Особливості писемного ділового мовлення

Розглянемо найважливіші особливості писемного ділового мовлення:

1. Писемне мовлення є вторинним стосовно до усного, бо виникло пізніше.

2. Писемне мовлення - це мовлення, що фіксується графічними, матеріальними знаками й сприймається зором. Ці графічні знаки неоднорідні: є літери української абетки, цифри, різні наукові символи, умовні позначки, графіки, малюнки.

3. Писемна форма дає можливість фіксувати висловлене, забезпечувати збереження і відтворення мовлення у просторі і часі.

4. Писемна мова, як правило, монологічна.

5. Користуючись писемною формою мовлення, людина має можливість виправляти текст, повертаючись до написаного, редагувати його.

6. У зв'язку з тим, що в писемному мовленні відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, важливу роль у писемних текстах грають засоби специфічних суб'єктивно-емоційних оцінок.

7. Писемному мовленні характерні традиційність, консерватизм і нормативність мови, необхідність суворо дотримуватися правил побудови ділового папера (формуляр документу, спосіб викладу, формалізовані типи текстів).

8. При писемному мовленні відбувається односторонній і опосередкований контакт з невизначеною аудиторією.

9. У писемній формі особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі тексти взагалі існують лише в писемній формі (якщо резолюції, накази, акти можуть бути хоч прочитані перед аудиторією, то накладні, квитанції, розписки відомі лише в писемній формі і призначені виключно для сприймання їх зором, а не на слух).

10. У писемному мовленні наявна ще така його особливість, як здатність бути відтвореним в усному мовленні.

11. Значну роль в житті суспільства відіграє і така особливість писемної форми мовлення, як потенційно необмежена кількість відтворення і дублювання в тотожній писемній формі певного документу, що необмежено збільшує можливості його впливу.

 

Бар’єри у спілкуванні.

Усне ділове мовлення за характером розрізняють монологічне і діалогічне і поділяють на публічне и приватне залежно від обставин, за яких відбувається спілкування.

За допомогою усного мовлення спілкування відбувається безпосередньо.

Переконливе, пристрасне слово - це важливий засіб організації стосунків між людьми у діловій сфері. Публічні виступи залучають до активного громадського життя, допомагають виявити творчу ініціативу, виховують високу культуру і національну самосвідомість.

Щоб уникнути бар’єрів у спілкуванні необхідно пам’ятати наступне:

Кожен промовець - неповторна індивідуальність, яка виробляється протягом життя в результаті тривалої роботи над собою, над своєю мовою.

Індивідуальний стиль - поняття складне. Насамперед, на стиль людини значний відбиток накладає її світогляд, який визначає і підхід до тлумачення фактів, і вибір слова, і образні засоби.

В індивідуальному стилі проявляється і характер людини, і уміння знайти контакт із слухачами. Індивідуальний стиль публічного виступу з'являється тоді, коли треба постійно виступати перед аудиторією, та в процесі наполегливої праці над собою.

Бар'єри спілкування – це психологічні стани, в яких людина відчуває неадекватну пасивність, що перешкоджає спілкуванню. Вони можуть виникати як у зв’язку з емоційним самопочуттям тих, хто спілкується, а також у зв’язку з нерозумінням смислу висловлювань.

Серед бар'єрів спілкування виділяють такі:

 

1) бар'єри психологічні, які є наслідком прояву індивідуальних характеристик особистості (бар'єр темпераменту — виникає між людьми, які мають різний тип нервової системи; бар'єр характеру; бар'єр установки — якщо перша установка негативна, то змінюється вона важко; бар'єр мотивації — коли партнери по спілкуванню вкладають у вжиті слова не ті самі значення);

2) бар'єри пам'яті — ніхто із нас не може бути впевненим у тому, що він зберігає в пам'яті і здатний відтворити ту інформацію, яка надійшла до нього;

3) бар'єри конфліктні — через зіткнення протилежних поглядів;

4) бар'єри емоційні. Якщо відчувається до іншого неприязнь, то важко його правильно зрозуміти, а якщо людина сприймається з симпатією, то не завжди можна побачити у неї деякі негативні риси;

5) бар'єри моральні — коли одних людей вважають перспективними, інших - ні;

6) бар'єри інтелектуальні — внаслідок особливостей у сприйманні, мисленні, пам'яті;

7) бар'єри соціальні — виникають між людьми, які належать до різних соціальних груп (бар'єр віку — наприклад, старше покоління критичніше ставиться до інновацій, молодь — до набутого іншими досвіду; бар'єр статі — жінки та чоловіки по-різному думають, слухають, сприймають інформацію, піддаються переконанню; бар'єр національності — через національні традиції, звичаї люди можуть не порозумітися);

8) бар'єри мовні — виникають, коли людина не вміє або не може висловити свою думку, а також через погану вимову, інтонацію;

9) бар'єри професійні — виникають через різний професійний досвід, ставлення до роботи, статус тощо.

Для того, щоб бути зрозумілим співрозмовником, треба враховувати логіку партнера. Розуміння партнера, адекватне уявлення про його точку зору, цілі, індивідуальні особливості - головна умова для подолання усіх без винятку бар'єрів.

При підготовці до публічного виступу важливо ще й знати тип своєї пам'яті, бо наявність міцної, натренованої пам'яті визначає загальний рівень людини та її здатності до роботи. Слухова пам'ять вимагає прослухувати матеріал, зорова пам'ять - уважного читання, підкреслень у тексті, поміток, моторна пам'ять - виписування того, що треба запам'ятати.