужбовців;

інтенсивне використання релігійного впливу на військовослужбовців.

Для підтримки необхідного морально-психологічного стану особового складу військове керівництво закордонних країн активно використовує продукцію засобів масової інформації. Дуже цікавим є досвід створення на період бойових кампаній так званих репортерських пулів, тобто вузького кола довірених цивільних журналістів, які формують у громадськості вигідне уявлення про ті чи інші військові дії. Такі журналістські пули дозволяють не тільки інформувати, але й дезінформувати світову громадську думку в інтересах стратегічного маскування.

Як приклад можна привести інформаційні матеріали про війну в зоні Перської затоки в 1991 році, коли до створених журналістських команд, включалися офіцери по зв’язкам із громадськістю. Жоден матеріал, підготовлений у регіоні в період проведення операції не відправлявся без візи цих офіцерів. Перш за все, це стосувалось критики адміністрації президента, труднощів дій у пустелі, роботи похоронних команд, випадків невдалого бомбометання та інше.

Тверда цензура у роботі засобів масової інформації була введена і союзниками США по антиіракській коаліції. У США, Великобританії, Франції вдалося створити навколо військовослужбовців, що воювали у Перській затоці, ореол патріотизму і військової слави.

Для формування і підтримки необхідного морально-психологічного стану у США широко застосовується розгалужена мережа радіо- і телевізійних станцій, а також сучасні канали зв’язку. Наприклад, система радіо- і телеінформування американських військ у Європі включає дев'ять радіостанцій і чотири телестудії.

На думку фахівців засобів масової інформації, короткий відеосюжет впливає на свідомість військовослужбовців набагато ефективніше, ніж довга стаття чи виступ. У зв'язку з цим у збройних формуваннях деяких держав створюються спеціальні підрозділи для підготовки військових радіо- і відеоматеріалів. Так, відділ аудіовізуальних засобів служби інформації і суспільних відносин збройних сил Франції за замовленням міністерства оборони самостійно чи з цивільними організаціями щорічно готує близько 30 фільмів, понад 20 відеомонтажів, 70 відеокліпів, кілька телерепортажів, 700 фоторепортажів і 12 тис. відеокасет з інформаційними і розважальними матеріалами. А в складі об'єднаних командувань збройних сил США для організації інформаційного забезпечення бойових дій передбачається розгортання оперативних центрів по зв’язкам із громадкістю.

Крім тіле- і радіозасобів військове керівництво США особливу увагу приділяє печатним матеріалам, які є чинником постійного і тривалого впливу на свідомість військовослужбовців. Відповідний апарат у збройних формуваннях відповідає за публікацію матеріалів у 2500 газетах, які видаються в країні, загальний тираж яких досягає 102 млн. екземплярів. Безпосередньо міністерство оборони США випускає понад 20 журналів, а види збройних сил - близько 80 найменувань.

Одним з ведучих напрямків виховної роботи в американських збройних силах є морально-етичне виховання військовослужбовців, що характеризується наступними особливостями.

По-перше, воно носить яскраво виражену релігійну спрямованість. Морально-етичне виховання особового складу здійснюється на таких загальних принципах релігії, як: не заподій людям болю тим, від чого тобі боляче самому; не роби для інших того, що ти сам не любиш; роби для людей те, що зробив би для самого себе та інше.

По-друге, морально-етичне виховання військовослужбовців ґрунтується на фундаментальних загальнолюдських цінностях з урахуванням специфіки військової професії, таких, як: честь, мужність, самовідданість, вірність військовому обов¢зку та інше. Ці цінності закріплені у військовій присязі, етичному кодексі збройних сил США та інших нормативних документах.

Одним з основних напрямків морально-психологічної підготовки в американських збройних формуваннях виступає організація здорового способу життя.

З цією метою особлива увага приділяється реалізації програми профілактики алкоголізму і наркоманії. Вона складається з чотирьох частин:

медичного контролю (проведення медоглядів раз у три місяці, вибіркових урологічних тестів на кокаїн, маріхуану, опіум, амфетаміни, транквілізатори, алкоголь);

освітньої частини (військовослужбовці відвідують заняття, де їм говорять про шкоду алкоголю і наркотиків, про можливі наслідки їхнього вживання для здоров’я, працездатності організму);

реабілітації тих військовослужбовців, у яких є проблеми, пов'язані з алкоголізмом і наркоманією (у кожному з'єднанні існують консультаційні центри, у яких працюють цивільні психологи з науковими ступенями і званнями);

звільнення військовослужбовців зі збройних формувань (як правило, звільненню з армії підлягають ті військовослужбовці, що були помічені на службі при вживанні наркотиків і алкоголю більше двох разів).

Незважаючи на те, що військове командування і визнає можливим вживання алкоголю поза службою, особлива увага зосереджується на проведенні антиалкогольної пропаганди.

Винятково важливе місце в системі морально-психологічної підготовки військовослужбовців США приділяється фізичному вихованню особового складу. З цією метою із середини 80-х рр. в американських збройних силах здійснюється програма забезпечення відповідності фізичного розвитку військовослужбовців певним вимогам. Фізичний стан військовослужбовців визначається їхньою здатністю виконати визначений комплекс фізичних вправ за нормативами. Наприклад, для жінок, що навчаються в навчальному центрі сухопутних військ Форт-Беннинг, необхідно зробити 60 віджимань на руках за 2 хв. Перевірка фізичної підготовки військовослужбовців проводиться, як правило, раз у 6 місяців. Велика увага приділяється контролю ваги особового складу. Так, кількість жиру в тілі чоловіків не повинно перевищувати 24%, а у жінок - 32%.

У західноєвропейських країнах і США першочергова увага приділяється створенню ефективної системи соціально-правового захисту військовослужбовців, що надійно забезпечує їм рівні з іншими громадянами політичні права і соціальні гарантії з урахуванням специфіки військової служби.

Міністерство оборони США розробило спеціальні програми, що забезпечують реалізацію соціально-економічних прав військовослужбовців.

Їхніми основними цілями є:

підтримання високого морального духу військовослужбовців і членів їх родин, забезпечення високої ефективності їхньої діяльності, підвищення привабливості і престижності військової служби;

забезпечення і підтримання соціально-побутового статусу військовослужбовців і членів їхніх родин, на рівні, необхідному для фізичного й інтелектуального розвитку;

забезпечення зайнятості і підвищення освітнього рівня членів родин військовослужбовців;

створення умов для раціонального використання позаслужбового часу військовослужбовцями і членами їхніх родин;

підтримання сприятливих умов життя військовослужбовців і впровадження в їхню свідомість впевненості у завтрашньому дні та інші.

Вони доповнюються інформаційними програмами, покликаними формувати більш широку систему цінностей у рамках соціально-правової підготовки особового складу збройних формувань США.

Раз у чотири роки міністерство оборони США готує спеціальну доповідь про систему матеріального забезпечення військовослужбовців, у якій формулюються пропозиції і рекомендації щодо її удосконалення. За традицією ця доповідь стає основою для дебатів у конгресі з реформи відповідного законодавства.

За поглядами американського військового керівництва, чим краще матеріальна забезпеченість, тим вище морально-психологічний стан військовослужбовців. При цьому постійно збільшуються розміри основного місячного утримання. За офіційними даними, бюджетні асигнування на грошове утримання особового складу в перспективі зростуть і складуть у 2010 році 95 млрд. доларів (у 2000-му вони дорівнювали 69,4 млрд.).

В сучасних умовах велике значення приділяється родинам військовослужбовців. Постійна увага командування до цієї проблеми суттєво впливає на формування у військовослужбовців високого морально-психологічного стану і якість виконання службових обов’язків. Так, у ході війни в зоні Перської затоки (1991 р.) зусиллями військових відомств були прийняті міри для встановлення постійного контакту військовослужбовців з родинами, у тому числі пільгового чи безкоштовного телефонного зв'язку. Згодом самим бажаним для них стала так звана родинна година - час колективного перегляду відеоповідомлень з домівок (по 5 хв. на військовослужбовця).

Крім того, проводилась велика робота з родинами військовослужбовців, що знаходились в зоні Перської затоки й у місцях постійної дислокації.

По-перше, відзначалося, що більш активно стали діяти центри підтримки родин. Таких центрів в американських військах, що дислокуються в Європі, нараховується 126, у тому числі тільки у Німеччині - 83.

По-друге, значну допомогу родинам військовослужбовців надавала місцева влада і громадські організації Німеччини, що влаштовували благодійні вечори, екскурсії, знижували квартплату та вводили інші пільги.

Традиційно важливою складовою морально-психологічної підготовки вважається психологічна підготовка (психологічна робота), покликана забезпечити стійкість особового складу до зовнішніх подразників. Вона здійснюється комплексно, інтенсивно і безупинно в умовах повсякденної діяльності, на навчаннях і в бойових умовах.

Вважаючи принцип реалізму в навчанні військ найбільш ефективним у плані підвищення емоційно-вольової стійкості особового складу, командування збройних формувань США готує військовослужбовців до дій у реальній бойовій обстановці.

Головними цілями психологічної підготовки командування вважає наступні:

вироблення психологічної стійкості військовослужбовців до впливів бойової обстановки;

формування психологічної згуртованості;

забезпечення необхідного стану в ході підготовки і ведення бойових дій;

зниження психогенних втрат;

проведення заходів щодо надання психологічної допомоги і проведення реабілітації.

До основних напрямків і способів психологічної підготовки особового складу закордонні експерти відносять:

моделювання реалістичного образу, тактики дій, бойових можливостей ймовірного противника;

підготовку військовослужбовців до дій у природно-географічних і погодно-кліматичних умовах регіону майбутніх бойових дій;

моделювання реалістичної багатомірної картини сучасного бою;

створення в процесі бойового навчання фізичних і психічних навантажень, характерних для сучасного бою;

згуртування військових підрозділів, формування в них відносин взаємодопомоги;

розширення можливостей військовослужбовців у плані подолання бойових стрес-факторів за рахунок освоєння прийомів психотехніки.

Особливе значення приділяється аналізу психологічних моментів бойових дій періоду другої світової війни, локальних війн і збройних конфліктів останніх років.

Так, відповідно досліджень німецького військового фахівця Е.Динтера, перебування особового складу на передньому краї в зіткненні з противником не повинно перевищувати 30-40 діб. Це пов'язано з тим, що, як свідчить досвід, після досягнення піка морально-психологічних можливостей (це відбувається через 20—25 діб) у військовослужбовців настає швидкий спад, пов'язаний з виснаженням духовних і фізичних сил. Встановлено також, що виражена активність в бою притаманна, як правило, не більш 20 відсоткам солдат. Активність і неактивність, на думку психологів бундесверу, визначається насамперед уродженими якостями людей. Тому вважається, що стереотипи майбутньої поведінки в бою істотно змінити в ході морально-психологічної підготовки практично неможливо. Командир повинен їх знати і враховувати при постановці завдань.

Фахівці бундесверу прийшли до висновку, що найважливішими завданнями морально-психологічної підготовки особового складу до війни є:

забезпечення подолання страху і попередження паніки;

встановлення і зміцнення взаємовідносин між військовослужбовцями в невеликих групах (відділення, розрахунок, екіпаж, команда), що є головною основою бойового духу і психологічної стійкості військ;

досягнення безупинного і твердого керівництва.

Особлива увага приділяється заходам для подолання страху. Вважається, що страх - це уроджена властивість людини, пов'язана з підсвідомою сферою психіки. Цілком перебороти його неможливо, йому піддані в різній мірі всі військовослужбовці. Як показує досвід, в бойовій обстановці у 90 відсотків він має дуже виражені форми: блювота; порушення здатності регулювати функцію кишечнику та інше, причому, 30 відсотків відчувають найбільший страх перед боєм, 35 відсотків – в ході бою, 16 відсотків - після нього. Завдання морально-психологічної підготовки полягає в тому, щоб забезпечити визначене звикання психіки солдата до небезпеки, до умов, що викликають страх, а також дати рекомендації, як краще поводитися в таких умовах.

На думку психологів бундесверу, страх підсилюється острахом солдата опинитися в бою в моральній чи фізичній ізоляції від свого підрозділу (групи), дією непередбачених і незрозумілих явищ (відсутність інформації), побоюваннями одержати каліцтво чи важке поранення, фізичною слабкістю, психічними змінами, бездіяльністю та інше. Рівень страху багато в чому визначається морально-психологічним станом військовослужбовця, на який позитивно чи негативно впливає ряд всіляких факторів

На думку психологів бундесверу психологічна стійкість солдата в бою залежить від довіри військовослужбовців до керівництва, товаришів по службі, від власної духовної і фізичної готовності. Довіра ж залежить від рівня групової згуртованості, переконаності в необхідності і справедливості своїх дій, рівня навченості, фізичного стану і розвитку необхідних особистісних якостей. Велике значення, на думку психологів, має рівень релігійності: чим він вище, тим більше стійкості в бою.

Вважається, що підвищення морально-психологічної стійкості і бойових якостей в особового складу досягається, головним чином, шляхом підвищення фізичної готовності, рівня навченості, поліпшення керівництва, зміцненням групової згуртованості. У такій згуртованості військові психологи бачать найважливіший спосіб для підвищення психологічної стійкості і бойового духу військ в екстремальних умовах.

Наприклад, відносини у відділеннях, розрахунках, екіпажах командири підрозділів повинні розглядати не тільки з професійної, але й з психологічної точки зору, більше уваги приділяти психологічній сумісності членів екіпажів та інше. У своїх рекомендаціях вони спираються на досвід бойових дій на Близькому Сході, в ході яких найбільшу психологічну стійкість виявили гарматні розрахунки, екіпажі танків, які формувалися з військовослужбовців, що добре знали один одного: разом навчались, родичів та інше.

Міжособисті відносини будуються на основі спільного перенесення труднощів, на взаємній допомозі, на розумінні солдатом того, що при виявленні боягузтва в бою він стане чужим у своїй групі, позбавиться моральної підтримки і неминуче загине.

Психологи бундесверу вважають, що боязнь опинитися в моральній ізоляції через боягузтво впливає на поведінку солдат у бою більше, ніж будь-які заклики і гасла, краще допомагає перебороти страх. Саме в цьому морально-психологічна цінність групової згуртованості.

Таким чином, група (розрахунок, екіпаж) виступає як фактор психологічної стійкості кожного її члена. Виходячи з цієї рекомендації, командування бундесверу в морально-психологічній підготовці велику увагу приділяє комплектуванню невеликих підрозділів, прагне не допускати виникнення в них конфліктів і позастатутних відносин. Для цієї мети служить, наприклад, практика формування відділень, взводів та інших підрозділів солдатами одного призову.

Формування в процесі морально-психологічної підготовки уміння переборювати страх і паніку, зміцнення групової згуртованості - є головними завданнями кожного командира. Від нього вимагається тверде і безупинне керівництво в будь-яких умовах обстановки на основі знання військової психології і педагогіки. Більшість психологів бундесверу вважають найважливішою умовою для цього здатність офіцера й унтер-офіцера показати особистий приклад в бою, наявність у них морально-бойових якостей, що подобаються підлеглим, уміння попереджувати психологічні стреси в підрозділі і швидко їх долати, якщо вони усе-таки виникнуть.

Центром “внутрішнього керівництва” бундесверу розроблений перелік таких якостей, що включає більш 30 позицій. Серед них велике значення приділяється волі, рішучості, почуттю відповідальності, здатності переносити високі психологічні і фізичні навантаження, розвитку почуття товариства, надійності, здатності швидко оцінити обстановку та інші.

В американських збройних формуваннях немаловажне значення придається вихованню в особового складу полоностійкості. З цією метою здійснюється планомірна підготовка військовослужбовців, спрямована на засвоєння правил поведінки в полоні у ворога. Ця робота будується насамперед на основі Кодексу поводження військовополонених.