Право як елемент нормативного регулювання суспільних відносин

 

Тема 23: Право в системі регулювання суспільних відносин

Семінарське заняття 23

 

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів комплексне уявлення про систему соціальних норм, елементом якої є система норм права; ґрунтовне опанування сутності нормативного та ненормативного регулювання поведінки людей в суспільстві; визначення моралі, звичаїв, нормативних, релігійних та технічних норм регулювання суспільних відносин.

Час проведення 2 години.

План

1.Нормативне і ненормативне регулювання суспільних відносин

2.Соціальні норми: поняття, види

3.Право і мораль

4.Право, звичаї, корпоративні та релігійні норми.

5.Право і технічні норми

 

Теми рефератів:

1. Соціальні норми. Право і мораль.

2. Корпоративні норми у взаємодії з правом

3. Місце і роль релігійних норм в сучасному суспільстві.

Ключові поняття: соціальні норми, правова норма, мораль, звичай, корпоративні норми, релігійні норми, технічні норми.

Методичні вказівки

При відповіді на перше питання слід пам'ятати, що в регулюванні суспільних відносин, з огляду на регулятивні засоби, традиційно в юридичній літературі виокремлюють нормативне і ненормативне регулювання.Нормативне регулювання суспільних відносин припускає упорядкування цих відносин за допомогою таких засобів як соціальні норми. Необхідно визначити їх поняття, надати класифікацію, розкрити загальні ознаки та особливості.

Розкриття змісту третього питання припускає з’ясування, що норми моралі – це норми, котрі насамперед виражають уявлення людей про добро, зло, справедливість. Аналіз співвідношення права і моралі показує, що іноді норми права встановлюються законодавцем з метою витиснення певних норм моралі зі сфери їхньої соціальної дії, соціальної практики.

Взаємозв’язок права з іншими основними нормативними регуляторами суспільних відносин можна спостерігати і у контексті аналізу його співвідношення з таким нормативним регулятором як звичаї, котрі єусталеними правилами поведінки у певних сферах життєдіяльності суспільства.

При відповіді на питання про право і релігійні норми необхідно наголосити, що законодавство світських держав (Україна, Російська Федерація тощо) про свободу совісті, релігії, релігійні організації, взаємини держави й церкви нормативно забезпечує можливість вільної реалізації тих чи інших релігійних норм, оскільки держава гарантує кожній людині свободу совісті, віросповідання, релігійної або атеїстичної діяльності.

У контексті взаємозв’язку права з іншими нормативними регуляторами суспільних відносин в юридичній літературі зазвичай звертають увагу і на зв’язок права з технічними нормами які унормовують процес виробництва, експлуатації засобів праці, побутових технічних приладів тощо.

Список літератури:

1. Агешин Ю.А. Политика, право, мораль.— М., 1982.

2. Андріїв В. Правові норми в системі соціальних норм держави // Підприємництво, госп-во і право. - 2007. - № 9. - С 46-49.

3. Бачинин В.А. Морально-правовая философия. - X.: Кон-сум, 2000. – 208 с.

4. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения.— М., 1979.

5. Вовк Д. Право і релігія. - X.: Право, 2009. - 224 с.

6. Зиорук С. Церковь и государство в Украине. - К., 1996.

7. Лукашева В.А. Право, мораль, личность.— М., 1986.

8. Нерсесянц B.C. Право в системе социальной регуляции (история и современность). - М., 1986.

9. Пеньков Е.М. Социальные нормы: управление, воспитание, поведение. - М., 1990.

10. П'ятьковська І.А. Право та мораль як засоби регулювання суспільних відносин // Правова держава: Щоріч. наук. пр. Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К.: Юрид. кн., 2000. -- Вин. 11. С. 552-559.

11. Ставицька О. Норма права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. - 2001. - № 10. - С 13-15.

12. Тарахонич Т.1. Право та мораль у системі соціальної регуляції// Пробл. філософії права. - К.-Чернівці: Рута, 2003. Т.1. -С 147-149.

13. Трансформація політики в право: різні традиції та досвід: Матеріали міжнар. наук, конф. (9-12 лист, 2005 р., Київ-Хар-ків). - X.: Право, 2006. – 288 с

14. Халфина Р.О. Право как средство социального управления.— М., 1988.