Визначте поняття, види та форми конституційного контролю, простежте становлення правового інституту конституційного контролю в Україні.

Поняття конституційного контролю має кілька тлумачень. Іноді конституційний контроль визначають широко: як діяльність парламенту, глави держави, судів або інших органів, пов'язану з вирішенням питання відповідності конституції різних нормативно-правових або тільки законодавчих актів. У деяких випадках йдеться про здійснення конституційного контролю самим народом шляхом референдуму. Найбільш прийнятим є вузьке трактування конституційного контролю, за яким він сприймається насамперед як оцінка судами загальної або спеціальної юрисдикції нормативно-правових актів на предмет їхньої відповідності конституції. Від такої оцінки залежать можливості застосування цих актів або навіть їх існування. Характер і зміст конституційного контролю багато в чому визначаються природою органів, які його здійснюють.

Існує дві основні моделі організації конституційного контролю. Одна з них має назву американської. За її умов відповідними повноваженнями наділені всі суди загальної юрисдикції, Наприклад, у США рішення будь-якого загального суду з питань конституційності закону або окремих його положень стає обов'язковим у межах його територіальної юрисдикції. За умов апеляції остаточне рішення приймає верховний суд. Воно є обов'язковим на всій території держави.

Іншою моделлю організації конституційного контролю є так звана європейська або австрійська модель. її характеризує наявність у державному механізмі спеціалізованого судового органу, відокремленого від судів загальної юрисдикції. Головним завданням цього органу — конституційного суду — є оцінка конституційності законодавчих актів, хоча він наділений і рядом інших повноважень. Поряд з конституційним судом можуть існувати й інші спеціалізовані суди, але саме він має найбільший авторитет.

Становлення інституту конституційної юрисдикції в Україні почалося після прийняття Декларації про державний суверенітет України, причому вибір було зроблено на користь європейської «моделі». За радянських часів, ідея судового конституційного контролю визнавалася «буржуазною» з відповідними наслідками. Водночас у союзних республіках передбачалася можливість так званого контролю за додержанням конституцій. На практиці зміст такого контролю, який уповноважувалася здійснювати, наприклад, Президія Верховної Ради Української РСР, зводився до спорадичних обговорень питань виконання конституційних вимог, що нерідко мали суто ритуальний характер.

Утворення Конституційного Суду України було передбачене Законом Української РСР «Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 24 жовтня 1990 р. Законом України «Про зміну частий пертої статті 112 Конституції (Основного Закону) України» від 3 червня 1992 р. зберегли визначений раніше порядок формування Конституційного Суду України, але зменшили кількісний склад цього органу. Згодом загальні положення щодо Конституційного Суду України включили до Конституційного Договору, однак до прийняття нової Конституції України його так і не було утворено. Чинна Конституція України суттєво змінила порядок формування і повноваження відповідного органу. Сьогодні визнана характеристика Конституційного Суду України як спеціалізованого судового органу, певною мірою поєднаного із судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України є згідно з Конституцією України (ст. 147) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, тобто це - незалежний від законодавчої та виконавчої гілок влади спеціальний судовий орган, який здійснює перевірку нормативних актів на їхню відповідність Конституції України способом конституційного судочинства.