Військово-духова музика в Стародавньому Римі

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

 

 

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

 

 

Кафедра культурології

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання курсових і дипломних

робіт освітньо-кваліфікаційного рівнів підготовки

«бакалавр», «спеціаліст», «магістр»

для студентів

денної та заочної форм навчання

 

Харків 2012

«Методичні вказівки до виконання курсових і дипломних робіт освітньо-кваліфікаційного рівнів підготовки «бакалавр», «спеціаліст», «магістр» для студентів денної і заочної форм навчання. — „___” ________, 2012. — 17 с.

 

Розробники: канд. культурології Г. П. Ковальова (уклад.), д-р іст. наук, проф. В. М. Шейко, д-р культурології, доц. К.В. Кислюк, канд. іст. наук, доц. О. А. Гаврюшенко, канд. пед.. наук. доц. Т. В. Босенко, канд. пед. наук, доц. Л. С. Азарцева

 

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри _________

_______________

Протокол № ___ від. “____”________________20__ р.

 

Завідувач кафедрою _________________ (____________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

“_____”___________________ 20___ р

Схвалено методичною комісією

_______________________________________________________________

 

Протокол № ___ від. “____”________________20___ р.

“_____”________________20__ р. Голова _________ (_____________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Положення про курсову роботу

Загальні визначення

Курсова робота — це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певної навчальної дисципліни або з окремих її частин.

Курсова робота є необхідною для розвитку навичок самостійної роботу з пошуку, аналізу, систематизації та належного наукового оформлення всієї необхідної інформації за заздалегідь визначеною темою. Уже у цій першій творчій спробі можна виявити здатність самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити; вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні (архівні) джерела, роботи і формулювати з них певні висновки; навички застосовування отриманих знань у вирішенні практичних завдань; хист до пропозицій і рекомендації з предмета дослідження.

Курсова робота також допомагає студентові узагальнити отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань, поглибити їх з окремої цікавої теми.

Визначення тематики та організація виконання та захисту курсових робіт

Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Теми для курсових робіт готують та щорічно оновлюють викладачі, котрі читають навчальні курсу, з яких пишуться курсові роботи. Тематика курсових робіт затверджується на засіданні кафедри. Студенти мають змогу отримати перелік тем для курсових робіт у викладача, на кафедрі.

Студенту надається право обрати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Захист курсових робіт

Захист курсового проекту (роботи) проводиться перед комiсiєю у складi двох-трьох викладачiв кафедри за участю керiвника курсової роботи. Результати захисту можуть оцiнюватися за чотирибальною шкалою («вiдмiнно», «добре», «задовiльно», «незадовiльно») або «зараховано»/ «не зараховано». Одночасно обов’язково виставляється оцінка за шкалою ECTS. При виставленні оцінки за курсову роботу враховується головним чином оригінальність та ступінь аналітичності її змісту та відповідність її оформлення вимогам даного Положення.

ПОЛОЖЕННЯ

про дипломну роботу освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» і «спеціаліст»

Загальні визначення

Дипломна робота – це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр» та «спеціаліст». Захист дипломної роботи є однією з форм державної атестації.

Дипломна робота виконується студентами випускних курсів, є заключним етапом підготовки бакалаврів і спеціалістів, та передбачає:

– систематизацію, закріплення та поглиблення теоретичних і практичних знань за відповідним напрямом вищої освіти і формування навичок застосування цих знань під час розв’язання конкретних наукових, технічних і виробничих задач;

– розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння фундаментальними методиками теоретичних і, можливо, експериментальних досліджень, використаних під час виконання атестаційної роботи;

– набуття досвіду з аналізу проблем, отриманих результатів досліджень, формулювання висновків і положень, набуття досвіду з їх прилюдного захисту.

За своїм змістом дипломні роботи можуть бути історичними (базуватися на ретроспективному осмисленні проблем науки та практики), теоретичними, теоретико-експериментальними або методичними.

У роботі має бути витримане органічне співвідношення теоретичної та практичної частин, які разом мають скласти цілісну структуру науково-пізнавального процесу.

У своїх найзагальніших рисах бакалаврська робота продовжує, розвиває та закріплює ті дослідницькі та початкові аналітичні навички, які були вироблені студентами при написанні курсових робіт. Водночас, від попередньої курсової роботи наукова робота, що засвідчує і відповідає рівневі бакалавра, відрізняється:

– більшим обсягом;

– поглибленою аналітичністю;

– складністю проблеми, яка розглядається;

– свідомим застосуванням дослідницьких методів;

– ґрунтовним знанням наукової літератури з конкретної проблематики.

Роботи для отримання кваліфікації «спеціаліст» мають відповідати вищим стандартам, ніж бакалаврська наукова робота, і потребують подальшого розвитку кожного із напрямів, які були відзначені вище при окресленні специфіки бакалаврських праць. Студент повинен чіткіше формулювати та глибше вирішувати наукове завдання, яке він ставить перед собою. Підвищення стандартів та вимог стосовно цих робіт відображається передусім:

– у збільшенні обсягу роботи;

– певному ступені наукової новизни при постановці і вирішенні проблем, осмисленні проблематики на ширшому науково-аналітичному тлі;

– переході від фактологізму та емпірики до наукового синтезу;

– застосуванні кількох наукових методів, які, принаймні у масштабах спеціального розділу, повинні скласти самостійну і повноцінну, хоч і відносно невелику наукову розвідку;

– систематизації понятійного апарату дослідження;

– самостійних висновках та рекомендаціях щодо використання запропонованих результатів дослідження у науці та практиці;

– залученні та обговоренні значного кола спеціальних праць та нових джерел.

Визначення тематики та організація виконання та захисту дипломних робіт

Теми дипломних робіт та їх керівники визначаються фаховими кафедрами і доводяться до відома студентів на початку останнього року навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Керівниками дипломних робіт призначаються провідні викладачі кафедр, котрі, як правило, мають наукові ступені та вчені звання, а також висококваліфіковані фахівці у своїй галузі інших навчальних та спеціальних закладів і наукових установ.

Студент має право обрати тему дипломної роботи, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її дослідження.

Список студентів-дипломників із зазначеними темами робіт, а також їх наукових керівників затверджується на засіданнях кафедри на підставі письмової заяви студента та рекомендації кафедри протягом перших трьох тижнів навчального року. Зміни та уточнення теми дипломної роботи можуть бути затверджені розпорядженням декану факультету за вмотивованим поданням кафедри та схваленням ради факультету не пізніше, як за два місяці до початку державної атестації.

Захист дипломних робіт

Захист дипломних робіт проводиться на засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК).

Рішення про допуск дипломної роботи роботу приймає декан факультету не пізніше, ніж за 5 днів до початку проведення державної атестації, на підставі висновку відповідної кафедри, відзиву наукового керівника та рецензії.

У Державну екзаменаційну комісію разом з дипломною роботою подаються: висновок кафедри, відзив наукового керівника, зовнішня рецензія.

Рецензенти бакалаврських дипломних робіт призначаються за поданням відповідних кафедр з числа найбільш кваліфікованих викладачів кафедр факультету або інших кафедр академії, котрі, як правило, мають наукові ступені і вчені звання.

До рецензування дипломних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» мають залучатися висококваліфіковані фахівці з інших навчальних закладів та наукових установ.

Результати захисту дипломних робіт оцiнюються за чотирибальною шкалою («вiдмiнно», «добре», «задовiльно», «незадовiльно») та одночасно – оцінками за шкалою ECTS. За такою ж системою оцінюється дипломна робота у відзиві наукового керівника та висновках рецензента.

У випадку, коли захист дипломної роботи визнається незадовільним, ДЕК встановлює, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов’язаний опрацювати нову тему, визначену кафедрою.

Усі питання, пов’язані з розглядом ДЕК дипломних робіт, вирішуються нормативними документами МОНМС України, які регламентують порядок організації та проведення державної атестації у вищих навчальних закладах.

ПОЛОЖЕННЯ

про магістерську роботу (дисертацію)

Загальні визначення

В ієрархії студентських наукових робіт магістерська робота є найскладнішою та найвідповідальнішою.

Магістерська робота (дисертація) є кваліфікаційним науково-практичним дослідженням, що виконується на завершальному етапі навчання студента за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Захист магістерської роботи (дисертації) є формою державної атестації.

Основне завдання магістерської роботи (дисертації) – продемонструвати рівень наукової кваліфікації виконавця, його уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання. Магістерська робота (дисертації) має містити науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати та наукові положення; в роботі має бути витримане органічне співвідношення теоретичної і практичної частин, які разом повинні скласти цілісну структуру науково-пізнавального процесу.

Узагальнені у магістерській роботі (дисертації) результати досліджень повинні задовольняти такі вимогам:

– відповідати сучасному стану певної наукової галузі та перспективам її розвитку;

– містити науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати;

– аргументовано вирішувати конкретну науково-практичну чи професійну проблему;

В основу роботи має бути покладена нова наукова ідея або принципово нова інформація з аналізом фактів, явищ та закономірностей. Можливе узагальнення відомих раніше положень с точки зору іншої наукової позиції.

Результати дослідження повинні бути апробованими у вигляді публікацій у періодичних виданнях та наукових збірниках, доповідях на наукових або науково-практичних конференціях тощо.

За своїм змістом магістерські роботи (дисертації) можуть бути історичними (базуватися на ретроспективному осмисленні проблем науки та практики), теоретичними, теоретико-експериментальними або методичними.

Визначальними орієнтирами магістерських робіт (дисертацій) є цілісна єдність загально-наукової та професійної підготовки майбутнього фахівця.

Визначення тематики, організація виконання та захисту дипломних робіт

Теми магістерських робіт та їх керівники визначаються фаховими кафедрами і доводяться до відома студентів на початку навчального року.

Керівниками магістерських робіт призначаються професори, доценти, старші викладачі (кандидати наук) Харківської державної академії культури; до керівництва магістерськими роботами також можуть залучатися висококваліфіковані спеціалісти (доктори і кандидати наук) з інших навчальних закладів і наукових установ.

Студенту-магістранту надається право обрати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Теми магістерських робіт, як правило, мають бути пов’язані з напрямами основних науково-дослідних робіт відповідних кафедр або продовжувати чи узагальнювати результати дослідницької роботи їх авторів, проведених на попередніх етапах навчання в академії (виконання курсових і дипломних робіт тощо).

Індивідуальний розподіл тем магістерських робіт з одночасним призначенням наукових керівників затверджується відповідними кафедрами протягом перших трьох тижнів навчального року. Зміни та уточнення теми магістерської роботи можуть бути затверджені розпорядженням декану факультету за вмотивованим поданням кафедри та схваленням ради факультету не пізніше, як за три місяці до захисту роботи в ДЕК.

Захист магістерських робіт

Захист магістерських робіт проводиться на засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК).

Рішення про допуск магістерської роботи до захисту приймає декан факультету не пізніше, ніж за 5 днів до початку проведення державної атестації, на підставі висновку відповідної кафедри, відгуку наукового керівника та рецензії.

У Державну екзаменаційну комісію разом з магістерською дисертацією подаються: висновок кафедри, відзив наукового керівника, зовнішні рецензії. До комісії можуть надаватися також інші матеріали, що характеризують наукову і практичну цінність виконаної роботи (друковані статті за темою дослідження та ін.).

Протягом тижня перед захистом магістерських робіт з ними можуть ознайомитися на відповідних кафедрах усі бажаючі.

Рецензенти магістерських робіт призначаються за поданням відповідних кафедр з числа найбільш кваліфікованих викладачів кафедр факультету або інших кафедр академії, котрі, як правило, мають наукові ступені і вчені звання. До рецензування можуть залучатися висококваліфіковані фахівці з інших навчальних закладів та наукових установ.

Результати захисту магістерських робіт оцiнюються за чотирибальною шкалою («вiдмiнно», «добре», «задовiльно», «незадовiльно») та оцінками за шкалою ECTS. За такою ж системою оцінюється магістерська робота у відзиві наукового керівника та висновках рецензента.

У випадку, коли захист магістерської роботи визнається незадовільним, ДЕК встановлює, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов’язаний опрацювати нову тему, визначену кафедрою.

Усі питання, пов’язані з розглядом ДЕК магістерських робіт, вирішуються нормативними документами МОНМС України, які регламентують порядок організації та проведення державної атестації у вищих навчальних закладах.

ОФОРМЛЕННЯ, ЗБЕРІГАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ ТА РОБІТ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНІВ ПІДГОТОВКИ «БАКАЛАВР», «СПЕЦІАЛІСТ» і «МАГІСТР»

Курсові роботи та роботи освітньо-кваліфікаційного рівнів підготовки «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр» подаються до захисту у формі друкованого тексту, набраного на комп’ютері (кегель 14, міжрядковий інтервал 1,5, шрифт Times New Roman).

Обсяг роботи (формат А-4, без урахування списку літератури та додатків):

– курсова – 40-45 сторінок (з нефахових дисциплін 25-30 строрінок);

– бакалавра – 60-65 сторінок;

– спеціаліста – 80-85 сторінок;

– магістра – до 100 сторінок.

Сторінки роботи повинні мати поля: ліве – 30 мм, верхнє – 20 мм, праве – 10-15 мм, нижнє – 25 мм.

Усі сторінки нумеруються без пропусків або літерних додатків. Першою вважається титульний аркуш, на ній цифра 1не ставиться. Другою вважається сторінка, що містить «ЗМІСТ», на ній цифра 2 також не ставиться. Нумерується третя сторінка «ВСТУП», на ній ставиться номер сторінки 3 і далі згідно з порядком. Номер сторінки проставляється арабськими цифрами в правому верхньому куті без крапки в кінці, розмір 14 пт.

Структура роботи передбачає: титульний аркуш, зміст, перелік умовних скорочень (за необхідності), вступ, головну частину мінімум з двох розділів, що розкривають питання з окремими висновками до них, висновки, список літератури, додатки.

Заголовки структурних частин курсової, бакалаврської, дипломної роботи, магістерської дисертації «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами посередині до тексту. Кожну структурну частину роботи (дисертації) треба починати з нової сторінки.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

До загального обсягу роботи, не входять додатки, список літератури, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

 

Титульний аркуш єпершим у роботі (дисертації). На ньому вказуються міністерство; назва вищого навчального закладу; назва кафедри, де виконувалась робота; повна назва теми; прізвище та ініціали студента; курс, група, факультет, де він/вона навчається; прізвище, ініціали, вчене звання наукового керівника та рецензента; рік і місце виконання роботи.

Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

На наступній сторінці розміщується «ЗМІСТ». У змісті вказуються всі структурні частини роботи: перелік умовних скорочень (за необхідності), вступ, розділи та підрозділи, висновки до розділів, загальні висновки, список літератури із позначенням сторінок. Усі назви структурних частин і розділів мають бути виділені в змісті великими літерами й надруковані із абзацного відступу. Назви підрозділів і висновків до розділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) без абзацного відступу.

У вступі обґрунтовуються: актуальність теми; огляд літератури, визначаються мета і завдання; об’єкт, предмет дослідження; розглядаються застосовані наукові методи; формулюється наукова новизна; визначається практична значущість роботи, описується структура роботи. У магістерській дисертації у вступі додатково вказують публікації матеріалів роботи та її апробацію на наукових конференціях, семінарах тощо. Інформацію про публікації та апробацію розміщують перед відомостями про структуру та об’єм роботи (дисертації).

Актуальність теми обґрунтовується шляхом аналізу та порівняння з набутим знанням щодо поставленої проблеми, розкривається сутність проблеми і необхідність її дослідження, значущість для відповідної галузі науки.

Огляд літератури є спеціальною частиною вступу, в якій дається коротка характеристика основних джерел отримання інформації (офіційних, наукових, літературних, бібліографічних). У магістерській роботі додатково показується ступінь вивченості обраної теми, визначаються ті її маловивчені аспекти та проблеми, які зумовлюють необхідність проведення даного дослідження.

Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає вирішення студентами проблемної ситуації.

Завдання дослідження – це ті питання, отримання відповідей на які необхідне для досягнення мети дослідження. Послідовність завдань повинна чітко відповідати логіці виконання роботи (дисертації). Формулювання завдань необхідно робити якомога більш ретельно, оскільки опис їх рішення повинен скласти зміст розділів роботи. Послідовність висновків із розділів та загальних висновків має узгоджуватися з послідовністю завдань.

Об’єктом дослідження є ті феномени матеріальної або духовної культури, конкретні історико-культурні періоди, які розглядаються у даному дослідженні.

Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі.

Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. При з’ясуванні об’єкта, предмета та мети роботи необхідно зважати на те, що між ними і темою роботи мають бути прямі логічні зв’язки.

Методи дослідження: вказуються методологічні засади проведеного дослідження; подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої у праці мети. Перерахувати їх варто коротко та змістовно, визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом.

У дипломній роботі спеціаліста та магістерській дисертації додаткововказується наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна не повинна зводитися до простого переліку встановлених фактів, ідей, закономірностей. Вона передбачає:

– розширення, доповнення відомих даних,

– уточнення, конкретизацію відомих даних, поширення відомих результатів на новий клас об’єктів, систем.

Практичне значення одержаних результатів. Треба вказати напрями застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання — у науковій сфері, навчально-виховному процесі у ВНЗ, бібліотечній справі, соціокультурній діяльності, державній і регіональній політиці в галузі культури тощо.

Структура роботи. Коротко і лаконічно висвітлюється зміст кожного структурного елемента роботи (дисертації), наприклад: «Логіка дослідження зумовила таку структуру роботи: вступ, …розділи, висновки, список літератури із…найменувань, …додатків. Загальний обсяг…сторінок».

Рекомендований обсяг вступу – до 6 сторінок.

Основна частина

Наукову інформацію в курсових і дипломних роботах потрібно викладати у найповнішому вигляді, обов’язково розкриваючи перебіг та результати дослідження з детальним описом методики дослідження. Слід враховувати особливості наукового стилю мовлення.

Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту в окремих розділах і підрозділах. Основна частина дослідження звичайно складається з 2-3 розділів, кожен розділ – з 2-4 підрозділів. Кожен розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ – окрему частину цього питання.

Назва розділу пишеться великими літерами і нумерується арабськими цифрами (1, 2, 3); підрозділів – окремо в кожному розділі (1.1.; 1.2.; 2.1. та ін.). Посередині рядка над заголовком великими літерами друкується слово “РОЗДІЛ …” і цифра, що позначає номер розділу. Заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці. Заголовки підрозділів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими жирними літерами, крім першої великої, без крапки в кінці. Порядкові номери підрозділів пишуть в одному рядку з заголовком. Наприклад:

Військово-духова музика в Стародавньому Римі

Кожний розділ починається з нової сторінки. Підрозділ та висновки до розділу можуть починатися в будь-якому місці на сторінці.

До кожного розділу роботи необхідно зробити висновки, на основі яких буде сформульовано висновки до всієї роботи в цілому. Висновки до розділів не нумерують.

 

Висновки – це логічне завершення роботи, головна їх мета – підсумки проведеного аналізу. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень. Вони мають відповідати поставленим завданням і не повинні дослівно повторювати зміст «ВСТУПУ», основної частини і висновків, зроблених в кінці розділів, хоч і повинні містити в собі синтез найважливіших результатів, одержаних у роботі. Текст висновків слід поділяти на пункти. Рекомендований обсяг висновків 2-4 стр.

Посилання та цитати

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора;

в) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів;

г) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

Посилання в тексті на джерела роблять внутрішньо текстовими у квадратних дужках, де перша цифра є порядковим номером джерела в списку літератури, друга – зазначенням відповідної сторінки, наприклад [8, с. 45].

Посилання на ілюстрації, таблиці, схеми в тексті роботи є обов’язковою умовою. Таки посилання вказуються порядковим номером ілюстрації в дужках (рис. 1). Слово таблиця в тексті пишуть скорочено (табл. 2). У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись» (див. табл. 3).

Список літератури містить опрацьовані праці. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної чи видавничої справи ДСТУ.

Кожний бібліографічний запис слід починати з нового рядка, з порядковою нумерацією, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім – іноземними.

Назви книг і статей, написаних мовою оригіналу, вносяться в список використаних джерел без прекладу на українську мову.

Приклади оформлення

Книги: Один автор

1. Василій Великий. Гомілії / Василій Великий; пер. з давньогрец. Л. Звонська. — Львів: Свічадо, 2006. — 307 с. — (Джерела християнського Сходу).

2. Матюх Н. Д. Що дорожче срібла-золота / Наталія Дмитрівна Матюх. — К.: Асамблея діл. кіл: Ін-т соц. іміджмейкінгу, 2006. — 311 с.

Два-чотири автори

1.. Матяш І. Б. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині: історія, спогади, арх. док. / І. Матяш, Ю. Мушка. — К.: Києво-Могилян. акад., 2005. — 397 с.

П’ять і більше авторів

1. Психология менеджмента / П. К. Власов, А. В. Липницкий,
И. М. Лущихина и др.; под ред. Г. С. Никифорова. — 3-е изд. — Х.: Гуманитар. центр, 2007. — 510 с.

Без автора

1. Воскресіння мертвих: українська барокова драма: антологія / упоряд., ст., пер., і прим. В. О. Шевчук. — К.: Грамота, 2007. — 638 с.

Багатотомний документ

1.Кучерявенко Н. П. Курс налогового права: Особенная часть: в 6 т. / Н. П. Кучерявенко. — X.: Право, 2002. — Т. 4: Косвенные налоги. — 2007. — 534 с.

2. Бондаренко В. Г. Теорія ймовірностей і математична статистика. Ч. 1 / В. Г. Бондаренко, І. Ю. Канівська, С. М. Парамонова. — К.: НТУУ «КПІ», 2006. — 125 с.

Словники

1. Тимошенко З. І. Болонський процес в дії: словник-довідник основ. термінів і понять з орг. навч. процесу у вищ. навч. закл. / З. І. Тимошенко, О. І. Тимошенко. — К.: Європ. ун-т, 2007. — 57 с.