Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на CD- диску.

Дисципліна Кримінальне право

Самостійна робота № 28

(до заняття № 51)

Тема 2.10. Злочини проти громадської безпеки

Тема Кваліфікація злочинів проти громадської безпеки

Мета.

Навчальна. Навчити орієнтуватися в чинному кримінальному законодавстві; застосовувати набуті знання в майбутній професійній діяльності; аналізувати кримінально-правові норми, знати поняття, значення, кримінально-правову кваліфікацію злочинів проти громадської безпеки.

Виховна. Розвивати аналітичні здібності, увагу, пам’ять, спостережливість, акуратність, самостійність суджень і висновків.

 

Питання, винесені на самостійне опрацювання:

Злочини проти порядку зберігання та користування вогнепальною зброєю. Кримінально-правова відповідальність за порушення правил, що забезпечують громадську безпеку

 

Завдання:

1.За питаннями, які винесені на самостійне опрацювання скласти конспект, особливо акцентуючи увагу на особливостях кваліфікації та кримінально-правовій характеристиці злочинів проти порядку зберігання та користування вогнепальною зброєю.

Методичні рекомендації для виконання самостійної роботи:

Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на CD- диску.

При виконанні самостійної роботи студенти повинні акцентувати увагу на тому, що важливим є питання правильної кваліфікації злочинів проти громадської безпеки.

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних ма­теріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зло­вживанням службовим становищем (ст. 262). Предметом цьо­го злочину є вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речо­вини, вибухові пристрої та радіоактивні матеріали. Вони мають бути придатними для використання за своїм цільовим призна­ченням. До вогнепальної зброї належать всі види бойової, спортив­ної, нарізної, мисливської (крім гладкоствольної мисливської) зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробле­ної, для проведення пострілу з якої використовується сила тис­ку газів, що утворюється при згорянні вибухової речовини (по­роху або інших спеціальних горючих сумішей). Бойові припаси — це патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби у зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. До вибухових речовин належать по­рох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухати без доступу кисню. Вибу­хові пристрої —це саморобні чи виготовлені промисловим спо­собом вироби одноразового застосування, спеціально підготов­лені та за певних обставин здатні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори - спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду - шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речо­вин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного ма­теріалу, інших подібних речовин. Поняття радіоактивних ма­теріалів дається при аналізі злочину, передбаченого ст. 261.

З об'єктивної сторони цей злочин може виражатися в таких формах: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння зазначеними предметами шляхом шахрайства.

Поняття викрадення, привласнення, вимагання, шахрайства, розбою або зловживання службовим становищем аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (статті 185,186, 187,189—191). Однак, на відміну від злочинів проти власності, заподіяння матеріальної шкоди власності не є обов'язковою оз­накою цього злочину.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом. На відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корислива мета не є обов'язковими ознака­ми цього злочину, його мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину: за умови викрадення, вимагання і розбою — будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку, за умови привлас­нення і заволодіння шляхом шахрайства — особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єкт привласнення спеціальний, а саме — особа, у правомірному віданні якої були зазначені вище пред­мети.

У частині 2 ст. 262 передбачено відповідальність за вчинен­ня цього злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння зброєю та іншими предметами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем.

У частині 3 ст. 262 встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами 1 чи 2 цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, шляхом розбою, вимагання, поєднано­го з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 262 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. 2 ст. 262 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; за ч. З ст. 262 — позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

 

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК). Предметом злочину, пе­редбаченого ч. 1 ст. 263, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини та вибу­хові пристрої. Він тотожний предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 262. Предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263, — кинд­жали, фінські ножі, кастети чи інша холодна зброя. До холодної зброї належать предмети, які відповідають стандартним зраз­кам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроб­люючий або ударний ефект (багнет, стилет, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо), конструктивно призначені для уражен­ня живої цілі за допомогою м'язової сили людини або дії меха­нічного пристрою.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, по­лягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мис­ливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, а злочину, пе­редбаченого ч. 2 цієї статті, — у носінні, виготовленні, ремонті або збуті кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без вказаного дозволу.

Носіння - це дія з переміщення зазначених предметів, їх транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо). Збе­рігання — це володіння будь-яким із зазначених предметів, що перебувають не при особі, а в обраному нею місці. Придбання — це дії, пов'язані з набуттям цих предметів (за винятком викра­дення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шах­райства чи зловживання службовим становищем) у результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання в пода­рунок, на відшкодування боргу тощо. Виготовлення — це дії зі створення чи перероблення будь-яких предметів, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей холод­ної чи вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речо­вин або вибухових пристроїв. Ремонт - це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом замі­ни або реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і ме­ханізмів, внаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням. Передача — це надан­ня цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового збер­ігання чи використання за цільовим призначенням. Збут — це пе­редача їх іншій особі шляхом продажу, обміну, дарування, спла­ти боргу тощо.

Злочин має місце лише за умови, що зазначені дії вчинюють­ся без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконними.

З суб'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з прямим умислом, їх мета і мотив можуть бути різними.

Суб'єктом злочинів може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річноговіку.

У частині 3 ст. 263 встановлено, що звільняється від кри­мінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, перед­бачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речови­ни або вибухові пристрої. Під добровільною здачею слід розу­міти повну, за власною волею, незалежно від мотивів, здачу цих предметів органам влади, при усвідомленні особою фак­тичної можливості подальшого безкарного продовження вчи­нення злочину.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 263 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 2 ст. 263 — штраф до п'ятдеся­ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмежен­ня волі на строк від двох до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових при­пасів (ст. 264). Предметом цього злочину є вогнепальна зброя і бойові припаси. їх поняття дано при аналізі злочину, передба­ченого ст. 262. Проте предметом цього злочину може бути і гладкоствольна мисливська зброя, і бойові припаси до неї.

Об'єктивна сторона злочину — недбале зберігання вогне­пальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило заги­бель людей або інші тяжкі наслідки.

Недбале зберігання може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності (наприклад, зброя передається малолітньому для гри чи не розряджається після полювання).

З суб'єктивної сторони злочин характеризується умислом і необережністю, але щодо самої дії або бездіяльності до наслідків можлива тільки необережна форма вини.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 264 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк.

 

Рекомендовані для використання –

література:

1. Кримінальне право України: Особлива частина:Підручник/М.І.Бажанов.-2-е вид., перероб. і допов.-К.:Юрінком Інтер,2002.-416 с.; с.231-254

2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною

редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.- К.,-“Форум”,2001., у 2-х ч.; ст.ст.255-270

нормативно-правові акти:

1) Конституція України, 28.06.1996 р.;

Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 “Щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України та статті 44 КПК України (справа про право вільного вибору захисника)”.

акти судової практики:

1) постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.1997 року “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”;

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.03.1988 року “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”.

Питання для перевірки якісного рівня вивчення самостійної роботи:

1) Які є злочини проти громадської безпеки?;

2) Які особливості кримінально-правової характеристики незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами?;

3) В чому полягають особливості предмета злочинів проти громадської безпеки?;

4) Що належить до вогнепальної зброї?;