Специфічні ознаки зловживання окремими наркотиками

Припустити вживання конкретного наркотику або психоактивного засобу можна як за ознаками інтоксикації, так і – правда, тільки для деяких речовин – за проявами синдрому відміни наркотиків. Всі ці ознаки розглянуті нижче окремо:

− для похідних конопель;

− для опіатних наркотиків;

− для психостимуляторів;

− для галюциногенів;

− для снодійно-седативних препаратів;

− для летючих речовин.

Непрямі ознаки зловживання коноплею. Ознаки сп’яніння препаратами конопель („марихуана”, „анаша”, „план”, „гашиш”, „шишки”, „травка”) багато в чому залежать від дози, кількості прийнятого наркотику. Зазвичай сп’яніння невеликими і середніми дозами характеризується розширенням зіниць, сухістю в роті, почервонінням обличчя, губ і склер очей. У цьому стані сп’янілі рухливі, балакучі. Багато сміються. Рішення приймають легко і бездумно. Мова часто прискорена, багатослівна, нечітка. Коноплі та її похідні зазвичай називають „груповим наркотиком” тому, що настрій сп’янілого перебільшено повторює настрій оточуючих його осіб. Якщо всім навколо весело, він сміється, якщо сумно - плаче. Дуже характерною ознакою інтоксикації препаратами конопель є підвищений, прямо-таки звірячий апетит. Під кінець сп’яніння людина легко може за один раз з’їсти, наприклад, каструлю борщу чи буханець хліба. Зазвичай наприкінці сп’яніння з’являється виражена сонливість.

Якщо доза наркотику велика, обличчя сп’янілого може бути блідим, зіниці – вузькими, губи – сухими. При цьому він досить млявий, загальмований, занурений у себе. Говорить „язиком, що заплітається”. На запитання відповідає із затримкою, іноді невлад, односкладово. Від нього може виходити виразний запах коноплі. Рухи незграбні і розмашисті через те, що порушена їх координація. Зазвичай у такому стані наркоман прагне, щоб ніхто не заважав йому і не „діставав” розмовами і проханнями - він все одно не в змозі їх виконати. Передозування препаратами конопель здатне викликати гострий психоз.

Непрямі ознаки вживання опіатів. Впізнати людину, що знаходиться під впливом опіатів (морфін, кодеїн, героїн, метадон, „макова соломка”, „солома” або „сіно”, „черняшка”, „ханка”), можна за наступними ознаками:

− незвичайна сонливість в самий невідповідний час. Якщо залишити сп’янілого в спокої, він починає засипати в будь-якій позі і клювати носом, періодично прокидаючись. Якщо його гукнути, він відразу включається в розмову, ніби й не спав;

− при цьому в нього сповільнена мова, слова він розтягує, починає говорити про тему, яку вже давно обговорили і забули, кілька разів може розповісти одне й те саме. Може бути жвавим, дотепним, легким в спілкуванні;

− дуже добродушний, покладливий, поступливий і послужливий;

− справляє враження вкрай розсіяного або задумливого;

− засинаючи, може забути про недокурену сигарету і випустити її або обпалити руку. Тому на одязі часто видно дірки з обгорілими краями;

− прагне усамітнитися, краще в окремому приміщенні. При цьому включити там радіо, програвач і заснути. Іноді, навпаки, бажає бути в товаристві, навіть якщо його і не просять; нав’язливий;

− зіниці (украй важлива ознака) в цей час незвично вузькі і зовсім не розширюються в темряві. Тому при сутінковому освітлені гострота зору помітно знижується;

− шкіра бліда, суха і тепла;

− больова чутливість знижена, наркоман може обпектися об сигарету або гарячу сковорідку не відчути болю;

− його важко вкласти спати в кімнаті з вимкненим світлом до пізньої ночі (іноді до 2-4 годин ночі).

Стан сп’яніння не тримається більше 8-12 годин, а іноді триває всього 4-5 годин. Коли воно поступово проходить, поступово з’являються ознаки синдрому відміни. У цей час наркоман неспокійний. Він напружений, дратівливий без причини, нервує. Йому необхідно знайти наркотики, тому він нетерплячий. Якщо до нього підійти з питаннями, він розлютиться і нагрубить.

Наркомани-початківці, у яких ще не сформувалася важка фізична залежність, здатні переносити „ломки” „на ногах”. У цьому випадку вони можуть сказатися „хворими”. І дійсно, картина опіатного синдрому відміни в легкій формі нагадує ГРЗ або розлад шлунка: починається все з різкого розширення зіниць, млявості, нездужання, ознобу, чхання, сильної пітливості та зниженого настрою. Наркомани кутаються в теплі речі, включають обігрівачі, навіть якщо в приміщенні не холодно. Їх мучить нежить, а деякі постійно чхають. Їх нудить, може початися і блювота. Болить живіт, у деяких буває пронос. У цей час наркомани майже не сплять ночами, лежати нерухомо не можуть, хоча і намагаються. Їх турбує болісне „ламання” в руках, ногах, спині, в м'язах і суглобах. Переносити такий стан (а пройде не менше 3-4-х діб, поки стане хоч трохи легше) можуть лише ті, хто зловживає наркотиками недовго. Повторний прийом наркотиків призводить до раптового „закінчення хвороби”.

Ці ознаки характерні для середньої та легкої картини „ломок”. У початківців наркоманів багато що з цих розладів, особливо більш важких (пронос, блювота, підвищення температури) відсутні.

Непрямі ознаки вживання психостимуляторів. Під час сп’яніння психостимуляторами (кокаїн, крек, ефедрин, фенамін, первітин – „гвинт”, „чифір”, „екстазі”) наркомани надзвичайно оживлені, стрімкі в рішеннях і вчинках. Рухи поривчасті, різкі. Швидко виконують всі справи, не можуть ні хвилинки посидіти на місці (у буквальному сенсі – міняють позу кожні 20 секунд). Періодично починають куди-небудь збиратися, але можуть так нікуди й не піти. Також швидко говорять і перескакують з однієї теми на іншу в розмові. З хвилини на хвилину змінюють свої наміри, тому не доводять до кінця початі справи. У них розширені зіниці, суха шкіра, дуже частий пульс і (якщо це можливо перевірити) підвищений артеріальний тиск. Нерідко виникає підвищене прагнення до діяльності. Протягом кількох годин можуть, наприклад, безцільно розбирати і збирати будь-який технічний пристрій (чи навіть будильник), чи щось писати, малювати. У силу специфіки дії препаратів, якщо у наркомана є достатня кількість грошей або наркотиків, він може перебувати в стані сп’яніння безперервно протягом декількох діб, і весь цей час не спати. Майже нічого не їсти. Саме через цей ефекти цей вид наркотику є поширеним у далекобійників і інших водіїв, для яких характерні тривалі періоди інтенсивної праці.

Після того, як сп’яніння пройшло, наступають млявість, сповільненість реакцій, дратівливість. Настрій зазвичай знижений, але разом з цим наркомани тривожні, насторожені, лякаються гучних звуків або навіть негучних, якщо вони прозвучали в тиші. У початківців наркоманів справа цим і обмежується, у хворих зі стажем можливий розвиток тривалого депресивного стану з тугою і страхітливими галюцинаціями, мареннями переслідування. Шкіра бліда, покрита потом, рухи погано координовані, невпевнені. Пульс залишається частим.

У наркоманів, що зловживають ефедрон або ефедрином (а він до недавнього часу був найпоширенішим з психостимуляторів), часто можна бачити гладкий, трохи набряклий язик яскраво-малинового забарвлення.

Особливе місце серед психостимуляторів займає порівняно новий для нашої країни наркотик „екстазі”. Цей наркотик продається у вигляді таблеток або капсул різного кольору і форми. Називаються вони по-різному: „серце”, „дельфін” або „голуб”. Активна речовина, що міститься в них, – метілендіоксиметамфетамін – має подвійний ефект, поєднуючи в собі стимулюючі і виражені галюциногенні властивості. Стимулюючий ефект препарату дозволяв бути активним всю ніч безперервно, не відчувати втоми, відчувати приплив енергії, невимушено розмовляти з іншими. Дія „екстазі” проявляється через 12-60 хвилин після прийому таблетки або капсули і може тривати від чотирьох до восьми годин, поступово слабнучи. Після прийому „екстазі” виникають певні фізичні ефекти: частішання серцебиття, розширення зіниць, підвищення кров'яного тиску і температури. Останній чинник за певних умов – в погано провітрюваному приміщенні і при інтенсивних навантаженнях – може привести до перегріву організму. Крім того, препарат викликає відчуття оніміння щелеп, сухість у роті і в горлі; іноді ускладнюється контроль рухів, з’являється нудота. Зазвичай ці симптоми швидко проходять.

Психічні ефекти, що викликаються „екстазі”, включають приплив енергії, відчуття ясності свідомості, розслабленості, спокою і свободи. Зникає втома. Внаслідок ефекту зміни свідомості відступає занепокоєння, зумовлене різними негараздами. Сприйняття стає більш насиченим. Може виникнути тепле почуття любові (яке як би охоплює весь світ), відчуття тісного зв’язку з іншими людьми, довіри до них.

Залишкові явища на наступний день у різних людей можуть бути різними: в одних зберігається той же приємний стан, що й напередодні; у інших він змінюється почуттям порожнечі і втомою, що іноді супроводжується запамороченням і головним болем. Ці відчуття можуть зберігатися декілька днів.

Внаслідок вживання „екстазі” людина стає злобною або постійно відчуває тривогу і страх. Зв’язок з реальністю деколи повністю втрачається, розвивається психоз. Нерідко виникають розлади сну, панічні реакції, депресія, галюцинаторні бачення. Навіть через кілька днів або тижнів після вживання великих доз „екстазі” можуть проявлятися так звані „флешбеки” (затримані реакції): раптово виникають такі ж переживання, як після прийому наркотику. При регулярному використанні „екстазі” ефект зміни свідомості починає проявлятися слабкіше. У таких випадках у багатьох виникає спокуса прийняти більшу кількість таблеток, а це чревате небезпекою передозування.

Непрямі ознаки зловживання галюциногенами. Сп’яніння галюциногенами можна спостерігати вкрай рідко (гриби роду Psilotsibum, ЛСД (діетіламід лізергінової кислоти), РСР (фенциклідін)). У цьому стані наркомани занадто привертають до себе увагу, тому що здійснюють безглузді вчинки, прислухаються до неіснуючих голосів або протягом тривалого часу роздивляються малюнки на шпалерах (вони вважаються їм шедеврами живопису чи навіть мультфільмами). Тому вони намагаються перечекати сп’яніння далеко від людей або приймають наркотики тоді, коли не чекають на зустріч з ними.

Фізичні ознаки синдрому відміни також не дуже помітні в осіб, що приймають галюциногени.

Можна підозрювати зловживання галюциногенами, якщо обстежуваний справляє враження людини „не від світу цього”: багато уваги приділяє загальним питанням філософії, релігії і світобудови, висуває нетривіальні психологічні або соціальні ідеї, надто захоплений модерністським мистецтвом. Або відчуває утруднення у встановленні дружніх стосунків з малознайомими людьми, сторониться веселих компаній, замкнутий, несміливий з протилежною статтю, відлюдник.

Перераховані якості ніяк не можна назвати поганим або такими, що рідко зустрічаються. Саме тому діагностика зловживання галюциногенами є дуже складною. Зазвичай самі наркомани розповідають про свої пригоди, коли починають стикатися з ускладненнями наркотизації: психозами, депресіями і апатією. Якщо людина подібних проблем немає, то навіть фахівець не поставить діагноз (якщо не буде проведений лабораторний аналіз протягом 1-2 діб після прийому наркотику).

Непрямі ознаки вживання снодійних та заспокійливих препаратів. До снодійних (похідні барбітурової кислоти, барбітурати) і заспокійливих засобів (транквілізаторів) відноситься безліч препаратів: барбаміл, фенобарбітал, реладорм, феназепам, радедорм, реланіум, еленіум, ноксірон, імован, донорміл, оксибутират натрію тощо. Картина сп’яніння ними приблизно однакова і дуже нагадує алкогольне, тільки запах не відчувається.

При вживанні малих доз діагностика за зовнішніми ознаками є важкою. При вираженому сп’янінні інтоксикація супроводжується зниженням гостроти сприйняття навколишнього світу („оглушення”), минущим пригніченням розумових здібностей і втратою морально-етичних орієнтирів. Це виявляється в розгнузданій поведінці, відсутності почуття такту і навичок ввічливості, поспішності і легковажності у прийнятті рішень. При використанні снодійних наркомани часто агресивні і легко лізуть битися.

Зіниці зазвичай розширені. Шкіра, як правило, бліда (а не червона, як у алкоголіків). Частота пульсу підвищена. Координація рухів різко порушена, вони розмашисті, надлишкові, незграбні. Увага нестійка, вона швидко перемикаються з однієї теми на іншу. Язик „заплітається”, мова невиразна, зайво гучна.

Через 2-4 години наркомани стають млявими, сонливими і потім можуть заснути. Сон триває недовго (2-4 години), зазвичай важкий, часто з хропінням, схожий на сон алкоголіка. Після пробудження болить голова, відчувається слабкість і нездужання. Настрій знижено, наркомани дратівливі й похмурі. Кінчається все пошуком чергової дози снодійного або спиртного. У разі залежності від оксибутирату натрію тривалість фаз сп’яніння може бути коротшою.

Синдром відміни у наркоманів, залежних від снодійних, дуже важкий: людина відчуває сильну слабкість; вона вся у холодному поту, її нудить; тіло б’є велика дрож, як нерідко буває і в алкоголіків. Голова крутиться; розвивається виражена тривога за своє життя і стійке болісне безсоння. Досить часто виникають психози з галюцинаціями, маренням переслідування; характерні „ламання” у великих суглобах. Дуже частий і небезпечний розлад – судомні напади з втратою свідомості, такі ж, як у епілептиків.

Непрямі ознаки зловживання летючими речовинами наркотичної дії. Інтоксикація летючими речовинами наркотичної дії (ЛРНД) такими як бензин і різноманітні розчинники препаратів побутової хімії спостерігається при їх вдиханні. При цьому розчинник поміщають в поліетиленовий мішок і вдихають пари розчинника. Схожі речовини входять до складу клеїв (типу „Момент”).

Інтоксикація ЛРНД зовні дуже нагадує сп’яніння алкоголем. Відмінностей небагато, перераховуємо їх у вигляді списку за пунктами:

− сп’яніння ЛРНД досить часто є „професійним” у осіб професій, пов’язаних з цією хімією, в тому числі і у водіїв;

− зазвичай люди під дією ЛРНД ведуть себе вкрай зухвало і гамірно: голосно кричать, сміються, задираються, якщо прийнята доза була невеликою;

− запах алкоголю при цьому відсутній, зате іноді можна відчути слабкий запах розчинника, ацетону або бензину – зазвичай від волосся або одягу;

− після сп’яніння іноді можна помітити „провали” в пам’яті;

− при систематичному вживанні ЛРНД перші зміни проявляються у відставанні в розумовому розвитку, сповільненні мислення, зміни у поведінці. Це пов’язано з тим, що вищеперелічені зміни і порушення відбуваються поступово, а не у вигляді стрибка;

− у осіб, що систематично зловживають ЛРНД шкіра землистого відтінку, перенісся і віки дещо набряклі, волосся і нігті сухі і ламкі.

Враховуючи, що сп’яніння ЛРНД є „професійним”, необхідно приділяти його визначенню особливу увагу.

Таким чином, знаючи зовнішні ознаки різних видів сп’яніння, для встановлення факту сп’яніння (без використання лабораторних тестів) можна використовувати наступний план обстеження:

1. Зовнішній вигляд обстежуваної особи: стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень (поранення, забиті місця, точна локалізація, характер пошкодження тощо).

2. Поведінка обстежуваної особи: напружена, замкнута, роздратована, збуджена, агресивна; ейфорійна, балакуча, метушлива; настрій нестійкий, млявий, загальмований, скарги на свій стан (на що саме).

3. Стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості.

4. Мовна здатність: зв’язаність висловлення, порушення артикуляції, змазаність мови та інше.

5. Вегетативно-судинні реакції:

5.1.Стан шкірних покривів, слизових оболонок очей, язика, спітніння, слинотеча;

5.2. Дихання: прискорене, уповільнене, кількість подихів на хвилину;

5.3. Пульс: прискорений, уповільнений;

5.4. Артеріальний тиск: високий, низький;

5.5. Зіниці: звужені, розширені; реакція на світло: жива, млява;

5.6.Ністагм при погляді вбік;

6. Рухова сфера:

6.1. Міміка: млява, жвава;

6.2. Хода: хитка, розкидування ніг під час ходи, хода зі швидкими поворотами (без хитань, хитання при поворотах), поза Ромберга;

6.3. Точні рухи: підняти монету з підлоги, пальценосова проба;

6.4. Тремтіння повік, язика, пальців рук;

7. Відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: суб’єктивні та об’єктивні;

8. Запах алкоголю з рота.

Візуально встановивши (запідозривши) стан сп’яніння необхідно відправити водія до медичного працівника на наркологічну експертизу.