Психологічна діагностика ПТСР

Критерії діагностики ПТСР

Після досліджень ветеранів війни у В’єтнамі посттравматичний стресовий розлад (post-traumatic stress disorder) було включено в DSM-III (Diagnostic and Statistical Mannual of Mental Disorder – класифікаційний психіатричний стандарт, підготовлений Американською психіатричною асоціацією). У 1995 р. в США введена нова, четверта редакція – DSM-IV.

До недавнього часу діагноз ПТСР як самостійна нозологічна форма в групі тривожних розладів існував тільки в США. Проте в 1995 р. цей розлад і його діагностичні критерії з DSM були введені і в десяту редакцію Міжнародного класифікатора хвороб МКХ-10, основного діагностичного стандарту в європейських країнах, включаючи Росію та Україну.

Діагностичні критерії ПТСР у класифікаціях психічних і поведінкових розладів

Критерії ПТСР в МКХ-10 визначені наступним чином:

1. (А) Хворий повинен бути схильний до дії стресорної події або ситуації (як короткострокової, так і тривалої) виключно загрозливого, чи катастрофічного характеру, що здатне викликати загальний дистрес майже у будь-якого індивідуума.

2. (Б) Стійкі спогади або „оживлення” стресора в нав’язливих ремінісценціях, яскравих спогадах або повторюваних снах, або повторне переживання горя при впливі ситуацій, що нагадують чи асоціюються зі стресором.

3. (В) Хворий повинен виявляти фактичне уникнення чи прагнення уникнути обставин, що нагадують або асоціюються з стресором.

4. (Г) Будь-яке з двох:

1. Психогенна амнезія, або часткова, або повна, щодо важливих аспектів періоду впливу стресора.

2. Стійкі симптоми підвищення психологічної чутливості або збудливості (не спостерігалися до дії стресора), представлені будь-якими двома з наступних:

− утруднення засипання або збереження сну;

− дратівливість або вибухи гніву;

− утруднення концентрації уваги;

− підвищення рівня неспання;

− посилений рефлекс четверохолмія.

5. Критерії Б, В і Г виникають протягом шести 6 місяців після стресогенної ситуації або в кінці періоду стресу (для деяких цілей початок розладів, відстрочений більш ніж на 6 місяців, може бути включено, але ці випадки мають бути точно визначені окремо).

Критерії посттравматичного стресового розладу за DSM-IV:

1. (A) Індивід був під впливом травмуючої події, причому повинні виконуватися обидва наведених нижче пункту:

1) індивід був учасником, свідком або зіткнувся з подією (подіями), які включають смерть або загрозу смерті, або загрозу серйозних ушкоджень, або загрозу фізичної цілісності інших людей (або власної);

2) реакція індивіда включає інтенсивний страх, безпорадність або жах.

2. (B) Травматична подія наполегливо повторюється в переживанні одним (або більше) з наступних способів:

1) періодичне і нав’язливе відтворення події, відповідних образів, думок і сприйнять, що викликає важкі емоційні переживання;

2) повторювані важкі сни про подію;

3) такі дії або відчуття, як якби травматична подія відбувалася знову (включає відчуття „оживання” досвіду, ілюзії, галюцинації і дисоціативні епізоди – „флешбек”-ефекти, включаючи ті, які з’являються в стані інтоксикації тощо);

4) інтенсивні важкі переживання, які були викликані зовнішньою або внутрішньою ситуацією, що нагадує про травматичні події або символізує їх;

5) фізіологічна реактивність у ситуаціях, які зовні або внутрішньо символізують аспекти травматичної події;

3. (C) Постійне уникнення стимулів, пов’язаних з травмою, і numbing – блокування емоційних реакцій, заціпеніння (не спостерігалося до травми). Визначається за наявністю трьох (або більше) з перерахованих нижче особливостей:

1) зусилля по уникненню думок, почуттів або розмов, пов’язаних з травмою;

2) зусилля по уникненню дій, місць або людей, які пробуджують спогади про травму;

3) нездатність згадати про важливі аспекти травми (психогенна амнезія);

4) помітно знижений інтерес або участь у раніше значущих видах діяльності;

5) почуття відстороненості або відокремленості від інших людей;

6) знижена вираженість афекту (нездатність, наприклад, до почуття любові);

7) почуття відсутності перспективи в майбутньому (наприклад, відсутність очікувань з приводу кар'єри, одруження, дітей або побажання довгого життя);

4. (D) Постійні симптоми зростаючого порушення (які не спостерігалися до травми). Визначаються за наявністю принаймні двох з наведених нижче симптомів:

1) труднощі із засипанням або поганий сон (ранні пробудження);

2) дратівливість або вибухи гніву;

3) труднощі з зосередженням уваги;

4) підвищений рівень настороженості, гіперспостережливість, стан постійного очікування загрози.

5) Гіпертрофована реакція переляку.

5. (E) Тривалість протікання розладу (симптоми в критеріях В, С і D) більш ніж 1 місяць.

6. (F) Розлад викликає клінічно значущий важкий емоційний стан або порушення в соціальній, професійній чи інших важливих сферах життєдіяльності.

Як видно з опису критерію A, визначення травматичної події відноситься до першорядних при діагностиці ПТСР.

Травматичні ситуації – це такі екстремальні критичні події, які мають потужний негативний вплив, ситуації загрози, що вимагають від індивіда екстраординарних зусиль з подолання наслідків впливу.

Вони можуть приймати форму незвичайних обставин або ряду подій, які піддають індивіда екстремальному, інтенсивному, надзвичайному впливу загрози життю або здоров'ю як самого індивіда, так і його значущих близьких, корінним чином порушуючи почуття безпеки індивіда. Ці ситуації можуть бути або нетривалими, але надзвичайно потужними за силою дії (тривалість цих подій від декількох хвилин до декількох годин), або тривалими чи регулярно повторюваними.

Типи травматичних ситуацій:

Тип 1. Короткострокова, несподівана травматична подія. Приклади: сексуальне насильство, природні катастрофи, ДТП, снайперська стрілянина.

1) одиничне вплив, що несе загрозу і потребує переважаючих можливості індивіда механізмів подолання;

2) ізольоване, досить рідкісне травматичне переживання;

3) несподівана, раптова подія;

4) подія залишає незгладимий слід в психіці індивіда (індивід часто бачить сни, в яких присутні ті або інші аспекти події), сліди в пам’яті носять більш яскравий і конкретний характер, ніж спогади про події, що відносяться до типу 2;

5) з великим ступенем імовірності призводять до виникнення типових симптомів ПТСР: нав’язливої розумової діяльності, пов’язаної з цією подією, симптомів уникнення і високої фізіологічної реактивності;

6) з великим ступенем ймовірності виявляється класичне повторне переживання травматичного досвіду;

7) швидке відновлення нормального функціонування рідко і малоймовірно.

Тип 2. Постійний і повторюваний вплив травматичного стресора – серійна травматизація або пролонгована травматична подія. Приклади: повторюване фізичне або сексуальне насильство, бойові дії.

1) варіативність, множинність, пролонгованість, повторюваність травматичної події або ситуації, передбачуваність;

2) найбільш ймовірно, ситуація створюється за умислу;

3) спочатку переживається як травма типу 1, але в міру того як травматична подія повторюється, жертва переживає страх повторення травми;

4) почуття безпорадності в запобіганні травми;

5) для спогадів про такого роду подію характерна їх неясність і неоднорідність чинності дисоціативного процесу; з часом дисоціація може стати одним з основних способів подолання травматичної ситуації;

6) результатом впливу травми типу 2 може стати зміна „Я”-концепції та образу світу індивіда, що може супроводжуватися почуттями провини, сорому і зниженням самооцінки;

7) висока ймовірність виникнення довгострокових проблем особистісного та інтерперсонального характеру, що проявляється в відстороненості від інших, у звуженні і порушенні лабільності і модуляції афекту;

8) дисоціація, заперечення, відстороненість, зловживання алкоголем і іншими психоактивними речовинами може мати місце в якості спроби захисту від нестерпних переживань;

9) призводить до того, що іноді позначають як комплексний ПТСР, або розлад, обумовлене впливом екстремального стресора.

Епідеміологія

Поширеність ПТСР серед популяції залежить від частоти травматичних подій. Так, можна говорити про травми, типові для певних політичних режимів, географічних регіонів, в яких особливо часто відбуваються природні катастрофи тощо. У 90-і рр. показники частоти виникнення ПТСР виразно зросли: якщо у 80-х рр. вони відповідали 1-2%, то в недавніх дослідженнях, опублікованих у США, 7,8%, причому є виражені статеві відмінності (10,4% для жінок, 5,0% для чоловіків).

Аналіз результатів епідеміологічних досліджень показує, що схильність ПТСР корелює з певними психічними порушеннями, які або виникають унаслідок травми, або присутні спочатку. До числа таких порушень відносяться: невроз тривоги; депресію; схильність до суїцидальних думок або спроб; медикаментозну, алкогольну або наркозалежність; психосоматичні розлади; захворювання серцево-судинної системи. Дані свідчать про те, що у 50-100% пацієнтів, що страждають ПТСР, є будь-яке з перерахованих супутніх захворювань, а частіше всього два або більше. Крім того, у пацієнтів з ПТСР особливу проблему представляє високий показник самогубств або спроб самогубств.

Широке обстеження населення виявило, що відсоток поширеності ПТСР коливається в діапазоні від 1% до 14% з варіативністю, пов’язаною з методами обстеження та особливостями популяції. Обстеження індивідів із групи ризику (наприклад, ветеранів В’єтнаму, постраждалих від вивержень вулкана або кримінального насильства) дало очевидне підвищення норм поширеності діагнозу від 3% до 58%. Інтенсивність психотравмуючої ситуації є фактором ризику виникнення ПТСР. Іншими чинниками ризику є: низький рівень освіти, соціальний стан; попередні травматичні події психіатричні проблеми; наявність близьких родичів, що страждають психіатричними розладами, хронічний стрес. Необхідно відзначити, що досить часто індивіди з ПТСР переживають вторинну травматизацію, яка виникає, як правило, в результаті негативних реакцій інших людей, медичного персоналу та працівників соціальної сфери на проблеми, з якими стикаються люди, які перенесли травму. Негативні реакції проявляються у запереченні самого факту травми, у зв’язку між травмою і стражданнями індивіда, у звинуваченнях і навіть зневажаннях жертв, у відмові у наданні допомоги.

В інших випадках вторинна травматизація може виникати в результаті гіперопіки постраждалих, навколо яких оточуючі створюють „травматичну мембрану”, яка відгороджує їх від зовнішнього світу, виводячи з-під впливу стресорів повсякденного життя.

Характеристика психічних функцій при ПТСР

Описуючи спогади хворих про травматичні події, Шарко назвав їх „паразитами розуму”. У людей з ПТСР драматично порушена здатність до інтеграції травматичного досвіду з іншими подіями життя, їх травматичні спогади існують в пам’яті не у вигляді пов’язаних оповідань, а складаються з інтенсивних емоцій і тих соматосенсорних елементів, які актуалізуються, коли особа, що страждає на ПТСР знаходиться у збудженому стані або піддана стимулам або ситуаціям, що нагадують її про травму. У силу того, що травматичні спогади залишаються неінтегрованими в когнітивну схему індивіда і практично не мають змін з плином часу – що становить природу психічної травми, – жертви залишаються „застиглими” в травмі як в актуальному переживанні, замість того щоб прийняти її як щось, що належить минулого.

Тілесні реакції індивідів з ПТСР на певні фізичні та емоційні стимули відбуваються в такій формі, ніби вони все ще знаходяться в умовах серйозної загрози; вони страждають від гіперспостережливості, перебільшеної реакції на несподівані стимули і неможливості релаксації. Дослідження ясно показали, що люди з ПТСР страждають від обумовленого порушення вегетативної нервової системи на пов’язані з травмою стимули. Феномени фізіологічної гіперзбудливості є складними психофізіологічними процесами, в яких постійне передбачення (антиципація) серйозної загрози служить причиною такого, наприклад, симптому, як труднощі з концентрацією уваги або звуження кола уваги, яку направлено на джерело передбачуваної загрози.

Одним з наслідків гіперзбудження є генералізація очікуваної загрози. Світ стає небезпечним місцем: нешкідливі звуки провокують реакцію тривоги, звичайні явища сприймаються як провісники небезпеки. Як відомо, з точки зору адаптації збудження вегетативної нервової системи служить дуже важливою функцією мобілізації уваги та ресурсів організму в потенційно значущій ситуації. Однак у тих людей, які постійно перебувають у стані гіперзбудження, ця функція втрачається в значній мірі: легкість, з якою у них запускаються соматичні нервові реакції, робить для них неможливим покладання на свої тілесні реакції – систему ефективного раннього оповіщення про те, що насувається загроза. Стале іррелевантне продукування попереджувальних сигналів призводить до того, що фізичні відчуття втрачають функцію сигналів емоційних станів і, як наслідок, вони вже не можуть служити в якості орієнтирів при якій-небудь активності або діяльності. Таким чином, подібно нейтральним стимулам навколишнього середовища, нормальні фізіологічні відчуття можуть бути наділені новим і загрозливим глуздом.

Власна фізіологічна активність стає джерелом страху індивіда. Люди з ПТСР відчувають певні труднощі і з тим, щоб провести кордон між релевантними і іррелевантними стимулами; вони не в змозі ігнорувати несуттєве і вибрати з контексту те, що є найбільш релевантне, що, у свою чергу, викликає зниження залученості в повсякденне життя і підсилює фіксацію на травмі. У результаті втрачається здатність гнучкого реагування на зміни навколишнього середовища, що може проявлятися в труднощах у навчальній діяльності і серйозно порушити здатність до засвоєння нової інформації.

Сімейний та інтерперсональний контекст

ПТСР – це синдром, який з’являється з різних причин, і ці причини зумовлені природою події, що сталася, характеристиками травмованої особи і якістю оточення, що впливає на процес одужання. Важливо розуміти, що, незважаючи на свою хворобливість, симптоми можуть вносити позитивні зміни в область соціальних ролей індивіда. Відомий випадок, коли людина, що страждала від нав’язливих спогадів війни, стала президентом США. Ця людина – Джон Кеннеді. Як зазначено вище, деякі люди мають позитивну адаптацію до травми, використовуючи досвід її переживання як джерело мотивації. Для інших робота стає методом руйнування і засобом відходу від минулого. Хоча їх кар’єри можуть бути дуже успішними, цей успіх часто досягається за рахунок руйнування сім’ї або міжособистісних зв’язків. Так ці люди стають каліками через нав’язливості минулого і своєї нездатності концентруватися на сьогоденні.

Американські вчені Рейкер і Кармен писали: „Насильство потрясає самі базисні переконання індивіда щодо його самості як невразливої і такої, що має цінність, а також щодо світу як безпечного і справедливого. Після акту насильства погляди жертви на себе і на навколишній світ драматично змінюються і вже ніколи не будуть колишніми: погляди повинні бути змінені для того, щоб з’явилася можливість інтегрувати травматичний досвід”. Для того щоб функціонувати відповідним чином, людині перш за все необхідно визначити свої потреби, бути здатним передбачати, як їх задовольнити, і скласти план відповідних дій. Для того щоб виконати це, в першу чергу індивід повинен бути в змозі розглянути умоглядно весь спектр своїх можливостей до початку яких-небудь дій: провести „уявний експеримент”. Люди з ПТСР, мабуть, втрачають цю здатність, вони відчувають певні труднощі з фантазування й програванням в уяві різних варіантів. Дослідження показали, що коли травмовані люди дозволяють собі фантазувати, то у них з’являється тривога щодо руйнування споруджених ними бар’єрів від усього, що може нагадати про травму. Для того щоб запобігти цьому руйнуванню бар’єрів, вони організують своє життя так, щоб не відчувати і не розглядати умоглядно різні можливості оптимального реагування в емоційно заряджених ситуаціях. Такий паттерн стримування своїх думок з тим, щоб не випробувати збудження, є істотним внеском у імпульсивну поведінку цих індивідів.

Травмовані індивіди схильні звинувачувати самих себе за те, що трапилося з ними. Взяття відповідальності на себе в цьому разі дозволяє компенсувати (або замістити) почуття безпорадності та вразливості ілюзією потенційного контролю. Компульсивне повторне переживання травматичних подій – поведінковий паттерн, який часто спостерігається у людей, що перенесли психічну травму, – не знайшов відображення в діагностичних критеріях ПТСР. Проявляється він у тому, що несвідомо індивід прагне до участі в ситуаціях, які схожі з початковою травматичною подією в цілому або якимось її аспектом. Цей феномен спостерігається практично при всіх видах травматизації. Наприклад, ветерани стають найманцями або служать у міліції. Розуміння цього на перший погляд парадоксального феномена може допомогти прояснити деякі аспекти девіантної поведінки в соціальній та інтерперсональних сферах. Суб’єкт, що демонструє подібні паттерни поведінки повторного переживання травми, може виступати як в ролі жертви, так і агресора.

Повторне відіграш травми є однією з основних причин поширення насильства в суспільстві. У літературі описується феномен „ревіктимізації”: травмовані індивіди знову і знову потрапляють у ситуації, де вони виявляються жертвами.

Переслідувані нав’язливими спогадами і думками про травму, травмовані індивіди починають організовувати своє життя таким чином, щоб уникнути емоцій, які провокуються цими вторгненнями. Уникання може приймати різні форми, наприклад дистанціювання від нагадувань про подію, зловживання наркотиками або алкоголем для того, щоб заглушити усвідомлення дистресу, використання дисоціативних процесів для того, щоб вивести хворобливі переживання зі сфери свідомості. Все це послаблює взаємозв'язку з іншими людьми, призводить до їх порушення і як наслідок - до зниження адаптивних можливостей.

Наявність симптомів ПТСР у одного з членів сім’ї впливає на її функціонування. Індивіди з ПТСР, страждаючи від симптомів захворювання, можуть також заявляти про хворобливе почуття провини з приводу того, що вони залишилися живі, в той час як інші загинули, або з приводу того, що вони змушені були зробити для того, щоб вижити.

Фобічні уникнення ситуацій або дій, які мають схожість з основною травмою або символізують її, може інтерферувати на міжособистісні взаємозв’язки і вести до подружніх конфліктів, розлучень або втрати роботи.

Однак родина, „сімейна стабільність” виступають в якості потужної соціальної підтримки, надаючи компенсуючого впливу хворому члену сім'ї, що включає когнітивну, емоційну й інструментальну допомогу.

Таким чином, узагальнюючи цю інформацію можна говорити про наступні симптоми посттравматичного синдрому:

− Змінилося відношення до роботи.

− Тривають нічні кошмари або безсоння.

− Важко контролювати свої почуття. Бувають раптові вибухи гніву. Багато чого злить, дратує.

− Немає людини, з якою можна б було поділитися своїми переживаннями.

− Відносини в родині сильно погіршилися.

− Відносини з товаришами по роботі сусідами, знайомими сильно погіршилися.

− Навколишні говорять: „Він сильно змінився”.

− Стали частіше відбуватися нещасні випадки.

− З’явилися шкідливі звички.

− Тягне більше випивати, курити, приймати „заспокійливі” засоби.

− З’явилися проблеми зі здоров’ям, яких раніше не було.

Шкала оцінки впливу травматичної події (Impact of Event Scale-R)

Перший варіант ШОВТП (Impact of Event Scale – IES) було опубліковано у 1979 р. Горовицем зі співавторами (Horowitz MJ, Wilner N. et. Al., 1979). Створенню цієї шкали передували емпіричні дослідження Горовиця. Перше було присвячено вивченню взаємозв’язку уяви і стресових розладів, яке показало, що нав’язливі образи супроводжують травматичний досвід. Друге його дослідження було спрямовано на аналіз симптомів і поведінкових характеристик для пошуку стратегій індивідуального лікування в залежності від різних стресорів, таких як хвороба, нещасний випадок, втрата коханої людини. Ця робота привела до створення опитувальника IES (Impact of Event Scale).

Опитувальник складається з 15 пунктів, він заснований на самозвіті і виявляє переважання тенденції уникнення або вторгнення (нав’язливого відтворення) травматичної події. Наступний етап досліджень полягав у виявленні, клінічному описі і перевірці протистояння цих двох тенденцій у процесі короткострокової терапії. Результати досліджень привели Горовиця до теоретичних уявлень про існування двох найбільш загальноприйнятих специфічних категорій переживань, що виникають у відповідь на вплив травматичних подій.

До першої категорії належать симптоми вторгнення – термін „вторгнення” (intruision – англ.) Іноді перекладається як „нав’язування” – включають нічні кошмари, нав’язливі почуття, образи чи думки. До другої категорії відносяться симптоми уникнення, що включають спроби пом'якшення або уникнення переживань, пов’язаних з травматичним подією, зниження реактивності. Ґрунтуючись на своїх поглядах з приводу реагування на травматичні стресори, Горовиць визначив реакції, які входять до сфери вторгнення і уникнення. Ці симптоми були первісною областю вимірювань IES. Аналізуючи зв’язку між травматичними життєвими подіями і наступними психологічними симптомами, які могли виявлятися протягом довгого часу, Горовиць зі співавторами відзначили, що найчастіше вивчення цих реакцій змішувалося або з експериментальними фізіологічними вимірами, або з самозвітами про більш загальні показники тривожності, що визначаються, наприклад, з допомогою шкали тривоги, розробленої Тейлором.

Перевага IES, представленого Горовицем, полягало в тому, що зміст самозвітів було прив'язано до специфічних життєвих подій, а також до специфіки вимірюваних показників.

IES набула широкого поширення. В численних роботах продемонстровано надійність цього інструменту. Так, були проведені дослідження IES на ветеранах В’єтнаму, на жертвах стихійних катастроф, зокрема, при дослідженнях наслідків землетрусів, пожеж, повеней, в яких отримано переконливі висновки про придатність IES для визначення реакції на життєві події, що травмують, для часткового передбачення того, хто буде переживати дистрес через певний час, і визначення динаміки реакцій на травматичні події з часом.

Автори методики приводять данні про використання IES при дослідженні жертв злочинів і катастроф – залізничних, транспортних тощо.

Розробники методики наводять численні дані, які свідчать про доцільність використання IES, її валідність, надійність і універсальність. Однак, незважаючи на це, Д. Вейс з колегами (1995) прийшли до висновку, що IES може бути більш корисною, якщо вона буде здатна діагностувати не тільки такі симптоми ПТСР, як вторгнення і уникнення, а й симптоми гіперзбудження, які є складовою частиною психологічної реакції на травматичні події. Таким чином, була зроблена спроба перегляду оригінальної IES і створення версії IES-R.

Так, під час лонгітюдного дослідження реакцій на травматичні події персоналу служб швидкого реагування після землетрусу в Loma Prieta (1995) було створено сім додаткових пунктів, 6 з яких відносяться до критерію „гіперзбудження” і одне питання додане для виявлення флешбеків. Одне питання – „У мене є труднощі із засипанням і пробудженням” - було розділено на два незалежних пункти. Перше твердження – „У мене є труднощі з пробудженням” – має високу кореляцію з пунктами субшкали „вторгнення”, тому воно було віднесене до пунктів цієї субшкали. Інше твердження – „У мене є труднощі із засипанням” – ввійшло в нову субшкалу „гіперзбудження”, так як воно щільно корелює з пунктами цієї субшкали і слабо з пунктами субшкали „вторгнення”. Ці додаткові пункти були випадковим чином розподілені між 7 пунктами вторгнення і 8 уникнення першої версії IES, і таким чином „Шкала оцінки впливу травматичної події – переглянута” (IES-R) стала містити 22 пункти.

Важливим завданням при створенні IES-R було збереження порівнянності з IES, тому не був змінений тижневий період, який згадується в інструкції, а також схема балів, запропонована Горовицем в першій версії: 0, 1, 3 і 5 для відповідей „ні”, „зовсім рідко”, „іноді”, „часто”. За винятком цих мінімальних змін і додавання пункту, що виявляють флешбеки, субшкали „уникнення” і „вторгнення” опитувальника IES-R відповідають таким же субшкалам IES.

Метою додавання нових 6 пунктів „гіперзбудження” є опис наступних областей: злість і дратівливість; гіпертрофована реакція переляку; труднощі з концентрацією; психофізіологічне збудження, обумовлене спогадами, безсоння. Один новий пункт вторгнення виявляє проживання заново стану, схожого з дисоціативним.

Шкала оцінки впливу травматичної події отримала поширення в нашій країні на початку 1990-х рр.. у ряді досліджень, присвячених вивченню психологічних наслідків аварії на ЧАЕС, а також проведених на контингенті ветеранів війни в Афганістані. Дослідження також проводилися на різних вибірках: професіоналів, рід діяльності яких пов’язаний з постійним ризиком для здоров'я і життя, а також популяцій, що зазнали впливу потенційно психотравмуючих подій (ветерани війни в Афганістані, ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, біженці).

Бланк опитувальника „Шкала оцінки впливу травматичної події”

(Impact of Event Scale-R)

Ім’я _________________________________________________________

Освіта _______________________________________________________

Сімейний стан ________________________________________________

Вік __________________________________________________________

Стать: Ч / Ж

Дата „__”__________20__р.

Інструкція: Нижче наведені описи переживань людей, які перенесли важкі стресові ситуації. Оцініть, в якій мірі ви відчували такі почуття з приводу подібної ситуації, колись пережитої вами (конкретна ситуація вказується, наприклад, автокатастрофа).

Для цього виберіть і обведіть кружком цифру, яка відповідає тому, як часто ви відчували подібне переживання протягом останніх 7 днів, включаючи сьогоднішній:

Ніколи – 0;

Рідко – 1;

Іноді – 3;

Часто – 5.

Текст опитувальника

(надається російською мовою, на якій він був адаптований на пострадянському просторі)

1. Любое напоминание об этом событии (ситуации) заставляло меня заново переживать все случившееся. 0 1 3 5

2. Я не мог спокойно спать по ночам 0 1 3 5

3. Некоторые вещи заставляли меня все время думать о том, что со мной случилось 0 1 3 5

4. Я чувствовал постоянное раздражение и гнев 0 1 3 5

5. Я не позволял себе расстраиваться, когда я думал об этом событии или что-то напоминало мне о нем 0 1 3 5

6. Я думал о случившемся против своей воли 0 1 3 5

7. Мне казалось, что всего случившегося со мной как будто не было на самом деле или все, что тогда происходило, было нереальным 0 1 3 5

8. Я старался избегать всего, что могло бы мне напомнить о случившемся 0 1 3 5

9. Отдельные картины случившегося внезапно возникали в сознании 0 1 3 5

10. Я был все время напряжен и сильно вздрагивал, если что-то внезапно пугало меня 0 1 3 5

11. Я старался не думать о случившемся 0 1 3 5

12. Я понимал, что меня до сих пор буквально переполняют тяжелые переживания по поводу того, что случилось, но ничего не делал, чтобы их избежать 0 1 3 5

13. Я чувствовал что-то вроде оцепенения, и все мои переживания по поводу случившегося были как будто парализованы 0 1 3 5

14. Я вдруг замечал, что действую или чувствую себя так, как будто бы все еще нахожусь в той ситуации 0 1 3 5

15. Мне было трудно заснуть 0 1 3 5

16. Меня буквально захлестывали непереносимо тяжелые переживания, связанные с той ситуацией 0 1 3 5

17. Я старался вытеснить случившееся из памяти 0 1 3 5

18. Мне было трудно сосредоточить внимание на чем-либо 0 1 3 5

19. Когда что-то напоминало мне о случившемся, я испытывал неприятные физические ощущения - потел, дыхание сбивалось, начинало тошнить, учащался пульс и т.п. 0 1 3 5

20. Мне снились тяжелые сны о том, что со мной случилось 0 1 3 5

21. Я был постоянно насторожен и все время ожидал, что случится что-то плохое 0 1 3 5

22. Я старался ни с кем не говорить о случившемся 0 1 3 5

Ключі до обробки:

Субшкала „вторгнення”: сума балів за пунктами 1, 2, 3, 6, 9, 16, 20.

Субшкала „уникнення”: сума балів за пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 13, 17, 22.

Субшкала „фізіологічна збудливість”: сума балів за пунктами 4, 10, 14, 15, 18, 19, 21.

Норми:

№	Вибірки	низькі	середні	високі
	Пожежні	0 – 22	23 – 35	36 – 110
	Студенти	0 – 17	18 – 24	25 – 110
	Рятувальники	0 – 21	22 – 37	38 – 110
	Співробітники МВС	0 – 22	23 – 33	34 – 110
	Військовослужбовці	0 – 25	26 – 39	40 – 110
	Біженці „норма”	0 – 24	25 – 53	54 – 110
	Біженці з ПТСР	0 – 28	29 – 61	62 – 110
	Ліквідатори „норма”	0 – 35	36 – 55	56 – 110
	Ліквідатори з ПТСР	0 – 42	43 – 49	50 – 110
	Всі групи	0 – 18	19 – 41	42 – 110

 

Опитувальник травматичного стресу для діагностики психологічних наслідків (І. О. Котєнєв)

Цей опитувальник спеціально розроблений для вивчення стану військовослужбовців, що пережили вплив надзвичайних чинників, а саме перебування в екстремальних умовах. Він вивчає наявність у військовослужбовців таких проявів посттравматичного синдрому, як надпильність, перебільшене реагування, агресивність, порушення пам’яті і концентрації уваги, депресія, тривожність, зловживання наркотичними та лікарськими засобами, галюцинаторні переживання, проблеми зі сном (труднощі із засипанням і переривчастий сон).

Інструкція: Уважно читаючи кожне твердження, виберіть той варіант відповіді, який найбільше відповідає Вашому стану або думкам в даний час. На бланку відповідей біля номера твердження поставте цифру, що відповідає Вашій відповіді:

5 – абсолютно вірно;

4 – скоріше, так;

3 – частково вірно, почасти невірно;

2 – скоріше, невірно;

1 – абсолютно невірно.

Текст опитувальника (надається мовою оригіналу)

1. По утрам я просыпаюсь свежим и отдохнувшим.

2. Я хорошо координирую свои движения.

3. Я испытываю утомление.

4. Мне необходимо усилие, чтобы вникнуть в то, что говорят окружающие.

5. Внезапно у меня бывает сильное сердцебиение.

6. Я принимаю пищу машинально, не испытывая при этом удовольствия.

7. Окружающий меня мир кажется нереальным.

8. Я вздрагиваю от внезапного шума.

9. Я настолько живо вспоминаю отдельные события, что при этом как бы вновь переживаю их.

10.Я абсолютно здоров физически.

11.Мне доставляет удовольствие быть среди других людей.

12.Часто я действую так, будто мне угрожает опасность.

13.Меня нельзя упрекнуть в рассеянности.

14.Я часто вижу один и тот же страшный сон.

15.Определенно, я виноват перед людьми.

16.Пустяки раздражают меня.

17.Я стараюсь не смотреть телевизор, если показывают хронику драматических событий.

18.Мне нравится моя работа.

19.Я пережил серьезную утрату

20.Я хорошо высыпаюсь по ночам.

21.Я никогда не вижу страшных снов.

22.Иногда мне хочется напиться.

23.Мои близкие сильно беспокоятся из-за моей работы.

24.У меня бывает ощущение, что время течет как бы замедленно.

25.Иногда я обращаюсь к врачу только потому, что хочу немного отдохнуть.

26.Многие вещи потеряли для меня интерес.

27.Без всякого повода я могу выйти из себя.

28.Мне следовало бы соблюдать диету.

29.Я стараюсь избегать разговоров на неприятные темы.

30.Бывает, что я забываю вещи.

31.Иногда мне кажется, что даже близкие люди не понимают меня.

32.Мне необходимо лучше контролировать эмоции.

33.Прошлые события подчас вспоминаются более ярко, чем то, что происходит сейчас.

34.Мне иногда кажется, что мир вокруг меня теряет краски.

35.Я просыпаюсь от внезапного страха.

36.Мне стоит больших усилий работать в прежнем ритме.

37.Временами я испытываю озноб.

38.Мне хочется помогать людям, попавшим в беду.

39.Недавно мне пришлось столкнуться с весьма опасными обстоятельствами.

40.Я чувствую себя более, чем многие из моих сверстников.

41.Я засыпаю с трудом.

42.Я испытываю чувство одиночества.

43.Мне бывает трудно вспоминать то, что происходило совсем недавно.

44.Я чувствую, что становлюсь другим человеком.

45.Меня радуют порой самые незначительные вещи.

46.Я чувствую прилив сил.

47.По утрам я просыпаюсь с большим трудом.

48.Мои мысли постоянно возвращаются к тому, о чем не хочется думать.

49.Я испытываю чувство стыда.

50.Обычно я не обращаюсь к врачу, даже если чувствую, что не совсем здоров.

51.Мой сон настолько крепок, что громкие звуки или яркий свет не могут мне помешать.

52.Мне говорят, что я вскрикиваю во сне.

53.Я часто думаю о будущем.

54.Иногда я сержусь.

55.Я боюсь, что могу натворить что-то вопреки своим намерениям.

56.Бывает, что я забываю то, что хотел сказать или сделать.

57.В последнее время мое настроение ухудшилось.

58.Мне не на кого положиться.

59.Хотелось бы, чтобы моя семья уделяла мне больше внимания.

60.Определенно, я люблю рисковать.

61.Мне нравится черный юмор.

62.Я во все полагаюсь на самого себя.

63.Я постоянно чувствую потребность что-нибудь жевать, даже не испытывая голода.

64.Иногда мне кажется, что я запутался в жизни.

65.Мне кажется, что я не сумел сделать того, что от меня требовалось.

66.Я испытываю интерес и вкус к жизни.

67.Мне весело и легко в компании людей.

68.Я много и плодотворно работаю.

69.Часто я забываю, куда положил ту или иную вещь.

70.Я стараюсь ни с кем не обсуждать свои проблемы.

71.Я никогда не испытывал страха.

72.Мне было полезно побыть одному.

73.Делая какое-либо дело, я часто думаю совсем о другом.

74.Моя жизнь разнообразна и насыщена событиями.

75.Я никогда не совершал поступков, за которые мне было бы стыдно.

76.Чужие трудности мало кого волнуют.

77.Я ощущаю гораздо старше своих лет.

78.Мне кажется, что меня ожидает счастливое будущее.

79.В жизни мне пришлось испытать такое, что лучше не вспоминать.

80.Я остро воспринимаю чужую боль.

81.Мне кажется, я потерял способность радоваться жизни.

82.Меня беспокоят головные боли.

83.Легкие заработки обычно связаны с нарушением закона.

84.Я не прочь подзаработать лишнего.

85.Посторонние звуки отвлекают меня.

86.Я стараюсь не вступать в драку, если дело меня не касается.

87.Я верю в торжество справедливости.

88.Мое сердце работает как обычно.

89.Иногда я принимаю таблетки.

90.Есть вещи, которые я не могу себе простить.

91.Определенно, мне нужно время, чтобы прийти в себя.

92.Алкоголь хорошо снимает любой стресс.

93.Я не склонен жаловаться на здоровье.

94.Мне хочется все крушить на своем пути.

95.Большинство людей озабочено лишь собственным благополучием.

96.Мне не легко сдерживать свой гнев.

97.Я считаю, что прав тот, кто сильнее.

98.У меня никогда не было обмороков.

99.Мне следовало бы научиться избегать конфликтов.

100. Я приобрел в жизни хороших друзей.

101. Меня считают уравновешенным человеком.

102. Нервное напряжение хорошо снимает сауна.

103. Я чувствую растерянность.

104. Часто мне кажется, что меня подстерегает опасность.

105. Я работаю, не чувствуя усталости.

106. Я испытываю сильное внутреннее возбуждение.

107. Мне трудно сосредоточиться одновременно на нескольких делах.

108. Часто я совершаю непроизвольные действия в ответ на неожиданный звук или движение.

109. Я чувствую себя вполне уверенным.

110. Мне есть за что благодарить судьбу.

Обробка результатів:

1. Надпильність. Дана шкала відповідає наступним питанням: 2, 32, 46, 58, 62, 70, 98, 105, 106, 109. Підрахуйте середнє арифметичне значення.

2. Перебільшене реагування. Дана шкала відповідає наступним питанням: 8, 12, 39, 102, 104, 108. Підрахуйте середнє арифметичне значення.

3. Притуплення емоцій. Дана шкала відповідає наступним питанням: 3, 4, 6, 7, 13, 24, 26, 34, 45, 64, 66, 74, 81. Підсумуйте значення (питання: 3, 4, 6, 7, 24, 26, 34, 64, 81) і відніміть значення за рештою питань (13, 45, 66, 74), отриману величину розділіть на 9.

4. Агресивність. Дана шкала відповідає наступним питанням: 60, 83, 84, 87, 94, 96, 97, 99. Підрахуйте середнє арифметичне значення.

5. Порушення пам'яті та концентрації уваги. Дана шкала відповідає наступним питанням: 30, 36, 43, 56, 69, 73, 85, 91, 107. Підрахуйте середнє арифметичне значення.

6. Депресія. Дана шкала відповідає наступним питанням: 19, 26, 34, 42, 48,57, 64, 81, 91, 82, 72. Підрахуйте середнє арифметичне значення.

7. Загальна тривожність. Дана шкала відповідає наступним питанням: 5, 16, 31, 37, 55, 59, 76, 103. Підрахуйте середнє арифметичне значення.

8. Напади люті. Дана шкала відповідає наступним питанням: 54, 84, 86, 88, 96, 101. Підсумуйте значення (питання: 54, 84, 96) і відніміть значення за рештою питань (86, 88, 101), отриману величину розділіть на 3.

9. Зловживання наркотичними і лікарськими речовинами. Дана шкала відповідає наступним питанням: 22, 25, 50, 63, 89, 92, 102. Підсумуйте значення (питання: 22, 25, 63, 89, 92) і відніміть значення за рештою питань (50, 102), отриману величину розділіть на 3.

10. Непрошені спогади і галюцинаторні переживання. Дана шкала відповідає наступним питанням: 7, 9, 17, 19, 29, 33, 48, 71, 79. Підрахуйте середнє арифметичне значення.

11. Проблеми зі сном (труднощі із засипанням і переривчастий сон). Дана шкала відповідає наступним питанням: 1, 14, 20, 21, 35, 41, 47, 51, 52. Підсумуйте значення (питання: 14, 35, 41, 47, 52) і відніміть значення за рештою питань (1, 20, 21, 51), отриману величину розділіть на 4.

12. „Вина особи, що вижила”. Дана шкала відповідає наступним питанням: 15, 38, 49, 65, 80, 90. Підрахуйте середнє арифметичне значення.

13. Оптимізм. Дана шкала відповідає наступним питанням: 10, 11, 18, 40, 44, 53, 67, 68, 75, 77, 78, 93, 100, 110. Підрахуйте середнє арифметичне значення.

Як бачимо із наведених розрахунків, за кожною шкалою бали можуть бути у діапазоні від 1 до 5. Чим ближче до п’яти, тим більше виражена ознака.