Дайте визначення відпустки та проаналізуйте її види за трудовим правом України.

 

Регулюються КЗпП (гл. V «Час відпочинку», ХІІ «Праця жінок», ХІІ «Праця молоді», ХІІІ «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням», Закон України «Про відпуски» 15 листопада 1996 р., Конвенції МОП № 14 про щотижневий відпочинок на промислових підприємствах 1921, № 106 про щотижневий відпочинок в торгівлі та установах 1957 дві України 1968, про відпустки. Європейська соціальна хартія. Конституція ст. 44.

Час відпочинку — це час, протягом якого працівник відповідно до законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку звільняється від виконання своїх трудових обов’язків.

Види часу відпочинку, встановлені трудовим законодавством:

– перерви протягом робочого дня (зміни);

– щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);

– вихідні дні (щотижневий відпочинок);

– святкові і неробочі дні;

– відпустка.

Відпустка — це вільний від роботи час визначеної тривалості в календарних днях із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством.

Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. На практиці виникає чимало питань щодо застосування правових норм, які регулюють різні види відпусток. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями(надалі — роботодавцем) незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Це означає, що не впливають на реалізацію права на відпочинок організаційно-правова форма організації, вид (строк) трудового договору працівника, розмір та форма оплати праці, місце виконання трудових обов’язків (вдома чи в організації), режим робочого часу. Отже, право на відпустку мають працівники, які уклали безстрокові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники, працівники, які працюють на умовах сумісництва та неповного робочого часу. Право на відпустки нарівні з громадянами України мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні. Не користуються правом на відпустку, наприклад, особи, які працюють за цивільно-правовими угодами, засуджені до виправних робіт без позбавлення волі. Право на відпустку забезпечується:

• гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом України «Про відпустки»;

• забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених Законом.

Законом України "Про відпустки" встановлені такі види відпусток:

– щорічні відпустки (основна та додаткові –за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці);

– спеціальні відпустки (додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; творча відпустка);

– соціальні відпустки (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);

– без збереження заробітної плати (ст. 4).

Проте іншими законодавчими актами, та у колективних договорах можуть бути передбачені і інші види відпусток.

Мінімальна тривалість відпустки встановлена Законом України "Про відпустки" складає не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6).

Для окремих категорій працівників встановлені подовжені щорічні основні відпустки, які перевищують тривалість мінімальної. Мета таких відпусток – гарантувати працівникам більш тривалий відпочинок з урахуванням характеру та специфіки їх трудової діяльності, умов праці. Так, право на подовжені основні щорічні відпустки мають працівники дипломатичної служби, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування - тривалістю 30 календарних днів; журналісти - тривалістю 36 календарних днів, педагогічні працівники професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти - тривалістю не менше 42 календарних днів; народні депутати України - тривалістю 45 календарних днів. Крім того, подовжені щорічні основні відпустки надаються з урахуванням стану здоров'я та віку, зокрема неповнолітнім - тривалістю 31 календарний день, інвалідам 1 та 2 групи - 30 календарних днів, а 3 групи - 26 календарних днів.

Щорічні додаткові відпустки надаються окремим категоріям працівників, їх тривалість залежить від підстав їх надання та складає від 10 до 35 календарних днів. Цільове призначення додаткових відпусток неоднакове. Деякі з них покликані компенсувати та послаблювати вплив шкідливих виробничих, професійних, природно-кліматичних факторів на здоров’я працівників в процесі праці, інші - стимулюють та заохочують тривалу роботу в певній сфері, той або інший вид діяльності тощо.

Порядок надання щорічних відпусток. Працівник має право на щорічні основну та додаткові відпустки у перший рік роботи як повної тривалості (настає після закінчення шести місяців безперервної роботи у роботодавця) так і неповної тривалості (визначається пропорційно до відпрацьованого часу до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи за винятком випадків, а саме жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; інвалідам; неповнолітнім, чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання; сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи; працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою; працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації; працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування; батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу; в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором).

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, доводиться до відома всіх працівників.

Законодавством передбачено коло категорій працівників, яким щорічні відпустки за їх бажанням надаються в зручний для них час, зокрема неповнолітнім, інвалідам, ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною та іншим.

Щорічні додаткові відпустки надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Проте, слід звернути увагу, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Проте невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

Відпустка без збереження заробітної плати роботодавцем надаються за згодою сторін та в обов'язковому порядку. Так, за згодою сторін надається відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між ними, але не більше 15 календарних днів на рік. А в обов'язковому порядку надається за бажанням працівника, зокрема особам, які одружуються – тривалістю до 10 календарних днів; пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів; працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів тощо.